Постанова № 63775673, 26.12.2016, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/2029/16-а

номер провадження 2-а/695/83/16

Категорія 87

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2016 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі :

головуючого судді Орла С.І.

при секретарі Біліченко С.В.

з участю

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Канівського обєднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання неправомірними дій у відмові призначення та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у розмірі, передбаченого Закону України « Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VІ, -, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог до Канівського обєднаного управління пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання неправомірними дій у відмові призначення та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у розмірі, передбаченому Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. № 2453-VI.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Указом Президента України №1271/2001 від 27.12.2001 р. він був призначений суддею Канівського районного суду, а 23.03.2004 р. був переведений на посаду судді Канівського міськрайонного суду. Постановою Верховної Ради України №751-V від 15.03.2007 року його було обрану на посаду судді безстроково. Постановою Верховної Ради України №788-VIII від 12.11.2015 року його було звільнено у відставку.

14.06.2016 року позивач звернувся до Канівського обєднаного УПФУ в Черкаській області із заявою про призначення та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді. Однак відповідачем було прийнято рішення про виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 80% грошового утримання судді.

09.08.2016 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення та виплату щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90% грошового утримання судді з 14.06.2016 р., оскільки відповідно до довідки Канівського міськрайонного суду про розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання довічного грошового утримання судді у відставці, станом на 15.06.2016 р. він має стаж 31 рік 4 місяці 25 днів.

31.08.2016 р. відповідач відмовив позивачу в задоволенні даної заяви мотивуючи тим, що рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4-п/2016 передбачено, що розмір щомісячного довічного грошового утримання встановлюється судді у розмірі 80 % грошового утримання судді, а за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного грошового утримання збільшується на 2% заробітку, але на може бути більшим, ніж 90% заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання та відповідно до ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» стаж роботи на посаді судді становить 13 років 10 місяців.

Дану відмову позивач вважає неправомірною, незаконною, оскільки право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання позивач набув до набрання чинності Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року, яким прийнято в новій редакції Закон України «Про судоустрій і статус суддів», та на який посилається Відповідач, і даний Закон не передбачає позбавлення права на відставку суддів та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді, які набули його до набрання чинності цим Законом.

Заяву про відставку до Вищої ради юстиції позивач подав 26 березня 2015 року відповідно до ст. 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року. Пунктом 11 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», який діяв станом на 26 березня 2015 року, передбачено, що судді призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Позивач на час подання заяви про звільнення (26 березня 2015 року) мав загальний стаж роботи на посаді судді 31 рік 4 місяці 25 днів, який надав йому право на звільнення з посади судді у відставку відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12.11.2015 року та надає йому право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90% грошового утримання судді.

Окрім вказаного, уточнивши свої позовні вимоги позивач зазначив, що крім вказаного вище стажу до стажу роботи, що дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, відповідно до пункту 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 3 вересня 2005 року № 865, необхідно зарахувати 2 роки проходження строкової військової служби в Збройних Силах СРСР з травня 1970 року по травень 1972 року, що підтверджується даними військового квитка серія НУ № 5091412 03 травня 1970 року, та половину строку навчання в Харківському юридичному інституті з вересня 1972 року по червень 1976 року, що підтверджується даними диплому серії Б-І № 793893, від 29 червня 1976 року, реєстраційний номер № 192.

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав та надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, на задоволенні позовних вимогах наполягав.

Представник відповідача пороти задоволення позовних вимог заперечував та зазначив, що позивачу пенсію за віком , призначену згідно ЗУ від 16.12.1993 №3723-XII «Про державну службу» переведено на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.06.2016 року №4-рп/2016 та ЗУ «Про судоустрій і статус суддів». Відповідно до документів пенсійної справи, стаж роботи позивача на посаді судді становить 13 років 10 місяців, а тому щомісячне довічне грошове утримання призначено в розмірі 80% грошового утримання суді. А тому, на думку представника позивача, відсутні підстави для призначення довічного грошового утримання в розмірі 90% грошового утримання судді.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав:

Відповідно до Указу Президента України «Про призначення суддів» № 1271/2001 від 27.12.2001 р. ОСОБА_1 було призначено у межах пятирічного строку суддею Канівського районного суду.

Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» №751-V від 15.03.2007 р. суддю Канівського міськрайонного суду Черкаської області Семеняку Олександра Миколайовича обрано на посаду судді безстроково.

Позивач ОСОБА_1 26 березня 2015 року подав до Вищої ради юстиції заяву з проханням внести подання до Верховної Ради України про звільнення його з посади судді у відставку відповідно до ст. 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Частиною 1 ст. 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. № 2453-VІ передбачено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Пунктом 11 розділу XIII «Перехідні положення» редакції Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р., який діяв станом на 26 березня 2015 року, передбачено, що судді призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. діяв Закон України «Про статус суддів» від 15.12.1992 р. № 2862-ХІІ.

Частиною 4 статті 43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 р. було передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо повязаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражі у Державному арбітражі України, вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Постановою Верховної Ради України «Про звільнення суддів» №788-VІІІ від 12.11.2015 р. суддю Канівського міськрайонного суду Черкаської області Семеняку Олександра Миколайовича звільнено з посади судді у звязку з поданням заяви про відставку.

Наказом в.о. Голови Канівського міськрайонного суду №65-о від 12.11.2015 р. ОСОБА_1 був відрахований зі штату суду та звільнений з посади судді у звязку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданого Канівським міськрайонним судом Черкаської області 15.06.2016р. № 1.29/27/16, що являється додатком до Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органам Пенсійного фонду України, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 25.01.2008р., станом на 15.06.2016 р. ОСОБА_1М .має загальний стаж 31 рік 4 місяці 25 днів, з них стаж на посаді судді складає 13 років 9 місяців 29 днів, стаж на посаді слідчого Канівського МРВВС УМВС України в Черкаській області складає 17 років 6 місяців 26 днів.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року№ 2232-XII, та статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів сімей» від 20 грудня 1991 року№ 2011-XIIвійськова служба є державною службою особливого характеру. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також стажу державної служби».

Про те, що військова служба без будь-яких винятків, має зараховуватися до стажу роботи за спеціальністю, тобто і до стажу роботи судді, крім вимог вищевказаних законів, підтверджується розясненням Головного науково-експертного управління апарату Верховної Ради України за вих. № 16/3-282 від 1.03.2007 року та Головного державно-правового управління Адміністрації Президента України від 28.01.2014 року за вих. № 8-9/24.

Крім того, пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 3 вересня 2005 року № 865 встановлено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового римання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Крім вказаного стажу, до стажу роботи, що дає позивачу право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, відповідно до пункту 3-1 станови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 3 вересня 2005 року № 865, необхідно зарахувати 2 роки проходження строкової військової служби в Збройних Силах СРСР з травня 1970 року по вень 1972 року, що підтверджується даними військового квитка серія НУ № 5091412 від 03 травня 1970 року, та половину строку навчання в Харківському юридичному інституті з вересня 1972 року по червень 1976 року, що підтверджується даними диплому серії Б-І № 793893, від 29 червня 1976 року, реєстраційний номер № 192.

Суд бере до уваги вказані вище обставини, оскільки право на отримання вказаних гарантій держави та зарахування строку проходження військової служби та навчання в у вищому навчальному закладі позивач набув до моменту внесення відповідних змін до нормативних актів.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4-рп/2016 передбачено, що розмір щомісячного грошового утримання встановлюється судді у відставці у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного рошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Суд зважає на те, що право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання позивач набув до моменту набрання чинності Законом України Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-УІІІ (далі - акон № 192-УІІІ), яким прийнято в новій редакції Закон України «Про судоустрій і статус суддів», та на який посилається Відповідач, а Закон № 192-УІІІ не передбачає позбавлення права на відставку суддів та отримання щомісячного довічного грошового утримання, які набули його до набрання чинності цим Законом.

Так із рішення Вищої ради юстиції від 30.11.2015 року №312/0/15-15 вбачається,, що ОСОБА_3 має достатній для відставки стаж роботи , встановлений законодавством України. Крім стажу роботи на посаді судді , до стажу який надає йому право на відставку, відповідно до п. 11 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній до 29 березня 2015 року, зараховується час роботи на посаді слідчого Канівського РВВС Черкаської області, старшого слідчого Канівського МВВС Черкаської області, заступника начальника відділу - начальника слідчого відділу Канівського МРВВС Черкаської області.

У рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 зазначено, що незалежність суддів є невід»ємною складовою їхнього статусу. Вона є конституційним принципом організації та функціонування судів, а також професійної діяльності суддів, які при здійсненні правосуддя підкоряються лише закону. Незалежність суддів забезпечується насамперед особливим порядком їх обрання або призначення на раду та звільнення з посади; забороною будь-якого впливу на суддів; захистом їх професійних інтересів; особливим порядком притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності; забезпечення державою особистої безпеки суддів та їхніх сімей; гарантування фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, їх правового і соціального захисту.

Висновок про те, що зменшення обсягу гарантій незалежності суддів суперечить Конституції України, також покладено в основу рішень Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, від 22 травня року № 10-рп/2008, від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013.

Таким чином судом встановлено, що позивач станом на 12.11.2015 року мав загальний стаж роботи 35 років 4 місяці 25 днів, який надав йому право на звільнення з посади судді у відставку, яке було реалізоване Постановою Верховної Ради України від 12.11.2015 року, та надає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, що повністю підтверджується зібраними доказами по справі, які досліджені в судовому засіданні.

Аналогічна правова позиція викладена колегією суддів Вищого адміністративного суду України в своїй ухвалі від 15.05.2014 року, справа К/800/13240/13.

Відмова Канівського обєднаного УПФУ в Черкаській області від 31.08.2016 р. №241/с-10 у призначенні ОСОБА_4 довічного грошового утримання в розмірі 90 % грошового утримання судді є незаконною.

Посилання відповідача на Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. при обчисленні ОСОБА_4 стажу роботи судді, є хибним, оскільки відповідно до перехідних положень даного закону передбачено, що судді призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 68 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Таким чином, суд приходить до обґрунтованого висновку, що зазначені дії відповідача є незаконними та неправомірними і тому вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги Позивача в повному обсязі.

Відповідно до ст.94 КАС України, суд присуджує всі здійснені позивачем судові витрати за рахунок відповідача, а саме сплачений позивачем судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп., що підтверджується відповідною квитанцією від 21.09.2016 року, яка додана до матеріалів справи.

Керуючись ст.ст. 2, 8, 11, 71, 87, 94, 259, 160-163, 167 КАС України, ст. ст. 6, 19, 22, 46, 68, 126 Конституції України, ст. 43 Закону України «Про статус суддів» (в редакції 1992 року), ст.ст. 100, 109, 131, 138, п.11 Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 р. № 2453-VІ, Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192- VІІІ, Рішенням Конституційного Суду України від 8 червня 2016р. № 4-рп/2016, Порядком подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органам Пенсійного фонду України, затвердженим Постановою Правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 25.01.2008 року, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Канівського обєднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання неправомірними дій у відмові призначення та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у розмірі ,передбаченого Закону України « Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VІ- задовольнити повністю.

Визнати неправомірними дії Канівського обєднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області щодо відмови в призначенні та виплаті ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмрі 90 відсотків грошового утримання судді відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453- VІ.

Зобовязати Канівське управління Пенсійного фонду України в Черкаській області прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків грошового утримання судді відповідно до Закону України « Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VІ з часу звернення позивача до органу Пенсійного фонду України, тобто з 14 червня 2016 року.

Стягнути з Канівського управління Пенсійного фонду України Черкаської області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 551 грн. 30 коп. сплачені позивачем за подання позовної заяви.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Золотоніський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя С.І. Орел