Ухвала суду № 63743583, 21.12.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 464/25/14-к Головуючий у 1 інстанції: Дулебко Н.І.

Провадження № 11-кп/783/313/16 Доповідач: Березюк О. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 року м.Львів

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Березюка О.Г.,

суддів Урдюк Т.М., Голубицького С.С.,

при секретарі Стойко Р.З.,

з участю прокурорів Криштановича С.С., Гриціва Н.М., Чипа В.М.,

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

ОСОБА_7, ОСОБА_8,

захисників ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,

ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14,

ОСОБА_15, ОСОБА_16,

потерпілого ОСОБА_17,

представників

потерпілих ОСОБА_18, ОСОБА_19,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, що зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст.146, ч.4 ст.187, ч.4 ст.189, ч.3 ст.289 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, що зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6,

у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст.146, ч.4 ст.187, ч.4 ст.189, ч.3 ст.289 КК України,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_8, щозареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_9, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_10,

у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст.146, ч.4 ст.187, ч.4 ст.189, ч.3 ст.289 КК України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_11, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_12, що зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_13, (Курмановича, 10)

у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст.146, ч.4 ст.187, ч.4 ст.189, ч.3 ст.289 КК України,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_14, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_15, що зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_16,

у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.187, ч.4 ст.189, ч.1 ст.263, ч.3 ст.289 КК України,

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_17, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_18 Російської Федерації, що зареєстрований за адресою: Російська Федерація, Чеченська Республіка, с.Радужне, другий провулок Шосейний, 11,

у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.187, ч.4 ст.189, ч.3 ст.289 КК України,

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_19, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_20, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_21,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.289 КК України,

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_22, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_23, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_24,

у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.1 ст.263, ч.3 ст.289, ч.4 ст.296 КК України,

за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_15 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, обвинуваченого ОСОБА_5, обвинуваченого ОСОБА_6, обвинуваченого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5, прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні ОВС досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління нагляду прокуратури Львівської області ОСОБА_20, прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю та процесуального керівництва досудовим розслідуванням управління нагляду прокуратури Львівської області ОСОБА_21, потерпілої ОСОБА_22, потерпілого ОСОБА_23, потерпілої ОСОБА_24 на вирок Сихівського районного суду м.Львова від 01 грудня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

Вироком Сихівського районного суду м.Львова від 01 грудня 2015 року:

ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.146, ч. 3 ст.189, ч.2 ст.289 КК України, та призначено покарання:

- за ч. 2 ст.146 КК України три роки позбавлення волі;

- за ч.3 ст.189 КК України п'ять років шість місяців позбавлення волі з конфіскацією належного на праві власності майна;

- за ч.2 ст.289 КК України п'ять років позбавлення волі з конфіскацією належного на праві власності майна.

На підставі ст.70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, ОСОБА_1 призначено остаточне покарання шість років позбавлення волі з конфіскацією належного на праві власності майна.

ОСОБА_1 за ч.4ст.189 КК України (за епізодом щодо потерпілого ОСОБА_25В.), за ч.4 ст.187, ч.3 ст.289 КК України (за епізодами щодо потерпілих ОСОБА_23, ОСОБА_24В.), за ч.4 ст.187 КК України (за епізодом щодо потерпілого ОСОБА_26В.) визнано невинуватим та виправдано.

ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст.146, ч. 3 ст.189 КК України та призначено покарання:

- за ч. 2 ст.146 КК України три роки позбавлення волі;

- за ч.3 ст.189 КК України п'ять років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_2 призначено остаточне покарання п'ять років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням та встановлено іспитовий строк один рік шість місяців.

На підставі ст.76 КК України покладено на ОСОБА_2 такі обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

-повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи;

-періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

ОСОБА_2 за ч.3 ст.289 КК України (за епізодом щодо потерпілих ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29М.), за ч.4 ст.189 КК України (за епізодом щодо потерпілого ОСОБА_25В.), за ч.4 ст.187, ч.3 ст.289 КК України (за епізодами щодо потерпілих ОСОБА_23, ОСОБА_24В.), за ч.4 ст.187 КК України (за епізодом щодо потерпілого ОСОБА_26В.) визнано невинуватим та виправдано.

ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст.146, ч. 3 ст.189 КК України та призначено покарання:

- за ч. 2 ст.146 КК України три роки позбавлення волі;

- за ч.3 ст.189 КК України п'ять років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_3 призначити остаточне покарання п'ять років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням та встановлено іспитовий строк один рік шість місяців.

На підставі ст.76 КК України покладено на ОСОБА_3 такі обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

-повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи;

-періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

ОСОБА_3 за ч.3 ст.289 КК України (за епізодом щодо потерпілих ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29М.), за ч.4 ст.189 КК України (за епізодом щодо потерпілого ОСОБА_25В.), за ч.4 ст.187, ч.3 ст.289 КК України (за епізодами щодо потерпілих ОСОБА_23, ОСОБА_24В.), за ч.4 ст.187 КК України (за епізодом щодо потерпілого ОСОБА_26В.) визнано невинуватим та виправдано.

ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 146, ч. 3 ст.189 КК України, та призначено покарання:

- за ч. 2 ст.146 КК України три роки позбавлення волі;

- за ч.3 ст.189 КК України п'ять років шість місяців позбавлення волі з конфіскацією належного на праві власності майна.

На підставі ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_4 призначено остаточне покарання п'ять років шість місяців позбавлення волі з конфіскацією належного на праві власності майна.

ОСОБА_4 за ч.4 ст.189 КК України (за епізодом щодо потерпілого ОСОБА_25В.), за ч.4 ст.187, ч.3 ст.289 КК України (за епізодами щодо потерпілих ОСОБА_23, ОСОБА_24В.), за ч.4 ст.187 КК України (за епізодом щодо потерпілого ОСОБА_26В.) визнано невинуватим та виправдано.

ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.146, ч. 3 ст.189, ч.1 ст.263 КК України, та призначено покарання:

- за ч. 2 ст.146 КК України три роки позбавлення волі;

- за ч.3 ст.189 КК України п'ять років шість місяців позбавлення волі з конфіскацією належного на праві власності майна;

за ч.1 ст.263 КК України три роки позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_5 призначено остаточне покарання п'ять років шість місяців позбавлення волі з конфіскацією належного на праві власності майна.

ОСОБА_5 за ч.4 ст.189 КК України (за епізодом щодо потерпілого ОСОБА_25В.), за ч.2 ст.187, ч.3 ст.289 КК України (за епізодами щодо потерпілих ОСОБА_23, ОСОБА_24В.) визнано невинуватим та виправдано.

ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 146, ч. 3 ст.189 КК України, та призначено покарання:

- за ч.2 ст.146 КК України три роки позбавлення волі;

- за ч.3 ст.189 КК України п'ять років шість місяців років позбавлення волі з конфіскацією належного на праві власності майна.

На підставі ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_6 призначено остаточне покарання п'ять років шість місяців позбавлення волі з конфіскацією належного на праві власності майна.

ОСОБА_6 за ч.4 ст.189 КК України (за епізодом щодо потерпілого ОСОБА_25В.), за ч.2 ст.187, ч.3 ст.289 КК України (за епізодами щодо потерпілих ОСОБА_23, ОСОБА_24В.) визнано невинуватим та виправдано.

ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.263 КК України, та призначено покарання три роки шість місяців позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_8 звільнити від відбування покарання з випробуванням та встановити іспитовий строк один рік.

На підставі ст.76 КК України покладено на ОСОБА_8 такі обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

-повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи;

-періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

ОСОБА_8 за ч.3 ст.289 КК України (за епізодом щодо потерпілих ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29М.), за ч.4 ст.296 КК України (за епізодом щодо потерпілого ОСОБА_17Б.) визнано невинуватим та виправдано.

ОСОБА_7 за ч.3 ст.289 КК України (за епізодом щодо потерпілих ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29М.) визнано невинуватим та виправдано.

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_30 до ОСОБА_29 про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовлено.

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_29 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про відшкодування шкоди, завданої злочином, відмовлено.

Вирішено питання з речовими доказами.

Вирішено питання з судовими витратами.

Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили, залишено без зміни тримання під вартою.

Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_2, до набрання вироком законної сили, залишено без зміни домашній арешт.

Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_3, до набрання вироком законної сили, змінено,звільнено його з-під варти в залі судового засідання, з тримання під вартою на домашній арешт забороні з 20.00 год. до 08.00 год. залишати місце постійного проживання: ІНФОРМАЦІЯ_10, з покладенням строком на два місяці обовязків, передбачених ст.194 КПК України, а саме: прибувати до суду за кожним викликом; не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу суду; повідомляти суд про можливу зміну свого місця проживання (перебування).

Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_8, до набрання вироком законної сили залишено без зміни заставу.

Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_7, у виді застави, скасовано.

Вирішено питання з судовими витратами.

За вироком суду підсудний ОСОБА_1 6 червня 2013 року, в період часу з 14.40 год. до 15.40 год., перебуваючи на території автокомплексу „Сихівський міст, що навул. Луганська, 10 а у м. Львові, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, з корисливих мотивів, незаконно заволодів автомобілем „BMW Х6, 2008 р.в., сірого кольору, р.н. НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, зокрема, під час застосування до ОСОБА_30 фізичного насильства, що не було небезпечним для життя та здоров'я, яке виразилось у нанесенні ударів у різні частини тіла останнього, ОСОБА_1 взяв з кишені одягу ОСОБА_30 ключі від вказаного автомобіля та виїхав на такому з гаражного боксу до виїзду з території автокомплексу, а в подальшому невстановлена слідством особа сіла за кермо цього автомобіля та виїхала з території автокомплексу в невідомому напрямку.

ОСОБА_13 цього, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 тавстановлена слідством особа, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, за попередньою змовою групою осіб, вчиниливимогу передачі майна та права на майно потерпілих ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_22 із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я, погрозою застосування насильства над близьким родичем потерпілих (вимагання), ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 повторно, ОСОБА_5 з погрозою вбивством, та незаконне позбавлення волі потерпілого ОСОБА_23, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням потерпілому фізичних страждань, ОСОБА_2, ОСОБА_16, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_6 здійснюване протягом тривалого часу, ОСОБА_5 із застосуванням зброї, за наступних обставин.

Так, ОСОБА_2 15 листопада 2013 року близько 9.00 год., перебуваючи біля приміщення бару „Почанга, що на вул. Стуса у м. Червоноград Львівської області, попросив свого знайомого, потерпілого ОСОБА_23, під надуманим приводом відвезти його у м. Рава-Руська Львівської області. Погодившись на вказану пропозицію, ОСОБА_23 на автомобілі марки „ОСОБА_31 Крузер ОСОБА_25, р.н. НОМЕР_3, який належав його матері, потерпілій ОСОБА_24, разом із ОСОБА_2, приїхали у м. Рава-Руська Львівської області, де ОСОБА_2, під надуманим приводом запропонував ОСОБА_23 заїхати у готель „Арарат, що на вул. Проектна, 1 в м. Рава-Руська. ОСОБА_23, погодившись на пропозицію ОСОБА_2, разом піднялися на другий поверх в один із номерів вказаного готелю, де перебували ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6 та встановлена слідством особа, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, які схопили ОСОБА_23 та погрожуючи йому застосуванням фізичного насильства та вбивством, незаконно його утримуючи в приміщенні даного номеру, не даючи можливості покинути приміщення та вільно пересуватись по готельному номеру, вимагали в останнього передати їм грошові кошти в сумі 10000 євро. Після того, як ОСОБА_23 відмовився передати грошові кошти, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 почали наносити йому удари руками в ділянку голови. ОСОБА_5 погрожував ОСОБА_23 застосуванням пістолета, а ОСОБА_6 застосуванням ножа. В подальшому в ході вимагання заволоділи майном ОСОБА_23, а саме: окулярами (які належали дружині ОСОБА_23 ОСОБА_22В.) вартістю 1800 грн.; окулярами вартістю 400 грн.; чоловічими окулярами „Лакоста вартістю 1400 грн.; ліхтариком-шокером вартістю 800 грн.; чоловічими парфумами «Пако Рабан» вартістю 70 євро, (згідно з курсом НБУ вартість 1 євро по відношенню до національної валюти станом на 15.11.2013 становила 10,73 грн.), що становить 749 грн.; сумкою чоловічою „Армані вартістю 1400 грн.; шкіряним гаманцем „Ретек вартістю 800 грн.; грошовими коштами в сумі 2500 грн.; 200 доларів США (згідно з курсом НБУ вартість 1 долара США по відношенню до національної валюти станом на 15.11.2013 становила 7.99 грн.), що становить 1598 грн.; 450 злотих (згідно з курсом НБУ вартість 1 злотого по відношенню до національної валюти станом на 15.11.2013 становила 2,5 грн.), що становить 1125 грн.; 20 євро (згідно з курсом НБУ вартість 1 євро відносно національної валюти станом на 15.11.2013 становила 10.73 грн.), що становить 214 грн.,, а також витягнули з кишені куртки ОСОБА_23 два мобільні телефони „Самсунг та „Айфон 5, водійські права, паспорт громадянина України та закордонний паспорт видані на прізвище ОСОБА_23, ключі від квартири та ключі від автомобіля марки „ОСОБА_31 Крузер, кузов № НОМЕР_4, 2008 р.в., р.н. НОМЕР_3.

Дані протиправні дії вищевказаних осіб тривали 15 листопада 2013 року в період часу з 10.00 год. до 20.00 год., та весь цей час ОСОБА_23 незаконно, всупереч своєї волі утримувався в готельному номері, при цьому був позбавлений права та змоги покинути даний готельний номер, а також можливості звязатись із своїми рідними, оскільки був позбавлений засобів звязку.

В подальшому, 15 листопада 2013 року, приблизно о 13.00 год., ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та встановлена слідством особа, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, розуміючи, що ОСОБА_23 не погоджується передати їм грошові кошти, розділились на дві групи: ОСОБА_4 спільно із ОСОБА_3 та встановленою слідством особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, поїхали за адресою проживання потерпілої ОСОБА_22, співмешканки ОСОБА_23, на вул. Стуса, 25 у м. Червоноград Львівської області, а ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6, продовжували вимагати грошові кошти у ОСОБА_23 в приміщенні готелю „Арарат.

Продовжуючи злочинний умисел, 15.11.2013 р., близько 14.00 год., ОСОБА_4, ОСОБА_3 та встановлена слідством особа, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, повторно, прибувши за місцем проживання ОСОБА_22 та погрожуючи застосуванням насильства та вбивством ОСОБА_23, вимагали в останньої передати їм грошові кошти в сумі сто тисяч доларів США.

ОСОБА_22, усвідомлюючи, що невиконання нею незаконних вимог може призвести до застосування фізичного насильства до ОСОБА_23 або вбивства останнього, переживаючи за життя та здоровя останнього, погодилася на незаконну вимогу ОСОБА_4, ОСОБА_3 та встановленої слідством особи, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, та передала їм грошові кошти: 1300 доларів США, що згідно з курсом НБУ станом на 15.11.2013 року, становило 10 387 грн., 1300 євро, що згідно з курсом НБУ станом на 15.11.2013, становило 13 094 грн., а всього на загальну суму 23 481 грн.

Продовжуючи злочинний умисел, ОСОБА_4, ОСОБА_16 та встановлена слідством особа, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, повторно, 15.11.2013 року о 14.49 год., перебуваючи біля будинку за місцем проживання потерпілої ОСОБА_24, матері ОСОБА_23, що на вул. Стуса, 25, у м. Червоноград Львівської області, попросили товариша ОСОБА_23 зателефонувати до ОСОБА_24, щоб остання вийшла із своєї квартири на вулицю. Після цього, ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_3 та встановленою слідством особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, повідомили ОСОБА_24, що у її сина є боргові зобовязання перед ними та погрожуючи застосуванням насильства та вбивством ОСОБА_23, пред'явили незаконну вимогу переоформити належний їй автомобіль марки „ОСОБА_31 Крузер ОСОБА_25, кузов № НОМЕР_4, р.н. НОМЕР_3 на іншу особу.

ОСОБА_24, переживаючи за життя та здоровя свого сина ОСОБА_23, погодилася на незаконну вимогу ОСОБА_4, ОСОБА_3 та встановленої слідством особи, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, і цього ж дня, в приміщенні нотаріальної контори за адресою: м. Червоноград, вулиця С.Бандери, 4а, видала генеральну довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Червоноградського міського нотаріального округу ОСОБА_32, відповідно до якої надала ОСОБА_33, який не був обізнаний про вчинення злочинів, право розпоряджатися автомобілем марки „ОСОБА_31 Крузер ОСОБА_25 кузов № НОМЕР_4, р.н. НОМЕР_3 строком на 1 рік.

