Ухвала суду № 63745300, 26.12.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження №22-ц/796/4557/2016 Головуючий в 1 інстанції - Новак А.В.

Доповідач - Желепа О.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Рубан С.М., Заришняк Г.М.

при секретарі Перетятько А.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Експобанк» Волощука ІгоряГригоровича на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 21 грудня 2015 року про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_3, правонаступником прав та обов'язків якої є ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Експобанк», ОСОБА_5, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Прайм кепітал груп», ОСОБА_6, Головне управління юстиції в м. Києві, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу РудикЯніна Анатоліївна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, Реєстраційна служба Головного управління юстиції в м. Києві про визнання правочинів недійсними, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ОСОБА_3 звернулась з позовом до ПАТ «КБ «Експобанк», ОСОБА_5, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: ТзОВ «ФК «Прайм кепітал груп», ОСОБА_6, ГУЮ в м. Києві, ПН КМНО Рудик Я.А., ПН КМНО СазоноваО.М., реєстраційна служба ГУЮ у м. Києві про визнання довіреності та договору іпотеки недійсними.

Крім того, представник позивача подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на іпотечне майно.

Заяву обґрунтовував тим, що спірні правочини від 18.01.2013 р. та12.12.2013 р. були укладені всупереч її волі та з порушенням норм чинного законодавства, внаслідок чого позивача фактично позбавлено права власності на нерухоме майно.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 21 грудня 2015 року заяву представника ОСОБА_3 - ОСОБА_9 про вжиття заходів забезпечення позову - задоволено.

Вжито захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме:

- нежилі приміщення корпусу клеєного цеху, стільцевого відділення, магазину «Боженківець» під літерою «Д», загальною площею 1911,70 кв.м. від майнового комплексу, загальною площею 34120,40 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_1);

- нежилі приміщення набірного цеху машинне відділення ( в літ. Г), загальною площею 1004, 60 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_1);

- нежилі приміщення набірного цеху машинне відділення ( в літ. Г), загальною площею 707,30 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_1);

- нежилі приміщення ( в літ. «Д»), загальною площею 811,00 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_1).

Заборонено органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно проводити будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна а саме: нежилих приміщень корпусу клеєного цеху, стільцевого відділення, магазину «Боженківець» під літерою «Д», загальною площею 1911,70 кв.м. від майнового комплексу, загальною площею 34120,40 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_1); нежилих приміщень набірного цеху машинне відділення ( в літ. Г), загальною площею 1004, 60 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_1); нежилих приміщень набірного цеху машинне відділення ( в літ. Г), загальною площею 707,30 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_1); нежилі приміщення ( в літ. «Д»), загальною площею 811,00 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_1), що належить частково на праві власності відповідачу Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «Експобанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Прайм Кепігал Груп».

Не погодившись з такою ухвалою суду, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний Банк «Експобанк» Волощук І.Г. подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні заяви, через її необґрунтованість та недоведеність. Зазначив, що ухвала постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, в результаті неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 09.03.2016 року апеляційне провадження у даній справі зупинялось до залучення до участі у справі правонаступників позивача ОСОБА_3, яка вибула з процесу у зв'язку зі смертю.

24.10.2016 року Апеляційним судом м. Києва направлено запит до Шостої Київської державної нотаріальної контори та зобов'язано надати витяг (інформаційну довіку) із Спадкового реєстру, що до осіб, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3

02.12.2016 року з Шостої Київської державної нотаріальної контори надійшов лист та копія спадкової справи.

З копії спадкової справи вбачається, що ОСОБА_3 склала заповіт на свого онука ОСОБА_11, який звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення представника банку, ОСОБА_11, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, суд може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Як роз'яснено у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, так як він зроблений з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ч.3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути спів мірними з заявленими позовними вимогами.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно відповідача.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що нежитлові приміщення на які накладено арешт перебувають в іпотеці у ПАТ КБ «ЕкспоБанк».

