Ухвала суду № 63753375, 22.12.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/2995/15-к

Провадження № 11-кп/779/388/2016

Категорія ч.1 ст.115, п.13 ч.2 ст.115 КК України

Головуючий у 1 інстанції Зеленко О.В., Деркач Н.І., Ковалюк І.П.

Суддя-доповідач Гандзюк

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі

головуючого судді : Гандзюка В.П.

суддів Кукурудза Б.І., Васильєва О.П.

з участю секретаря с/з ОСОБА_1

прокурора Присяжнюк В.Я.

обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3,

захисників ОСОБА_2 ОСОБА_4, ОСОБА_5,

захисників ОСОБА_3 ОСОБА_6, ОСОБА_7,

потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_9,

представника потерпілої ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_2, обвинуваченого у вчиненні злочинів передбачених ч.1 ст.115, п.13 ч.2 ст.115 КК України та ОСОБА_3, обвинуваченої у вчиненні злочинів передбачених ч.1 ст.396, ч.1 ст.310 КК України, за апеляційними скаргами обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3, захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на вирок Івано-Франківського міського суду від 17 червня 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

Вказаним вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, вул. Грюнвальдська, 2/3, проживає в ІНФОРМАЦІЯ_3, неодружений, працює, ІНФОРМАЦІЯ_4, українець, громадянин України, раніше не судимий, -

визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.115, п.13 ч.2 ст.115 КК України, та призначено йому покарання:

- за ч.1 ст.115 КК України позбавлення волі на строк пятнадцять років;

- за п.13 ч.2 ст.115 КК України довічне позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України визначено ОСОБА_2 остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання довічним позбавленням волі.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_2 рахувати з часу фактичного затримання 12 листопада 2014 року.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід тримання під вартою ОСОБА_2 залишено без змін.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженка та жителька м. Івано-Франківськ, вул. Пулюя, 10 /116, зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, не працює, не одружена, українка, Громадянка України, раніше не судима, -

визнана винуватою у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.396, ч.1 ст.310 КК України, та призначено їй покарання:

- за ч.1 ст.396 КК України позбавлення волі на строк три роки;

- за ч.1 ст.310 КК України обмеження волі на строк один рік.

На підставі ст. 70 КК України визначено ОСОБА_3 остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - позбавлення волі на строк три роки.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід домашній арешт ОСОБА_3 залишено без змін.

Цивільний позов ОСОБА_8 задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_2 у користь ОСОБА_8 7157,90 грн. (сім тисяч сто пятдесят сім гривень девяносто копійок) на відшкодування матеріальної шкоди та 500 000 грн. (пятсот тисяч гривень) на відшкодування моральної шкоди. У решті позову відмовлено.

Цивільний позов ОСОБА_9 задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_2 у користь ОСОБА_9 11243,90 грн. (одинадцять тисяч двісті сорок три гривні девяносто копійок) на відшкодування матеріальної шкоди та 500 000 грн. (пятсот тисяч гривень) на відшкодування моральної шкоди. У решті позову - відмовлено.

Цивільний позов ОСОБА_11 задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_2 у користь ОСОБА_11, 500 000 грн. (пятсот тисяч гривень) на відшкодування моральної шкоди. У решті позову - відмовлено.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 5100,48 грн. процесуальних витрат у кримінальному провадженні за проведення судових експертиз: №10/527 від 13.02.2015 887,04 грн. №10/528 від 13.02.2015 1108,80 грн. №10/529 від 16.02.2015 1330,56 грн. №10/530 від 11.02.2015 1774,08 грн.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 687,96 грн. процесуальних витрат у кримінальному провадженні за проведення судових експертиз: №269-Д від 25.11.2014 - 294,84 грн., №617 від 01.10.2014 393,12 грн.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави 2828,24 грн. процесуальних витрат у кримінальному провадженні за проведення судових експертиз: №09/12 1390 від 03.12.2014 - 368,94 грн. №09/12-1372 від 19.11.2014 - 368,94 грн. №09/12-1373 від 21.11.2014 368,94 грн. №09/12-1371 від 08.12.2014 491,92 грн. №264-Д від 18.11.2014 614,9 грн. №263-Д від 20.11.2014 614,9 грн.

Речові докази згідно постанови від 17.02.2015 (т.4 а.с.196): DVD-R диск із вмістом аудіо запису розтаємного протоколу проведення НСРД, CD-R диск із вмістом роздруківок телефонних зєднань, 2 DVD-R диски із вмістом відеозапису огляду місця події від 12.11.2014, допиту підозрюваного ОСОБА_2, протоколів проведення слідчих експериментів з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 постановлено зберігати при матеріалах справи; інші вказані в постанові речові докази постановлено знищити.

Як встановлено судом першої інстанції, 07 вересня 2014 року близько 18 год. ОСОБА_2 зустрівся із своїм знайомим ОСОБА_12 на вул. Грушевського в м. Івано-Франківську з метою вживання спиртного. Придбавши разом пляшку горілки ємкістю 1 літр, направились до місця проживання ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_7, де розпивали придбаний алкоголь.

Того ж дня, близько 20 год. до ОСОБА_2 прийшла його дівчина ОСОБА_3 та приєдналась до розпиття спиртного. Під час спільного вживання алкоголю у великих кількостях ОСОБА_2 на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків вирішив позбавити життя ОСОБА_12, тобто умисно вбити.

З метою реалізації свого злочинного наміру та подальшого полегшення приховування слідів скоєння злочину, ОСОБА_2 під приводом розмови віч-на-віч заманив ОСОБА_12 до ванної кімнати.

Знаходячись в приміщенні ванної кімнати зазначеного стоматологічного кабінету, близько 24 год. ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, схопив ножиці, які лежали на пральній машинці, та знаходячись у безпосередній близькості до ОСОБА_12, діючи умисно, наніс йому один цілеспрямований удар лезами ножиців у ліве око, від якого ОСОБА_12 впав на підлогу, однак продовжував подавати ознаки життя. Після чого ОСОБА_2, маючи на меті покінчити із життям потерпілого, чим довести до кінця свій злочинний намір, наніс ОСОБА_12 ще один удар ножицями у праве око, спричинивши йому тілесні ушкодження, від яких той помер на місці, тобто умисно вбив його.

Переконавшись, що ОСОБА_12 мертвий, ОСОБА_2 залишив його тіло у ванній кімнаті, а сам повернувся до приміщення кухні, де разом із ОСОБА_3 продовжив розпиття спиртного.

08 вересня 2014 року о 02 год. 39 хв. ОСОБА_2 з метою відвернення від себе підозри у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_12, взяв його мобільний телефон, вийшов на вулицю, із свого мобільного телефону зателефонував на номер ОСОБА_12 та підняв слухавку на нетривалий час, після чого викинув мобільний телефон потерпілого у смітник.

Вчинивши умисне вбивство ОСОБА_12, ОСОБА_2 вирішив приховати сліди злочину, а саме розчленувати труп потерпілого, щоб в подальшому непомітно винести частини тіла та сховати їх у непримітному місці. З цією метою, ОСОБА_2 08.09.2014 на протязі першої половини дня у приміщенні ванної кімнати за допомогою кухонного ножа розчленував тіло ОСОБА_12 та в подальшому зніс їх у підвал свого помешкання, де для притуплення трупного запаху присипав їх сіллю. Того ж дня у вечірній час ОСОБА_2 за допомогою ОСОБА_3 помили приміщення ванної кімнати від слідів крові.

09 вересня 2014 року близько 02 год. ОСОБА_2 з метою приховання слідів злочину та уникнення кримінальної відповідальності за допомогою ОСОБА_3 на металевому візку вивезли частини тіла ОСОБА_12 та приховали їх поряд із недобудовою у дворі будинку №4 по вул. Вовчинецькій в м. Івано-Франківську.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 500, ОСОБА_12 спричинено тяжкі тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми з переломом кісток основи черепа, яка утворилась від дії гострого колюче - ріжучого предмета, якими могли бути і бранші ножниць, різаних ран шиї, плечових, кульшових та колінних суглобів, грудної клітки, живота, промежини, які утворились внаслідок відчленування голови, кінцівок, зовнішніх статевих органів, розрізу грудної клітки та передньої черевної стінки.

Окрім цього, 04.10.2014 близько 14 год. ОСОБА_2 разом із своїми знайомими ОСОБА_13 та ОСОБА_14 розпивали спиртні напої у центральній частині м. Івано-Франківська. Того ж дня близько 15 год. 10 хв. до ОСОБА_2 зателефонував його товариш ОСОБА_15 та запропонував прийти в гості до їх спільного знайомого ОСОБА_16

В подальшому ОСОБА_2 разом із ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_13 та ОСОБА_16 у квартирі останнього, що за адресою: м.Івано-Франківськ, вул.Грюнвальдська, 2/7 продовжили розпивати спиртне.

Після вживання спиртного ОСОБА_16 попросив вказаних осіб покинути його помешкання. Вийшовши із квартири ОСОБА_16, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 направились за місцем свого проживання, а ОСОБА_2 запросив ОСОБА_15 до себе у підвальне приміщення, яке розташоване у тому ж будинку, де вони удвох продовжили розпиття алкоголю.

У подальшому, приблизно о 18 год. 30 хв. до них прийшла ОСОБА_3 та приєдналась до вживання спиртного. В ході розпиття алкоголю між ОСОБА_15 та ОСОБА_2 розпочалась бійка, під час якої останній, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин вирішив позбавити життя ОСОБА_15

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на вчинення умисного вбивства ОСОБА_15, 04.10.2014року близько 19 год. ОСОБА_2, перебуваючи у підвальному приміщенні у будинку №2 по вул. Грюнвальдській у м. Івано-Франківську, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство ОСОБА_12, схопив у руку кухонний ніж, який лежав на тумбочці, та діючи умисно, наніс ним ОСОБА_15 один цілеспрямований удар у праве око, в результаті якого ОСОБА_15 впав на підлогу. Після цього ОСОБА_2 витягнувши ніж із ока потерпілого та взяв у руку молоток та, маючи на меті остаточно покінчити із життям потерпілого, наніс йому серію ударів ним по голові, в результаті яких спричинив ОСОБА_15 тілесні ушкодження, від яких той помер на місці, тобто убив його.

Вдруге вчинивши умисне вбивство, ОСОБА_2, з метою уникнення кримінальної відповідальності, вирішив аналогічно приховати сліди злочину, а саме розчленувати труп ОСОБА_15, щоб в подальшому непомітно винести частини тіла та сховати поряд із вказаною недобудовою, що по вул. Вовчинецькій у м. Івано-Франківську.

З цією метою, 06.10.2014 близько 11 год. ОСОБА_2, спустившись до підвалу, де знаходилось тіло ОСОБА_15, за допомогою ножа розчленував тіло останнього. Розчленовані частини тіла упакував в окремі поліетиленові пакети та мішок. У нічний час, а саме 07.10.2014 близько 03 год. ОСОБА_2 разом із ОСОБА_3 на металевому візку вивезли ці частини тіла та приховали їх поряд із недобудовою у дворі будинку №4 по вул. Вовчинецькій в м. Івано-Франківську, поряд із розчленованими частинами тіла ОСОБА_12, які були заховані попередньо.

Повернувшись у вказане підвальне приміщення, з метою укриття слідів злочину ОСОБА_2, разом із ОСОБА_3 від слідів крові промили його миючими засобами.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 499, ОСОБА_15 спричинено тяжкі тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми з проникаючою колото-різаною раною в ділянці правого ока, яка проходила через задню стінку правої очниці, праве крило клиновидної кістки та турецьке сідло справа, з руйнуванням головного мозку по ходу ранового каналу, із забійною раною в лівій скроневій ділянці, уламковими переломами лівої скроневої кістки з переходом на основу черепа та крововиливами під оболонки та в речовину головного мозку; 2 різаних,1 колото-різаної та 4 забійних рани лобно тьмяно - вискової ділянки зліва; 2 колото-різаних та 6 забійних ран в ділянці правого ока; травми носа з переломами кісток спинки носа, 1 різаної та 2 забійних ран мяких тканин носа; різаних ран в ділянці шиї, плечових суглобах, кульшових суглобів, живота, промежини.

Що стосується ОСОБА_3 то як встановлено судом першої інстанції, інкриміновані їй злочини , було вчинено за наступних обставин.

Так, 07 вересня 2014 року близько 20 год. ОСОБА_3 прийшла в гості до свого хлопця ОСОБА_2 у його помешкання, що по вул. Грюнвальдська, 2/3 у м.Івано-Франківську де останній розпивав спиртні напої разом із своїм знайомим ОСОБА_12 та приєдналась до вживання алкоголю.

У подальшому, будучи в стані алкогольного спяніння, ОСОБА_3 заснула. Через деякий час почувши шум та прокинувшись, вона зрозуміла, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_12 виник конфлікт, в ході якого ОСОБА_2 наказав останньому пройти із ним у приміщення ванної кімнати для розмови.

Близько 24.00 год. ОСОБА_3 підійшла до ванної кімнати та побачила, що на підлозі лежить ОСОБА_12 без ознак життя із ножицями в правому оці. ОСОБА_3, перелякавшись від побаченого, запитала у ОСОБА_2, що він накоїв, на що той відповів, що все гаразд та їм необхідно продовжити вживання спиртного. Випивши ще алкоголю, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 заснули, а тіло ОСОБА_12 залишилось на підлозі ванної кімнати.

Прокинувшись 08.09.2014, ОСОБА_3 направилась на замісну терапію. Того ж дня, близько 18 год. ОСОБА_3 повернулась до помешкання ОСОБА_2, однак тіла ОСОБА_12 у ванній кімнаті вже не було. Запитавши у ОСОБА_2 де тіло, той відповів, що у підвалі у розчленованому стані.

В подальшому ОСОБА_3, усвідомлюючи, що ОСОБА_2 скоїв умисне вбивство, тобто особливо тяжкий злочин, допомогла ОСОБА_2 знищити сліди злочину, а саме прибрати приміщення ванної кімнати від слідів крові потерпілого.

09 вересня 2014 року ОСОБА_2 зателефонував до ОСОБА_3 та попросив її принести з дому металевий візок для транспортування частин тіла ОСОБА_12 у непримітне місце для приховання. Того ж дня у вечірній час ОСОБА_3 прийшла до помешкання ОСОБА_2 із металевим візком, про що було домовлено попередньо.

10 вересня 2014 року близько 02 год. ОСОБА_3, розуміючи, що вчиняє активні дії по приховуванню особливо тяжкого злочину, разом із ОСОБА_2 спустилась до підвального приміщення, де побачила запаковані частини тіла ОСОБА_12, які вони з ОСОБА_2 винесли на вулицю та за допомогою згаданого візка транспортували до закинутої недобудови, що у дворі будинку №4 по вул. Вовчинецькій в м. Івано-Франківську, де їх приховали.

Повернувшись до помешкання ОСОБА_2, ОСОБА_3 з метою остаточного приховання слідів кримінального правопорушення, допомогла ОСОБА_2 прибрати підлогу у підвальному приміщенні від слідів крові.

Крім цього, 04.10.2014 близько 17 год. ОСОБА_3 прийшла у помешкання свого хлопця ОСОБА_2, а саме у підвальне приміщення, де він разом із своїм знайомим ОСОБА_15 розпивав спиртне та приєдналась до них.

Під час розпиття спиртного, між ОСОБА_2 та ОСОБА_15 розпочалась бійка, в ході якої ОСОБА_2 схопив у руку ніж, який лежав на тумбочці, та спричинив ОСОБА_15 один цілеспрямований удар ножем у праве око, в результаті якого ОСОБА_15 впав на підлогу. Побачивши це, ОСОБА_3 вибігла із підвального приміщення в загальний коридор, звідки чула звуки ударів. Через кілька хвилин у загальний коридор вийшов ОСОБА_2 ОСОБА_3 зрозуміла, що він вчинив вбивство ОСОБА_15

07 жовтня 2014 року близько 03 год. ОСОБА_3, усвідомлюючи, що ОСОБА_2 скоїв умисне вбивство, тобто особливо тяжкий злочин, разом із ОСОБА_2 спустились у підвальне приміщення, де на той час уже були розчленовані та упаковані частини тіла ОСОБА_15 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 винесли пакунки із частинами тіла потерпілого на вулицю та транспортували їх до недобудови, що у дворі будинку №4 по вул. Вовчинецькій в м. Івано-Франківську, де приховали поряд із розчленованими частинами тіла ОСОБА_12, які були заховані попередньо.

Повернувшись до помешкання ОСОБА_2, ОСОБА_3 з метою остаточного приховування слідів кримінального правопорушення, допомогла ОСОБА_2 прибрати підлогу у підвальному приміщенні від слідів крові.

Крім того, 12 листопада 2014 року під час проведення санкціонованого обшуку помешкання ОСОБА_3, по вул. Пулюя, 10/116 у м. Івано-Франківську, у приміщенні кімнати, де мешкає остання, було виявлено та вилучено 11 (одинадцять) рослин в землі, які проростали в полімерних ємкостях та які відповідно до висновку експерта № 09/12-1371 від 08.12.2014, є нарковмісними рослинами роду Коноплі (Cannabis). Вказані нарковмісні рослини ОСОБА_3 вирощувала за місцем проживання для власного вживання, без мети збуту.

На вказаний вирок захисник ОСОБА_3 ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій не оспорюючи в цілому фактичні обставини кримінальної справи, правильність кваліфікації дій ОСОБА_3 та доведеність її вини в інкримінованих злочинах, вказує на невідповідність призначеного судом покарання тяжкості кримінальних правопорушень з урахуванням особи винної та обставин, що пом'якшують покарання. Захисник вважає, що судом першої інстанції, не повністю враховано, що сукупність наявних пом'якшуючих обставин таких як, повне визнання своєї вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, які істотно знижують ступінь тяжкості вчинених правопорушень, передбачених ч.1 ст.396, ч.1 ст. 310 КК України, а також дані про особу ОСОБА_3, зокрема перше притягнення до кримінальної відповідальності, позитивна характеристика за місцем проживання, критичне ставлення до вчинених правопорушень, є достатніми підставами для призначення більш м'якого покарання ніж передбачено максимальною санкцією ч.1 ст. 396 КК України. Крім того, захисник зазначає, що злочин передбачений ч.1 ст.396 КК України було вчинено ОСОБА_3 під впливом погрози.

У зв'язку з цим, захисник ОСОБА_3 ОСОБА_7 просив змінити оскаржуваний вирок в частині призначеного ОСОБА_3 покарання та призначити їй більш м'яке покарання не пов'язане з позбавленням волі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, та її захисник ОСОБА_6 аналогічно вказують на суворість призначеного судом покарання ОСОБА_3, та погоджуються з рядом перелічених судом пом'якшуючих обставин. Однак вважають, що суд не в повній мірі врахував, характеристику особи підсудної, її ставлення до вчинених злочинів та причини вчинення кримінальних правопорушень. Зокрема, те, що ОСОБА_3 неодноразово пояснювала, що була залякана діями ОСОБА_2, боялась за своє життя, та життя своїх рідних. А тому, лише під загрозою вбивства, не повідомила правоохоронні органи про вчинення ОСОБА_2 злочинів. Вказаний факт в засіданні суду першої інстанції підтверджували свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_17. Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_3 та її захисник ОСОБА_6 вважають, що суд першої інстанції, безпідставно при призначенні покарання не застосував положення ст. 75 КК України (звільнення від відбування покарання з випробуванням). У зв'язку з цим, оскаржуваний вирок в частині призначення ОСОБА_3 покарання просили змінити, та призначити ОСОБА_3 більш м'яке покарання із застосування ст. 75 КК України.

Захисник ОСОБА_2 ОСОБА_5 в апеляційній скарзі на вирок Івано-Франківського міського суду від 17 червня 2016 року посилається на його незаконність, необґрунтованість, невмотивованість та суперечність висновків суду фактичним обставинам справи. Зокрема, вказує на те, що ніхто із допитаних в судовому засіданні свідків та потерпілих не був безпосереднім очевидцем вчинення вбивств ОСОБА_12, ОСОБА_15, а отже їх покази не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку щодо ОСОБА_2

Суд безпідставно не прийняв до уваги покази свідків ОСОБА_18, ОСОБА_19 лише з огляду на родинні зв'язки з ОСОБА_2, що на думку захисту є протиправним, адже в такому випадку слід критично ставитись і до показань свідка ОСОБА_20, яка є матір'ю обвинуваченої ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_17

Захисник ОСОБА_2 вважає, що вирок грунтується виключно на показах ОСОБА_3, яка не заперечувала факту неприязні до ОСОБА_2, а спричинення нею ОСОБА_2 ножових поранень у життєво важливі ділянки тіла, спроби пошуку пособників для його вбивства дискредитують покази ОСОБА_3 щодо обставин, які підлягають доказуванню у відповідності до ст.91 КПК України та позбавляють можливості суд сприймати їх як об'єктивну істину. На думку захисника, у ОСОБА_3 були всі підстави оговорити ОСОБА_2, перекладаючи на нього вину, за вчинене, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Також захисник вказує, що всі твердження у вироку щодо вчинення ОСОБА_2 двох умисних вбивств, ґрунтуються на припущеннях, оскільки судом не встановлено мотив вчинення злочинів, не перевірено правдивість наданих в судовому засіданні пояснень ОСОБА_2, не з'ясовано наявність розбіжностей в поясненнях ОСОБА_3, а також не спростовано твердження ОСОБА_2 про те, що його письмові зізнання на досудовому слідстві були надані під впливом обставин, на які він посилався, а саме з метою захистити ОСОБА_3 Захисник вважає, що суд в порушення вимог ч.4 ст. 95 КПК України фактично прийняв свідчення обвинуваченого надані на досудовому слідстві, а саме його скаргу, подану на ім'я прокурора, відомості, які він повідомляв органу досудового розслідування, а також свідчення, надані під час проведення слідчого експерименту.

Враховуючи викладене, захисник ОСОБА_5 просила оскаржуваний вирок щодо засудження ОСОБА_2 скасувати, а кримінальне провадження закрити на підставі п.3 ст.284 КПК України.

Захисник ОСОБА_2 ОСОБА_4 в апеляційній скарзі посилається на те, що оскаржуваний вирок постановлений з порушення норм матеріального і процесуального права.

Зокрема, під час судового розгляду не знайшли свого підтвердження факти: про місце проживання ОСОБА_2 в стоматологічному кабінеті, оскільки стороною обвинувачення не надано доказів, що таке приміщення облаштоване для житла; не надано жодних доказів існування конфлікту між ОСОБА_2 та ОСОБА_12, навпаки свідок ОСОБА_21 вказав, що ОСОБА_2 покинув компанію осіб з якими розпивав алкогольні напої, оскільки, ОСОБА_3 вела себе агресивно; не узгоджуються між собою показання ОСОБА_2 про завдані тілесні ушкодження потерпілому та висновком судово - медичної експертизи в якій вказано, що смерть потерпілого настала внаслідок черепно-мозкової травми внаслідок проколу двох очних яблук; ні стороною обвинувачення, ні судом не спростовані покази ОСОБА_2 про те, що коли він дізнався від ОСОБА_3, що ОСОБА_12 пішов додому, він зателефонував йому на мобільний телефон, і переконавшись в тому, що хтось підняв слухавку, на декілька секунд, він вирішив, що ОСОБА_12 вдома спить та не бажає спілкуватись.

Також захисник ОСОБА_4 вказує, що висновками молекулярно-генетичної експертизи №10/529 від 16.02.2015 року та № 10/530 від 11.02.2015 року походження слідів крові людини у трьох зішкрібах вилучених під час обшуку з лівої стінки душової кабіни та наданих на дослідження, не збігаються з генетичними ознаками крові ОСОБА_12 та ОСОБА_15 На думку захисника дана обставина спростовує факт розчленування тіла ОСОБА_12 в приміщенні санвузла.

Даними зняття інформації з телекомунікаційних засобів, а саме розмови по мобільному телефону між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтверджується факт підшукування місця приховання трупа саме ОСОБА_3, що спростовує твердження суду про те, що тіло ОСОБА_12 було приховано 09.09.2014 року.

Що стосується смерті ОСОБА_15, то показання які надані ОСОБА_2 на слідчому експерименті, зокрема щодо кількості нанесених ударів, не узгоджуються з висновком судово-медичної експертизи №499 від 13.11.2014 року.

Також, ОСОБА_4 вказує, що висновки ряду експертиз, на які суд посилається у вироку підтверджують смерть потерпілих, однак жодним чином не доводять вину саме ОСОБА_2 у вчиненні двох умисних вбивств; жоден із допитаних свідків не підтвердив мотив вчинення злочину ревність, адже всі свідки підтвердили той факт, що між ОСОБА_2 та потерпілими ніколи не було конфліктів, і при вживанні алкогольних напоїв, чи в тверезому стані, ОСОБА_2 ніколи не проявляв агресії; також в судовому засіданні не встановлено знарядь вчинення злочину, оскільки висновками криміналістичних експертиз вказано про ймовірність того, що ніж з білою ручкою може бути знаряддям вбивства ОСОБА_15, а ножиць, якими нанесено удари останньому не віднайдено.

У зв'язку з викладеним та недоведеністю вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому злочинах, захисник ОСОБА_4, просила скасувати оскаржуваний вирок в частині обвинувачення ОСОБА_2 за ч.1 ст.115, п.13, ч.2 ст.115 КК України та виправдати його у зв'язку з недоведеністю вини.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на істотне порушення вимог кримінально процесуального закону та неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність.

Зокрема, ОСОБА_2 вказує на суперечність показань наданих ОСОБА_3 про знаряддя вчинення злочину (медичні ножниці та звичайні ножниці, які використовувались ним для підстригання бороди) та показань, що містяться у власноруч зроблених письмових заявах, з яких вбачається, що ОСОБА_3 була особисто присутньою під час вбивства ОСОБА_12; судом проігноровано факт його звернення до прокурора області з проханням перекваліфікувати його дії, однак ні слідчий, ні прокурор жодним чином не відреагували на вказані звернення; також вважає, що його пояснення в судовому засіданні доповнені словами, яких він не говорив, а саме в тій частині, що стосується показування підвалу матері ОСОБА_15; та показань потерпілої ОСОБА_8. Оскільки ОСОБА_8 стверджувала, що позитивно відносилася до товаришування її сина з ОСОБА_2, натомість у вироку пояснення вказано з точністю до навпаки.

Також ОСОБА_2 вказує, що суд належним чином не дослідив докази та не співставив їх між собою, а саме, те, що кімната де знаходиться санвузол малих розмірів, що унеможливлює розчленування тіла потерпілих; при експертному дослідженні повітря не брались чашками Петрі на трупні носії; судом не усунуто розбіжності в його показах та показах ОСОБА_3; не відображено достовірно покази ОСОБА_16, ОСОБА_22 та ОСОБА_18

На думку ОСОБА_2, недоречним є посилання у вироку на довільне трактування експерта в описовій частині висновку про роздвоєння особистості, оскільки така експертиза не проводилась.

Судом не взято до уваги, дивну поведінку свідка ОСОБА_17 під час допиту в суді, та те, що перебуваючи під домашнім арештом ОСОБА_3 проживала разом із ОСОБА_17 Крім того, ОСОБА_3 неодноразово намагалася здійснити переоформлення, з метою заволодіння, приміщення стоматкабінету, яке суд неправомірно вважав місцем проживання ОСОБА_2

Враховуючи всі наявні протиріччя доказів у кримінальному провадженні, суд на переконання ОСОБА_2 виніс необґрунтоване та невмотивоване рішення. У зв'язку з цим оскаржуваний вирок щодо нього, ОСОБА_2 просив скасувати та ухвалити новий, яким виправдати його за усіма статтями пред'явленого обвинувачення.

Додатково до апеляційної скарги, ОСОБА_2 заявив клопотання про повторне дослідження доказів та обставин викладених в апеляційній скарзі.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 доводи своєї апеляційної скарги підтримав та просив про її задоволення.

ОСОБА_3 та її захисники доводи своїх апеляційних скарг підтримали, та просили про їх задоволення. Водночас доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 заперечували.

Прокурор доводи апеляційних скарг обвинувачених, та їх захисників заперечив, вирок суду першої інстанції вважає, законним та обґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора, пояснення обвинувачених та їх захисників, доводи потерпілих та їх представника, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 404 КК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Виходячи з показань наданих в судовому засіданні свідками ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_21, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_23, ОСОБА_3, щодо обставин, які передували вчиненню ОСОБА_2 двох умисних вбивств; ряду проведених експертиз, зокрема: судово-медичної експертизи №500 від 12.11.2014- 13.01.2015 року, судово медико-криміналістичної експертизи №240 від 12.12.2014 року, висновку судово-медичної імунологічної експертизи №1012 від 14-18.11.2014 року, судово-токсикологічної, висновку експерта № 1359 від 17.11.-12.12.2014 року, судово-медичної експертизи №499 від 13.11.2014 -13.012015 року, висновку експерта №239 від 09.12.2014 року, висновку судово-медичної імунологічної експертизи №1013 від 14-18.11.2014 року, висновку експерта №1358 від 17.11.-12.12.2014 року, висновку експертизи №13 від 02.-04.02.2015 року, висновку експертизи №14 від 26-31.01.2015 року, висновку експертизи №14 від 26.-31.01.2015 року, висновку експерта № 1017 від 13.11.2014 року, висновку експерта №183 від 20.11.-05.12.2014 року, висновку експерта № 182 від 18.-28.11.2014 року; протоколів огляду місця події (трупів в морзі) від 12.11.2014 року, 13.11.2014 року, протоколів обшуку; на підставі проведеного слідчого експерименту із застосуванням відеофіксації слідчої дії із обвинуваченим ОСОБА_2; визнання вини ОСОБА_3 щодо обставин розчленування ОСОБА_2 двох тіл вбитих, суд першої інстанції оцінюючи кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а також враховуючи всю сукупність доказів та їх взаємозв'язок, прийшов до обґрунтованого висновку щодо обставин вчинення ОСОБА_2 умисних вбивств, а відтак і про доведеність вини як ОСОБА_2, так і ОСОБА_3 в інкримінованих їм кримінальних правопорушеннях.

Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 та його захисників, то колегія суддів виходить з наступного.

Так, відповідно до ч.3 ст.404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушенням, та може дослідити докази, які не досліджувались судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_2, та його захисники заяви ряд клопотань про повторне дослідження доказів, а саме: повторний допит обвинувачених та прослуховування аудіо записів показань свідків, дослідження фонограм розмов обвинувачених, дослідження висновків експертиз. Однак, жодним чином такі клопотання не були обґрунтовані, оскільки вони в достатньому обсязі досліджувалися судом першої інстанції, їм надана відповідна юридична оцінка і їх повторне дослідження жодним чином не змінює чи спростовує висновки суду першої інстанції. З цих же причин, не ставлять під сумнів доведеність вини ОСОБА_2 твердження, про невідповідність окремих його визнавальних пояснень обєктивним даним про кількість і характер нанесених ударів та наявних переліків тілесних ушкоджень. Цим розбіжностям дана оцінка судом як таким, що виникли обєктивно, через сильне алкогольне спяніння винного під час вчинення вбивства. Колегія суддів вважає, що такі розбіжності не є суттєвими та не спростовують обставин механізму заподіяння потерпілим смерті.

Крім цього, апеляційний суд вважає безпідставним заперечення апелянтами висновку суду першої інстанції про мотив вчинених злочинів, оскільки такий встановлений внаслідок детального аналізу всіх доказів, які досліджувалися в суді. Аналіз встановлених фактів вказує на те, що основним мотивом позбавити життя потерпілих були раптові неприязні відносини, які виникли на грунті тривалого надмірного вживання алкоголю. При цьому, суд вказав на те, що доказів про прояв ревнощів як мотиву вбивства з боку ОСОБА_2 не здобуто.

Що стосується заперечень про свою причетність до вчинення злочинів обвинувачений ОСОБА_2 вказував, що оговорив себе, з метою захисту ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності, і тому взяв вину на себе.

Однак суд, першої інстанції обґрунтовано визнав його показання способом захисту і колегія суддів вважає такі висновки правильними. Будь яких доказів які б спростовували добровільність наданих ОСОБА_2 повідомлень та показань про обставини вчинення ним інкримінованих злочинів, матеріали справи не містять, а судом першої інстанції не встановлено. Не надано таких доказів і в суді апеляційної інстанції.

В процесі апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_2 не вказав жодних аргументів та не навів додаткових пояснень з приводу обґрунтувань своєї апеляції та апеляцій своїх захисників.

Як вбачається з матеріалів справи, в суді першої інстанції ОСОБА_3 свою вину у вчинених злочинах визнала повністю та щиро розкаялася. В засіданні апеляційного суду вказаний факт ОСОБА_3 підтвердила, наголосила на тому, що дійсно щиро розкаюється, та просила суд змінити їй міру покарання, не пов'язану з позбавленням волі.

Оскільки висновки суду про доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, які їй інкримінуються, а також правильність кваліфікації дій ОСОБА_3, та її захисниками не оскаржуються, то вирок суду, в цій частині судом апеляційної інстанції не переглядається.

Що стосується посилання обвинуваченої та її захисників на врахування судом всіх обставин, що пом'якшують покарання, однак при цьому призначення максимального терміну покарання визначеного санкцією статті, то колегія суддів вважає за необхідним зазначити.

Відповідно до змісту ст. ст.50, 65 КК України покарання має на меті виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно вироку, суд при призначенні покарання ОСОБА_3 врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії злочинів невеликої та середньої тяжкості, дані про особу обвинуваченої, яка не працевлаштована, раніше не судима, за зареєстрованим місцем проживання характеризується нейтрально, на обліку в ОПНЛ №3 не перебуває, однак перебуває на диспансерному обліку в ОНД, і згідно висновку судово-психіатричного експерта психічними розладами не страждає і не страждала на час вчинення інкримінованих їй дій.

Судом першої інстанції поряд з обставинами, що пом'якшують покарання, до яких суд відніс повне визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину та встановленню істини у справі, щире каяття, враховано надзвичайно тяжкі наслідки та суспільний резонанс злочинів, які були вчинені з виключним цинізмом.

Доводи ОСОБА_3 та її захисників, про те, що суд визнавши її щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, не застосував до неї ст. 69 КК України є безпідставними, оскільки відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України це є однією обставиною, що пом'якшує покарання, а для застосування положень ст. 69 КК України потрібно декілька обставин, які пом'якшують покарання.

Таким чином, призначене ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі відповідає характеру і тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, не суперечать вимогам КПК України та КК України, відповідає інтересам суспільства, не порушує права, свободи і інтереси сторін та інших осіб, є обґрунтованим, необхідним, достатнім та адекватним для виправлення обвинуваченої ОСОБА_3 та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Доводи апеляційних скарг, висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак, вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і підстави для його скасування чи змін відсутні.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_3, та її захисників ОСОБА_7, ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Апеляційні скарги ОСОБА_2, та його захисників ОСОБА_5, ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Вирок Івано-Франківського міського суду від 17 червня 2016 року щодо ОСОБА_2, обвинуваченого у вчиненні злочинів передбачених ч.1 ст.115, п.13.ч.2 ст. 115 КК України, та щодо ОСОБА_3, обвинуваченої у вчиненні злочинів передбачених ч. 1 ст.396, ч.1 ст. 310 КК України залишити без зміни.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий В.П. Гандзюк

Судді Б.І. Кукурудз

ОСОБА_24