Постанова № 63761306, 21.12.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2016 р. Справа№ 910/14872/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

при секретарі судового засідання Денисюк І.Г.

за участю представників:

від позивача: Майданник В.Ю. за дов. № б/н від 09.08.2016.

від відповідача: Колток О.М. за дов. № 2113/19235 від 30.12.2015.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства фірми "Вір'єм" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2016

у справі № 910/14872/15 (суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергосервіс"

до Приватного підприємства фірми "Вір'єм"

про стягнення 291 403 грн. 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.05.2016 у справі № 910/14872/15 позов задоволено частково, стягнуто з Приватного підприємства фірми "Вір'єм" на користь ТОВ "Теплоенергосервіс" збитки у розмірі 215 545 грн. 20 коп., в іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, Приватне підприємство фірма "Вір'єм" звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом позовні вимоги задоволені частково, через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга має бути задоволена, а рішення місцевого господарського суду має бути скасоване.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2016 апеляційну скаргу Приватного підприємства фірми "Вір'єм" разом з доданими до неї матеріалами було повернуто скаржнику на підставі п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2016 апеляційну скаргу Приватного підприємства фірми "Вір'єм" разом з доданими до неї матеріалами було повернуто скаржнику на підставі п.п. 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.11.2016 ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2016р. у справі № 910/14872/15 скасовано, справу направлено до Київського апеляційного господарського суду на розгляд зі стадії прийняття апеляційної скарги.

Відповідно автоматичного розподілу справ між суддями для розгляду даної апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: Гончаров С.А. (головуючий), Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 прийнято апеляційну скаргу Приватного підприємства фірми "Вір'єм" до розгляду та призначено розгляд справи на 21.12.2016.

В судовому засіданні 21.12.2016 представник апелянта підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2016 у справі № 910/14872/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 21.12.2016 представник позивача заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі, просив рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2016 у справі № 910/14872/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишене без змін, виходячи із наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Теплоенергосервіс" (орендодавець за договором) та Приватним підприємством фірмою "Вір'єм" (орендар за договором) 26.11.2014 було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 30/11-14, відповідно до умов якого орендодавець зобов'язується передати, а орендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування приміщення з характеристиками, наведеними у розділі 2 цього договору, та своєчасно сплачувати орендодавцю встановлену цим договором орендну плату.

Відповідно до п. 2.1 договору об'єктом оренди за цим договором є нежитлові (офісні) приміщення, відновною вартістю 183 382 грн. 41 коп. з урахуванням інфляції, загальною площею 98,1 кв.м., що розташовані за адресою: 01024, м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, буд. 11/19, згідно викопіювання плану.

Згідно з п. 2.2 Договору, в акті приймання-передавання об'єкта оренди зазначається опис стану об'єкта оренди.

01.12.2014 між сторонами підписано акт приймання-передавання, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у платне строкове користування нежитлові (офісні) приміщення, загальною площею 98,1 кв.м., що розташовані за адресою: 01024, м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, буд. 11/19, згідно викопіювання плану. Технічний та санітарний стан приміщень - задовільний. Орендар немає претензій відносно стану приміщення. Стан приміщення зафіксовано за допомогою цифрової фотокамери та записано на двох дисках СД-Р, які зберігаються по одному примірнику у орендаря та орендодавця.

Як визначено в положеннях п. 6.1.12 Договору, обов'язок орендаря протягом усього строку оренди підтримувати об'єкт оренди в належному, високоякісному і привабливому стані, забезпечувати підтримку зовнішнього і внутрішнього вигляду приміщення відповідно до його призначення, встановленого даним договором.

Відповідно до п. 10.1 Договору якщо об'єкт оренди або його частина в результаті дії орендаря прийдуть в аварійний стан, то орендар відновлює його своїми силами за власний рахунок та відшкодовує орендодавцю завдані збитки.

Згідно з п. 10.2. Договору орендар не має права без письмової згоди орендодавця проводити переобладнання, перепланування, капітальний ремонт об'єкта оренди, вести будівельні роботи на прибудинковій території. Дозвіл на виконя таких робіт маж бути оформлений у письмовому вигляді. Орендар повинен погодити з орендодавцем кошторис витрат та термін виконання робіт.

Пунктом 10.3 Договору встановлено, що будівельні роботи на об'єкті оренди виконуються тільки на підставі проектно-кошторисної документації, розробленої та затвердженої у встановленому порядку та погодженої орендодавцем письмово, за наявності дозволу на ведення будівельних робіт отриманого у встановленому порядку.

03.12.2014 орендар звернувся до орендодавця з листом № 193/р-с про надання дозволу на проведення опоряджувальних робіт та здійснення покращень орендованого приміщення згідно з договором оренди нежитлового приміщення № 30/11-14 від 26.11.2014.

Позивач, листом № 2/12 від 05.12.2014 повідомив відповідача про необхідність надання проектно-кошторисної документації на проведення таких робіт з метою розгляду питання про надання дозволу на проведення будівельних робіт на об'єкті оренди.

Згідно з п. 9.1.2 договору орендодавець має право, зокрема, відмовитись від договору, якщо буде встановлено, що орендар не виконує зобов'язання за договором, в тому числі здійснює без погодження з орендодавцем переобладнання, перепланування, капітальний ремонт об'єкта оренди, будівельні роботи території.

Відповідно до п. 6.1.29 договору орендар зобов'язується у разі розірвання договору або відмови від нього однією із сторін повернути об'єкт оренди орендодавцю у технічному і санітарному стані, не гіршому за той стан в якому він був переданий орендарю.

Листом № 2/4 від 03.04.2015 позивач повідомив відповідача про розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 30/11-14 від 26.11.2014, у зв'язку з порушенням відповідачем пунктів 5.5 та 10.2. договору.

З матеріалів справи вбачається, а саме з акту обстеження технічного стану нежитлового приміщення від 07.04.2015, складеного комісією у складі Бабака С.Б. - представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергосервіс", секретаря комісії Калінігої В.Г. - представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергосервіс", та члена комісії Данилко О.І. - представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергосервіс", при огляді на місці було проведено візуальне обстеження окремих конструктивних елементів та інженерних мереж нежитлового приміщення, розташованого на 2-му поверсі, літери А по вул. Круглоуніверситетська, буд. 11/19, кв. 20 в м. Києві, загальна площа 98,1 кв.м., та встановлено, що в порушення пункту 10.2. договору та не отримавши письмового дозволу орендодавця на проведення покращень, орендар розпочав будівельні роботи на об'єкті оренди, зокрема: демонтовані кондиціонери, зняті двері та дверні коробки, демонтована підлога, демонтована підвісна стеля із світильника, зняті стінові гіпсокартонні плити та обої, зняті віконні штори, демонтовані цегляні внутрішні стіни, демонтовані туалет, душова кабіна та рукомийник, демонтовані електричні мережі та мережі охоронної сигналізації.

Як визначено п. 11.3 договору, що орендодавець має право на відшкодування збитків, заподіяних у наслідок невиконання орендарем зобов'язань за цим договором.

Відповідно до п. 11.4. договору збитками вважаються фактичні втрати, яких орендодавець зазнав у зв'язку зі знищенням або пошкодження орендованого приміщення.

З позовної заяви вбачається, що позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з Приватного підприємства фірми "Вір'єм" 291 403 грн 00 коп. збитків, у вигляді витрат необхідних для відновлювального ремонту приміщення, що є об'єктом оренди за договором оренди нежитлового приміщення № 30/11-14 від 26.11.2014.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено ч. 3 ст. 773 Цивільного кодексу України, що наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця.

Згідно з ч. 4 ст. 285 Господарського кодексу України орендар відшкодовує орендодавцю вартість орендованого майна у разі відчуження цього майна або його знищення чи псування з вини орендаря.

Відповідно до ч. 2 ст. 779 Цивільного кодексу України, у разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Статтею 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкта права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, якби управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 614 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Згідно з ч. 1, 2, 4 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

У відповідності з вимогами ч. 4 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) збитків;

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;

4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

У відповідності до ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Важливим елементом доказування наявності упущеної вигоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками.

Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення. При цьому, враховано, що збиток - це грошова оцінка шкоди, яка підлягає відшкодуванню за неможливості, недоцільності або у разі відмови потерпілого від відшкодування шкоди в натурі.

Протиправною є поведінка особи з порушенням норм законодавства. Якщо зобов'язання виникає з договору, то протиправною визнається поведінка боржника, що порушує умови договору та закону.

Частиною 3 статті 623 Цивільного кодексу України визначено, що збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Отже, вказаною нормою передбачено право суду на задоволення вимоги про відшкодування збитків за ринковими цінами на день ухвалення рішення за відсутності у договорі іншого порядку формування цін.

З висновку експерта за результатами проведення судової будівельно- технічної експертизи № 17383/15-43 від 07.04.2016, проведеної судовим експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Лісиченко С.В. на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 25.08.2015 вбачається, що вартість ремонтно-відновлювальних робіт групи приміщень Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергосервіс" за адресою: м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, 11/19, площею 98,1 кв.м., згідно наданих документальних даних, відповідно до середньоринкових цін на будівельні матеріали та вироби станом на час проведення дослідження, становить 215 545 грн. 20 коп.

Відповідачем порушені зобов'язання, визначені пунктами 6.1.12, 10.2 договору та нормами частини 3 статті 773 Цивільного кодексу України, що також свідчить про наявність в його діях вини в неналежному виконанні умов договору щодо підтримання об'єкт оренди в належному, високоякісному і привабливому стані та щодо отримання письмового дозволу на проведення переобладнання, перепланування, капітальний ремонт об'єкта оренди.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача і збитками полягає у тому, що відповідач без отримання письмово дозволу та письмово погодженої орендодавцем проектно-кошторисної документації, розробленої та затвердженої у встановленому порядку, розпочав проведення ремонтних робіт об'єкту оренди за договором оренди нежитлового приміщення № 30/11-14 від 26.11.2014, зокрема відповідачем здійснено демонтаж кондиціонерів, зняття дверей та дверних коробок, демонтаж підлоги, демонтаж підвісної стелі із світильника, зняття стінових гіпсокартонних плит та шпалер, зняття віконних штор, демонтаж цегляних внутрішніх стін, демонтаж туалету, душової кабіни та рукомийника, демонтаж електричних мереж та мереж охоронної сигналізації.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем порушені зобов'язання за договором, у зв'язку з чим були завдані збитки позивачу, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків підлягають частковому задоволенню у розмірі 215 545 грн. 20 коп., що встановлений висновком судової будівельно-технічної експертизи № 17383/15-43 від 07.04.2016 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно частини 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що доводи Приватного підприємства фірми "Вір'єм", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2016 у справі № 910/14872/15 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства фірми "Вір'єм" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2016 у справі № 910/14872/15 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2016 у справі № 910/14872/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/14872/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді І.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко