Вирок № 63754728, 29.11.2016, Лисичанський міський суд Луганської області

415/5634/16-к

1-КП/415/589/16

ВИРОК

Іменем України

29.11.16 року Лисичанський міський суд Луганскої області у складі:

головуючого судді Грибанової Л.О.

за участю:

секретаря Бервено Ю.В.,

прокурора Ісмаілова Е.Н.,

потерпілого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого у ВП «Шахта імені ОСОБА_3» ПАТ «Лисичанськвугілля», одруженого, не судимого, зареєстрованого та проживаючого у ІНФОРМАЦІЯ_4,

у вчиненні злочинів, передбачених ст.146 ч.2, ст.186 ч.2 КК України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого у ТОВ «Великий шовковий шлях», не одруженого, судимого 21 жовтня 2011 року Лисичанським міським судом Луганської області, вирок якого Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 16 травня 2013 року змінено вважати засудженим за ст.121 ч.1 КК України, до 5 років позбавлення волі, 13 травня 2014 року звільненого з місць обмеження волі, відповідно до Ухвали Менського районного суду Чернігівської області від 05 травня 2014 року (ст.81 КК України), умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 06 місяців 28 днів, зареєстрованого та проживаючого у ІНФОРМАЦІЯ_6,

у вчиненні злочинів, передбачених ст.146 ч.2, ст.186 ч.2 КК України,

встановив:

20 вересня 2016 року, приблизно о 15 годині, більш точніший час не встановлено, обвинувачений ОСОБА_2, маючи умисел на незаконне позбавлення волі людини, за попередньою змовою з обвинуваченим ОСОБА_4, в районі селища Шипілівка Попаснянського району Луганської області, діючи погоджено між собою, з метою перешкодити потерпілому ОСОБА_1 вільно пересуватись за власним бажанням, помістили останнього до багажного відділення автомобіля марки «ВАЗ-2103», державний реєстраційний номер «ВВ9265АІ», під керуванням обвинуваченого ОСОБА_2, і, пересуваючись містом, утримували того біля 2 годин, діставшись, в подальшому, кладовища «Зелена Роща», в межах адміністративної території міста Лисичанська, фактично обмеживши потерпілого ОСОБА_1 свободи переміщення, після чого, того ж дня, приблизно о 17 годині, більш точніший час не встановлено, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), за попередньою змовою між собою, діючи погоджено, використовуючи безпорадний стан потерпілого ОСОБА_1 та оточуючу обстановку, відкрито викрали у останнього золотий ланцюг, вартістю, відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи за №19/113/9-3/593е від 07 жовтня 2016 року, 2985 гривень 30 копійок, спричинивши потерпілому ОСОБА_1 майнову шкоду на вказану суму.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою провину у вчиненні злочинів, передбачених ст.146 ч.2, ст.186 ч.2 КК України, при обставинах, вказаних в обвинувальному акті, визнав повністю, від надання пояснень відмовився, і, відповідаючи на питання, зазначив, що час та місце скоєння ним, разом з обвинуваченим ОСОБА_4, інкримінованих органом досудового розслідування кримінальних правопорушень описаних в обвинувальному акті, а саме,

незаконного позбавлення волі потерпілого ОСОБА_1, помістивши того проти власного бажання до багажного відділення автомобіля марки «ВАЗ-2103», державний реєстраційний номер «ВВ9265АІ», під його керуванням, та утриманні біля 2 годин, пересуваючись із селища Шипілівка Попаснянського району Луганської області до міста Лисичанська, а також, відкритого викрадання майна потерпілого ОСОБА_1, зокрема, золотого ланцюжка, зупинившись в районі кладовища «Зелена Роща» у місті Лисичанську та скориставшись станом останнього, 20 вересня 2016 року, в період часу приблизно з 15 до 17 години,

викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. У скоєному щиро розкаявся, перепрошуючи за свої дії, завдана потерпілому ОСОБА_1 майнова шкода відшкодована повністю: шляхом повернення викраденого.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою провину у вчиненні злочинів, передбачених ст.146 ч.2, ст.186 ч.2 КК України, при обставинах, вказаних в обвинувальному акті, визнав повністю, від надання пояснень відмовився, і, відповідаючи на питання, зазначив, що час та місце скоєння ним, разом з обвинуваченим ОСОБА_2, інкримінованих органом досудового розслідування кримінальних правопорушень описаних в обвинувальному акті, а саме,

незаконного позбавлення волі потерпілого ОСОБА_1, помістивши того проти власного бажання до багажного відділення автомобіля марки «ВАЗ-2103», державний реєстраційний номер «ВВ9265АІ», під керуванням обвинуваченого ОСОБА_2, та утриманні біля 2 годин, пересуваючись із селища Шипілівка Попаснянського району Луганської області до міста Лисичанська, а також, відкритого викрадання майна потерпілого ОСОБА_1, зокрема, золотого ланцюжка, зупинившись в районі кладовища «Зелена Роща» у міста Лисичанську та скориставшись станом останнього, 20 вересня 2016 року, в період часу приблизно з 15 до 17 години,

викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. У скоєному щиро розкаявся, перепрошуючи за свої дії, завдана потерпілому ОСОБА_1 майнова шкода відшкодована повністю: шляхом повернення викраденого.

Враховуючи те, що і обвинувачений ОСОБА_2, і обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованих останнім органом досудового розслідування кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнали в повному обсязі кожен, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини подій, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, в тому числі, і обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_4, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши сторонам положення ст.349 ч.3 КПК України, відповідно до яких і обвинувачений ОСОБА_2, і обвинувачений ОСОБА_4, будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ст.349 ч.3 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

За таких обставин, суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_2 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу останнього, вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 у скоєнні

незаконного позбавлення волі людини, за попередньою змовою групою осіб (ст.146 ч.2 КК України),

відкритого викрадення чужого майна (грабіжу), за попередньою змовою групою осіб (ст.186 ч.2 КК України),

доведено, і органи досудового розслідування вірно і обґрунтовано кваліфікували дії обвинуваченого ОСОБА_2 за ст.146 ч.2, ст.186 ч.2 КК України, відповідно.

За таких обставин, суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_4 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу останнього, вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні

незаконного позбавлення волі людини, за попередньою змовою групою осіб (ст.146 ч.2 КК України),

відкритого викрадення чужого майна (грабіжу), за попередньою змовою групою осіб (ст.186 ч.2 КК України),

доведено, і органи досудового розслідування вірно і обґрунтовано кваліфікували дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ст.146 ч.2, ст.186 ч.2 КК України, відповідно.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання: скоєні обвинуваченим ОСОБА_2 кримінальні правопорушення, відповідно до вимог ст.12 КК України, відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості (ст.146 ч.2 КК України) та тяжких (ст.186 ч.2 КК України), обвинувачений ОСОБА_2 працює у ВП «Шахта імені ОСОБА_3» ПАТ «Лисичанськвугілля» (а.с.197), за місцем працевлаштування має позитивну виробничу характеристику (а.с.198), має постійне місце проживання і у побуті за місцем мешкання характеризується позитивно (а.с.195,196), у скоєному щиро розкаявся.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2, згідно зі ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, визнання вини, активне сприяння розкриттю злочинів, добровільне відшкодування завданого збитку (а.с.121), наявність на утриманні неповнолітніх дітей доньок ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.71), і ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с.73), та матері похилого віку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_9, яка страждає на тяжкі захворювання, повязані з серцево-судинною системою, та, за станом здоровя і за віком, потребує у догляді, а також, ту обставину, що обвинувачений вперше притягується до кримінальної відповідальності (а.с.189-190).

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2, згідно зі ст.67 КК України, судом не встановлено.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання: скоєні обвинуваченим ОСОБА_4 кримінальні правопорушення, відповідно до вимог ст.12 КК України, відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості (ст.146 ч.2 КК України) та тяжких (ст.186 ч.2 КК України), обвинувачений ОСОБА_4 працює у ТОВ «Великий шовковий шлях», має постійне місце проживання і у побуті за місцем мешкання характеризується позитивно (а.с.214), у скоєному щиро розкаявся.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4, згідно зі ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, визнання вини, активне сприяння розкриттю злочинів, добровільне відшкодування завданого збитку (а.с.121), наявність на утриманні неповнолітньої дитини доньки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_10, і матері похилого віку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_9, яка страждає на тяжкі захворювання, повязані з серцево-судинною системою, та, за станом здоровя і за віком, потребує у догляді.

В якості обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_4, згідно зі ст.67 КК України, суд визнає рецидив злочинів.

Приймаючи до уваги вищенаведене, а також, враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_2 скоїв умисні злочини, які, відповідно до вимог ст.12 КК України, відносяться до категорії кримінальних правопорушень середньої тяжкості та тяжких, один з який є корисливим, інший пов'язаний з посяганням на волю, честь та гідність особи, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі, в межах, передбачених санкціями ст.146 ч.2, ст.186 ч.2 КК України, при цьому, беручи до уваги данні про особу обвинуваченого ОСОБА_2, який працює, має позитивну виробничу характеристику за місцем працевлаштування, має постійне місце проживання, позитивно характеризується у побуті та за місцем мешкання, має на утриманні неповнолітніх дітей та матір похилого віку, яка, за станом здоровя та за віком, потребує у догляді, у судовому засіданні в повному обсязі визнав свою провину, вперше притягується до кримінальної відповідальності, щиро розкаявся та вибачався за скоєне, і, одночасно, враховуючи обставини, що пом'якшують покарання, в тому числі, враховуючи активну поведінку обвинуваченого щодо розкриття злочинів, а також, враховуючи відсутність тяжких наслідків від скоєного та відсутність обставин, які обтяжують покарання, при цьому, також, беручи до уваги повне відшкодування завданої потерпілому ОСОБА_1 кримінальними правопорушеннями майнової шкоди та думку останнього у судовому засіданні, який на призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 суворого покарання не наполягав, суд, оцінюючи зазначені обставини, в тому числі і безпосередню роль обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих злочинів, вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 можливе без ізоляції від суспільства із застосуванням вимог ст.75 КК України, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням та з покладенням ряду обов'язків, передбачених ст.76 ч.1 п.1, ст.76 ч.1 п.2 КК України, що, на переконання суду, буде необхідним та достатнім для досягнення мети виправлення та попередження нових злочинів.

І, у зв'язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_2 скоїв більш одного злочину, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 остаточного покарання, суд вважає за необхідне застосувати вимоги ст.70 ч.1 КК України, призначивши обвинуваченому ОСОБА_2 остаточне покарання, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

При цьому, суд вважає за необхідне, відповідно до вимог кримінального та кримінально-процессуального законодавства, зарахувати обвинуваченому ОСОБА_2 в строк відбування покарання термін перебування останнього під вартою з 21 вересня 2016 року (Протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 21 вересня 2016 року (а.с.30-31) до 23 вересня 2016 року, включно (Ухвала слідчого судді Лисичанського міського суду Луганської області «Про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту» від 23 вересня 2016 року (а.с.65), оскільки, попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання, призначеного вироком суду, за правилами, встановленими ст.72 ч.5 КК України, і у разі визнання особи винуватою, рішення про залік досудового тримання під вартою зазначається у резолютивній частині вироку (ст.374 ч.4 п.2 КПК України).

І, оскільки суд прийшов до переконання призначення обвинуваченому ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі, суд, враховуючи положення ст.72 ч.5 КК України, вважає за необхідне зарахувати обвинуваченому ОСОБА_2 строк попереднього ув'язнення в межах того самого кримінального провадження: з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Крім того, враховуючи, що строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, застосованого до обвинуваченого ОСОБА_2, відповідно до Ухвали слідчого судді Лисичанського міського суду від 23 вересня 2016 року (а.с.65), сплинув 23 листопада 2016 року, і, питання про продовження строку дії зазначеного запобіжного заходу учасниками даного кримінального провадження не порушувалось, запобіжний захід у виді домашнього арешту, застосований до обвинуваченого ОСОБА_2, відповідно до ст.181 ч.6 КПК України, припиняв свою дію, і, відповідно, вважається скасованим.

Підстав щодо застосування запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2 суд не вбачає, і зазначене питання учасниками даного кримінального провадження не ставилось.

Покарання обвинуваченому ОСОБА_4, враховуючи вищенаведене, а також, враховуючи обставину, що обтяжує покарання, суд вважає за необхідне також призначити у виді позбавлення волі, в межах, передбачених санкціями ст.146 ч.2, ст.186 ч.2 КК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_4 скоїв умисні умисні злочини, які, відповідно до вимог ст.12 КК України, відносяться до категорії кримінальних правопорушень середньої тяжкості та тяжких, один з який є корисливим, інший пов'язаний з посяганням на волю, честь та гідність особи, при цьому, беручи до уваги данні про особу обвинуваченого ОСОБА_4, який працює, має позитивну виробничу характеристику за місцем працевлаштування, має постійне місце проживання, позитивно характеризується у побуті та за місцем мешкання, має на утриманні неповнолітню дитину та матір похилого віку, яка, за станом здоровя та за віком, потребує у догляді, і, одночасно, враховуючи щире каяття обвинуваченого ОСОБА_4, який в судовому засіданні в повному обсязі визнав свою провину, активно сприяв розкриттю злочинів, вибачаясь за вчинення останніх, враховуючи наявність обставин, що пом'якшують покарання, а також, враховуючи безпосередню роль обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні кримінальних правопорушень, в тому числі, враховуючи також, відсутність тяжких наслідків від скоєного, а також, беручи до уваги повне відшкодування завданої потерпілому ОСОБА_1 кримінальними правопорушеннями майнової шкоди та думку останнього у судовому засіданні, який на призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 суворого покарання не наполягав, суд, оцінюючи зазначені обставини, вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 також можливе без відбування покарання із застосуванням вимог ст.75 КК України, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням та з покладенням ряду обов'язків, передбачених ст.76 ч.1 п.1, ст.76 ч.1 п.2 КК України, що, на переконання суду, буде необхідним та достатнім для досягнення мети виправлення та попередження нових злочинів.

І, у зв'язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_4 скоїв більш одного злочину, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 остаточного покарання, суд вважає за необхідне застосувати вимоги ст.70 ч.1 КК України, призначивши обвинуваченому ОСОБА_4 остаточне покарання, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Підстав щодо застосування запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 суд не вбачає, і зазначене питання учасниками даного кримінального провадження не ставилось.

Процесуальні витрати по справі у сумі 615 гривень 72 копійки (а.с.133), пов'язані із залученням експертів, під час проведення судової товарознавчої експертизи за №19/113/9-3/593е від 07 жовтня 2016 року (а.с.130-132), у зв'язку з необхідністю встановлення розміру заподіяної потерпілому ОСОБА_1 майнової шкоди, в рамках досудового розслідування кримінального провадження стосовно обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_4, за ознаками складу злочинів, передбачених ст.146 ч.2, ст.186 ч.2 КК України, підлягають стягненню з обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в дохід держави (одержувач УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО ГУДКСУ у Луганській області, 804013), в рівних частках, по 307 гривень 86 копійок з кожного.

Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілим ОСОБА_1 не заявлений, що не позбавляє останнього права звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.

Крім того, суд вважає за необхідне зняти арешт з тимчасово вилученого майна під час огляду місця події від 21 вересня 2016 року (а.с.22-25), накладений, відповідно до Ухвали слідчого судді Лисичанського міського суду від 26 вересня 2016 року (а.с.60), а саме: транспортний засіб автомобіль марки «ВАЗ-21033», шасі (кузов, рама, коляска) №21031141041 легковий (сєдан), державний реєстраційний номер «ВВ9265АІ», 1981 року випуску, колір синій.

Речові докази по справі:

автомобіль марки «ВАЗ-21033», шасі (кузов, рама, коляска) №21031141041 легковий (сєдан), державний реєстраційний номер «ВВ9265АІ», 1981 року випуску, колір синій, що знаходиться на зберіганні на території Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області (а.с.118),

підлягає поверненню обвинуваченому ОСОБА_2,

фрагмент тканини зі слідами речовини бурого кольору, що знаходиться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області (а.с.119-120),

підлягає знищенню, як не уявляючий ніякої цінності,

паперова бірка від золотого ланцюга, що знаходиться на зберіганні в матеріалах кримінального провадження стосовно обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_4, за ознаками складу злочинів, передбачених ст.146 ч.2, ст.186 ч.2 КК України (а.с.119-120),

підлягає зберіганню в матеріалах кримінального провадження стосовно обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_4, за ознаками складу злочинів, передбачених ст.146 ч.2, ст.186 ч.2 КК України,

золотий ланцюг, що знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_1 (а.с.119-120,121),

підлягає поверненню потерпілому ОСОБА_1

Керуючись ст.349 ч.3, ст.373, ст.374 КПК України, суд,

засудив:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.146 ч.2, ст.186 ч.2 КК України, та призначити йому покарання:

за ст.146 ч.2 КК України, у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки,

за ст.186 ч.2 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі ст.70 ч.1 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки.

Відповідно до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_2 наступні обов'язки:

періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації,

повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_2, до набуття вироком законної сили, не застосовувати.

Зарахувати обвинуваченому ОСОБА_2, в строк відбування покарання, термін перебування останнього під вартою з 21 вересня 2016 року до 23 вересня 2016 року, включно. Зарахувати обвинуваченому ОСОБА_2 строк попереднього ув'язнення з 21 вересня 2016 року до 23 вересня 2016 року, включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.146 ч.2, ст.186 ч.2 КК України, та призначити йому покарання:

за ст.146 ч.2 КК України, у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки,

за ст.186 ч.2 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі ст.70 ч.1 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки 06 (шість) місяців.

Відповідно до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:

періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації,

повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_4, до набуття вироком законної сили, не застосовувати.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави:

(одержувач УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО ГУДКСУ у Луганській області, 804013)

307 (триста сім) гривень 86 копійок за проведення судової товарознавчої експертизи.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави:

(одержувач УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО ГУДКСУ у Луганській області, 804013)

307 (триста сім) гривень 86 копійок за проведення судової товарознавчої експертизи.

Арешт, накладений, відповідно до Ухвали слідчого судді Лисичанського міського суду від 26 вересня 2016 року на тимчасово вилучене майно, а саме: транспортний засіб автомобіль марки «ВАЗ-21033», шасі (кузов, рама, коляска) №21031141041 легковий (сєдан), державний реєстраційний номер «ВВ9265АІ», 1981 року випуску, колір синій, зняти.

Речові докази по справі:

автомобіль марки «ВАЗ-21033», шасі (кузов, рама, коляска) №21031141041 легковий (сєдан), державний реєстраційний номер «ВВ9265АІ», 1981 року випуску, колір синій, що знаходиться на зберіганні на території Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області,

повернути обвинуваченому ОСОБА_2,

фрагмент тканини зі слідами речовини бурого кольору, що знаходиться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області,

знищити,

паперову бірку від золотого ланцюга, що знаходиться на зберіганні в матеріалах кримінального провадження стосовно обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_4, за ознаками складу злочинів, передбачених ст.146 ч.2, ст.186 ч.2 КК України,

зберігати в матеріалах кримінального провадження стосовно обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_4, за ознаками складу злочинів, передбачених ст.146 ч.2, ст.186 ч.2 КК України,

золотий ланцюг, що знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_1,

повернути потерпілому ОСОБА_1

На вирок суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Копію вироку суду негайно, після його проголошення, вручити обвинуваченим та прокуророві.

Суддя: