Рішення № 63745269, 22.12.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

МСП-03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А

Справа № 22-ц/796/12630/2016 Головуючий в 1 інстанції - Зарицька Ю.Л.

Доповідач - Заришняк Г.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2016 року колегія суддів судової палати з розглядуцивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

Головуючого - Заришняк Г.М.

Суддів - Андрієнко А.М., Мараєвої Н.Є.

при секретарі - Гарматюк О.Д.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, діючого в інтересах Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Колоненейд Україна», на рішення Подільського районного суду м. Києва від 13 червня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Колоненейд Україна» про стягнення страхового відшкодування,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ПрАТ «СК «Колоненейд Україна» про стягнення страхового відшкодування.

В обґрунтування позову зазначав, що 15.05.2015 року відбулося ДТП, в результаті якого автомобіль, що належить йому на праві власності марки «Порше Панамера», д.н.з. НОМЕР_1, отримав значні пошкодження. Вказаний автомобіль був застрахований за договором страхування автотранспорту № CAS0026580 від 22.12.2014 р. з ПрАТ СК «К`Ю БІ І Україна», правонаступником якого є відповідач. 19.05.2015 страховику були надані всі необхідні документи, передбачені договором, що стосуються страхового випадку. Крім того, він був змушений був від'їхати з місця ДТП, оскільки йому необхідно було відвезти ліки хворій дитині, однак він не мав наміру залишати місце ДТП і на наступний день звернувся до ВДАІ. Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 29.05.2015 р. його було визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності. Відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на надання неправдивих відомостей страхувальником та неповідомлення про наявність постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 24.07.2015 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП, яка ним була оскаржена до Апеляційного суду м. Києва й скасована апеляційною інстанцією, а провадження закрито у зв'язку з малозначністю. З урахуванням вказаного, позивач просив стягнути з відповідача страхове відшкодування в сумі 452 706,18 грн. й пеню за прострочення виконання зобов'язання по виплаті страхового відшкодування в сумі 124 177,87 грн. та сплачений судовий збір в сумі 5768,84 грн.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 13 червня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з ПрАТ СК «Колоннейд Україна» на користь ОСОБА_2 452 706.18 грн.- страхового відшкодування, 124 177,87 грн. - пені, 5 768,84 грн. судового збору, а всього стягнуто 582 652,89 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, діючий в інтересах ПрАТ «СК «Колоненейд Україна», посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позові в повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.

Представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 та стягуючи з ПрАТ СК «Колоннейд Україна» на користь позивача 452 706.18 грн. страхового відшкодування та 124 177,87 грн. пені, суд виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_2

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що між з ПрАТ СК «К`Ю БІ І Україна» та позивачем було укладено договір страхування автотранспорту цивільної відповідальності водія та пасажирів від нещасних випадків № CAS0026580 від 22.12.2014р. зі строком дії до 21.12.2015 року, предметом якого є майнові інтереси страхувальника (або застрахованої особи), що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом, зазначеним в базових умовах; відшкодування страхувальником (або застрахованою особою) заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності); життям, здоров'ям, працездатністю осіб, які знаходились у застрахованому транспортному засобі на момент настання страхового випадку (страхування водія та пасажирів від нещасного випадку (а.с. 5-16).

Найменування відповідача було змінено на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Колоннейд Україна», що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Зазначеним договором визначена страхова сума, що становить 1 235 618 грн., яка є максимально можливим розміром відповідальності страховика за окремим страховим випадком за цим договором ( п. 3.2.4.).

Відповідно до п. 6.1.1. договору страхування, страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання випадку, який може бути кваліфікований як страховий за цим договором, якомога скоріше, але у будь-якому разі не пізніше 2 робочих днів з моменту, коли страхувальнику стало відомо про настання цього страхового випадку.

Згідно з п.6.1.3. договору страхування, з метою отримання страхового відшкодування страхувальник має надати страховику наступні документи: заповнена, підписана та скріплена печаткою страхувальника заява про настання страхового випадку, згідно форми, наданої страховиком для даного виду страхового випадку; оригінал (або копія) цього договору; документи компетентних органів (ДАІ, МВС, пожежної охорони, метеослужби та інше), які підтверджують факт, причини і обставини настання збитку чи пошкодження.

Пунктом 6.1.4 договору страхування передбачено, що страховик протягом 14 календарних днів після одержання всіх необхідних та належним чином оформлених документів повинен прийняти рішення про виплату страхового відшкодування або про відмову у такій виплаті та оформити страховий акт (Акт-реліз) (у разі прийняття рішення про виплату). У разі відмови у сплаті страхового відшкодування страховик надсилає страхувальнику відповідне письмове повідомлення з обґрунтуванням.

У відповідності з п. 6.1.5. договору страхування, після оформлення страхового акту (Акту-релізу) про сплату страхового відшкодування страховик сплачує страхувальнику (або іншій відповідній особі) страхове відшкодування протягом 14 робочих днів, якщо інше не було погоджено сторонами, та за вимогою одержувача страхового відшкодування надає останньому копію такого Акту-релізу.

Підставами для відмови страховика у здійсненні виплати страхового відшкодування, відповідно до п. 6.3.3. та п.6.3.5 договору страхування, є, зокрема, подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет цього договору або про факт настання страхового випадку; несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків чи врегулюванні такого страхового випадку.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 29.05.2015р. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки 15.05.2015р., керуючи автомобілем НОМЕР_2 на перехресті вул. Хрещатик та бул. Т.Шевченка в м. Києві, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_3, і його притягнуто до адміністративної відповідальності (а.с. 17-18).

Відповідно до Акту виконаних робіт № 6009452 від 01.07.2015р. ТОВ «Віннер ПЦКА», вартість ремонту автомобіля НОМЕР_2 становить 452 706,18 грн. (а.с.а.с. 25-27).

На підставі квитанції № НОМЕР_4 від 01.07.2015р. ОСОБА_2 перерахував на рахунок ТОВ «Віннер ПЦКА» 452706,18 грн. з призначенням платежу: оплата за послуги згідно Акту виконаних робіт № 6009452 від 01.07.2015р. (а.с. 28).

19.05.2016р. позивачем було надано відповідачу Заяву про настання страхового випадку по страхуванню автомобіля та відповідальності автовласників та всі необхідні документи, зазначені в додатках та передбачені договором страхування (а.с.а.с. 31-34).

Листом відповідача від 31.07.2015р. за вих. № 0177 позивачу відмовлено у виплаті страхового відшкодування, оскільки постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 24.07.2015 його було притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі ст. 122-4 КУпАП за порушення п. 2.10 ПДР (а.с. 29).

Колегія суддів вважає, що страховиком було обґрунтовано прийнято рішення про відмову позивачеві у виплаті страхового відшкодування.

Відповідно до пояснень ОСОБА_5, потерпілого внаслідок ДТП, позивач ОСОБА_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди перебував у стані тяжкого алкогольного сп'яніння, а тому самовільно покинув місце ДТП, не дочекавшись прибуття працівників ДАІ (а.с. 81-82).

Разом з тим, внаслідок неправомірності дій працівників Державтоінспекції м.Києва на схемі ДТП був зображений працівниками ДАІ належний позивачеві автомобіль, який фактично був відсутнім на місці події під час оформлення пригоди, проте адмінпротокол на позивача про вчинене ним адміністративне правопорушення за ст.122-4 КУпАП щодо залишення місця події не було складено з невідомих причин та не було проведено медичного освідчення позивача на наявність алкоголю в крові.

Відповідно до листа в.о. заступника начальника Державтоінспекції м.Києва від 03.07.2015 р., за результатами проведеної службової перевірки на ОСОБА_2 було складено адміністративний протокол за ст.122-4 КУпАП, а за непрофесійні дії працівника ДАІ, який своєчасно не склав протокол щодо ОСОБА_6 за фактом його самовільного залишення місця ДТП, було притягнуто до дисциплінарної відповідальності (а.с.84).

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 24.07.2015р. гр. ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п.2.10 Правил дорожнього руху України, на підставі ст. 122-4 КпАП України, оскільки позивач, будучи причетним до ДТП, що сталася 15.05.2015р., залишив місце пригоди (а.с. 19-20).

Зазначена постанова скасована постановою Апеляційного суду м. Києва від 08.12.2015р. з нереабілітуючих обставин та звільнено ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП України, й суд обмежився усним зауваженням (а.с. 21-24).

Позивач приховав від страховика факт залишення ним місця ДТП, не зазначивши в заяві про настання страхового випадку щодо опису випадку про самовільне залишення ним місця пригоди.

В додатковій письмовій інформації, наданій позивачем на ім'я виконавчого директора ТОВ «ІТС Моторс», яке здійснювало за дорученням позивача врегулювання страхового випадку, ОСОБА_2 вказував на те, що на час приїзду працівників ГАІ його автомобіль знаходився на місці ДТП згідно схемі (а.с. 82).

Відповідно до висновку аварійного комісара відповідача під час вивчення ним справи щодо вказаної ДТП було встановлено свідоме приховування інформації щодо самовільного залишення місця пригоди страхувальником при сприянні співробітників ДАІ (а.с.79).

Згідно з доводами представника відповідача, внаслідок залишення позивачем місця ДТП Товариство було позбавлено можливості встановити чи спростувати обставини перебування позивача в нетверезому стані під час ДТП., визначити дійсні обставини пригоди.

Оскільки позивач подав страхувальнику свідомо неправдиві відомості про факт настання страхового випадку, приховав інформацію щодо самовільного залишення місця пригоди, створивши страховикові перешкоди у визначенні обставин, характеру заподіяних збитків, тому відповідач у відповідності з п.п. 6.3.3 та 6.3.5. укладеного між сторонами Договору страхування автотранспорту цивільної відповідальності водія та пасажирів від нещасних випадків обґрунтовано відмовив у виплаті позивачеві страхового відшкодування.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ «Страхова компанія «Колоненейд Україна» про стягнення страхового відшкодування відмовити.

Керуючись 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, діючого в інтересах Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Колоненейд Україна» задовольнити.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 13 червня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Колоненейд Україна» про стягнення страхового відшкодування -відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили, шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: