Ухвала суду № 63755924, 03.11.2016, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач - Авалян Н.М.

Справа № 414/2107/15-ц

Провадження № 22ц/782/777/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2016 року місто Сєвєродонецьк

Апеляційний суд Луганської області у складі у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Авалян Н.М.

суддів Коротенка Є.В., Стахової Н.В.

за участю секретаря - Подрябінкіна Я.Г.

представника апелянта - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Кремінського районного суду Луганської області від 13 січня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Територіальної громади с.Макеївка в особі Макеївської сільської ради Кремінського району Луганської області, за участю третьої особи - Кремінської державної нотаріальної контори, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно,

встановив :

02 грудня 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просила визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини після смерті бабусі ОСОБА_5, яка померла 23 травня 2002 року, та визнати право власності на спадкове майно, яке складається із земельної ділянки №45 площею 1,57 га, передану для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Макіївської сільської ради Кремінського району Луганської області.

Рішенням Кремінського районного суду Луганської області від 13 січня 2016 року позов задоволено. Продовжено ОСОБА_4 строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5, яка померла 23 травня 2002 року та визнано за ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку №45 площею 1,57 га, передану для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Макеївської сільської ради Кремінського району Луганської області, яка належала на праві власності ОСОБА_5 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЛГ №071626 від 20 червня 2003 року, зареєстрованого в книзі державних актів на право приватної власності на землю за №147-к.

Рішення суду особами, що приймали участі у розгляді справи не оскаржувалось та набрало законної сили.

15 вересня 2016 року з апеляційною скаргою на вказане рішення суду звернулась ОСОБА_3, яка не приймала участі у розгляді справи.

Апеляційний суд погоджується з тим, що ОСОБА_3 відповідно до ч.1 ст.292 ЦПК України має право на оскарження рішення суду, виходячи з наступного

Відповідно до ч.1 ст.292 ЦПК Україниособи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

В обґрунтування свого права на апеляційне оскарження ОСОБА_3 посилається на те, що суд визнав за позивачкою право власності на земельну ділянку, яка належить їй на праві власності, що підтверджується доданими до апеляційної скарги документами:

копією державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЛГ №072996, виданого 17 лютого 2004 року Кремінською районною державною адміністрацією Луганської області;

витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 29 грудня 2015 року;

інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25 лютого 2016 року про реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку 02 лютого 2016 року.

Приймаючи до уваги те, що за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на земельну ділянку, що була предметом спору, можна зробити висновок про те, що рішенням суду, яке оскаржується, вирішено питання про права ОСОБА_3, у зв'язку з цим вона відноситься до кола осіб, які за законом мають право на оскарження рішення суду.

В судовому засіданні представник ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Інші особи, що беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились. Їх неявка відповідно до частини 1 статті 305 Цивільного процесуального кодексу України не перешкоджає апеляційному розгляду справи з огляду на те, що вони завчасно, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, доводи представника апелянта, перевіривши матеріали справи та надавши оцінку правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1, 2, 3 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до пунктів 1,2,3 частини 1 статті 307 Цивільного процесуального кодексу України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити рішення його без змін,скасувати рішення і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог абозмінити рішення.

Відповідно до частини1, частини 2 статті 309 Цивільного процесуального кодексу України підставами для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Відповідно до статті 213 Цивільного процесуального кодексу України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене у справі рішення суду в повному не відповідає зазначеним вимогам закону з огляду на те, що при вирішенні справи суд першої інстанції допустив такі порушення норм процесуального права, які є безумовною підставою для скасування рішення суду як незаконного та необґрунтованого.

Так, суд першої інстанції, не перевірив наступні факти, які мали значення для вирішення справи, а саме: чи мала позивач право на спадкування після смерті своєї бабусі ОСОБА_5К; чи є інші спадкоємці, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5; чи була ОСОБА_5 власником спірної земельної ділянки на момент смерті; хто є власником спірного майна на момент розгляду справи.

З доданої до позовної заяви копії державного акту про право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку вбачається, що він був виданий 20 червня 2003 року на підставі розпорядження голови Кремінської райдержадміністарції від 11 грудня 2002 року №1627. А з доданої до позовної заяви копії свідоцтва про смерть вбачається, що ОСОБА_5 померла 23 травня 2002 року.Тобто з представлених позивачем документів вбачається, що рішення про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_5 приймалось після її смерті.

На ці обставини, які мали значення для вирішення справи суд першої інстанції уваги не звернув та не дав цьому факту належної правової оцінки.

Крім того, у зв'язку з апеляційним розглядом справи встановлено, що позивач ОСОБА_4 31 серпня 2015 року вже зверталась до суду з аналогічним позовом (справа № 414/1560/15-ц, провадження №2/414/612/2015). По вказаній справі рішенням Кремінського районного суду Луганської області від 08 жовтня 2015 року в задоволенні позову було відмовлено. Це рішення позивач не оскаржила, воно набрало законної сили.

Таким чином позивач звернулась до суду з аналогічним позовом повторно. За своїм змістом повторно подана позовна заява є абсолютно автентичною, тобто заявлена до того ж позивача, що у справі, яка розглядається, про той же предмет, з тих же підстав.

Пунктом 2 частини 1 статті 205 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрало законної сили рішення суду ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;

Частиною 1 статті 310 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі з підстав, визначених статтею 205 Цивільного процесуального кодексу України.

За вказаних обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з закриттям провадження по справі, у зв'язку з чим апеляційний суд не вправі надавати оцінки доводам апеляційної скарги щодо обґрунтованості позову.

Апеляційний суд при написанні найменування відповідача, виходить з наданих суду документів, в яких зазначено написання села Макеївка (а не Макіївка), а сільської ради як Макеївська (а не Макіївська). Про це зазначено в державному акті на право приватної власності на землю, виданому 20 червня 2003 року (на аркуші 9); в заявах Макеївського сільського голови на адресу суду від 23 травня 2016 року та від 30 вересня 2016 року (на аркушах 59, 125); в розпорядженні голови Кремінської районної державної адміністрації Луганської області від 31 січня 2004 року №91 (на аркуші 75); в державному акті на право власності на земельну ділянку, виданому 17 лютого 2004 року (на аркуші 76).

За змістом статті 88 Цивільного процесуального кодексу України у зв'язку із скасуванням рішення суду та закриттям провадження понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються, а понесені ОСОБА_3 судові витрати по сплаті судового збору підлягають відшкодуванню позивачем.

Підсумовуючи наведене пунктом 2 частини 1 статті 205, статтями 303, 310, 313-315, 317, 319, 323-325, 327 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд

ухвалив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Кремінського районного суду Луганської області від 13 січня 2016 року скасувати.

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до Територіальної громади с.Макеївка в особі Макеївської сільської ради Кремінського району Луганської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 1071 гривень 84 копійки у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції - Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Авалян Н.М

Судді Коротенко Є.В.

ОСОБА_6