Ухвала суду № 63761684, 26.12.2016, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2-п/130/12/2016

130/1775/16-ц

У Х В А Л А

26.12.2016 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Шепеля К.А.,

за участі секретаря Бондар С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" про перегляд заочного рішення суду, -

у с т а н о в и в :

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду від 11 листопада 2016 року повністю задоволено позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" про захист прав споживача, визнання недійсним договору фінансового лізингу та стягнення коштів. Ухвалено стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 сплачені кошти в розмірі 124012 грн., а також на користь держави судовий збір в розмірі 551,20 грн. за вимогу немайнового характеру та в розмірі 1240,12 грн. за вимогу майнового характеру..

09 грудня 2016 року до суду поступила заява представника відповідача про перегляд заочного рішення, в якій він повідомив, що він не з'являвся в судове засідання, оскільки несвоєчасно отримував судові повістки. З'ясувалось, що судові повістки отримував представник іншої компанії, який несвоєчасно повідомляв про наявність повісток. У своїй заяві представник відповідача вказав, що суд при винесенні рішеня не звернув увагу на те, що момент виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо придбаня предмету лізингу ще не розпочався. Крім цього, представник відповідача наголосив, що позивач міг відкласти укладення оспорюваного правочину для надання йому можливості ознайомитися з ним. А тому позивач усвідомлював значення своїх дій та їх наслідки. До моменту передання лізингоодержувачу транспортного засобу у користування договір непрямого лізингу фактично ще не носить ознаки договору найму, а отже на даний момент не потребує нотаріального посвідчення. Оскільки на момент укладення договору у лізингодавця відсутній документ про реєстрацію транспортного засобу, власне, як і сам транспортний засіб, то нотаріальне посвідчення договору без придбання лізингодавцем предмету лізингу унеможливлюється. У відповідача наявний дозвіл на провадження господарської діяльності з надання послуг фінансового лізингу, будь-яка окрема ліцензія на цей вид діяльності не передбачена чинним законодавством.. Представник відповідача вважав неможливим застосувати до спірних правовідносин ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки норми цієї статті стосуються правовідносин кредитодавців та споживачів стосовно отривання споживчого кредиту. Представник відповідача вважає, що ч.2 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" містить невичерпний перелік лізингових платежів, тому адміністративний платіж не виходить за межі лізингових платежів. Суд не зазначив жодного доказу того, що позивач не міг ознайомитися з умовами договору в день сплати лізиногового платежу. Оспорюваний договір фінансового лізингу був розроблений відповідачем у відповідності до "Примірного договору фінансового лізингу", який був затверджений наказом Міністерства України у справах науки і технологій 03 березня 1998 року №59, тому його умови назвати несправедливими неможливо. Факт введення відповідачем в оману позивача не був доведений позивачем належним чином. В своєму рішенні від 11 листопада 2016 року суд жодним чином не мотивував те, що умови оспорюваного договору порушують принцип добросовісності. Позивач не подавав заяву про зміну умов договору, які йому здавались несправедливими, виключення таких умов ним не ініціювалось. Крім цього, представник відповідача зазначив, що оспорюваний договір не є договором про приєднання, адже позивачі не тільки перед укладенням договору мають право запропонувати свої умови, але й під час його дії скорегувати існуючі. У позивача на момент підписання договору не існувало питань щодо обсягу своїх прав та обов'язків, щодо природи правочину, а відсутність обмежень цивільної дієздатності у позивача підтверджує наявність чіткого волевиявлення на укладення оспорюваного правочину. Лізингодавець надав позивачу всю необхідну інформацію для укладення договору. Сторонами було погоджено формулу розрахунку розміру щомісячних лізингових платежів відповідно до п.10.2 договору. Момент виникнення обов'язку підписати Додаток №3 договору виникає після укладення акту приймання-передачі предмета лізингу. Тому, на думку представника відповідача, суд дійшов помилкового висновку, що на момент укладення договору позивач не міг знати, або в нього була відсутня інформація щодо розміру лізингових платежів при настанні лізингового періоду, або була відсутня можливість підрахування обсягу фінансування, який виникає не одразу після укладення договору, а на момент придбання предмету лізингу. У зв'язку з вищевикладеним, представник відповідача просив скасувати заочне рішення, а справу призачити до розгляду в загальному порядку.

У судове засідання сторони не з'явилися.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд заяви про перегляд заочного рішення без його участі, в якій він просив відмовити в її задоволенні. У своїх запереченнях представник позивача зазначив, що представник відповідача не надав суду докази того, що він не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин, тому підстави для скасування заочного рішеня відсутні. Крім цього, представник позивача зауважив, що наголошеня представником відповідача в своїй заяві на рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільнихз і кримінальних справ не може бути прийнята до уваги, оскільки вказані рішення були прийняті в 2014-2015 рр..

Представник відповідача у судове засідання не зявився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, про що свідчить підпис уповноваженої особи "Бабич" на поштовому повідомленні про вручення судової повістки (а.с.148).

Згідно з ч.1 ст.231 ЦПК України, заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

На підставі викладеного суд розглянув цю заяву у відсутність сторін.

Суд дослідив матеріали справи за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" про захист прав споживача, визнання недійсним договору фінансового лізингу та стягнення коштів. Зокрема, на а.с.41 міститься розписка про вручення судової повістки особі на прізвище "Бабич" про виклик товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" до суду на 19 серпня 2016 року. На а.с.80 міститься розписка вручення судової повістки особі на прізвище "Бабич" про виклик товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" до суду на 31 жовтня 2016 року. На а.с.83 міститься розписка вручення судової повістки особі на прізвище "Бабич" про виклик товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" до суду на 11 листопада 2016 року.

Відповідно до вимог ч.1 ст.232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, заочне рішення скасовується тільки при наявності двох складових неявка до суду з поважних причин та наявність доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи містяться три розписки про отримання відповідачем викликів до суду, то суд вважає, що він був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Суд наголошує, що відповідач несе відповідальність за осіб, які перебувають у його підпорядкуванні і отримують кореспонденцію. Судові повістки направлялися за місцезнаходженям відподача належним чином. А тому застосування судом заочного розгляду справи відповідає вимогам закону, і у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення слід відмовити.

Разом з цим суд наголошує, що відповідач у своїй заяві про скасування заочного рішення вдається до аналізу постановленого судом рішення, вказуючи на його неправильність та неправомірність, піддаючи оцінці існуючі у справі докази. Тобто по суті апелює.

Згідно з ч.3 ст.231 ЦПК України, у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду в загальному порядку. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Керуючись ст.ст.230, 231, 232 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "ВАШ АВТО" про перегляд заочного рішення суду від 11 листопада 2016 року залишити без задоволення.

Розяснити відповідачеві, що заочне рішення Жмеринського міськрайонного суду від 11 листопада 2016 року може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області через Жмеринський міськрайонний суд протягом десяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Головуючий К.Шепель