Ухвала суду № 63749481, 15.11.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

15 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Сімоненко В.М.,

Гуменюка В.І., Лященко Н.П.,

розглянувши заяву публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 липня 2016 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання іпотекодержателем нерухомого майна, звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 31 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 17 листопада 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 липня 2016 року касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит") відхилено, рішення судів попередніх судових інстанцій залишено без змін.

23 вересня 2016 року ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" звернулося до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 липня 2016 року з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме статті 23 Закону України "Про іпотеку".

На підтвердження зазначеної підстави подання заяви про перегляд судового рішення ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 червня 2013 року та 27 квітня 2016 року, в яких, на думку заявника думку, по-іншому застосована зазначена норма матеріального права.

Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що в допуску справи до провадження необхідно відмовити з огляду на таке.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

У справі, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції, відхиляючи касаційну скаргу ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" погодився з висновками судів попередніх судових інстанцій про те, що позивач не надав доказів того, що нежитлові приміщення, що є предметом іпотеки, переведені в житлові приміщення і що саме спірна квартира є частиною нежитлових приміщень, що є предметом іпотеки.

Натомість у наданій для порівняння ухвалі від 19 червня 2013 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції з огляду на те, що суди не врахували вимог статті 23 Закону України «Про іпотеку» та не звернули увагу на пункт 1.6 договору іпотеки, відповідно до якого всі зроблені іпотекодавцем в період дії цього договору поліпшення предмета іпотеки, роботи з його реконструкції, інші доробки тощо автоматично стають предметом договору і не потребують внесення змін до цього договору. Отже висновки судів попередніх судових інстанцій на підставі норм статей 179, 184, 331, 332 ЦК України є помилковими, оскільки передана в іпотеку квартира, яка згодом була реконструйована у салон-перукарню та відчужена за договором купівлі-продажу не є новоствореним майном, а є предметом іпотеки, який переведено з житлового фонду в нежитловий.

Отже, порівняння наведеного судового рішення із судовим рішенням, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції під час розгляду двох і більше справ з тотожними предметами спору, підставами позову та аналогічними обставинами й однаковим регулюванням норм матеріального права у спірних правовідносинах дійшов протилежних висновків щодо заявлених вимог.

Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 квітня 2016 року не може бути прикладом неоднакового застосування норм матеріального права, оскільки суд касаційної інстанції скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції на підставі частини другої статті 338 ЦПК України з огляду на те, що суди залишили поза увагою правомірність набуття права власності відповідача на спірну квартиру, а також обмежилися лише дослідженням тих обставин, на які посилався відповідач, залишивши без належної оцінки доводи позивача у справі.

Надана для порівняння ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 квітня 2016 року не може бути прикладом неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, оскільки суд касаційної інстанції, скасувавши рішення судів першої та апеляційної інстанцій, направив справу на новий розгляд з передбачених статтею 338 ЦПК України підстав порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин вважати заяву ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" обґрунтованою немає підстав.

Відповідно до статті 360 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.

Керуючись статтями 353, 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання іпотекодержателем нерухомого майна, звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення за заявою публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 липня 2016 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.М. Сімоненко

В.І. Гуменюк

Н.П. Лященко