Постанова № 63761050, 22.12.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2016 р. Справа№ 910/16068/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Мальченко А.О.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Верьовкін С.С.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш"

на ухвалу господарського суду міста Києва від 08.11.2016р.

по справі № 910/16068/16 (суддя Паламар П.І.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш"

до публічного акціонерного товариства "Сбербанк"

про визнання поруки припиненою,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про визнання поруки припиненою.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.11.2016 року провадження у справі № 910/16068/16 припинено на підставі п. 5 ст. 80 ГПК України.

Мотивуючи ухвалу, суд першої інстанції зазначив, що оскільки сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду, відповідач заявив про передачу спору на розгляд третейського суду, провадження у справі відповідно до п. 5 ст. 80 ГПК України слід припинити.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш" з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду міста Києва від 08.11.2016 р. у справі № 910/16068/16 скасувати та справу направити на розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказав на те, що способом судового захисту в даному провадженні є не вимоги про припинення договору поруки, а вимога про визнання поруки припиненою, тобто встановлення юридичного факту, що не може бути предметом розгляду третейських суддів в силу закону, у зв'язку з чим клопотання є таким, що не підлягає задоволенню, а розгляд справи підлягає продовженню.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2016 р. апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш" прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 910/16068/16.

Судове засідання, призначене на 20.12.2016 р., не відбулось у зв'язку з перебуванням головуючого судді Руденко М.А. на лікарняному, а тому було перенесено розгляд справи на 22.12.2016 р.

Сторони належним чином повідомленні про час та місце розгляду справи, що підтверджується підписами уповноважених представників сторін на бланку про перенесення розгляду справи.

Представники позивача та відповідача у судове засідання 22.12.2016 р. не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники сторін були повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін, за наявними у справі доказами.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.03.2013 р. між публічним акціонерним товариством «Дочірній банк Сбербанку Росії (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Сбербанк") та товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш" укладено договір поруки № 1 (а.с. 21-22).

Як вбачається з п. 6.8. договору (в редакції договору про внесення змін № 3 від 27.02.2015 р. до договору поруки № 1 від 22.03.2013 р.) усі спори, розбіжності та вимоги, що виникають з цього договору та у зв'язку з ним в тому числі що стосуються його укладення, зміни, порушення, розірвання, визнання повністю або частково, або неукладеним, а також з будь-яких інших питань, що стосуються даного договору, підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» згідно з регламентом зазначеного третейського суду.

В серпні 2016 р. товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до публічного акціонерного товариства "Сбербанк" про визнання припиненими відносини поруки, що виникли з договору поруки № 1 від 22.03.2013 р.

Відповідно до приписів статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір, зокрема, щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Пунктом 1 частини першої статті 12 ГПК України визначено, що господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав зазначених у законодавстві.

Одним із способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних та господарських правовідносин є звернення до третейського суду (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про виконання рішень третейських судів від 24.02.2004 № 3-рп/2004). Відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом (стаття 17 ЦПК України, стаття 12 ГПК України, стаття 6 Закону України "Про третейські суди").

Згідно з положеннями частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Суд, здійснюючи правосуддя, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави (підпункт 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про призначення судом більш м'якого покарання від 02.11.2004 № 15-рп/2004). Тому в контексті статті 55 Конституції України органи судової влади здійснюють функцію захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин.

Третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України шляхом застосування, зокрема, методів арбітрування. Здійснення третейськими судами функції захисту, передбаченої в абзаці сьомому статті 2, статті 3 Закону України "Про третейські суди", є здійсненням ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного частиною п'ятою статті 55 Конституції України.

Третейські суди не віднесені до системи судів загальної юрисдикції (ст. 125 Конституції України). Отже, з аналізу положень Закону України «Про третейські суди» випливає, що третейські суди є недержавними незалежними органами захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та/або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин.

Згідно з частиною 1 ст. 5 Закону України "Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Таким чином, у сторін існує виключно правова можливість, а не обов'язок на звернення до третейського суду. Для такого звернення, необхідна наявність волі обох сторін (тобто наявність угоди про передачу даного (саме цього) спору на розгляд третейського суду. Лише за наявність волі обох сторін про розгляд спору третейським судом, оформленої відповідним зверненням до суду, господарський суд зобов'язаний припинити провадження у справі. Проте, таке клопотання заявив лише відповідач. За відсутності волі на звернення до третейського суду у позивача чинне законодавство України не позбавляє його права на вирішення спору господарським судом. Згідно ст. 1 ГПК України юридичним та фізичним особам гарантовано право на звернення до господарського суду, згідно із встановленою підвідомчістю справ.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд у своїй постанові від 07.07.2015 р. у справі № 910/26555/16.

Відповідно до пункту 1 ст. 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

В силу статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи та в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Частина 3 даної статті передбачає, що угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Таким чином, вимога відповідача про припинення провадження у справі на підставі того, що даний спір повинен розглядатись тільки третейським судом, порушує норми Конституції України та господарського процесуального кодексу України.

Отже, звернення за вирішенням спору до третейського суду є правом особи, яка самостійно на свій розсуд вибирає способи захисту порушених або оспорюваних інтересів. Третейська угода (третейське застереження) є обов'язковою і головною умовою звернення особи з позовом до третейського суду, проте її наявність не свідчить про обов'язок особи у разі виникнення спору звертатись за його вирішенням лише до третейського суду, не тягне за собою позбавлення права особи на звернення з позовом до господарського суду та не забороняє господарському суду розглядати і вирішувати по суті такий спір.

Враховуючи викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського України приходить до висновку, що ухвала місцевого господарського суду підлягає скасуванню як така, яка прийнята з порушенням норм процесуального права, а справа № 910/16068/16 підлягає направленню до господарського суду міста Києва для подальшого розгляду останньої по суті.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню, оскаржувана ухвала господарського суду міста Києва від 08.11.2016р. підлягає скасуванню, справа № 910/16068/16 підлягає направленню до господарського суду міста Києва для подальшого розгляду у господарському суді.

Керуючись ст. ст. 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш" на ухвалу господарського суду міста Києва від 08.11.2016 року у справі № 910/16068/16 задовольнити.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 08.11.2016 року у справі № 910/16068/16 скасувати.

Справу № 910/16068/16 направити до господарського суду міста Києва для подальшого розгляду у господарському суді по суті.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді А.О. Мальченко

Є.Ю. Пономаренко