Рішення № 6377802, 02.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/28902.09.09 За позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 До 1) Приватного підприємства «ТС»(далі - відповідач 1)

2) Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу

Київради (Київської міської державної адміністрації) (далі

відповідач 2)

Про зобовязання узгодити межі земельної ділянки та зобовязання

зареєструвати земельну ділянку

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_2 представник за довіреністю № б/н від 11.01.09.

Від відповідача 1 не зявився

Від відповідача 2 не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Приватного підприємства «ТС»та до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про:

- зобовязання відповідача-1 узгодити межі землекористування та підписати акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки позивача по вул. Магнітогорська, 1 м. Київ;

- зобовязання відповідача-2 в місячний термін затвердити технічний звіт по встановленню зовнішніх меж землекористувань земельної ділянки навколо будівлі позивача, виготовлений ТОВ «Транспроект»та внести зміни до державного земельного кадастру, а також зареєструвати земельну ділянку позивача в автоматизованій системі ПК «Кадастр».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.09. порушено провадження у справі № 30/289, розгляд справи було призначено на 08.07.09. о 14-45.

07.07.09. представником позивача через канцелярію суду було подано заяву про часткову відмову від позову, відповідно до якої позивач просить суд прийняти відмову позивача від позову в частині зобовязання відповідача-1 узгодити межі землекористування та підписати акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки позивача по вул. Магнітогорська, 1 м. Київ.

В судовому засіданні 08.07.09. представником відповідача-2 подано клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п. 2 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в провадженні Шевченківською районного суду м. Києва знаходиться справа № 2а-659/08 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа - Приватне підприємство «ТС»про усунення порушених прав.

Розглянувши подану заяву відповідача-2 суд відзначає наступне

Відповідно до п. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа Приватне підприємство «ТС»(ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 24.11.08. було відкрито провадження у справі № 2а-659/08.) про :

- визнання нечинним прийняття відповідачем до бази даних автоматизованої системи ПК «Кадастр»технічного звіту по встановленню зовнішніх меж земельної ділянки третьої особи по вул. Магнітогорська, 1 у м. Києві та зобовязати відповідача виключити внесені дані технічного звіту по встановленню зовнішніх меж земельної ділянки третьої особи;

- зобовязання відповідача прийняти до бази даних автоматизованої системи ПК «Кадастр»межі землекористування ділянкою площею 2000 кв. м., яка знаходиться по вул. Магнитогірська, 1у м. Києві навколо будівлі, що належить позивачу.

Дослідивши зміст адміністративного позову, позовних вимог, та субєктний склад сторін, суд приходить до висновку про те, що справа Шевченківського районного суду міста Києва № 2а-659/08. не є тотожною даній справі.

Крім того, з боку позивача було подано клопотання та ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 30.06.09., відповідно до якої адміністративний позов ОСОБА_1 було залишено без розгляду.

Враховуючи викладене, у господарського суду відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача-2 про залишення позову без розгляду.

В судовому засіданні 08.07.09. сторонами, в порядку ч. 4 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, подано спільну заяву про продовження строку вирішення спору у справі № 30/289.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.09., на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк вирішення спору у справі № 30/289 та на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 02.09.09. о 14-30.

Представником позивача 31.08.09. через канцелярію суду подано заяву в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України про уточнення позовних вимог, в якій просить зобовязати відповідача-2 затвердити технічний звіт по встановленню зовнішніх меж земелекористувань земельної ділянки навколо будівлі позивача за адресою м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, виготовлений ТОВ «Транспроект-1», внести зміни до державного земельного кадастру та зареєструвати земельну ділянку позивача за адресою м. Київ, вул. Магнітогорська, 1 в автоматизованій системі ПК «Кадастр».

Представники відповідачів 1 і 2 в судове засідання 02.09.09. не зявились, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 30/289 від 22.06.09. не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 02.09.09. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України за згодою представників сторін було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обовязків. Цивільні права і обовязки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

30.04.04. між ОСОБА_3 (Продавець) та громадянином Російської Федерації ОСОБА_1 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежилої будівлі.

Стаття 655 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до умов згаданого договору (п. 1) Продавець продав, а Покупець купив нежилу будівлю (літ. О) будівлю диспетчерської, яка знаходиться за адресою м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, загальною площею 276,5 кв. м.

13.04.04. згідно протоколу ВАТ «Київхімволокно»відмовилось від користування земельної ділянки площею 2000 кв. м. навколо будівлі диспетчерської, відповідно договору купівлі-продажу будівель від 13.04.04. на користь Покупця ОСОБА_1, а Покупець погодився на користування вказаної земельної ділянки.

Згідно ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Договір купівлі-продажу від 30.04.04. посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Личиною О.В. 30.04.04. та зареєстровано в реєстрі за № 4001.

Пунктом 10 договору купівлі-продажу визначено, що право власності Покупця щодо згаданої нежилої будівлі виникає з моменту державної реєстрації цього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державні реєстрації.

Пунктом 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обмежень»передбачена обов'язкова державна реєстрація речових прав на нерухоме майно юридичних осіб, що знаходиться на території України.

У відповідності з п. 5 Прикінцевих положень зазначеного Закону, до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація обєктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Право власності позивача на нежилу будівлю будівлю диспетчерської (літ. О) по вул. Магнітогорській, 1 в м. Києві зареєстроване в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності 18.05.04., про що здійснений запис в реєстрову книгу р. 10-з-221 за реєстровим № 733-з.

Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Крім того, рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 20.07.07. у справі № 2-2422/07р. за ОСОБА_1 визнано право власності на металево-каркасний ангар, загальною площею 450 кв. м., що прибудований до нежилої будівлі (літ. О) будівлі диспетчерської, яка знаходиться за адресою м. Київ, вул. Магнітогорська, 1. З матеріалів справи вбачається, що рішення не оскаржувалось та набуло законної сили 31.07.07.

29.08.06. позивач з метою оформлення права користування землею звернувся з листом до Головного управління земельних ресурсів щодо внесення технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування на вул. Магнітогорській, 1.

06.10.06. за № 03-22/28058 Головне управління земельних ресурсів повідомило, що кадастрова зйомка включає погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами. Зважаючи на викладене порадило для вирішення порушеного питання погодити зовнішні межі земельної ділянки (кадастровий код 8000000000:62:068:0227) з суміжним землекористувачем ПП «ТС».

15.12.08. позивач звернувся до Головного управління земельних ресурсів із зверненням щодо реєстрації позивача в автоматизованій системі ПК «Кадастр»як користувача земельною ділянкою на вул. Магнітогорській, 1.

Листом № 07-387/1307 від 16.01.09. позивачу було повідомлено, що внесення меж земельної ділянки до автоматизованої системи ПК «Кадастр»може відбутися лише після прийняття Київською міською радою відповідного рішення та виготовлення документу, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою. При цьому тим же самим листом відповідач-2 повідомив, що суміжна земельна ділянка на вул. Магнітогорський, 1 зареєстрована за відповідачем-1 на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування та документи, що посвідчують право власності чи користування відповідача-1 щодо земельної ділянки на вул. Магнітогорській, 1, визначені чинним законодавством, в Головному управлінні земельних ресурсів КМДА не зареєстровані.

Згідно витягу з бази даних Державного земельного кадастру станом на 20.01.09. за відповідачем-1 не зареєстровано згоди на передачу у власність або користування земельної ділянки за адресою м. Київ, вул. Магнітогорська, 1.

Враховуючи викладене позивач вважає, що відповідач-1 не має жодних правовстановлюючих документів на земельну ділянку відповідно до ст.ст. 125, 126, 198 Земельного кодексу України та оскілки він не є землекористувачем зазначеної ділянок, що зареєстровані в автоматизованій системі ПК «Кадастр»у позивача немає правових підстав узгоджувати із відповідачем-1 межі своєї земельної ділянки. Відповідно позивач не погоджується із позицією відповідача-2 в частині необхідності узгодження меж земельної ділянки із відповідачем-1, оскільки останні не є суміжним землекористувачем по відношенню до позивача.

З урахуванням викладеного позивач 07.07.09. подав заяву про часткову відмову від позову, відповідно до якої позивач просить суд прийняти відмову позивача від позову в частині зобовязання відповідача-1 узгодити межі землекористування та підписати акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки позивача по вул. Магнітогорська, 1 м. Київ.

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України до прийняття відмови позивача від позову судом розяснено та перевірено повноваження представників сторін на вчинення цих дій.

Розглянувши заяву представника Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про відмову від позову в частині позовних вимог про зобовязання відповідача-1 узгодити межі землекористування та підписати акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки позивача по вул. Магнітогорська, 1 м. Київ, суд відзначає, що відмова позивача від позову не суперечить діючому законодавству України та приймається судом, що у відповідності до п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України тягне за собою припинення провадження у справі в цій частині.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтями 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України передбачено, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Право власності та право постійного користування на земельну ділянку, відповідно зі ст. 125 Земельного кодексу України, виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності земельної ділянки та його державної реєстрації.

Таким документом, згідно зі ст. 126 Земельного кодексу України є державний акт, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України, а порядок його складення врегульовано Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04.05.99., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.06.99. № 354/3647 (далі - Інструкція).

Відповідно до п. 1.13 Інструкції та ст. 2 Закону України «Про землеустрій»складання державного акта на право власності на земельну ділянку проводиться після встановлення і закріплення на місцевості меж земельних ділянок власників і землекористувачів та затвердженого відповідною документацією.

Погодження і затвердження документації із землеустрою, на підставі ст. 30 цього Закону, проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом, та іншими законами України.

Згідно ст. 196 Земельного кодексу України кадастрові зйомки є однією із складових частин державного земельного кадастру.

Стаття 198 Земельного кодексу України визначає, що кадастрова зйомка це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Відповідно до частини другої цієї статті кадастрова зйомка включає: а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки; б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості; г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; ґ) виготовлення кадастрового плану.

Статтею 56 Закону України «Про землеустрій»передбачено, що до складу технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, включаються матеріали польових геодезичних робіт і план земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки.

Відповідно до ст. 25 закону України «Про землеустрій»документація із землеустрою розробляється у вигляді програм, схем, проектів, спеціальних тематичних карт, атласів, технічної документації.

Так, одним із видів документації із землеустрою є технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Пункт а) ст. 27 Закону України «Про землеустрій»визначає, що замовники (землекористувачі) документації із землеустрою мають право доручати розробникам виконання робіт із землеустрою.

Позивач скориставшись вищезгаданим правом доручив проведення розроблення документації із землеустрою за адресою м. Київ, вул. Магнітогорська, 1 Товариству з обмеженою відповідальністю «Транспроект».

Крім того в матеріалах справи наявна згода на розроблення документації із землеустрою Київського міського голови від 01.03.07. (далі - Згода).

Згідно із текстом Згоди вона діє протягом 4 місяців з моменту її надання Київським міським головою.

Разом з тим, пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву»від 16.09.08. встановлено, що прийняті і не виконані до набрання чинності цим Законом рішення відповідних органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про погодження місця розташування обєкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки зберігають чинність протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом.

Згодою позивачу було надане право звернутися із замовленням на розроблення документації із землеустрою до організацій, які мають відповідні дозволи (ліцензії) та надана згода на розроблення документації із землеустрою у орієнтовних межах, зазначених у додатку до Згоди. Також Згодою встановлено, що орієнтовний розмір земельної ділянки є 0,111 га.

Ліцензованою землевпорядною організацією ТОВ «Транспроект-1»були встановлені межі земельної ділянки при яких площа земельної ділянки за обєктивних причин дещо перевищила встановлений орієнтовний розмір, а саме були встановлені межі земельної ділянки за номером 8000000000:62:068:0227 та земельної ділянки за номером 8000000000:62:068:0226, оскільки обєднати їх в одну ділянку не можливо враховуючи полотно залізної дороги, що простягається між ними, яке не може бути відведене позивачу.

Щодо меж та розміру земельної ділянки за номером 8000000000:62:068:0227 (далі -ділянка 0227).

Як це зазначено в абрисі меж земельних ділянок, який є складовою частиною технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористувань, на земельній ділянці 0227 знаходиться дві будівлі, одна, яка була придбана позивачем відповідно до договору купівлі-продажу нежилої будівлі (будівлі диспетчерської) від 30.04.04., та інша, металево-каркасний ангар, право власності на який згідно рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20.07.07. визнано за позивачем.

За таких умов межі земельної ділянки, які були розроблені ТОВ «Транспроект-1», є безспірними оскільки вони враховують розташування металево-каркасного ангару, що належить позивачу.

Щодо меж та розміру земельної ділянки за номером 8000000000:62:068:0226 (далі - ділянка 0226).

Як це зазначено в абрисі меж земельних ділянок, поворотними точками 4 та 5 на межі ділянки 0227 позначено виїзд із земельної ділянки 0227 на якій розташовані будівлі позивача. Як це зрозуміло із абрису, земельна ділянка 0226 є єдиним передбаченим шляхом виїзду (підїзду) до будівель, а тому із огляду на необхідність забезпечення будівель позивача підїздом та достатньою ділянкою для обслуговування таких будівель (підїзд, виїзд, пожежні вимоги, тощо), як це передбачено ч. 2 ст. 120 Земельного Кодексу України, ділянка 0226 є обгрунтовано необхідною для забезпечення функціонування будівель позивача.

Відповідно до п. 3.13. Положення про Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), затверджене рішенням Київської міської ради від 19 грудня 2002 року № 182/342, Управління організовує видачу державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, оформлення та видачу договорів оренди (суборенди) земельних ділянок та здійснює реєстрацію суб'єктів права власності на землю, реєстрацію права користування землею і договорів на оренду (суборенду) землі,

Враховуючи те, що згідно листа № 07-387/1307 від 16.01.09. в Головному управлінні земельних ресурсів документи, що посвідчують право власності чи користування відповідача-1 щодо земельної ділянки на вул. Магнітогорській, 1 не зареєстровані, відповідач-1 не є власником чи землекористувачем згаданої земельної ділянки, тому позивач не має погоджувати з відповідачем-1 межі своєї ділянки. Відповідно відповідач-2 не має вимагати у позивача погоджувати межі своєї земельної ділянки з відповідачем-1.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обовязку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків, моральної шкоди; суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до приписів ст. 96 Земельного кодексу землекористувачі зобовязані: забезпечувати використання землі за цільовим призначенням; не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів та інше.

Право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі, які належать на праві власності позивачу, не оформлено.

Згідно ст. 193 Земельного кодексу України державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Відповідно до ст. 195 Земельного кодексу України основними завданнями ведення державного земельного кадастру є:

а) забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки;

б) застосування єдиної системи просторових координат та системи ідентифікації земельних ділянок;

в) запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та її достовірності.

Пунктом 1 статті 204 Земельного кодексу України державний земельний кадастр ведеться уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Відповідно до Головне управління земельних ресурсів (далі - Управління) є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та згідно з законодавством виконує функції територіального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, є підзвітним та підконтрольним Київській міській раді та безпосередньо підпорядковується Київському міському голові.

Згідно п. 2.3. Положення основними завданням Управління є ведення державного земельного кадастру відповідно до законодавства, моніторингу земель, здійснення землеустрою.

Згідно з п. 3.11. Положення Управління відповідно до покладених на нього завдань погоджує документацію із землеустрою.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідачі доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надали.

З урахуванням викладеного суд вважає, що позовні вимоги Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 49, п. 4 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобовязати Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (м. Київ, вул. Хрещатик, 32-А, код ЄДРПОУ 26199097) затвердити технічний звіт по встановленню зовнішніх меж земелекористувань земельної ділянки навколо будівлі Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) за адресою м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, виготовлений ТОВ «Транспроект-1», внести зміни до державного земельного кадастру та зареєструвати земельну ділянку Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 за адресою м. Київ, вул. Магнітогорська, 1 в автоматизованій системі ПК «Кадастр».

3. В частині позовних вимог про зобовязання відповідача-1 узгодити межі землекористування та підписати акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки позивача по вул. Магнітогорська, 1 м. Київ провадження у справі припинити.

4. Рішення вступає в закону силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяТ.М.Ващенко