Ухвала суду № 63767078, 26.12.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4273/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Калараш А. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Калараш А.А.

суддів - Заїкіна А.П., Гірняк Л.А.

з участю секретаря - Гарбуз В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа ОСОБА_3 про визнання поруки припиненою , за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4, діючого в інтересах ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 квітня 2016 року, -

встановила:

У березні 2015 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання поруки припиненою і в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 12.03.2007 р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 був укладений договір кредиту № 2007-690/Ф03.7-038 ,відповідно до умов якого , ОСОБА_3 отримала кредит в розмірі 45000,00 дол. США, із сплатою процентів за користування кредитними коштами за процентною ставкою у розмірі 12,45 % річних, терміном погашення до 11.03.2032 р.

На забезпечення виконання ОСОБА_3 своїх зобовязань по погашенню кредиту , 12.03.2007 року між позивачем та Банком був укладений договір поруки № 07-15/228 .

18 лютого 2010 року між банком і позичальником ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду № 1 про внесення змін до кредитного договору № 2007-690/Ф03.7-038 від 12.03.2007 р.

Позивач посилаючись на те, що внаслідок укладеної між Банком та ОСОБА_3 18.02.2010 р. додаткової угоди № 1 було збільшено розмір процентів за користування кредитними коштами та збільшено термін дії кредитного договору, що призвело до збільшення обсягу його відповідальності як поручителя.

Позивач просив суд припинити дію договору поруки № 07-15\228 від 12.03.2007 року ,укладеного між АКБ «Уксоцбанк»,ОСОБА_3 та ОСОБА_2

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_5 і ОСОБА_6 позов підтримали ,просили задовольнити.

В судовому засіданні представник Банку позов не визнав , просив відмовити у задоволенні позову.

Третя особа ОСОБА_3 ,в судовому засіданні вважала ,що позов підлягає задоволенню.

Рішенням Приморського районного суду Одеської області від 06 квітня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4, діючий в інтересах позивача ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази у справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_4, діючого в інтересах ОСОБА_2 підлягає відхиленню ,а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позову , суд першої інстанції виходив з безпідставності позовних вимог.

Колегія судді погоджується з висновками суду першої інстанції з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 12.03.2007 року між акціонерно-комерційним баном соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 був укладено договір кредиту № 2007-690/Ф03.7-038 ,за умовами якого ОСОБА_3 отримала кредиту у розмірі 45000,00 дол. США, із сплатою процентів за користування кредитними коштами за процентною ставкою у розмірі 12,45 % річних, з погашенням кредиту та внесенням плати за користування кредитними коштами щомісячними платежами у розмірі, строки і на умовах визначених цим договором, з кінцевою датою повернення кредиту та усіх нарахувань за ним 11.03.2032 р.(а.с.8-12).

Відповідно до п.1.1.1 договору кредиту ,сторони передбачили , що починаючи з місяця, що слідує за місяцем надання Кредиту, Позичальник щомісячно 12 числа кожного місяця рівними частинами сплачує Кредитору суму грошових коштів .

На забезпечення виконання ОСОБА_3 своїх зобовязань по погашенню кредиту , 12.03.2007 року між позивачем та Банком був укладений договір поруки № 07-15/228 (а.с.7).

Відповідно до п.2.1.1 договору поруки сторони передбачили ,що повернення кредиту в розмірі 45 000 доларів США з наступним порядком погашення суми основної заборгованості починаючи з місяця, що слідує за місяцем надання Кредиту, Позичальник щомісячно 12 числа кожного місяця рівними частинами сплачує Кредитору суму грошових коштів .

Відповідно до п.3.3.2 договору поруки Банк зобовязався до моменту виконання забезпеченою порукою зобовязання, не змінювати умов договору кредиту без попереднього письмового погодження поручителя.

18 лютого 2010 року між банком і позичальником ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду № 1 про внесення змін до кредитного договору № 2007-690/Ф03.7-038 від 12.03.2007 р., за умовами якої сторони підтверджують, що залишок заборгованості за кредитом станом на дату укладення цієї додаткової угоди складає 44549,89 дол. США, залишок заборгованості за нарахованими процентами 3573,53 дол. США, та сторони встановили, що погашення залишку кредитної заборгованості, починаючи з дати укладання договору, здійснюється до 10 числа кожного місяця, згідно з графіком в новій редакції.

В судовому засіданні колегії суддів представник Банку пояснив, що загальна кінцева сума ,яку мала сплатити ОСОБА_3 за договором кредиту та за додатковою угодою є тотожною та становить з врахуванням відсотків у розмірі 146694 дол. США. При укладенні додаткової угоди ,були враховані інтереси ОСОБА_3,яка несвоєчасно сплачувала щомісячні платежі, а тому наявна заборгованість за платежами за попередні роки була врахована та визначений розмір платежу у продовж дії договору кредиту з врахуванням цієї заборгованості.

В судовому засіданні колегії суддів представник позивача ОСОБА_7-ОСОБА_6 пояснив, що внаслідок зміни розміру загального платежу в місяць після укладення додаткової угоди збільшилась відповідальність ОСОБА_2 та внаслідок чого збільшилась кінцева сума ,яку має сплатити ОСОБА_3, надавши свій розрахунок ,за яким кінцева сума платежу становить у розмірі 146678,64 дол. США.

За положеннями частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Отже, виходячи з аналізу зазначеної правової норми порука припиняється за дії двох умов: внесення без згоди поручителя змін до основного зобов'язання; ці зміни призвели, або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя.

Зокрема, до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобовязання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобовязання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; установлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції вірно встановив, що умови вказаної додаткової угоди № 1 від 18.02.2010 року до договору № 2007-690/Ф03.7-038 від 12.03.2007 р. не передбачають підвищення розміру процентів за користування кредитними коштами (12,45 % річних) та/або відстрочення виконання зобовязання за кредитним договором у повному обсязі (11.03.2032 р.), що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування кредитними коштами, та/або установлення (збільшення розміру) неустойки, та/або встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення.

Зміна сторонами дати сплати чергового платежу не свідчить про підвищення розміру відсоткової ставки за користування кредитом та внаслідок чого і збільшення відповідальності поручителя.

Суд першої інстанції повно встановив фактичні обставини справи на основі обєктивної оцінки наданих сторонами доказів, вірно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин та з урахуванням зібраних доказів дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції того, що внаслідок укладення додаткової угоди від 18.02.2010 року сторони передбачили стандартний спосіб погашення ніж ануїтентний спосіб ,який існував за умовами договору кредиту № 2007-690/Ф03.7-038, що призвело до збільшення щомісячних платежів та зміну істотних умов договору та збільшення обсягу відповідальності поручителя не заслуговують на увагу , оскільки в рахунок щомісячних платежів після укладення додаткової угоди були включені прострочена заборгованість за процентами, комісією, які не були сплачені ОСОБА_3 вчасно. Розмір процентної ставки за користування кредитом (12,45 % ) залишилася незмінною, термін погашення кредиту та кінцевий розмір суми ,яку має повернути ОСОБА_3 не змінилися.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції з приводу проведення капіталізації суми заборгованості за кредитним договором ,оскільки відповідно до п.2.7 договору кредиту встановлено чітку черговість погашення заборгованості ,у якій спочатку сплачується заборгованість за нарахованими відсотками,а вже потім за тілом кредиту.

За таких підстав, відповідно до п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України, апеляційна скарга представника ОСОБА_4, діючого в інтересах позивача ОСОБА_2 підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, п.1 ч.1 ст.307, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4, діючого в інтересах позивача ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді апеляційного суду

Одеської області ОСОБА_8

ОСОБА_9

ОСОБА_10