Вирок № 63756036, 27.12.2016, Золочівський районний суд Харківської області

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Кримінальне провадження № 622/1236/16-к

1-кп/622/209/2016

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.12.2016 року смт.Золочів

Золочівський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Чернової О.В.

за участю секретаря Озерської Ю.М.,

прокурора Кришталя С.В. ,

обвинуваченого ОСОБА_1,

потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3,

законного представника потерпілого ОСОБА_2,

представника потерпілого ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016220000000669 від 13 червня 2016 року, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в м.Челябінськ Російської Федерації, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, одруженого, офіційно не працюючого, раніше відповідно до ст. 89 КК України не судимого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, фактично проживаючого за адресою: м.Харків, вїзд 22 Січня, 10,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

13.06.2016 року приблизно о 16.30 год. ОСОБА_1 керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1, рухався на території Золочівського району Харківської області зі сторони с.Миронівка та здійснював виїзд на головну автодорогу «Харків-Золочів».

В районі 29 км автодороги «Харків-Золочів» ОСОБА_1, виїжджаючи з другорядної дороги на головну грубо порушив вимоги п.16.11 та вимоги знаку 2.1 «Дати дорогу» розділу 33 Правил дорожнього руху України, згідно яких: п.16.11 «На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху»; знак.2.1 «Дати дорогу» «Водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під'їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі…», не надав дорогу автомобілю НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, який рухався по головній дорозі, у звязку із чим трапилось зіткнення транспортних засобів.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді: важкої відкритої черепно-мозкової травми: перелому правої скроневої кістки з переходом на основу черепа у області середньої черепної ямки, крововиливи над і під тверду мозкову оболонку, субарахноїдальний крововилив, забій головного мозку з вогнищами контузій лівою лобової і скроневої часток; забито-рвані рани у області лівої надбрівної дуги, нижньої губи, підборіддя; закрита травма грудної клітки: перелом 6-7 ребер зліва, забій легенів, забій серця, лівобічний гемо пневмоторакс.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 отримала тяжкі тілесні ушкодження у вигляді: важкої краніо-лицьової травми із забоєм головного мозку, лобовою і скроневою долею, із здавленням епідуральною гематомою лівої скроневої області, субарахноїдальним крововиливом, перелом лівої скроневої кістки з переходом на середню черепну ямку, рвані рани потиличної області, забита рана правої тімяно-скроневої області, відкритого перелому альвеолярного відростка верхньої щелепи, розтрощену рану верхньої і нижньої губ, з подальшим розвитком психоорганічного синдрому, закритого перелому лонних і сідничних кісток справа.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, а саме: закриту черепно-мозкову травму у формі забою головного мозку з пластинчатим субудуральним крововиливом справа, забитої рани в потиличній області справа, садна лобової області, синець в околоочній області зліва, закритий поперечний перелом діафаза лівої великогомілкової кістки в середній третині із зсувом, закритий перелом діафаза правої стегнової кістки в нижній третині зі зсувом.

Порушення правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_1 виразилося в тому, що він, керуючи транспортним засобом «Nissan Terrаno 2.7 D», рухаючись по другорядній дорозі, не надав перевагу транспортному засобу, який рухався по головній дорозі, та допустив зіткнення з ним, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_3, ОСОБА_2 та тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості ОСОБА_5, зазначені порушення правил безпеки дорожнього руху перебувають у причинно-наслідковому звязку із виникненням події.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим тяжкі тілесні ушкодження та тілесні ушкодження середньої тяжкості, визнав повністю, суду показав, що 13.06.2016 року приблизно о 16.30 год. він, керуючи автомобілем НОМЕР_1, який йому було надано в користування знайомим, рухався з боку с.Миронівка Золочівського району Харківської області та здійснював виїзд на головну автодорогу «Харків-Золочів». Виїжджаючи з другорядної дороги на головну, не надав дорогу автомобілю НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, який рухався по головній дорозі, у звязку із чим трапилось зіткнення транспортних засобів, внаслідок чого завдано тілесні ушкодження потерпілим. Дана дорожньо-транспортна подія сталася з його вини, оскільки він порушив Правила дорожнього руху, не зупинився перед перехрестям. Автомобіль потерпілого він не помітив, а коли помітив не зміг уникнути зіткнення. Із потерпілими йому заборонив спілкуватися слідчий, тому він не зясовував із ними питання відшкодування шкоди. В подальшому він буде відшкодовувати потерпілим шкоду у визначеному судом розмірі. У вчиненому розкаявся.

Висновком судово-медичної експертизи №738-А/16 від 23.07.2016 року встановлено, що у звязку із подією 13.06.2016 року у ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження: важка відкрита черепно-мозкова травма: перелом правої скроневої кістки з переходом на основу черепа у області середньої черепної ямки, крововиливи над і під тверду мозкову оболонку, субарахноїдальний крововилив, забій головного мозку з вогнищами контузій лівою лобової і скроневої часток; забито-рвані рани у області лівої надбрівної дуги, нижньої губи, підборіддя; закрита травма грудної клітки: перелом 6-7 ребер зліва, забій легенів, забій серця, лівобічний гемопневмоторакс, які утворилися від дії тупих твердих предметів, індивідуальні особливості яких в пошкодженнях не відобразилися, що могли мати місце в умовах дорожньо-транспортної події, при обставинах, вказаних в постанові, і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя (а.с.171-172).

Висновком судово-медичної експертизи №740-А/16 від 21.07.2016 року встановлено, що у звязку із подією 13.06.2016 року у ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження: важка краніо-лицьова травма із забоєм головного мозку, лобовою і скроневою долею, із здавленням епідуральною гематомою лівої скроневої області, субарахноїдальним крововиливом, перелом лівої скроневої кістки з переходом на середню черепну ямку, рвані рани потиличної області, забита рана правої тімяно-скроневої області, відкритого перелому альвеолярного відростка верхньої щелепи, розтрощену рану верхньої і нижньої губ, з подальшим розвитком психоорганічного синдрому, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя, закритий перелом лонних і сідничних кісток справа, які відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалості розладу здоровя, та які утворилися від дії тупих твердих предметів (предмета), індивідуальні особливості яких в пошкодженнях не відобразилися, не виключено в умовах дорожньо-транспортної події, в строк незадовго до госпіталізації 13.06.2016 року (а.с.173-174).

Висновком судово-медичної експертизи №739-А/16 від 14.07.2016 року встановлено, що у звязку із подією 13.06.2016 року у ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма у формі забою головного мозку з пластинчатим субудуральним крововиливом справа, забита рана в потиличній області справа, садна лобової області, синець в околоочній області зліва, закритий поперечний перелом діафаза лівої великогомілкової кістки в середній третині із зсувом, закритий перелом діафаза правої стегнової кістки в нижній третині зі зсувом, які утворилися від дії тупих твердих предметів, що могли утворитися в умовах дорожньо-транспортної події, при обставинах, вказаних в постанові, і відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалості розладу здоровя (а.с.175-176).

Згідно висновку судової автотехнічної експертизи №797/16 від 21.09.2016 року у даній дорожній обстановці водій автомобіля Nissan ОСОБА_1 повинен був діяти згідно з вимогами п.п.16.11, п.2.1 розділу 33 Правил дорожнього руху України та мав можливість запобігти зіткненню виконанням вимог п.п.16.11, п.2.1 розділу 33 Правил дорожнього руху України. У діях водія автомобіля Nissan ОСОБА_1 є невідповідність вимогам п.п.16.11, п.2.1 розділу 33 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходилися у причинному звязку з подією, що відбулася (а.с.179-180).

Відповідно до висновку комплексної судової автотехнічної, фототехнічної експертизи та експертизи відео-, звукозапису №6829/7717/7718 від 28.09.2016 року в даній дорожній ситуації: водій автомобіля Nissan Terrаno ОСОБА_1 повинен був діяти у відповідності з вимогами п.16.11, розділу 33 п.п.2.1 Правил дорожнього руху України; технічна можливість попередження зіткнення автомобіля ВАЗ 21099 та автомобіля Nissan Terrаno зі сторони водія ОСОБА_1 визначалась виконанням вимог п.16.11, розділу 33 п.п.2.1 Правил дорожнього руху України; дії водія автомобіля Nissan Terrаno ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.16.11, розділу 33 п.п.2.1 Правил дорожнього руху України та, з технічної точки зору, знаходилися в причинному звязку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди. В даному випадку в діях водія автомобіля ВАЗ 21099 ОСОБА_3 не вбачається невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, які б знаходились, з технічної точки зору, в причинному звязку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди (а.с.182-203).

Визнавши відповідно до ч.3 ст.349 КПК України недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, крім висновків експертиз, зясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового розгляду зміст цих обставин за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, розяснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд приходить до висновку, що вину обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, доведено повністю.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим тяжкі тілесні ушкодження та спричинило потерпілому тілесні ушкодження середньої тяжкості.

При призначенні покарання обвинуваченому, у відповідності до ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що помякшують та обтяжують покарання.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченому, у відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вичиненого ним злочину, особу обвинуваченого, який раніше відповідно до ст. 89 КК України не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, працює неофіційно, одружений, має чотирьох неповнолітніх дітей, конкретні обставини скоєного ним кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, ставлення обвинуваченого до вчиненого, засудження ним своєї протиправної поведінки, обставини, що обтяжують та помякшують покарання, також суд враховує думку потерпілих, які просили не позбавляти обвинуваченого волі, та звільнити від відбування покарання з випробуванням.

Згідно ст.66 КК України обставинами, що помякшують покарання, суд визнає щире каяття обвинуваченого.

Обставини, що обтяжують покарання, відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлені.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у межах санкції статті КК України,за якою він обвинувачується, у виді позбавлення волі із позбавленням права керування транспортними засобами, та вважає за можливе його виправлення та перевиховання без ізоляції від суспільства, оскільки саме таке покарання, на думку суду, в даному випадку є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, а тому на підставі ст.75 КК України звільнити його від відбування основного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку, із покладенням на нього обовязків, передбачених ст.76 КК України.

Обраний відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту до набрання вироком законної сили слід залишити без змін.

Під час судового розгляду потерпілими ОСОБА_2, ОСОБА_3, законним представником потерпілого ОСОБА_5- ОСОБА_2 в кримінальному провадженні предявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі по 200000 грн. на користь кожного потерпілого.

Обвинувачений ОСОБА_1 позов визнав, просив зменшити розмір відшкодування у звязку із відсутністю коштів у такому розмірі.

Відповідно до ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя.

Відповідно до ч.1ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

В судовому засіданні встановлено вину обвинуваченого ОСОБА_1 в спричиненні внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілим ОСОБА_3, ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень, внаслідок чого їм встановлено інвалідність 2 групи, ОСОБА_5 тілесних ушкоджень середньої тяжкості, у звязку із чим їм спричинено моральну шкоду, що виразилася у душевних стражданнях внаслідок отриманого ушкодження здоровя.

В діях водія автомобіля НОМЕР_2, ОСОБА_3 не встановлено порушень Правил дорожнього руху України, які б знаходились в причинному звязку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди

Приймаючи до уваги суть позовних вимог, глибину моральних і психічних страждань потерпілих з приводу ушкодження здоровя, внаслідок якого вони тривалий час лікувалися, ОСОБА_3, ОСОБА_2 встановлено інвалідність 2 групи, ступень вини обвинуваченого, суд вважає необхідним стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь потерпілих по 150 000 грн. на кожного в рахунок відшкодування моральної шкоди, частково задовольнивши їх позовні вимоги в цій частині.

Задовольнити вимоги потерпілих про стягнення в рахунок відшкодування моральної шкоди по 200 000 грн. на користь кожного, суд не вважає можливим, оскільки зазначена сума не відповідає глибині моральних і психічних страждань потерпілих з приводу ушкодження здоровя, ступеню вини обвинуваченого, його матеріальному становищу.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Відповідно до ст. ст. 122, 124 КПК України процесуальні витрати за проведення судових експертиз в розмірі 10721 грн. 38 коп. підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави.

Керуючись ст. ст. 349, 369, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, і призначити йому покарання у виді 5 (пяти) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 (три) роки.

На підставіст.75 КК Українизвільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням на 3 (три) роки, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обовязки.

На підставіст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 обовязкиперіодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію (до уповноваженого органу з питань пробації), повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію (уповноважений орган з питань пробації) про зміну місця проживання, роботи, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції (без погодження з уповноваженим органом з питань пробації).

Обраний відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Цивільний позов потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_2, представника потерпілого ОСОБА_5 ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 150 000 (сто пятдесят тисяч) грн. 00 коп..

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 150 000 (сто пятдесят тисяч) грн. 00 коп..

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування моральної шкоди 150 000 (сто пятдесят тисяч) грн. 00 коп..

Речові докази по справі: автомобіль НОМЕР_1, передати його володільцю, скасувавши арешт автомобіля; автомобіль НОМЕР_2, переданий на зберігання ОСОБА_3, - залишити у користуванні останнього, скасувавши його арешт; відеофайл «16330047.AVI» - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз в сумі 10721 грн. 38 коп.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до апеляційного суду Харківської області через Золочівський районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Чернова О. В.