Внаслідок вищевказаних дій ОСОБА_23 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, яка проявилась струсом головного мозку, навколо-орбітальних гематом з обох боків, садна на внутрішній раковині зліва, забою грудної клітки зліва, що є легкими тілесними ушкодженнями, закрита черепно-мозкова травма також з короткочасним розладом здоров'я.

16.11.2013 р. під час спроби ОСОБА_33 зняти з реєстрації у МРЕВ ДАІ м. Червоноград, автомобіля марки «ОСОБА_31 Крузер», кузов № НОМЕР_4, р.н. НОМЕР_3, 2008 р.в., такий був виявлений та вилучений працівниками міліції та повернутий власнику.

В результаті злочинних дій ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та встановлена слідством особа, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, заволоділи майном ОСОБА_23, ОСОБА_24 та ОСОБА_22 на вищевказані суми грошових коштів.

ОСОБА_13 цього, підсудний ОСОБА_5 вчинив придбання та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Так, ОСОБА_5 у невстановлений час та за невстановлених обставин придбав вісім пістолетних патронів кал. 9 мм з маркуванням на денцях «S&B 9 мм Р.А. Blanc» кустарного (промислового) виготовлення, невідомого виробництва, виготовлених зі значними порушеннями вимог безпеки і відносяться до категорії боєприпасів, та зберігав такі за місцем проживання у будинку №11а на вул. Проектна у с. Шабельня Жовківського району Львівської області, які було виявлено та вилучено 10.12.2013 р. в ході проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 02.10.2013 р. За своїми розмірно-конструктивними характеристиками вказані патрони придатні для проведення пострілів з пристроїв спеціального призначення кал.9мм Р.А., в тому числі і з вилученого під час обшуку пістолета „ПМРФ кал.9мм ОСОБА_34 04179.

ОСОБА_13 цього, підсудний ОСОБА_8 вчинив придбання та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Так, ОСОБА_8 у невстановлений час та за невстановлених обставин придбав п'ять пістолетних патронів кал. 9 мм Р.А., виготовлених з порушенням вимог безпеки з використанням заводських елементів спорядження гільз шумових патронів кал. 9мм Р.А., еластичних куль та порохового заряду вагою 0,3 г, та є боєприпасами до вогнепальної стрілецької зброї, придатні для стрільби, та дев'ятнадцять патронів кал 7,62 мм до автомата Калашникова, які є боєприпасами до військової нарізної вогнепальної зброї, придатні до стрільби, які зберігав за місцем проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_25, які було виявлено та вилучено 21.10.2013 року в ході проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 09.10.2013 року.

Також суд першої інстанції виправдав обвинуваченого ОСОБА_1 за ч.4ст.189 КК України (за епізодом щодо потерпілого ОСОБА_25В.), за ч.4 ст.187, ч.3 ст.289 КК України (за епізодами щодо потерпілих ОСОБА_23, ОСОБА_24В.), за ч.4 ст.187 КК України (за епізодом щодо потерпілого ОСОБА_26В.), обвинуваченого ОСОБА_2 за ч.3 ст.289 КК України (за епізодом щодо потерпілих ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29М.), за ч.4 ст.189 КК України (за епізодом щодо потерпілого ОСОБА_25В.), за ч.4 ст.187, ч.3 ст.289 КК України (за епізодами щодо потерпілих ОСОБА_23, ОСОБА_24В.), за ч.4 ст.187 КК України (за епізодом щодо потерпілого ОСОБА_26В.), обвинуваченого ОСОБА_3 за ч.3 ст.289 КК України (за епізодом щодо потерпілих ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29М.), за ч.4 ст.189 КК України (за епізодом щодо потерпілого ОСОБА_25В.), за ч.4 ст.187, ч.3 ст.289 КК України (за епізодами щодо потерпілих ОСОБА_23, ОСОБА_24В.), за ч.4 ст.187 КК України (за епізодом щодо потерпілого ОСОБА_26В.), обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.4 ст.189 КК України (за епізодом щодо потерпілого ОСОБА_25В.), за ч.4 ст.187, ч.3 ст.289 КК України (за епізодами щодо потерпілих ОСОБА_23, ОСОБА_24В.), за ч.4 ст.187 КК України (за епізодом щодо потерпілого ОСОБА_26В.), обвинуваченого ОСОБА_5 за ч.4 ст.189 КК України (за епізодом щодо потерпілого ОСОБА_25В.), за ч.2 ст.187, ч.3 ст.289 КК України (за епізодами щодо потерпілих ОСОБА_23, ОСОБА_24В.), обвинуваченого ОСОБА_6 за ч.4 ст.189 КК України (за епізодом щодо потерпілого ОСОБА_25В.), за ч.2 ст.187, ч.3 ст.289 КК України (за епізодами щодо потерпілих ОСОБА_23, ОСОБА_24В.), обвинуваченого ОСОБА_8 за ч.3 ст.289 КК України (за епізодом щодо потерпілих ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29М.), за ч.4 ст.296 КК України (за епізодом щодо потерпілого ОСОБА_17Б.), та обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.3 ст.289 КК України (за епізодом щодо потерпілих ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29М.).

На підставу виправдання обвинувачених суд першої інстанції навів у вироку відповідні мотиви.

На вирок суду адвокат ОСОБА_15 в інтересах засудженого ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу в якій просить змінити вирок, а саме: на підставі ст.69 КК України призначити остаточне покарання 4 роки позбавлення волі без конфіскації майна, на підставі ст.75 КК України звільнити від відбування покарання з випробовуванням та встановити іспитовий строк 1 рік.

В обґрунтування апеляційної скарги стверджує те, що вирок суду необхідно змінити призначивши засудженому більш мяке покарання, оскільки суд першої інстанції допустив однобічність та неповноту судового слідства, висновки не відповідають фактичним даним обставинам справи, що призвело до невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, що полягає в наступному:

При постановленні вироку судом першої інстанції не було враховано помякшуючі обставини: відшкодування матеріальної шкоди потерпілим ОСОБА_22 та ОСОБА_25, наявність на утримані малолітньої дитини, батьків похилого віку, непрацюючого, з позитивною характеристикою, відсутністю скарг до правоохоронних органів, на обліку у нарко та психдиспансерах не перебуває для обрання остаточного покарання у виді позбавлення волі. Вважаю, що суд не взяв до уваги і не зазначив у вироку покази підсудного ОСОБА_4, який частково визнав свою вину, оскільки вказав, що 15.11.2013р. разом з ОСОБА_3М та ОСОБА_35 поїхали в м. Червоноград щоб «підіграти» ОСОБА_23 який хотів таким чином отримати від своєї матері кошти та повернути борг ОСОБА_2, їздили до будинків, де проживала матір, співмешканка-дружина, двоюрідний брат ОСОБА_23 але з ними говорив ОСОБА_35.

У апеляції адвокат посилається на міжнародні нормативно-правові акти - «Загальна декларація прав людини»,ст.14 «Міжнародного пакту про громадянські і політичні права», ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, п. 2.1, 2.2., 2.3 прийнятих Резолюцією Генасамблеї ООН 45-110 від 14.12.1990р. Мінімальних стандартних прав ООН стосовно заходів не повязаних з тюремним увязненням, ч.2 ст.409, ст.414, п.1. ч.1 ст.408 КПК України, вважає, що покарання може бути без позбавлення волі, яке буде достатнє та необхідне для виправлення, оскільки засуджений ОСОБА_4 усвідомлює суспільну небезпечність своїх діянь та стає на шлях виправлення та просить суд з розумінням поставитись до нього.

Засудженим ОСОБА_5 також було подано апеляційну скаргу на вирок суду, у якій він незгідний з рішенням суду, не визнає своєї вини, просить визнати його невинуватим та виправдати, за ч.1 ст. 263 КК України визнав свою вину, оскільки патрони знайдені в сейфі виявились заборонені в Україні, і тому вирок змінити в частині призначеного суворого покарання та помякшити, обравши покарання не повязане з позбавленням волі.

Посилається на те, що він є хронічно хворим на гепатит С, ниркову камяну хворобу, неодноразово звертався за меддопомогою, на момент злочину мав травмовану праву руку згідно чого був госпіталізований та прооперований, було заведено медкарту , яка була представлена суду, тому в результаті даної травми фізично не міг користуватися пістолетом, має на утриманні двох малолітніх дітей (друга дитина народилась під час його перебування в СІЗО), батька похилого віку інваліда. Потерпілий ОСОБА_23 не мав жодних претензій до ОСОБА_5І, на двох допитах не вказував, що ОСОБА_5І міг мати пістолет та погрожувати ним. Вилучений 10.12.2013р. травматичний пістолет мав усі дозвільні документи, які були представлені суду. В барі «Арарат» 15.12.2013 р. засуджений стверджує, що відзначав своє десятиріччя шлюбу, даний факт підтверджується свідками.

На вирок суду прокурор відділу процесуального керівництва при провадженні ОВС досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління нагляду прокуратури Львівської області ОСОБА_20 подав апеляційну скаргу, просить скасувати вирок в частині засудження ОСОБА_8 та ухвалити новий вирок, яким визнати його винним та призначити покарання за ч.4 ст.296 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки, за ч.1 ст.263 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинання більш суворого покарання менш суворим визначити остаточну міру покарання ОСОБА_8. В.Б. у вигляді 5 років позбавлення волі.

В обґрунтуванні прокурор покликається на те, що вирок суду постановлений із порушенням вимог ст. ст. 411, 413, 414 КПК України, а саме висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та покарання визначене судом не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок своєї мякості, а тому підлягає скасуванню.

У відповідності із вимогами ст.374 КПК України суд у мотивувальній частині вироку зазначає формулювання обвинувачення, яке предявлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

При ухваленні оскаржуваного вироку судом в порушення вищевказаної статті КПК України не зазначено підстав для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

У вироку про досліджені докази взагалі не зазначено, як і не зазначено про показання свідків ОСОБА_36, ОСОБА_37 та ОСОБА_38, які були понятими під час проведення впізнань та ствердили про дотримання вимог КПК України під час проведення впізнань. Також судом у вироку не наведено та не проаналізовано показань ОСОБА_39 та ОСОБА_40 якими спростовано твердження ОСОБА_17 про нібито порушення вимог чинного законодавства при проведенні досудового розслідування.

Судом у вироку із досліджених доказів зазначено лише щодо показань свідків ОСОБА_41 та ОСОБА_42 в тій частині, що вони були очевидцями нападу. При цьому судом не надано оцінки показанням вказаних осіб в тій частині, що останні в судовому засіданні впізнали ОСОБА_8 як особу, яка вчиняла стосовно ОСОБА_17Б хуліганські дії.

В ході судового розгляду прокурором зазначалось про недопустимість тимчасового доступу до роздруківок з мобільного телефону ОСОБА_17, ОСОБА_41 та ОСОБА_42, як доказу з огляду на процесуальні порушення під час здійснення такого доступу.

Представником потерпілого долучено до матеріалів провадження не весь висновок службового розслідування (до якого надано доступ), а лише ті матеріали, які на його думку, мають значення для розгляду справи, тобто думка інших учасників не вислухана.

Судом не враховано, що ОСОБА_8 своєї вини у незаконному зберіганні боєприпасів не визнав, що може свідчити про не усвідомлення суспільної небезпеки вчиненого діяння. Судом не враховано актуальності порушень правил зберігання боєприпасів, який в умовах сьогодення набуває особливого негативного значення.

За таких обставин призначення покарання у вигляді позбавлення волі стосовно ОСОБА_8 у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі є занадто мяким, а застосування до нього ст.75 КК України невиправданим.

На вирок суду обвинувачений ОСОБА_6 також подав апеляційну скаргу в якій просить вирок суду скасувати, а його виправдати та визнати невинним.

В апеляційній скарзі обвинувачений стверджує, що суд вів та розглядав справу однобічно, не беручи до уваги факт, що він на момент вчинення злочину перебував в м.Одеса зі своєю дружиною. Цей факт підтверджено свідками під присягою. Вважає досудове слідство упередженим з порушеннями КПК України. Потерпілий в травмпункті стверджував, що впав на сходах, а через деякий час змінив покази, звинувачуючи сторонніх осіб, а не ОСОБА_6 ОСОБА_23 постійно змінює покази та плутається у них. Засуджений зазначає, що працівники «Соколу» пропонували йому визнати вину, за отримання ним мінімального терміну, погрожуючи передачею російським правоохоронцям як представника «Чеченського визвольного руху», погрожували переслідувати його родичів та знайомих, після чого просив статус біженця в Україні. ОСОБА_6Р стверджує, що потерпілого ОСОБА_23 та обвинувачених, які проходять з ним по цій справі до моменту його затримання не знав. З цими людьми його познайомили працівники правоохоронних органів.

На вирок суду обвинувачений ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його виправдати та скасувати вирок суду і забезпечити його участь в судовому засіданні апеляційної інстанції, не згідний з вироком в цілому, не визнає себе винним.

В обґрунтуванні апеляційної скарги посилається на те що, справа проти нього сфабрикована, надумана працівниками УБОЗ з метою особистого збагачення та дискредитації його брата ОСОБА_43 коменданта Майдану. Вважає, що злочин нічим не підтверджений, крім показів свідків, яких представляв УБОЗ, що в подальшому був визнаний корумпованим та розформованим. Обвинувачений стверджує, що проти нього були вчинені протиправні дії у незаконному вивезенні із СІЗО, побитті під дією яких він дав покази проти себе.

На вирок суду адвокат ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить вирок суду в частині його обвинувачення у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 146, ч.3 ст.189, ч.2 ст.289 КК України скасувати та ухвалити новий вирок, визнати ОСОБА_1 невинуватим та виправдати.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що вирок суду є незаконним та таким, що підлягає скасуванню з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону.

Зазначає, що вина у вчинені злочинів не підтверджується доказами, дослідженнями під час розгляду. За наявності суперечливих показів свідків та потерпілих, судом до уваги взяті одні докази і відкинуті інші. Показами потерпілих ОСОБА_28Б та ОСОБА_27Б ґрунтуються на відомостях зі слів свідка ОСОБА_30 Свідок ОСОБА_30П спростував покази свідків ОСОБА_44В, ОСОБА_45В, ОСОБА_46І, в правоохоронні органи з приводу заволодіння автомобілем не звертався. Не була перевірена заява ОСОБА_28Д, що ОСОБА_30П отримав від нього гроші в сумі 50 тис. $ США за автомобіль BMW, не було перевірено куди поділись гроші.

Свідки ОСОБА_47В та ОСОБА_48Р засвідчили, що працівники міліції змушували їх давати неправдиві покази. Упередженим є факт вивезення 12.03.2014р. підозрюваних за межі слідчого ізолятора та нанесення їм тілесних ушкоджень, про що є відомості в ЄРДР під №42014140000000049 від 14.03.2014р. за ч. 2 ст.365 КК України.

Суд за відсутності довідки про медичну допомогу та судмедекспертизи встановив яким чином було нанесено тілесне ушкодження і які саме свідку ОСОБА_30. Однак суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1Я вчинив незаконне заволодіння транспортним засобом поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя та здоровя потерпілого ОСОБА_30П, хоча останній проходить по справі свідком. Окрім цього у справі відсутня заява від власника автомобіля про незаконне його заволодіння.

Захист вважає, що покази свідків ОСОБА_44В, ОСОБА_45В, ОСОБА_46І є недопустими та здійснені з метою створення штучних доказів на що вказує наявність у ОСОБА_44В під маскою мобільного телефону, який випав у нього під час допиту 1:45:54 хв. судового засідання, а свідок ОСОБА_45 під час його допиту з використанням технічних засобів з іншого приміщення використовує протокол допиту його як свідка під час досудового слідства. Давання показів в суді таким шляхом свідчить про те, що свідки не знають обставин справи. Не було дотримано процедури впізнання за фотографіями, оскільки впізнання проводилось за копією фотознімків, які надруковані на бланку протоколу за допомогою чорно-білого принтеру, що погіршує якість зображення.

ОСОБА_13 цього дана справа розглянута з порушенням територіальної підсудності. Згідно обвинувального акту більш тяжке правопорушення, яке ставиться у вину передбачену ч. 4 ст.187 КК України вчинене у м.Рава-Руська. Відповідно до ст.32 КПК України кримінальне провадження здійснює суд у межах територіальної юрисдикції, якого вчинене кримінальне правопорушення.

Захисник адвокат ОСОБА_11 в інтересах засудженого ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду змінити в частині призначеного покарання та помякшити покарання засудженому, обравши покарання, не повязане з позбавленням волі.

В обґрунтуванні апеляційної скарги покликається на те, що вирок суду є безпідставним та необґрунтованим через упередженість та субєктивність суду, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, грубим порушенням вимог матеріального та процесуального закону, а тому підлягає зміні через суворість в частині обвинувального вироку відносно ОСОБА_5 Вважає також, що сторона обвинувачення та суд у своїх висновках покладаються лише на суперечливі, непослідовні та неправдиві покази потерпілого ОСОБА_23, дані в судовому засіданні, та не витримують жодної критики в сукупності інших доказів, здобутих в судовому засіданні.

Жодних інших доказів винуватості ОСОБА_5 не здобуто. Потерпілі ОСОБА_24В.(мама ОСОБА_23О.), ОСОБА_22В.(дружина), ОСОБА_25В.(брат) показали, що ОСОБА_5 ніколи не бачили і їм нічого не відомо про, те чи приймав участь засуджений у вимаганні у ОСОБА_23

Ні в ході досудового слідства, ні судового розгляду ОСОБА_5 не було інкриміноване членство в організованій злочинній групі . Так, досудовим слідством не було встановлено, що ОСОБА_5 діяв хоча б в групі осіб, а вся співучасть ОСОБА_5 заключалася у словосполученні попередньо залучивши що на думку захисту є тотожними поняттями за попередньою змовою групою осіб.

Захист не погоджується з обтяжуючою кваліфікаційною ознакою, яка інкримінується ОСОБА_5 за ч.3 ст.189 КК України, як вимагання, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоровя осіб. В судовому засіданні ОСОБА_23 однозначно показав і ствердив, що ОСОБА_5 ніяких вимог йому не ставив, ударів не наносив, і жодних претензій до останнього не має.

У положеннях ч.3 та ч.5 ст.29 КК України реалізується принцип індивідуальної відповідальності співучасників. Відповідно до цих положень, можлива різна відповідальність співучасників, а тому захист вважає, що дії підзахисного ОСОБА_5 слід кваліфікувати за ч.5 ст.27 та ч.1 ст.189 КК України.

Захист також переконаний в тому, що аналогічні вимоги матеріального права повинні бути застосовані до інкримінованих дій підзахисного ОСОБА_5 по епізоду незаконного позбавлення волі потерпілого ОСОБА_23, передбаченого ч.1 ст.146 КК України.

Щодо звинувачення підзахисного ОСОБА_5 в незаконному поводженні з бойовими припасами, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, то однозначної думки з цього приводу немає як у експертів, так і в юристів.

Підзахисний ОСОБА_5 раніше не судимий, не був членом ОЗГ, яке досудовим слідством було інкриміноване іншим, а лише попердньо залучався до вчинення правопорушень, повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення по ч.1 ст.263 КК України, хоча склад злочину по даній статті відсутній і останній має бути визнаним апеляційним судом невинуватим і виправданим.

Відповідно до ч.1 ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання, повинен був врахувати ступінь тяжкості скоєного злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та помякшують покарання.

На підставі п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003р. №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» із змінами та доповненнями, внесеними постановою №8 від 12.06.2009р., зазначено, що «досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен зясувати його вік, стан здоров'я, склад сімї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо».

У п.4 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України зазначається, що «виходячи з того, що встановлення помякшуючих та обтяжуючих обставин покарання має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обтавин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення».

Враховуючи всі обставини та особу ОСОБА_5 вважає, що в суду були всі підстави для застосування ст.69 КК України і просить призначити ОСОБА_5 більш мяке покарання, ніж передбачено законом.

На вирок суду прокурор відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю та процесуального керівництва досудовим розслідуванням управління нагляду прокуратури Львівської області ОСОБА_21 подав апеляційну скаргу, в якій оспорює правильність кваліфікації злочинів, просить скасувати вирок суду про засудження ОСОБА_2У, ОСОБА_1Я, ОСОБА_3М, ОСОБА_4В, ОСОБА_5І, ОСОБА_6Р, ОСОБА_8Б та виправдання ОСОБА_7 у звязку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого і ухвалити новий вирок та засудити:

ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4 за ч.4 ст.189 КК України - до 9 р. позбавлення волі з конфіскацією майна, ч. 3ст.146 КК України - до 5р. позбавлення волі, ч.4 ст.187 КК України - до 9р. позбавлення волі з конфіскацією майна, ч.3 ст.289 КК України - до 9р. позбавлення волі, на підставі ст.70 КК України - до 9р. позбавлення волі із конфіскацією майна.

ОСОБА_16 за ч.4 ст. 189 КК України до 8 р. позбавлення волі з конфіскацією майна, ч.3 ст.146 КК України до 5 р. позбавлення волі, ч.4 ст.187 КК України до 8 р. позбавлення волі з конфіскацією майна, ч.3 ст.289 КК України до 8р. позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України до 8 р. позбавлення волі з конфіскацією майна.

ОСОБА_5 за ч.4 ст.189 КК України до 7 р. позбавлення волі з конфіскацією майна, ч.2 ст.146 КК України до 5 р. позбавлення волі, ч.2 ст.187 КК України до 7 р. позбавлення волі з конфіскацією майна, ч.1 ст.263 КК України до 5р. позбавлення волі, ч.3 ст.289 КК України до 7 р. позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України - до 7 р. позбавлення волі з конфіскацією майна.

ОСОБА_49 за ч.4 ст.189 КК України до 7р. позбавлення волі з конфіскацією майна, ч.2 ст.146 КК України до 5р. позбавлення волі, ч.2 ст.187 КК України до 7 р. позбавлення волі з конфіскацією майна, ч.3 ст. 289 КК України до 7 р. позбавлення волі, на підставі ст.70 КК України - до 7 р. позбавлення волі з конфіскацією майна.

ОСОБА_8, ОСОБА_7 за ч.3 ст.289 КК України - до 7р. позбавлення волі.

В обґрунтуванні прокурор покликається на те, що рішення суду є незаконним, оскільки засуджено за вчинення менш тяжких злочинів, також в ході розгляду було доведено, що злочини вчинені організованою групою, а тому їх дії повинні кваліфікуватися за особливими кваліфікуючими частинами статей. Усіх обвинувачених було виправдано за ст. 187 КК України, хоча відносно ОСОБА_23О був вчинений розбійний напад із застосуванням вогнепальної та холодної зброї в складі організованої групи, було вилучено його особисте майно. Такі дії не кваліфікуються ч.3 ст.189 КК України.

Прокурор зазначає, що діями обвинувачених вчинено два самостійних склади злочину, тому їх дії потрібно кваліфікувати окремо і за ч.4 ст.189, і за ч.2, 4 ст.187 КК України.

В ході судового розгляду встановлено, що автомобілем керував ОСОБА_33, який не є обвинуваченим, та керував на підставі довіреності виданою ОСОБА_24 Керування автомобілем підсудними не встановлено. Кваліфікація дій підсудних за ч.3 ст. 289 КК України не знайшла свого підтвердження, хоча дії фактично були вчинені в процесі вимагання. Незаконне заволодіння транспортним засобом ст.289 КК України слід розуміти як умисне протиправне вилучення його з будь-якою метою у власника або законного користувача всупереч їх волі. Таке заволодіння може бути вчинено таємно або відкрито шляхом обману чи зловживання довірою із застосуванням насильства або погроз. Ключі від автомобіля були відібрані у ОСОБА_23 в приміщенні готельного номеру ОСОБА_1Я за співучасті інших обвинувачених. Автомобіль в цей час перебував біля готелю, а в подальшому був переміщений у м. Червоноград, то злочин передбачений ч. 3 ст.289 КК України був закінчений ще до видання ОСОБА_24В довіреності ОСОБА_50 сам факт оформлення такої довіреності з примусу до ОСОБА_24В свідчить про умисел на незаконне заволодіння автомобілем та узаконити свої злочинні дії по відчуженню автомобіля.

Із показів вбачається, що обвинувачені вимагали грошові кошти, а не автомобіль, оскільки він вибув із володіння ОСОБА_23О ще коли той перебував у готелі. В даному випадку можна стверджувати про факт вчинення самостійного складу злочину за ч.3 ст.289 КК України.

Призначене судом покарання всім обвинуваченим є явно несправедливим через мякість.

На вирок суду потерпіла ОСОБА_22 подала апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати про засудження ОСОБА_2, ОСОБА_1Я, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та ухвалити новий вирок, яким визнати винними та засудити обвинувачених до більш суворих мір покарання та по всіх епізодах злочинної діяльності та статтях КК України.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на неправильне застосування кримінального закону, невідповідність висновків суду, фактичним обставинам справи та неправильне застосування кримінального закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. ОСОБА_22 вважає, що незважаючи на отримані в ході судового розгляду докази, судом зроблено висновок, що кваліфікація дій обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_51, ОСОБА_3 за ч.3 ст.146, ч.4 ст.187, ч.4 ст.189, ч.3 ст.289 КК України, а також ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за ч.2 ст.187, ч.4 ст.189, ч.3 ст.289 КК України частково не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду.

Таким чином, судом засуджено обвинувачених лише за ч.3 ст.189, ч.2 ст.146 КК України.

Потерпіла вважає дане рішення незаконним, оскільки судом засуджено обвинувачених за вчинення менш тяжких злочинів, хоча в ході розгляду було доведено, що злочини вчинені саме організованою групою, а тому їхні дії повинні були кваліфікуватися за особливо кваліфікуючими частинами відповідних статей.

Також всіх обвинувачених було виправдано за ст.187 КК України, хоча потерпіла вважає, що відносно неї був вчинений саме розбійний напад із застосуванням вогнепальної та холодної зброї, а також в складі організованої групи і такі дії не можуть охоплюватися складом злочину, передбаченим ч.3 ст.189 КК України.

ОСОБА_13 цього, всіх обвинувачених виправдано за ч.3 ст.289 КК України, хоча вони дійсно заволоділи автомобілем, що належить ОСОБА_24

Отже, призначені обвинуваченим міри покарання не відповідають ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особам обвинувачених.

Потерпіла ОСОБА_22 вважає, що ухвалений вирок виконаний на замовлення ватажка злочинного угрупування ОСОБА_2У та інших членів ОЗУ. І тому незважаючи на те, що обвинувачені вини не визнали та неодноразово вводили суд в оману розпискою, суддя виносить такий мякий вирок для них.

На вирок суду потерпілий ОСОБА_23О подав апеляційну скаргу в якій просить вирок суду про засудження ОСОБА_2У, ОСОБА_1Я, ОСОБА_3М, ОСОБА_4В, ОСОБА_5І, ОСОБА_6Р, ОСОБА_7В, ОСОБА_8Б скасувати і ухвалити новий вирок, яким визнати винними та засудити обвинувачених до більш суворих мір покарання по всіх епізодах злочинної діяльності та по статтях КК України.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на неправильне застосування кримінального закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. ОСОБА_23О незгідний, що у судовому висновку кваліфікація дій обвинувачених ОСОБА_2У, ОСОБА_51Я, ОСОБА_52М за ч.3 ст.146, ч.4 ст.187, ч.4 ст.189, ч.3 ст.289 КК України, ОСОБА_5І, ОСОБА_6Р за ч.2 ст.187, ч.2,4 ст.189, ч.3 ст.289 КК України частково не знайшли підтвердження в ході судового розгляду, хоча доказами, свідченнями свідків та потерпілих, судмедекспертизою, протоколами впізнання по справі доводиться протилежне.

Судом засуджено обвинувачених лише за ч.3 ст.189, ч.2 ст.146 КК України. Всіх обвинувачених було виправдано за ст.187 КК України, хоча потерпілий вважає, що відносно нього був вчинений розбійний напад в складі організованої групи із застосуванням вогнепальної та холодної зброї і такі дії не підпадають під ч.3 ст.189 КК України. Виправдані судом за ч.3 ст.289 КК України, хоча обвинувачені заволоділи автомобілем, що належить ОСОБА_24В (матері) ще під час того як утримували ОСОБА_23О(сина) в готелі, а її в подальшому змусили перереєструвати автомобіль на іншу особу. Усі отримані докази необхідно було оцінювати в їх взаємозвязку. Призначені міри покарання не відповідають ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особам обвинувачених, бо ОСОБА_16М призначено покарання за ст. 75 КК України, незважаючи, що у нього є непогашена судимість і обсяг обвинувачення значно більший ніж у ОСОБА_6Р та ОСОБА_5І, які не мають судимості за ст.89 КК України і отримали реальні міри покарання. У ОСОБА_2У погашена судимість, частково відшкодовані збитки деяким потерпілим не є помякшуючою обставиною. Потерпілий зазначає, що ухвалений вирок виконаний на замовлення ватажка злочинного угрупування ОСОБА_2 та інших членів ОЗУ.

На вирок суду потерпіла ОСОБА_24 подала апеляційну скаргу в якій оскаржує, що кваліфікація злочинів, яка висунута прокурором Бітієву А.У, ОСОБА_51Я, ОСОБА_16М, ОСОБА_5І, ОСОБА_6Р не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду, тому що судом засуджено обвинувачених лише за ч.3 ст.189, с.2 ст.146 КК України. Було виправдано за ст.187 КК України, хоча ОСОБА_24В вважає, що відносно неї був вчинений розбійний напад в складі організованої групи із застосуванням вогнепальної та холодної зброї. Обвинувачених виправдано і за ч.3 ст.289 КК України, хоча вони дійсно заволоділи автомобілем, що належить ОСОБА_24В коли той ще стояв під готелем, а вже в подальшому змусили її перереєструвати автомобіль на іншу особу. ОСОБА_3 призначили покарання за ст.75 КК України не врахувавши, що у нього є непогашена судимість, і обсяг обвинувачення більший ніж у ОСОБА_6Р, ОСОБА_5І, які отримали реальні міри покарання на відміну від інших обвинувачених. Вважає, що ухвалений вирок виконаний на замовлення ОСОБА_2У та інших обвинувачених і тому, не зважаючи на те, що обвинувачені вини не визнали та неодноразово вводили суд в оману, суддя виніс мякий вирок.

Потерпіла просить вирок суду скасувати у звязку з неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, ухвалити новий вирок яким визнати винним та засудити обвинувачених до більш суворих мір покарання та по всіх епізодах злочинної діяльності і статтях КК України.

На апеляційний розгляд потерпілі ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_53, ОСОБА_25, ОСОБА_28, ОСОБА_26, ОСОБА_29 не зявились, хоча про час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином, що у відповідності до ч.4 ст.405 КПК України не перешкоджає проведенню розгляду.

Заслухавши доповідача, обвинувачених та їх захисників, які підтримали свої апеляційні скарги та заперечили апеляційні скарги прокурорів і потерпілих, прокурорів, які підтримали свої і потерпілих апеляційні скарги та заперечили апеляційні скарги обвинувачених та їх захисників, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до ч.1ст.370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно оцінив отримані у передбаченомуКПК Українипорядку докази в даному кримінальному провадженні, оцінивши їх в сукупності, вірно зробив висновок, що незважаючи на невизнання винуватості у вчиненому підсудними ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_8, та часткове визнання винуватості підсудними ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5, винуватість останніх у вчиненні злочинів, за які вони засуджені, повністю та обєктивно стверджується зібраними та перевіреними в ході судового розгляду доказами.

Так, за епізодом незаконного заволодіння транспортним засобом «BMW Х6», 2008 р.в., сірого кольору, р.н. НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, із застосуванням насильства, що не було небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, винуватість ОСОБА_1 стверджується наступними доказами, а саме - показаннями потерпілих ОСОБА_28, ОСОБА_52»яка Т.Б. та свідків ОСОБА_53»яка Р.П., ОСОБА_44,ОСОБА_45, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_46, ОСОБА_57, ОСОБА_58,ОСОБА_59, ОСОБА_60, а також даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.11.2013 р., згідно з яким свідок ОСОБА_44 впізнав ОСОБА_1 (т.6 а.с.43-45), даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 03.12.2013 р., згідно з яким свідок ОСОБА_45 впізнав ОСОБА_1 (т.6 а.с.54-56), даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 04.12.2013 р., згідно з яким свідок ОСОБА_54 впізнала ОСОБА_1 (т.6 а.с.76-78), даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 04.12.2013 р., згідно з яким свідок ОСОБА_46 впізнав ОСОБА_1(т.6 а.с.161-163), даними протоколу проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 28.11.2013 р. щодо аудіо, відео контролю ОСОБА_30 (т.6 а.с.169-176), розписки ОСОБА_30 від 04.06.2013 р. (т.6 а.с.135). висновку №6/138 від 19.02.2014 р. судово-почеркознавчої експертизи, (т.8 а.с.61-64).

За епізодом вимагання майна та права на майно потерпілих ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_22 із застосуванням насильства, що було небезпечним для життя та здоров'я, погрозою застосування насильства над близьким родичем потерпілих, за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 повторно, ОСОБА_5 з погрозою вбивства та незаконного позбавлення волі потерпілого ОСОБА_23, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням потерпілому фізичних страждань, ОСОБА_2, ОСОБА_16, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_6 здійснюване протягом тривалого часу, ОСОБА_5 із застосуванням зброї, винуватість ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_5 стверджується сукупністю досліджених судом доказів, зокрема: показаннями потерпілих ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_22, ОСОБА_25, а також показаннями свідків ОСОБА_33, ОСОБА_61, ОСОБА_32, ОСОБА_62Я, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, а також даними протоколу огляду місця події від 16.11.2013 р. та фототаблиці (Т.1 а.с. 6-20), даними протоколу впізнання за фотознімками від 16.11.2013 р., згідно з яким потерпілий ОСОБА_25 впізнав ОСОБА_3 (т.1 а.с.44-46), даними протоколу впізнання за фотознімками від 16.11.2013 р., згідно з яким потерпіла ОСОБА_22 впізнала ОСОБА_3 (т.1 а.с.50-52), даними протоколу впізнання за фотознімками від 16.11.2013 р., згідно з яким потерпіла ОСОБА_24 впізнала ОСОБА_3 (т.1 а.с.53-55), даними висновку №338/2013 від 21.11.2013 р. судово-медичної експертизи (т.1 а.с.73-75), даними протоколу пред'явленням особи для впізнання за фотознімками від 10.12.2013 р., згідно з яким потерпілий ОСОБА_23 впізнав ОСОБА_5І.(т.2 а.с.158-160), даними протоколу пред'явлення речей для впізнання від 10.12.2013 р. та фототаблиці (т.3 а.с.18-24), даними протоколу пред'явленням особи для впізнання за фотознімками від 22.01.2014 р., згідно з яким потерпілий ОСОБА_23 впізнав ОСОБА_6 (т.3 а.с.148-149), даними протоколу про проведення слідчого експерименту від 13.01.2014 р. та фототаблицею (т.4 а.с.29-34), даними протоколу про проведення слідчого експерименту від 13.01.2014 р. та фототаблицею (т.4 а.с.35-37), даними протоколу про проведення слідчого експерименту від 13.01.2014 р. та фототаблицею (т.4 а.с. 38-40), даними протоколу про проведення слідчого експерименту від 13.01.2014 р. та фототаблицею (т.4 а.с.52-54).

За епізодом придбання, зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу винуватість підсудного ОСОБА_5 підтверджується наступними доказами: даними протоколу обшуку від 10.12.2013 р. (т.2 а.с.97-100); даними висновку №5/1264 від 11.12.2013 р. судово-балістичної експертизи (т.3 а.с.32-36).

За епізодом придбання, зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу винуватість підсудного ОСОБА_8 стверджується зібраними та перевіреними в ході судового розгляду доказами, а саме - даними протоколу обшуку від 21.10.2013 р. (т.11 а.с.99-102), даними висновку судово-балістичної експертизи №3/1480, 5/1012 від 28.10.2013 р. (т.11 а.с.118-123), даними висновку судово-балістичної експертизи №3/1481, 5/1013 від 28.10.2013 р. (т.11 а.с.128-133).

Також колегія суддів вважає, що кваліфікація дій підсудних ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_3, за ч.3 ст.146, ч.4 ст.187, ч.4 ст.189, ч.3 ст.289 КК України, а також ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за ч.2 ст.187, ч.4 ст.189, ч.3 ст.289 КК України частково, а також кваліфікація дій ОСОБА_7 за ч.3 ст.289 КК України та ОСОБА_8 за ч.4 ст.296, ч.3 ст.289 КК України повністю не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду.

При цьому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтував свої висновки щодо виправдання обвинуваченого ОСОБА_7 та часткового виправдання інших обвинувачених у чіткій відповідності до ч.5 ст.95 КПК України, за якою суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприйняв під час судового засідання або у порядку, передбаченому ст.225 КПК України.

Зокрема, за епізодом щодо потерпілих ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, у судовому засіданні свідок ОСОБА_30, щодо якого безпосередньо вчинялись насильницькі дії по незаконному заволодінню автомобілем БМВ, категорично заперечив участь у конфлікті ОСОБА_7 і ОСОБА_8, щодо участі інших обвинувачених, то більш конкретні покази відмовився надавати, покликаючись на ст.63 Конституції України. Жодних претензій до обвинувачених не має. Також згідно показів свідка ОСОБА_45 та записів камер відеоспостереження автомийки «Сихівський міст» судом встановлено, що в а/м БМВ сів лише один ОСОБА_1 та погрожуючи працівникам автомийки виїхав з приміщення мийки.

За епізодами щодо потерпілих ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_22, то у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_23 показав, що насильство, поєднане із вимаганням грошей, відносно цього застосовували ОСОБА_1 (бив по голові), ОСОБА_5 (погрожував пістолетом) та ОСОБА_6 (бив та погрожував ножем), ОСОБА_2 (тримав за руку). У готельному номері його насильно утримували приблизно з 11 год. до 20-21 год.. Претензій до обвинувачених не має.

За епізодом щодо потерпілого ОСОБА_25, то останній у судовому засіданні категорично заперечив щодо застосування щодо нього насильства або погроз його застосування з боку обвинувачених, а навпаки вказав, що жодних претензій до обвинувачених не має і передав ОСОБА_4 гроші на прохання його двоюрідного брата ОСОБА_23, яке той висловив йому у телефонній розмові.

За епізодом щодо потерпілого ОСОБА_26, то останній у судовому засіданні неодноразово змінював свої покази та плутався у них щодо часу та місця застосування насильства щодо нього по вимаганню грошей та вказав, що грошей він взагалі нікому не віддавав. Також судом встановлено, що потерпілий ОСОБА_26 перебуває на обліку у Львівському ОКПНД з діагнозом затяжний реактивний психоз.

За епізодом щодо потерпілого ОСОБА_17, то останній у судовому засіданні категорично заперечив участь у конфлікті обвинуваченого ОСОБА_8.

Прокурори та потерпілі в апеляціях вказують, що судом безпідставно та незаконно виправдано ОСОБА_1 за ч.4ст.189 КК України (за епізодом щодо потерпілого ОСОБА_25В.), за ч.4 ст.187, ч.3 ст.289 КК України (за епізодами щодо потерпілих ОСОБА_23, ОСОБА_24В.), за ч.4 ст.187 КК України (за епізодом щодо потерпілого ОСОБА_26В.), ОСОБА_2 за ч.3 ст.289 КК України (за епізодом щодо потерпілих ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29М.), за ч.4 ст.189 КК України (за епізодом щодо потерпілого ОСОБА_25В.), за ч.4 ст.187, ч.3 ст.289 КК України (за епізодами щодо потерпілих ОСОБА_23, ОСОБА_24В.), за ч.4 ст.187 КК України (за епізодом щодо потерпілого ОСОБА_26В.), ОСОБА_3 за ч.3 ст.289 КК України (за епізодом щодо потерпілих ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29М.), за ч.4 ст.189 КК України (за епізодом щодо потерпілого ОСОБА_25В.), за ч.4 ст.187, ч.3 ст.289 КК України (за епізодами щодо потерпілих ОСОБА_23, ОСОБА_24В.), за ч.4 ст.187 КК України (за епізодом щодо потерпілого ОСОБА_26В.), ОСОБА_4 за ч.4 ст.189 КК України (за епізодом щодо потерпілого ОСОБА_25В.), за ч.4 ст.187, ч.3 ст.289 КК України (за епізодами щодо потерпілих ОСОБА_23, ОСОБА_24В.), за ч.4 ст.187 КК України (за епізодом щодо потерпілого ОСОБА_26В.), ОСОБА_5 за ч.4 ст.189 КК України (за епізодом щодо потерпілого ОСОБА_25В.), за ч.2 ст.187, ч.3 ст.289 КК України (за епізодами щодо потерпілих ОСОБА_23, ОСОБА_24В.), ОСОБА_6 за ч.4 ст.189 КК України (за епізодом щодо потерпілого ОСОБА_25В.), за ч.2 ст.187, ч.3 ст.289 КК України (за епізодами щодо потерпілих ОСОБА_23, ОСОБА_24В.), ОСОБА_8 за ч.3 ст.289 КК України (за епізодом щодо потерпілих ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29М.), за ч.4 ст.296 КК України (за епізодом щодо потерпілого ОСОБА_17Б.), ОСОБА_7 за ч.3 ст.289 КК України (за епізодом щодо потерпілих ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29М.).

Проте, в апеляції прокурори та потерпілі не наводять переконливі доводи на підтвердження свого висновку. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.94 КПК України всебічно, повно та обєктивно дослідив докази у справі в цій частині та ухвалив мотивоване рішення. Колегія суддів повністю погоджується із мотивами суду першої інстанції, через що не знаходить підстав для скасування вироку суду першої інстанції в частині, в якій суд виправдав обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7.

При цьому колегія суддів враховує вкрай пасивну процесуальну поведінку прокурорів в суді апеляційної інстанції по підтримці апеляційних вимог та обовязку доказування (ст.92 КПК України) обставин щодо винуватості обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, за якими вони були виправдані, та потерпілих ОСОБА_23, ОСОБА_22, ОСОБА_24, які жодного разу не зявились на апеляційний судовий розгляд для підтримання своїх апеляцій.

Слід зазначити, що прокурори незважаючи на те, що у своїх апеляціях вказують на безпідставність та незаконність виправдання обвинувачених та просять ухвалити в цій частині новий вирок, проте при цьому жоден із прокурорів у відповідності до ч.3 ст.404 КПК України не порушив перед апеляційним судом питання про повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, або про дослідження доказів, які не досліджувались судом першої інстанції,- через що колегія суддів приходить до висновку, що прокурори повністю погодились із встановленими обставинами та доказами, дослідженими судом першої інстанції.

ОСОБА_13 цього прокурори та потерпілі в апеляціях зазначають, що суд, призначаючи підсудним покарання, порушив вимоги ст.65 КК України, згідно з якою винній особі має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів, та не врахував належним чином ступінь тяжкості вчинених злочинів, особи винних та обставини, що помякшують та обтяжують покарання, та вважають, що внаслідок допущених судом порушень кожному із обвинувачених призначено покарання, яке явно не відповідає тяжкості скоєних ними злочинів та особі кожного через його мякість, а також вважають, що суд незаконно застосував до частини обвинувачених вимоги ст.75 КК України та звільнив обвинувачених від відбування покарання з випробуванням.

Водночас обвинувачені та їх захисники в апеляціях вказують на те, що судом було призначене обвинуваченим покарання, яке за своєю суворістю явно не відповідає обставинам справи та особам обвинувачених.

Проте, колегія суддів вважає, що всім обвинуваченим покарання призначене у відповідності із вимогами ст.65 КК України, яке є необхідне і достатнє для їх виправлення і попередження нових злочинів. При цьому, призначаючи покарання обвинуваченим, суд першої інстанції правильно врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, особи обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, які в порядку ст.89 КК України визнаються такими, що не мають судимості, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які мають судимість, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, які вчинили злочин вперше, та те, що ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8 мають на утриманні неповнолітніх дітей, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3 по місцю проживання характеризується позитивно. Також враховано відшкодування матеріальної шкоди потерпілим та пом'якшуючі їх вину обставини.

При застосуванні ст.75 КК України щодо обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_8 судом враховано часткове визнання вини, відшкодування матеріальної шкоди потерпілим, наявність на утриманні неповнолітніх дітей та престарілих батьків, стан здоровя обвинувачених.

Ті обставини, на які в апеляційних скаргах покликаються усі апелянти, як на підставу скасування вироку, враховані судом першої інстанції при призначенні покарання усім обвинуваченим, яке є справедливим і за своїм видом, і за розміром і таке призначено з врахуванням вимогст.65 КК України, та при звільнені обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_8 від відбування покарання із застосуванням ст.75 КК України, а тому апеляції прокурорів, потерпілих, обвинувачених та їх захисників в цій частині не підлягають задоволенню за безпідставністю.

Щодо апеляційних вимог захисника ОСОБА_9 про те, що дана справа розглянута з порушенням територіальної підсудності, то колегія суддів вважає дану апеляційну вимогу безпідставною, оскільки у матеріалах справи наявна ухвала апеляційного суду Львівської області від 18.04.2014 року щодо визначення підсудності, за якою у відповідності до вимог ст.34 КПК України підтверджена законність розгляду даного кримінального провадження саме Сихівським районним судом м.Львова, як судом першої інстанції (т.12 а.с.166-169).

Також не підлягають до задоволення клопотання захисника ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_68 та захисника ОСОБА_69 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 щодо перекваліфікації дій обвинувачених в порядку ч.2 ст.404 КПК України по епізоду з потерпілим ОСОБА_23 з ч.3 ст.189 КК України на ч.2 ст.189 КК України з причин того, що висновок СМЕ №338/2013 від 21.11.2013 року про наявність у потерпілого ОСОБА_23 легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоровя на їхню думку слід визнати недопустимим, - оскільки висновок СМЕ №338/2013 від 21.11.2013 року про наявність у потерпілого ОСОБА_23 тілесних ушкоджень судом першої інстанції визнаний належним доказом, з чим повністю погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Таким чином суд апеляційної інстанції приходить до переконання про те, що вирок суду першої інстанції слід залишити в силі, оскільки він є законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Водночас, колегією суддів встановлено, що згідно вироку суду строк відбуття покарання ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 рахується з 10.12.2013 року, а ОСОБА_6 - з 23.01.2014 року.

Отже, на час розгляду даної справи в апеляційному порядку обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_5 знаходяться під вартою в якості попереднього увязнення три роки одинадцять днів, обвинувачений ОСОБА_6 два роки десять місяців двадцять девять днів.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України, зарахування судом строку попереднього увязнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє увязнення, провадиться з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Враховуючи те, що суд першої інстанції обрав остаточне покарання ОСОБА_1 у вигляді позбавлення волі строком на шість років, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вигляді позбавлення волі строком на пять років шість місяців та в апеляційному порядку це покарання не змінюється, то з врахуванням положень ч.5 ст.72 КК України вищезазначені обвинуваченні підлягають звільненню від відбування покарання, оскільки строк попереднього увязнення, відбутий ними у межах цього кримінального провадження, перевищує фактично призначене їм покарання.

Також колегія суддів вважає за необхідне на підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати обвинуваченому ОСОБА_4 у строк відбування покарання у виді позбавлення волі строк його попереднього увязнення у період з 10.12.2013 року по 24.06.2016 року включно з розрахунку одному дню попереднього увязнення відповідає два дні позбавлення волі.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.376, 405, 407, 419, 426 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги захисника ОСОБА_15 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 обвинуваченого ОСОБА_5, обвинуваченого ОСОБА_6, обвинуваченого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5, прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні ОВС досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління нагляду прокуратури Львівської області ОСОБА_20, прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю та процесуального керівництва досудовим розслідуванням управління нагляду прокуратури Львівської області ОСОБА_21, потерпілої ОСОБА_22, потерпілого ОСОБА_23, потерпілої ОСОБА_24 залишити без задоволення, а вирок Сихівського районного суду м.Львова від 01 грудня 2015 року відносно ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 залишити без змін.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України звільнити від відбування покарання ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, звільнивши їх з-під варти в залі суду як таких, що повністю відбули покарання.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_4 у строк відбування покарання у виді позбавлення волі строк його попереднього увязнення, а саме період з 10.12.2013 року по 24.06.2016 року включно, що становить пять років двадцять вісім днів з розрахунку одному дню попереднього увязнення відповідає два дні позбавлення волі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: