Ухвала суду № 63762775, 28.12.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/2-2401/11 Провадження № 22-ц/772/3800/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія Доповідач Оніщук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Оніщука В.В.

суддів: Медвецького С.К., Нікушина В.П.,

за участю секретаря Ліннік Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту ДВС Міністерства юстиції України на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 22.11.2016 року у справі за скаргою ПАТ АБ «Укргазбанк» на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_2 щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, -

в с т а н о в и л а :

В жовтні 2016 року ПАТ АБ «Укргазбанк» звернувся в суд із зазначеною скаргою, у якій посилається на те, що 27.09.2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції ОСОБА_2 винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №52357245 з примусового виконання виконавчого листа №2-2401/11, виданого 09.04.2013 року Вінницьким міським судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованості в розмірі 725 377,57 доларів США, що в еквіваленті на національну валюту на час розгляду справи становить 5 795 766,78 грн., а також пеню за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 1 052 750,50 грн.; стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» 1690,50 грн. у відшкодування витрат зі сплати судового збору при подачі апеляційної скарги. В скарзі зазначено, що в даній постанові головним державним виконавцем відмова у відкритті виконавчого провадження мотивована наступним: « … за предявленим на виконання виконавчим документом боржник не є вищим чи центральним органом виконавчої влади або їх структурним підрозділом та сума стягнення не перевищує 10 млн. грн., тобто виконавчий документ предявлено не за підвідомчістю виконання рішення». Вважаючи вказану постанову державного виконавця незаконною, заявник просив визнати неправомірними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_2 при винесенні ним 27.09.2016 року постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (ВП №52357245); скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_2 від 27.09.2016 року про відмову у відкритті виконавчого провадження (ВП №52357245); зобовязати головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_2 відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа від 09.04.2013 року у справі №2-2401/11, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області, про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 на користь ПАТАБ «Укргазбанк».

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 22.11.2016 року скаргу задоволено.

Визнано неправомірними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_2 при винесенні ним 27.09.2016 року постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (ВП №52357245).

Скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_2 від 27.09.2016 року про відмову у відкритті виконавчого провадження (ВП №52357245).

Зобовязано головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_2 відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа від 09.04.2013 року у справі №2-2401/11, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області, про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк».

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, Департаментом ДВС Міністерства юстиції України подано апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні скарги, при цьому зроблено посилання на порушення судом норм процесуального права.

В судовому засіданні представник Департаменту ДВС Міністерства юстиції України апеляційну скаргу підтримав з посиланням на викладені в ній обставини.

Представник ПАТ АБ «Укргазбанк» в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причин неявки не повідомив, а тому згідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України його неявка не перешкоджає розгляду справи.

ОСОБА_3 в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином і згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, за зазначеною адресою він не проживає, а тому згідно ч.5 ст. 74 ЦПК України вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене йому належним чином.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що зявились, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи скаргу, виходив з того, що з часу ухвалення судового рішення і до моменту предявлення виконавчого листа до виконання, курс долара США до національної валюти суттєво збільшився, а тому сума заборгованості відповідно до виконавчого листа на дату звернення з виконавчим документом в Департамент ДВС Міністерства юстиції України, в гривневому еквіваленті перевищувала десять мільйонів гривень і відповідно постанова про відмову у відкритті провадження є незаконною.

Судова колегія вважає, що ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, що є підставою для її скасування.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 27.09.2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_2 винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №52357245 з примусового виконання виконавчого листа №2-2401/11, виданого 09.04.2013 року Вінницьким міським судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованості в розмірі 725 377,57 доларів США, що в еквіваленті на національну валюту на час розгляду справи становить 5 795 766,78 грн., а також пені за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 1 052 750,50 грн.; стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» 1690,50 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору при подачі апеляційної скарги.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що головним державним виконавцем відмова у відкритті виконавчого провадження мотивована тим, що « … за предявленим на виконання виконавчим документом боржник не є вищим чи центральним органом виконавчої влади або їх структурним підрозділом та сума стягнення не перевищує 10 млн. грн.. Таким чином, виконавчий документ предявлено не за підвідомчістю виконання рішення».

Звернувшись в суд зі скаргою ПАТ АБ «Укргазбанк» заявлено вимогу про визнання неправомірними дій державного виконавця щодо відмови у відкритті виконавчого провадження, а також скасування постанови про відмову в відкритті виконавчого провадження, яка обґрунтована тим, що з моменту ухвалення судового рішення до моменту предявлення виконавчого документа до виконання курс долара США відносно української гривні суттєво збільшився і сума боргу за виконавчим листом по справі №2-2401/11, виданим Вінницьким міським судом Вінницької області 09.04.2013 року, виходячи з офіційного курсу Національного банку України, в еквіваленті перевищує суму десять мільйонів гривень, а тому відповідно до п.п. 2 п. 1 ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» саме на відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України покладається виконання рішень, за якими сума зобовязань становить десять та більше мільйонів гривень або еквіваленту суму в іноземній валюті.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці визначені Законом України «Про державну виконавчу службу», а саме частиною другою статті 2 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно частини другої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку передбаченому законом.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно п.п. 4 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення.

Частиною 1 ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України покладається виконання рішень, за якими: 1) боржниками є Апарат Верховної Ради України, Адміністрація Президента України, вищі чи центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди, апеляційні суди, Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, Вища рада юстиції, Національний банк України, Рахункова палата, Управління справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації та їх структурні підрозділи, інші органи державної влади та їх посадові особи; 2) сума зобов'язання становить десять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Суд першої інстанції постановляючи ухвалу про задоволення скарги, свій висновок обґрунтував тим, що заява про примусове виконання рішення суду була подана у вересні 2016 року, при цьому зазначено, що станом на 12.09.206 року сума боргу за виконавчим листом №2-2401/110 від 09.04.2013 року в гривневому еквіваленті складає 20402114,50 грн., тобто більше десяти мільйонів гривень, тому постанова від 27.09.2016 року про відмову у відкритті виконавчого провадження є незаконною.

Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що сума заборгованості відповідно до виконавчого листа №2-2401/110 від 09.04.2013 року становить 5 795 766,78 грн., а також пеня за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 1 052 750,50 грн., при цьому законодавством державного виконавця не наділено правом змінювати суму заборгованості, а підстави для перерахунку суми заборгованості, розрахованої та визначеної у рішенні суду відсутні, тому обґрунтованим є висновок про законність винесення державним виконавцем постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження з підстав, передбачених статтями 21, 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.09.2016 року у справі №6-2159цс16.

Крім того, пунктом 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» передбачено, що суд не має права зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Відповідно до ч. 3 ст. 387 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Таким чином, судова колегія вважає, що ухвала суду не ґрунтується на вимогах закону і відповідно підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову в задоволенні скарги, а також відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з скаржника на користь Департаменту ДВС Міністерства юстиції України необхідно стягнути понесені і документально підтверджені судові витрати, а саме судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 1378 грн..

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Департаменту ДВС Міністерства юстиції України - задовольнити.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 22.11.2016 року - скасувати.

В задоволенні скарги ПАТ АБ «Укргазбанк» на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_2 щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження відмовити.

Стягнути з ПАТ АБ «Укргазбанк» на користь Департаменту ДВС Міністерства юстиції України судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 1378 грн..

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ ОСОБА_4

Судді: /підпис/ ОСОБА_5

/підпис/ ОСОБА_6

Згідно з оригіналом: