Рішення № 63753386, 26.12.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/1077/16-ц

Провадження № 22-ц/779/1928/2016

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Бирич Н. В.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого: Матківського Р.Й.

суддів: Горблянського Я.Д., Максюти І.О.

секретаря Капущак С.В.

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, з апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 на заочне рішення Коломийського міськрайонного суду від 15 квітня 2016 року,-

в с т а н о в и л а :

У лютому 2016 року з даним позовом до суду звернувся представник ПАТ «Укрсоцбанк» та просив стягнути з відповідача на користь Банку заборгованість у розмірі 16043, 72 доларів США, що еквівалентно 391193, 29 гривень нараховану на 18 січня 2016 року.

Заявлені вимоги представник позивача обґрунтував тим, що відповідачу відповідно до укладеного договору від 13 вересня 2007 року та додатковою угодою до даного договору від 20 жовтня 2008 року надано кредит в розмірі 12 700 доларів США із сплатою відсотків річних з кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 11 вересня 2014 року. Відповідач зобовязання про своєчасне повернення кредиту не виконує, що стало підставою для звернення з позовом до суду.

Заборгованість відповідача за кредитним договором становить 16 043, 72 долари США, що еквівалентно 391 193, 29 гривень і складається із заборгованості за кредитом 10 317, 53 доларів США, що еквівалентно 251 571, 93 гривень, заборгованості за відсотками 228, 68 доларів США, що еквівалентно 5 575, 91 гривень, пеня за несвоєчасне повернення кредиту 5 378, 30 доларів США, що еквівалентно 131 138, 86 гривень, пеня за несвоєчасне повернення відсотків 119, 21 доларів США, що еквівалентно 2 906, 59 гривень.

Заочним рішенням Коломийського міськрайонного суду від 15 квітня 2016 року позов задоволено.

Ухвалою цього ж суду від 29 липня 2015 року заяву відповідача про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

На дане рішення представника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, просить його скасувати та постановити ухвалу про закриття провадження у справі.

Представник апелянта у скарзі зазначає, що заочне рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, є однобічним, неповним та необґрунтованим. У судове засідання ОСОБА_2 не міг зявитися у звязку з неналежним повідомленням про час і місце розгляду справи, повісток ні він, ні члени його сімї не отримували, жодних документів, у тому числі позовної заяви від суду не надходило, що підтверджується наявністю в матеріалах справи судових повісток, які були повернені адресату у звязку із закінченням терміну зберігання. Другою обовязковою умовою для скасування заочного рішення суду є істотність доказів, на які посилається заявник, однак в даному випадку підстава для скасування заочного рішення виступає одночасно підставою для закриття провадження у справі. У звязку з неможливістю брати участь у судовому засіданні відповідач не міг повідомити суду, що істотним доказом у справі є наявність рішення постійного діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 28 серпня 2009 року, яким позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 задоволено частково. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 13 вересня 2007 року звернуто стягнення на заставлене майно, а кредитний договір розірвано. Наявність такого доказу як рішення третейського суду прийняте в межах його компетенції, з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 205 ЦПК України є підставою для закриття провадження у справі.

Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що доказів, які б спростовували наведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором відповідачем не надано, тому повністю задоволив усі заявлені позовні вимоги.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених позовних вимог зроблено без належного зясування обставин, що мають значення для справи, його висновки не відповідають обставинам справи та неправильно застосовано норми матеріального права, що є підставою для його скасування і ухвалення нового рішення.

Частиною 3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом та ст.61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Судом встановлено, що 14 вересня 2007 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 74-35.2/355, за яким Банк надав, а позичальник (відповідач) отримав кредит в розмірі 12 700 доларів США зі сплатою 12.55 % відсотків річних. Незважаючи на взяті на себе за кредитним договором зобов'язання, відповідач систематично порушував строки сплати кредиту, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором № 74-35.2/355 від 14 вересня 2007 року.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. встановлено

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у встановлений договором строк.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно розрахунку позивача на 18 січня 2016 року заборгованості за кредитним договором боржника становить 16 043, 72 долари, що еквівалентно 391 193, 29 гривень, з яких сума заборгованості за кредитом 10 317, 53 доларів США, що еквівалентно 251 571, 93 гривень, сума заборгованості за відсотками 228, 68 доларів США, що еквівалентно 5 575, 91 гривень, пеня за несвоєчасне повернення кредиту 5 378, 30 доларів США, що еквівалентно 131 138, 86 гривень, пеня за несвоєчасне повернення відсотків 119, 21 доларів США, що еквівалентно 2 906, 59 гривень.

Представник апелянта подала суду рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 28 серпня 2009 року, яким позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на заставне майно задоволено частково. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 13 вересня 2007 року звернуто стягнення на транспортний засіб шляхом продажу з прилюдних торгів, а кредитний договір розірвано.

Відповідно до частин другої і третьої статті 653 ЦК України в разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Зі змісту цих норм випливає, що домовленість сторін про розірвання договору не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання договору, в тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) грошових зобов'язань.

За змістом частини третьої статті 5, статей 525, 526 і 629 ЦК України грошове зобов'язання, передбачене договором, не може бути припинене у зв'язку з втратою чинності нормативно-правовим актом, згідно з яким було проведено нарахування розміру такого зобов'язання за договором, якщо відповідний нормативно-правовий акт був чинним на момент укладення договору й виникнення у сторін прав та обов'язків.

Відповідно до розрахунку Банку на а.с. 6-7 відповідачу нараховано 10 317, 53 доларів США, що еквівалентно 251 571, 93 гривень, заборгованості за відсотками 228, 68 доларів США, що еквівалентно 5 575, 91 гривень, пеня за несвоєчасне повернення кредиту 5 378, 30 доларів США, що еквівалентно 131 138, 86 гривень, пеня за несвоєчасне повернення відсотків 119, 21 доларів США, що еквівалентно 2 906, 59 гривень.

Колегією суддів встановлено, що оскільки рішенням постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 28 серпня 2009 року за позовом Банку кредитний договір розірвано, кредитор не вправі нараховувати відсотки за користування грішми та пеню за умовами припиненого кредитного договору.

Відповідно до розрахунку після припинення договору позивач ще три місяці продовжував нараховувати відсотки за користування коштами, що не можна вважати правомірним.

Тому, позовні вимоги Банку про стягнення з позичальника ОСОБА_2 228, 68 доларів США заборгованості за відсотками, що еквівалентно 5 575, 91 гривень, 5 378, 30 доларів США, пені за несвоєчасне повернення кредиту що еквівалентно 131 138, 86 гривень, 119, 21 доларів США пені за несвоєчасне повернення відсотків, що еквівалентно 2 906, 59 гривень після припинення кредитного договору до задоволення не підлягають.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що на користь позивача підлягає стягненню тільки невиконане зобовязання про погашення основного зобовязання, тільки тіло неповернутого кредиту у розмірі 10 317, 53 доларів США.

Представник апелянта у засіданні апеляційного суду пояснила, що рішення про звернення стягнення для погашення кредитної заборгованості заставного автомобіля виконано. Однак не подала жодного доказу про фактичне виконання рішення про звернення стягнення на заставне майно, відсутні також будь які відомості, щодо погашення заборгованості за рахунок предмета застави і розрахунком про погашення заборгованості. У подальшому представник апелянта у засідання не зявлялась, хоча повідомлялась про судовий розгляд у встановленому законом порядку.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 316 ЦПК України колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 задоволити частково.

Рішення Коломийського міськрайонного суду від 15 квітня 2016 року скасувати та ухвалити нове.

Позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», 03150, вул. Ковпака, 29, м. Київ, р/р 29096880130001, МФО 300023, код ЄДРПОУ 00039019 заборгованість за кредитним договором №74-35.2/355 від 14 вересня 2007 року в розмірі 10 317, 53 доларів США, що еквівалентно 251 571, 93 гривень.

У задоволенні вимог Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про стягнення із ОСОБА_2 228, 68 доларів США заборгованості за відсотками, що еквівалентно 5 575, 91 гривень, 5 378, 30 доларів США, пені за несвоєчасне повернення кредиту що еквівалентно 131 138, 86 гривень, 119, 21 доларів США пені за несвоєчасне повернення відсотків, що еквівалентно 2 906, 59 гривень після припинення кредитного договору відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» 2515, 72 гривень судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Р.Й. Матківський

Судді Я.Д. Горблянський

ОСОБА_3