Ухвала суду № 63745287, 26.12.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа № 22-ц/796/15799/2016 Головуючий у І інстанції - Піхур О.В.

Доповідач - Андрієнко А.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого судді Андрієнко А.М.

Суддів: Заришняк Г.М.

МараєвоїН.Є.

При секретарі Гарматюк О.Д.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 07 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до КП «Керуюча компанія Шевченківського району» про стягнення збитків у зв'язку з залиттям квартири,

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27 вересня 2016 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху з наданням заявнику строку для усунення недоліків, а саме для сплати судового збору та зазначення ціни позову у гривнях.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 07 листопада 2016 року позовну заяву ОСОБА_2 до КП «Керуюча компанія Шевченківського району» про стягнення збитків у зв'язку з залиттям квартири визнано неподаною та повернуто заявнику.

Не погоджуючись з ухвалою суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу суду скасувати як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, мотивуючи тим, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про те, що позивач не виконав вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 27.09.2016 року, крім того, включила до апеляційної скарги свої заперечення на ухвалу від 27.09.2016 року, а саме щодо безпідставної відмови у звільненні від сплати судового збору, мотивуючи тим, що надала суду документи, які підтверджують відсутність можливості у позивача сплатити судовий збір у визначеному розмірі.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Повертаючи позов заявнику, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не усунув недоліків, вказаних в ухвалі суду від 27 вересня 2016 року.

Як вбачається з матеріалів справи, у вересні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до КП «Керуюча компанія Шевченківського району» про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири, - матеріальної у розмірі 40539,09 доларів США та моральної у розмірі 40539,09 доларів США.

Крім того, позивач подав клопотання про звільнення від сплати судового збору, мотивоване тим, що її доходів не достатньо для сплати судового збору за даним позовом.

На підтвердження важкого матеріального становища позивачем було надано копію довідки з ПФУ про розмір пенсії, з якої вбачається, що позивач за період з березня по серпень 2016 року отримала пенсію за віком у розмірі 7328,48 грн. всього, та копію довідки про доходи з податкової інспекції (а.с. 24, 25).

Згідно з п. 1 постанови № 10 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» судові витрати - передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету. У зв'язку із цим при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI), а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

У п. 29 цієї постанови визначено, що відповідно до статті 8 Закону № 3674-VI та статті 82 ЦПК єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 10 ЦПК повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. З урахуванням вимог статті 11 ЦПК суд не вправі вчиняти дії, про які йдеться у статті 8 Закону № 3674-VI, з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 55 Конституції України закріплено право кожного на судовий захист.

Проте, покладаючи на позивача обов'язок зі сплати судового збору, суд першої інстанції зазначене до уваги не взяв та відмовив у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, позбавляючи позивача права на судовий захист.

Отже, доводи, наведені в апеляційній скарзі, заслуговують на увагу, оскільки позивач є пенсіонером за віком та її пенсії не достатньо для сплати судового збору, що може позбавити її конституційного права на захист своїх прав у суді, тому ухвала суду має бути скасована з передачею питання про відкриття провадження у справі до того ж суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 307, 312 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 07 листопада 2016 року скасувати, а питання передати до того ж суду на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді