Ухвала суду № 63778957, 26.12.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №1-кс/760/17194/16

в справі № 760/22054/16-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2016 року слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва Коробенко С.В., розглянувши клопотання старшого слідчого СВ Солом'янського УП ГУ НП у м. Києві старшого лейтенанта поліції Басанця Максима Володимировича, погоджене з прокурором Київської місцевої прокуратури №9 Самченко Іриною Володимирівною, про арешт майна у кримінальному провадженні№12015100090010493 від 28 жовтня 2015 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 190 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

До Солом'янського районного суду м. Києва надійшло клопотання з якого вбачається, що у провадженні слідчого Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015100090010493 від 28 жовтня 2015 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 190 КК України.

Слідчий вказує, що під час досудового розслідування було встановлено, що після смерті ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 року, невстановлена особа шахрайським шляхом намагається заволодіти квартирою АДРЕСА_1

Так, в ході допиту потерпілого ОСОБА_4 встановлено, що 14.09.1993 року його матір ОСОБА_3 склала заповіт, про те, що на випадок своєї смерті передає у власність свою квартиру за адресою: АДРЕСА_1 своєму сину ОСОБА_4 Проте, останньому стало відомо, що існує ще один заповіт від 04.02.2015, відповідно до якого його мати ОСОБА_3 все належне їй майно на день її смерті переходить у власність ОСОБА_5 Крім того, відповідно до показів ОСОБА_4, ознайомившись із даним заповітом в останнього виникли сумніви у його дійсності, так як підпис зазначений у ньому містить явні розбіжності з підписом його матері ОСОБА_3, а тому їй не належить.

В ході допиту в якості свідка ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, встановлено, що остання перебувала в дружніх відносинах з ОСОБА_3, оскільки мешкала поряд з нею. Також ОСОБА_7 пояснила, що в кінці 2014 року ОСОБА_3 заселила до квартири, в якій проживала та яка їй належала на праві приватної власності, квартирантів. Через деякий час ОСОБА_3 розповіла їй про те, що приблизно в лютому 2015 року квартиранти приводили до неї додому приватного нотаріуса, однак ОСОБА_3 ніяких паперів не підписувала.

В ході проведення досудового розслідування даного кримінального провадження встановлено, що існує заповіт від 14.09.1993 року, згідно з яким ОСОБА_3 на випадок своєї смерті передає у власність свою квартиру за адресою: АДРЕСА_1, своєму сину ОСОБА_4

Згідно зі свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 08 травня 2015 року ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 року померла у віці 85 років.

Відповідно до Форми-3 в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3

Крім того, встановлено, що існує ще один заповіт від 04.02.2015, згідно з яким ОСОБА_3 на випадок своєї смерті передає у власність свою квартиру за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4.

На даний час відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, відомості про державну реєстрацію обтяжень відсутні, та згідно з цією ж довідкою квартира за адресою: АДРЕСА_1, на праві власності не зареєстрована.

Крім того, 15.07.2015 року за заявою ОСОБА_5 про прийняття спадщини, що надійшла поштою, заведена спадкова справа після померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 року ОСОБА_3, яка на день смерті мешкала за адресою: АДРЕСА_2. Правовстановлюючі документи на майно померлої та оригінал заповіту не пред'являлися. Станом на 05.12.2016 року в матеріалах спадкової справи №494/2015 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 року ОСОБА_3 немає оригіналів та копій право встановлюючих документів на майно, що належало померлій ОСОБА_3, а саме: на квартиру АДРЕСА_3. В матеріалах спадкової справи є копія заповіту від імені ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_5, посвідченого ОСОБА_8, приватним нотаріусом Київського нотаріального округу 4 лютого 2015 року за №90, що надійшла поштою.

У зв'язку з вищезазначеним, наразі існують ознаки незаконного заволодіння квартирою АДРЕСА_1

Так, в рамках проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12015100090010493 від 28 жовтня 2015 року слідчий СВ Солом'янського УП ГУ НП у м. Києві Басанцем М.В. у відповідності до вимог Кримінального процесуального кодексу України, винесено постанову про визнання вищевказаної квартири речовим доказом.

Одночасно, нормою ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається, серед іншого, з метою забезпечення збереження речових доказів, яким, визнано квартиру АДРЕСА_1.

Також, відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт майна, саме для забезпечення збереження речових доказів накладається на майно будь - якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України - «Речові докази».

Виходячи з фактичних обставин кримінального правопорушення, є достатні підстави вважати, що квартира 84 за вищевказаною адресою, відповідає критеріям речових доказів.

В зв'язку з вищенаведеним слідчий просив про задоволення клопотання.

Відповідно до статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

У клопотанні слідчий наполягає на тому, що підставою для арешту майна є наявні достатні підстави вважати, що вказане майно, є предметом кримінального правопорушення, може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Як зазначено в ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України слідчий суддя під час судового провадження накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу.

Тому, з огляду на положення ч. 2 ст. 167 та ч. 2 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним кримінальним процесуальним законом, повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (зникнення чи відчуження) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Арешт майна з підстав передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 КПК України ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Заслухавши пояснення слідчого, вивчивши матеріали клопотання та кримінального провадження, враховуючи вимоги ч. 2 ст. 173 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, оскільки слідчим було доведено можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні за №12015100090010493 від 28 жовтня 2015 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 190 КК України.

Таким чином, оскільки слідчим була доведена необхідність арешту майна, а також того, що існує реальна загроза втрати майна, що є предметом кримінального правопорушення (квартири № 84 за адресою: м. Київ вул. Вадима Гетьмана, 22б), суд дійшов висновку про задоволення клопотання слідчого.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 131, 132, 172, 173 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В :

Клопотання старшого слідчого СВ Солом'янського УП ГУ НП у м. Києві старшого лейтенанта поліції Басанця Максима Володимировича, погоджене з прокурором Київської місцевої прокуратури №9 Самченко Іриною Володимирівною, про арешт майна у кримінальному провадженні №12015100090010493 від 28 жовтня 2015 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 190 КК України - задовольнити.

Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 що на праві власності зареєстрована за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 року, а саме накласти заборону на відчуження та розпорядження даною квартирою з метою її збереження та попередження можливого подальшого неправомірного відчуження.

Ухвала про арешт майна виконується негайно.

Обов'язок по виконанню ухвали суду покласти на старшого слідчого СВ Солом'янського УП ГУ НП у м. Києві старшого лейтенанта поліції Басанця Максима Володимировича.

Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва.

Слідчий суддя