Рішення № 63765841, 08.12.2016, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

ОСОБА_1 ____________________

Справа №521/12946/15-ц

Номер провадження №2/521/665/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 грудня 2016 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста ОСОБА_1 в складі:

судді Маркарової С.В.,

за участю секретаря судового засідання Славової К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Правекс-Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

10.08.2015 року ПАТ КБ «Правекс-Банк» звернулось із вищезазначеним позовом.

В обгрунтування своїх вимог позивач послався на те, що 13.02.2008 року між АКБ «Правекс-Банк» (правонаступник ПАТ КБ «Правекс-Банк» ) та ОСОБА_2укладений кредитний договір №6649-005/08Р, за умовами якого банк надав йому кредитні кошти у розмірі 14 300 дол. США на строк до 13.02.2015 року зі сплатою за користування ним 11,99 % річних.

Виконання умов кредитного договору №6649-005/08Р від 13.02.2008 року було забезпечено договором поруки №6649-005/08Р від 13.02.2008 року, укладеним між АКБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_3

Банк стверджував, що умови зобовязання порушені відповідачами.

Станом на 18.06.2015 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 17196,44 дол.США, яка підлягає стягненню на користь банку.

Окрім того, позивач просив присудити на свою користь судові витрати на оплату судового збору.

Позивач в судове засідання не з'явився, просив розглянути справу за відсутності банку, подав до суду заяву, згідно якої проти заочного розгляду справи не заперечував, позовні вимоги підтримав.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, повідомлений про розгляд справи належним чином (поштове повідомлення №6504511445370), про причини неявки не повідомив.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, повідомлена про розгляд справи належним чином (телефонограма суду №289), про причини неявки не повідомила.

Зясувавши обставини справи, дослідивши наявні докази, надані учасниками цивільного процесу, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

13.02.2008 року між АКБ «Правекс-Банк» (правонаступник ПАТ КБ «Правекс-Банк» ) та ОСОБА_2був укладений кредитний договір №6649-005/08Р , за умовами якого банк надав йому кредитні кошти у розмірі 14300,00 дол. США на строк до 13.02.2015 року зі сплатою за користування ним 11,99 % річних.

Виконання кредитного договору №6649-005/08Р від 13.02.2008 року було забезпечено договором поруки №6649-005/08Р від 13.02.2008 року, укладеним між АКБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_3

02.02.2009 року між АКБ «Правекс-Банк» (правонаступник ПАТ КБ «Правекс-Банк» ) та ОСОБА_2був укладений договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору №6649-005/08Р від 13.02.2008 року.

Цим договором в новій редакції викладений п.1.2 договору, визначені відсотки за користування кредитом.

Згідно із п.1.2. договору про внесення змін та доповнень до кредитного договору позичальник зобовязується погашати заборгованість за кредитом щомісяця до 10 числа включно шляхом внесення грошових коштів згідно графіку погашення кредиту, встановленому у додатку №2.

Відповідно до п.10.1 кредитного договору за порушення термінів погашення заборгованості за кредитом або внесення відсотків за користування коштами позичальник сплачує пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної ставки, зазначеної в п.1.2. даного договору, що діяла в момент прострочення, від суми заборгованості за весь період прострочення.

Договір за п.4 є невідємною частиною кредитного договору, в якому пунктом 6.1.10 сторони погодили, що позичальник зобовязується погашати заборгованість за кредитом, відсотками, пені в валюті кредиту.

Як вбачається з договорів вони є підписаними відповідачем ОСОБА_2 та містять власноручні відомості про ознайомлення із умовами договору, розяснення йому положень Закону України «Про захист прав споживачів», отримання тексту договору.

Відповідно до п.п. 1.1 Договору поруки ОСОБА_3 як поручитель зобовязалась нести солідарну майнову відповідальність перед кредитором за виконання в повному обсязі зобовязань позичальника за кредитним договором та можливих змін та доповнень до нього щодо сплати процентів, неустойки (штрафу,пені) вчасно та в повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом у строк до 13.02.2015 року у розмірі 14300 дол.США. та будь-якого збільшення цієї суми, яке прямо передбачено умовами кредитного договору, відшкодування збитків та іншої заборгованості.

Так само як і ОСОБА_2, ОСОБА_3 власноручно зазначила у договорі про добровільність взятих на себе зобовязань, необхідність їх виконання відповідно до умов договору.

Так, за ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачі порушили умови кредитного та договору поруки, в результаті чого станом на 18.06.2015 року утворилась заборгованість за договорами.

