Ухвала суду № 63762582, 26.12.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 134/1353/16-ц Провадження № 22-ц/772/3767/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 2Доповідач Якименко М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області у складі:

Головуючого Якименко М.М.,

Суддів : Сала Т.Б., Марчук В.С.,

при секретарі Кирилюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційного суду Вінницької області в м.Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на автомобіль за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 14 листопада 2016 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Заочним рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 14 листопада 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на автомобіль було відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на його незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким його позовні вимоги задовольнити.

Судова колегія, заслухавши доповідача, пояснення позивача та його представника, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, прийшла до висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, яке ухвалено на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджені тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Даним вимогам рішення суду відповідає в повній мірі.

Судом першої інстанції було встановлено, що 11 січня 2015 року ОСОБА_4 було видано нотаріально посвідчену довіреність, якою він уповноважив ОСОБА_3 укладати певні правочини щодо автомобіля НОМЕР_1, 2006 року випуску, який належить ОСОБА_4 на праві власності, зокрема і продавати вказаний автомобіль.

Дана довіреність була видана строком на 10 років.

В подальшому ОСОБА_3 була видана нотаріально посвідчена довіреність від 14 березня 2015 року, якою ОСОБА_3, уповноважив ОСОБА_2 або ОСОБА_5 користуватись, а також розпоряджатись вищевказаним автомобілем від його імені.

Дана довіреність була видана строком до 11.01.2025 року.

Судом було встановлено, що даний автомобіль на день розгляду справи належить ОСОБА_4 і знаходиться на штрафмайданчику ГУНГІ у Вінницькій області, як речовий доказ в кримінальному провадженні (ст. 290 КК України), оскільки його вузли та агрегати містять сліди підробки.

Звертаючись до суду з позовом і обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги позивач наголошував на тому, що ОСОБА_3 , діючий від імені ОСОБА_4 за довіреністю, здійснив продаж автомобіля і на думку позивача він фактично став його власником. Однак в зв'язку з виїздом відповідача за кордон оформлення нотаріальної угоди було відкладено.

Відмовляючи в задоволенні позову,суд першої інстанції правильно виходив із того,що видача довіреності на володіння, користування та розпорядження транспортним засобом без належного укладення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу не вважається укладеним відповідно до Закону договору та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, яка цю довіреність отримала.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України у справі №6-688цс від 16 грудня 2015 року.

Крім того, суд першої інстанції правильно зробив висновок , що ст.392 ЦК України, на яку в обґрунтування позову посилається позивач і просить захистити його право, не може застосовуватись до правовідносин, що виникли між сторонами.

З таким висновком погоджується судова колегія.

Ухвалюючи рішення в даній справі, суд правильно застосував норми цивільного законодавства до правовідносин, що склались між сторонами, дав їм належну правову оцінку, а відтак доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, є безпідставні і до уваги судовою колегією не приймаються.

Рішення суду є законним, обґрунтованим, постановленим з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 14 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набуває законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

ГОЛОВУЮЧИЙ

СУДДІ: