Рішення № 63753353, 26.12.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/9206/14-ц

Провадження № 22-ц/779/2546/2016

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Польська М. В.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Горейко М.Д.

суддів: Ясеновенко Л.В., Василишин Л.В.

секретаря Шемрай Н.Б.

з участю представника апелянта ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про передачу предмета застави в заклад за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 на рішення Івано-Франківського міського суду від 01 грудня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

В червні 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3 про передачу предмета застави в заклад.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до укладеного між банком та ОСОБА_3 договору №IFIWAU01141189 від 18.12.2006 року, остання отримала кредит на купівлю автомобіля в розмірі 13 200 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення кредиту 18.12.2013 року. В забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором між банком та відповідачем ОСОБА_3 18.12.2006 року був укладений договір застави рухомого майна, відповідно до якого відповідач надала в заставу банку належний їй автомобіль OPEL ASTRA OTGF69, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. Позичальник належним чином не виконувала умови кредитного договору, внаслідок чого утворилася заборгованість. Рішенням Івано-Франківського міського суду від 23.09.2013 року в рахунок погашення заборгованості позичальника звернуто стягнення на вищевказаний предмет застави. Умовами договору застави також передбачено, що у випадку порушення заставодавцем/позичальником зобовязань за кредитним договором або за договором застави, заставодавець зобовязаний передати предмет застави заставодержателю в заклад. В порушення зазначених умов договору, відповідач зобовязання за договором застави не виконує, предмет застави в заклад банку не передає. У звязку з наведеним позивач просив позов задовольнити.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 01 грудня 2014 року задоволено позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк». Вилучено у ОСОБА_3 в заклад ПАТ КБ «ПриватБанк» предмет застави: автомобіль OPEL, модель ASTRA OTGF69, рік випуску 2006, тип ТЗ: легковий седан-В, № кузова/шасі Y6D0TGF697X008715, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_3; комплект ключів та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) вказаного автомобіля. Вирішено питання судових витрат.

Не погодившись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_3 ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне зясування судом обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема вказує, що оскаржуване рішення ухвалене судом першої інстанції без участі відповідача, яка не була належним чином повідомлена про час і місце судового розгляду справи і, таким чином, позбавлена можливості надати свої пояснення по суті спору. Також відповідач не отримувала копії додатків до позовної заяви, а тому не мала можливості підготувати обґрунтоване заперечення проти позову. Розглянувши справу без участі відповідача суд не в повній мірі дослідив обставини справи, а позивач не довів своє право предявляти до відповідача позовні вимоги про передачу предмета застави в заклад.

Апелянт зазначає також, що суд не взяв до уваги рішення Івано-Франківського міського суду від 23.09.2013 року, що набрало законної сили згідно ухвали Апеляційного суду Івано-Франківської області від 07.10.2014 року, яким позивачу відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині вилучення та передачі предмета застави в заклад ПАТ КБ «ПриватБанк». Оскільки спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав вже був на розгляді в суді і з цього приводу ухвалено рішення, яке набрало законної сили, то суд повинен був закрити провадження у даній справі, чого судом не зроблено.

Також апелянт стверджує, що позивачем в суді першої інстанції не було представлено жодного доказу з приводу того, що ним вживалися заходи щодо реалізації свого права на отримання предмету застави в заклад. Зокрема, не надано доказів, що боржнику направлялася письмова вимога з вказівкою суми заборгованості і передачі на підставі акту прийому-передачі предмета застави, як це передбачено п. 17.10. договору застави рухомого майна від 18.12.2006 року, а також, що відповідач отримувала таку вимогу банку.

Крім того, суд не взяв до уваги, що рішення Івано-Франківського міського суду від 23.09.2013 року, яким звернуто стягнення на предмет застави, набрало законної сили і банк має можливість самостійного продажу спірного автомобіля в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». Даних щодо неможливості виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет застави, вирішення питання про зміну чи встановлення способу і порядку виконання в порядку ст. 373 ЦПК України матеріали справи не містять.

З цих підстав апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» про передачу предмета застави в заклад відмовити.

У засіданні апеляційного суду представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав з наведених у ній мотивів.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та день розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. Причину неявки суду не повідомив.

З урахуванням положення ст. 305 ЦПК України колегія суддів ухвалила про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Наведеним вимогам оскаржуване рішення суду не відповідає.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

За змістом ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом першої інстанції установлено та вбачається з матеріалів справи, що 18.12.2006 року між сторонами був укладений кредитний договір №IFIWAU01141189, відповідно до якого відповідач ОСОБА_3 отримала кредит на купівлю автомобіля в розмірі 13 200 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення кредиту 18.12.2013 року (а.с. 4-5).

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором 18.12.2006 року між банком та ОСОБА_3 укладено договір застави рухомого майна, відповідно до якого відповідач надала в заставу банку належний їй автомобіль OPEL ASTRA OTGF69, 2006 року випуску, тип ТЗ: легковий седан-В, шасі (кузов, рама) Y6D0TGF697X008715, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 6-9).

ОСОБА_3 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд з позовом до відповідача про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №IFIWAU01141189 від 18.12.2006 року, яка станом на 15.03.2013 року складала 5 373,46 доларів США, що за курсом НБУ станом на 15.03.2013 року становило 42 933,95 грн.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 23.09.2013 року позов ПАТ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави, вилучення предмета застави та передання в заклад предмета застави, ключів і реєстраційних документів на нього задоволено частково. В рахунок погашення боргу за кредитним договором від 18.12.2006 року в сумі 5 373,95 доларів США, що еквівалентно 42 933,95 грн., звернуто стягнення на предмет застави згідно договору застави рухомого майна від 18.12.2006 року - автомобіль OPEL, модель ASTRA OTGF69, рік випуску 2006, тип ТЗ: легковий седан-В, № кузова/шасі Y6D0TGF697X008715, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_3, визначено шлях продажу з наданням повноважень на отримання дублікату Свідоцтва про реєстрацію ТЗ, зі зняттям автомобіля з обліку в органах ДАІ України. В зустрічному позові ОСОБА_3 до ПАТ «Приватбанк», ПАТ «СК «Інгострах» про захист прав споживачів та визнання правочинів недійсними - відмовлено (а.с. 10-11).

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 07.10.2014 року рішення Івано-Франківського міського суду від 23.09.2013 року залишено без змін (а.с. 131-135).

Задовольняючи позов ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що умовами укладеного між сторонами договору застави рухомого майна від 18.12.2006 року передбачено, що у випадку порушення зобовязань за кредитним договором або цим договором, заставодавець зобовязаний протягом 7 днів передати предмет застави в заклад по акту приймання-передачі. Зі сторони відповідача підставність позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» не спростована, а тому такі підлягають задоволенню.

Колегія суддів з таким висновком суду не погоджується з наступних підстав.

Згідно зі ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до ст. 44 Закону України «Про заставу» заклад застава рухомого майна, при якій майно, що складає предмет застави, передається заставодавцем у володіння заставодержателя. За угодою заставодержателя із заставодавцем предмет застави може бути залишено у заставодавця під замком та печаткою заставодержателя (тверда застава). Індивідуально визначена річ може бути залишена у заставодавця з накладенням знаків, які засвідчують заставу.

Згідно зі ст. 45 Закону України «Про заставу» заставодержатель, якщо інше не передбачено договором, зобов'язаний, зокрема, вжити заходів, необхідних для збереження предмета закладу; регулярно надсилати заставодавцю звіт про користування предметом закладу, якщо користування ним допускається відповідно до ч. 1 ст. 46 цього Закону; належним чином утримувати предмет закладу, нести відповідальність за нього у випадках, коли не має доказів, що втрата, пошкодження або загибель закладу сталися не з його вини; негайно повідомляти заставодавця про виникнення загрози загибелі чи пошкодження предмета закладу; негайно повертати предмет закладу після виконання заставодавцем або третьою особою забезпеченого закладом зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 584 ЦК України у договорі застави визначаються суть, розмір і строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору.

Пунктом 17.10. укладеного між сторонами договору застави рухомого майна від 18.12.2006 року передбачено, що у випадку порушення заставодавцем/позичальником будь-якого із зобов'язань за кредитним договором чи/або даним договором заставодавець зобов'язаний: доставити предмет застави за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Дністровська, 14 у строк 7 днів з моменту пред'явлення заставодержателем письмової вимоги з вказівкою суми заборгованості, строку сплати якої настав (у т.ч. по кредиту, відсотками, ін. платежами), а також неустойки. В іншому випадку заставодержатель має право здійснити доставку предмета застави за вказаною адресою як своїми силами, так і на договірних умовах із третіми особами. Витрати, пов'язані з доставкою предмета застави, несе заставодавець; у той же строк передати предмет застави заставодержателю в заклад за актом прийому-передачі, який підписується сторонами. У цьому випадку заставодержатель має право виставити охорону предмета застави як своїми силами, так і на договірних умовах з третіми особами. Витрати, пов'язані з доставкою предмета застави, несе заставодавець.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк», суд не взяв до уваги, що банк не дотримався передбаченого договором порядку передачі предмета застави в заклад, у зв'язку із чим він не довів факту порушення його прав та інтересів, а також судом не враховано вищенаведених норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Крім того, позивач не надав доказів на підтвердження факту звернення до відділу державної виконавчої служби з питань виконання рішення Івано-Франківського міського суду від 23.09.2013 року про звернення стягнення на предмет застави.

За наведених обставин суд першої інстанції помилково дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» про передачу предмета застави в заклад.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, що в силу дії п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення. А тому рішення Івано-Франківського міського суду від 01 грудня 2014 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення. По суті встановленого в апеляційній інстанції слід ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк».

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 01 грудня 2014 року скасувати, ухваливши нове рішення.

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про передачу предмета застави в заклад відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуюча Горейко М.Д.

Судді: Ясеновенко Л.В.

ОСОБА_5