При вирішенні спору суд не погоджується із письмовим запереченнями відповідача ОСОБА_2 про невідповідність наявної в матеріалах справи заяви про видачу готівки вимогам Інструкції «Про касові операції в банках України», оскільки заява про видачу готівки є підписаною ОСОБА_2, а сам факт отримання грошових коштів, як і підписання останньої не оспорювався відповідачами в процесі розгляду справи.

Так само, необґрунтованими є твердження представника відповідача про невідповідність договору кредиту за його формою Інструкціям «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» в частині зазначення певних реквізитів, оскільки факт підписання договору не оспорюється відповідачем, додатково містить відомості вказані ним власноручно.

Безпідставними є заперечення відповідача ОСОБА_2 про неналежність наданого в якості доказу банком розрахунку заборгованості, оскільки розмір заборгованості за кредитним договором відповідачем в процесі розгляду не спростований, фаховий розрахунок не наданий.

При вирішенні спору суд враховує положення ст. 61 ЦПК України, за якою обов'язок доказування покладається на сторін.

Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності, а суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Враховуючи викладене, посилання відповідача ОСОБА_2 на застосування Інструкцій «Про касові операції в банках України», «Про затвердження плану рахунків бухгалтерського обліку банків України» «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» тощо в даному випадку є формальними, оскільки ні факту отримання грошових коштів, ні факту невиконання умов кредитного договору відповідачами, ні розміру заборгованості не спростовують.

Розглядаючи позов в межах позовних вимог про стягнення заборгованості заборгованості в іноземній валюті, суд виходить з наступного :

Відповідно до розяснень, викладених у п.14 постанови Пленуму ВС «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 №14 суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.2 ст.192, ч.3 ст.533 ЦК).

Так, зі змісту кредитного договору вбачається, що валютою кредиту є іноземна валюта, що погоджено сторонами, крім того, сторони погодили, що позичальник зобовязується погашати заборгованість за кредитом, відсотками, пені в валюті кредиту, у банку наявна ліцензії на використання іноземної валюти на території України (ст.5 декрету).

З урахуванням наданого позивачем розрахунку заборгованість за кредитом складає 8194,95 дол.США; заборгованість за відсотками 3331,30 дол.США та підлягає стягненню на користь банку.

Поряд із тим, суд не погоджується із вимогами позивача про стягнення на його користь пені за кредитом та відсотками в іноземній валюті, оскільки :

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (зокрема і використанні іноземної валюти).

Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»).

Таким чином, максимальний розмір пені повязаний із розміром облікової ставки Національного банку України.

Оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися при наявності судового спору за судовими рішеннями лише у національній валюті України гривні, що не виключає її оплату за договором між сторонами у іноземній валюті при добровільному виконанні договору.

Так, заборгованість відповідачів за договорами по пені станом на 18.06.2015 року становить за кредитом 4049,12 дол.США + за відсотками 1621,06 дол.США.

Курс іноземної валюти станом на 18.06.2015 року за офіційним курсом НБУ складав 21,20, відповідно, заборгованість по пені в національній валюті складає 120207 грн. 81 коп.

Відповідно до ст. 553 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржника.

У разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники відповідно до ст. 554 ЦК України, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя.

Додаткова відповідальність поручителя договором поруки не встановлена.

Враховуючи, що згідно ст. 526 ЦК України зобовязання має бути виконане відповідачами належним чином відповідно до договору та актів цивільного законодавства, заборгованість по кредитному зобовязанню підлягає стягненню з відповідачів в солідарному порядку в загальному розмірі 11526, 25 дол.США. та 120207, 81 грн.

Судові витрати по оплаті судового збору, документально підтверджені позивачем підлягають присудженню на його користь відповідно до ч.3 ст. 88 ЦПК України пропорційно до розміру задоволених вимог по 1427,70 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 60, 61, 88, 209, 213, 214, 215, 218, 224-226 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Правекс-Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1), ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Правекс-Банк» (ІК 14360920)заборгованість, яка складається із:

- заборгованості за кредитом у розмірі 8194,95 дол.США;

- заборгованості за відсотками 3331,30 дол.США;

- неустойка (пеня) за кредитом та неустойка (пеня) за відсотками 120207, 81 грн.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1)на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Правекс-Банк» (ІК 14360920) судовий збір у сумі 1427, 70 гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Правекс-Банк» (ІК 14360920) судовий збір у сумі 1427,70 гривень.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Малиновський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення.

Суддя С.В. Маркарова