Так, зокрема Апеляційним судом м. Києва встановлено, що на

- нежилі приміщення корпусу клеєного цеху, стільцевого відділення, магазину «Боженківець» під літерою «Д», загальною площею 1911,70 кв.м. від майнового комплексу, загальною площею 34120,40 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_1);

- нежилі приміщення набірного цеху машинне відділення ( в літ. Г), загальною площею 1004, 60 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_1);

- нежилі приміщення набірного цеху машинне відділення ( в літ. Г), загальною площею 707,30 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_1);

- нежилі приміщення ( в літ. «Д»), загальною площею 811,00 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_1) , -

було звернуто стягнення банком відповідно до рішення кредитного комітету 27 лютого 2014 року, шляхом набуття їх у власність.

Право власності на вказані приміщення було зареєстроване за ПАТ КБ Експобанк» 27лютого 2014 року, що підтверджується витягами з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 196-199)

Також з інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 16 березня 2016 року вбачається, що 09 вересня 2014 року право власності на нежитлові приміщення площею 811 ,00 кв.м. було зареєстроване за ТОВ «Факторингова компанія «Прайм Кепітал Груп».

Вказані документи можуть бути прийняті на стадії апеляційного розгляду так, як під час розгляду питання про забезпечення позову представник банку не був присутній і суд першої інстанції, забезпечуючи позов не перевірив, кому на праві власності належать ті приміщення на які позивач просила накласти арешт.

Накладаючи арешт на нежитлове приміщення , площею 811,00 кв.м, суд першої інстанції не врахував, вимоги ч.1п.1 ст. 152 ЦПК України, відповідно до якої арешт може бути накладено, лише на майно відповідача.

Стосовно іншого нерухомого майна, яке перебуває у іпотеці у відповідача і на яке в 2014 році банком було звернуто стягнення шляхом набуття його у власність, то суд першої інстанції не повно дослідив обставини, які мали значення для вирішення питання про забезпечення позову та не застосував всі норми права, які підлягали до застосування.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №15 від 26.01.2015 року, на підставі постанови Правління Національного банку України від 22.01.2015 року №41 «Про початок процедури ліквідації АТ «КБ «Експобанк» та призначення уповноваженої особи фонду на ліквідацію банку» розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Експобанк» (а.с. 37-38).

Згідно з ч. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 36 вказаного Закону, під час тимчасової адміністрації не здійснюється: примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Частиною 1 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що уповноважена особа Фонду від імені Фонду виконує функції з ліквідації банку відповідно до цього Закону та приступає до виконання своїх обов'язків негайно після прийняття Фондом рішення про призначення уповноваженої особи Фонду.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня призначення уповноваженої особи Фонду втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.

Таким чином, вжиті на підставі ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 21 грудня 2015 року заходи забезпечення позову у виді накладення арешту на нежитлові приміщення ПАТ «КБ «Експобанк» та заборони компетентним органам здійснювати перереєстрацію прав на ці приміщення, після запровадження процедури ліквідації банку та призначення уповноваженої особи Фонду, суперечать п. 7 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Суд першої інстанції на зазначені обставини безпідставно уваги не звернув та не застосував положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яким встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

На підставі викладеного та відповідно до правил ч. 2 ст. 312 ЦПК України, ухвалу слід скасувати та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовити.

Керуючись ст.ст. 151-153, 303, 307, 312-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Експобанк» Волощука Ігоря Григоровича задовольнити.

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 21 грудня 2015 року, скасувати та постановити нову, якою в задоволені заяви представника ОСОБА_3 - правонаступником прав та обов'язків якої є ОСОБА_13 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту, та заборони компетентним органам здійснювати реєстраційні дії на нерухоме майно, а саме:

- нежилі приміщення корпусу клеєного цеху, стільцевого відділення, магазину «Боженківець» під літерою «Д», загальною площею 1911,70 кв.м. від майнового комплексу, загальною площею 34120,40 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_1);

- нежилі приміщення набірного цеху машинне відділення ( в літ. Г), загальною площею 1004, 60 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_1);

- нежилі приміщення набірного цеху машинне відділення ( в літ. Г), загальною площею 707,30 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_1);

- нежилі приміщення ( в літ. «Д»), загальною площею 811,00 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_1), - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Судді: