Рішення № 63759619, 21.12.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2016Справа №910/20031/16

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Київський маргариновий завод"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Браво Сервіс"

про стягнення 107 827,64 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Бондаренко Т.А. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Приватне акціонерне товариство "Київський маргариновий завод" звернулося до господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Браво Сервіс" про стягнення з останнього основного боргу в сумі 100 847, 47 грн., пені в сумі 2 533, 11 грн. та 35% річних у сумі 4 447, 06 грн. відповідно до договору поставки товару від 31.12.2015 № 94.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Позивач у судовому засіданні стверджує, що його права порушені, просить позов задовольнити повністю.

Представник відповідача відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Неприбуття у судове засідання представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, заслухавши доводи позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 31.12.2015 між Публічним акціонерним товариством "Київський маргариновий завод" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Київський маргариновий завод") (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Браво Сервіс" (Покупець), було укладено договір поставки товару № 94, далі Договір, відповідно до предмету якого (п.п. 1.1, 1.2 Договору) Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця свою продукцію в асортименті, кількості, по ціні та у строки згідно із Специфікацією та замовленнями, що оформлюються на кожну партію товару, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором. Предметом постачання є товар торгових марок "Олком" (майонез, гірчиця, маргарин, соняшникова олія, спреди), "Смачно як завжди" та інші.

Фактичне передавання-приймання товару за кількістю та якістю здійснюється шляхом підписання сторонами товарно-транспортної та/або видаткової накладної за кожною партією товару (п. 5.5 Договору).

Згідно з п.п. 6.5, 6.6 Договору оплата у повному обсязі за поставлений товар Покупець здійснює протягом 21 календарного дня з моменту отримання товару. Фактом оплати вважається зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, з призначенням платежу, що посилається на номер та дату цього договору.

Пунктом 8.2.1 Договору визначено обов'язок Покупця своєчасно і у повному обсязі оплачувати вартість отриманого від Постачальника у власність товару за Договором.

Відповідно до п. 12.1 Договору сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання умов цього договору відповідно до чинного законодавства України.

На виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних: від 22.08.2016 № 14000 на суму 44 068, 80 грн.; від 22.08.2016 № 14001 на суму 10 068, 48 грн.; від 22.08.2016 № 14002 на суму 1 406, 88 грн.; від 29.08.2016 № 14326 на суму 58 212, 48 грн.; від 29.08.2016 № 14327 на суму 12 407, 04 грн.; від 29.08.2016 № 14328 на суму 1 605, 74 грн., товар було прийнято представником відповідача, про що свідчать його підпис на кожній видатковій накладній та проставлена печатка Покупця. Відповідач належним чином зобов'язання з оплати поставленого товару не виконав, сплатив лише 26 921, 94 грн., у зв'язку з чим за ним утворився борг у розмірі 100 847,47 грн., який позивач і намагається стягнути.

Згідно з п. 12.5 Договору у разі несвоєчасного виконання грошових зобов'язань за цим договором або за затримку грошових надходжень на рахунок Постачальника, Покупець сплачує Постачальнику пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який не виконувалося фінансове зобов'язання Покупця, включаючи день оплати.

Відповідно до п. 12.6 Договору у разі несплати Покупцем за отриманий товар у відповідності до п. 6.5 Договору, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику несвоєчасно сплачену вартість товару з урахуванням індексу інфляції, а також 35% річних.

Позивач стверджує, що мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, а тому наполягає на стягненні з відповідача пені в сумі 2 533,11 грн. та 35% річних у сумі 4 447, 06 грн.

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду Договору, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 712 ЦК України та ст. ст. 180, 181, 265 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 8 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Так, згідно з пунктом 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Одночасно, частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу статті 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач надав суду гарантійний лист від 27.09.2016 № 90 Товариства з обмеженою відповідальністю "Браво Сервіс", відповідно до якого відповідач визнав заборгованість за Договором та гарантував його оплату в розмірі 112 044,45 грн. до 02.12.2016. Однак відповідно до п. 13.3 Договору внесення змін до Договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін. Пропозиції щодо зміни умов Договору позивачу не надавалися, додаткових угод щодо змін термінів оплати сторонами Договору підписано не було. Позивач направив відповідачу претензію від 21.09.2016 № 614 з вимогою сплатити заборгованість за Договором, яка залишена відповідачем без задоволення.

Зобов'язання не припинилося виконанням належним чином з боку відповідача, і позивачем надані докази на підтвердження викладених у позові обставин. Позивач належним чином виконав покладені на нього Договором зобов'язання, здійснив поставку товару, яка була прийнята відповідачем. Факт отримання товару підтверджується наданими видатковими накладними. Відповідач доказів повної оплати в строки передбачені Договором суду не надав. За такими обставинами позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 100 847,47 грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне зобов'язання).

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Частиною третьою цієї статті передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 названого закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Приписами ч. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зобов'язання не припинилося виконанням проведеним належним чином з боку відповідача та мала місце несвоєчасна оплата за Договорами, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені, передбаченої п. 12.5 Договору, обґрунтовані та підлягають задоволенню, а наданий позивачем розрахунок пені в сумі 2 533,11 грн. по кожній видатковій накладній окремо відповідає вимогам ч. 6 ст. 232 ГК України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Частина друга статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так як мало місце прострочення оплати за Договором, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 35% річних, передбачених п. 12.6 Договору, у сумі 4 447, 06 грн. по кожній видатковій накладній окремо за весь період прострочення також обґрунтовані та підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного витрати по сплаті судового збору в сумі 1 617,42 грн. покладаються на відповідача у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Браво Сервіс", згідно вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 21.12.2016, згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 625, 629, 693, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 232, 265 ГК України, ст. ст. 42, 43, 33, 34, ч.3 ст. 43, 44, 82, 821, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Київський маргариновий завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Браво Сервіс" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Браво Сервіс", 04060, м. Київ, вул. Максима Берлінського, буд. 8, код ЄДРПОУ 33308143, на користь:

- Приватного акціонерного товариства "Київський маргариновий завод", 03039, м. Київ, проспект Науки, буд. 3, код ЄДРПОУ 00333581, основний борг у сумі 100 847, 47 грн., пеню в сумі 2 533, 11 грн., 35% річних у сумі 4 447, 06 грн. та судовий збір у розмірі 1 617, 42 грн., видавши наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 26.12.2016

Суддя Ю.О.Підченко