Ухвала суду № 63743551, 26.12.2016, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/13175/16-кГоловуючий у 1-й інстанції Базан Л.Т. Провадження № 11-сс/789/196/16 Доповідач - Сарновський В.Я.Категорія - ухвала слідчого судді

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2016 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах

апеляційного суду Тернопільської області

в складі: головуючого судді - Сарновського В.Я.

суддів - Коструба Г. І., Галіян Л. Є.,

при секретарі ОСОБА_1,

з участю - прокурора ОСОБА_2,

слідчого ОСОБА_3,

представника ТОВ Стейт Оіл - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ТОВ СТЕЙТ ОІЛ - адвоката ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 листопада 2016 року,-

в с т а н о в и л а :

Вказаною ухвалою задоволено клопотання слідчого з ОВС 2-го відділу розслідування кримінальних проваджень СУФР ГУ ДФС у Тернопільській області ОСОБА_6, про арешт майна. Накладено арешт на майно, вилучене 24 листопада 2016 року під час проведення обшуку території, виробничих, адміністративних, складських, офісних та інших приміщень, земельних ділянок на АЗС ТОВ Стейт Оіл за адресою: Тернопільська область, м.Борщів, вул.Кондри, 19.

Слідчий суддя задовольняючи клопотання слідчого з ОВС 2-го відділу розслідування кримінальних проваджень СУФР ГУ ДФС у Тернопільській області ОСОБА_6 виходив з того, що вказані в клопотанні речі та документи, є речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

В апеляційній скарзі представника ТОВ Стейт Оіл - адвокат ОСОБА_5 просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна. Свої вимоги мотивує тим, що слідчим суддею не було вказано в оскаржуваній ухвалі конкретні підстави для задоволення клопотання слідчого. Стверджує, що не може бути речовим доказом по справі майно, на яке суд наклав арешт, а саме нафтопродукти і газ автомобільний, оскільки воно не відповідає критеріям, встановленим ст.98 КПК України. Також вказує, що слідчим суддею не зазначено доказів наявності ризиків вчинення службовими особами ТОВ Стейт Оіл дій, передбачених ч.1 ст.170 КПК України по відношенню до вилученого під час обшуку майна, а тому не доведено необхідність накладення арешту на майно. Крім того, слідчий під час проведення обшуку вже відібрав проби та зразки продуктів, які його цікавили і направив їх на експертизу. Наголошує, що вилучення зразків та проб нафтопродуктів були взяті з порушенням Інструкції щодо взяття проб нафти ДСТУ 4488, тобто не з резервуарів, а з ТРК, не у належну тару, не у належній кількості, неналежними приладами, й без участі сертифікованого спеціаліста який мав би право здійснювати відбір зразків. Зазначає, що будь-якого співробітника ТОВ Стейт Оіл не визнано підозрюваним чи обвинуваченим, а тому вказана юридична особа не має будь-якого процесуального статусу у даному кримінальному провадженні, а отже застосування арешту майна до даного підприємства є безпідставним та нічим не обґрунтованим. Стверджує, що стаття за якою відкрите дане кримінальне провадження не передбачає такої додаткової міри покарання як конфіскація майна, а тому відсутня мета арешту майна. Наголошує, що не зазначено розмір завданої шкоди, а тому і визначення співрозмірності арештованого майна з заподіяною злочином шкодою неможливо. З огляду на вказані вище обставини, вважає, що клопотання слідчого про арешт майна є необґрунтованим і задоволенню не підлягала.

Заслухавши доповідача суддю апеляційного суду, представника апелянта, який підтримав подану скаргу з наведених у ній підстав, прокурора і слідчого, які вважають оскаржену ухвалу законною та обґрунтованою, перевіривши матеріали кримінального провадження та дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів приходить до переконання, що вона підлягає задоволенню частково у зв'язку з наступним.

Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що розгляд даного клопотання проведено з істотними порушеннями кримінального процесуального закону, які є безумовною підставою для скасування судового рішення.

Так, за змістом ч.1,2 ст.172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею за участю власника майна, і за наявності представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Без повідомлення власника майна чи його представника може розглядатися лише клопотання про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене.

Як вбачається з клопотання в даному випадку слідчий просив накласти арешт на майно, яке було виявлено та вилучено в ході обшуку і відповідно до ч.7 ст.236 КПК України вважається тимчасово вилученим майном.

При цьому, слідчий наполягав на розгляді даного клопотання без виклику володільця майна, з чим слідчий суддя погодився і ТОВ Стейт Оіл не було повідомлено про час та місце розгляду питання арешту його майна.

Таким чином, в даному випадку слідчим суддею не було забезпечено права власника майна на захист, доступ до правосуддя, подання суду своїх доказів та доведенні їх переконливості (ст.ст.21,22,172 КПК України), що в сукупності перешкодило слідчому судді ухвалити законне та обґрунтоване рішення, а тому є істотним порушенням кримінального процесуального закону та відповідно до ст.ст.409, 412 КПК України підставою для скасування оскарженої ухвали.

Крім того, перевіркою матеріалів провадження встановлено, що подане слідчим клопотання не відповідає вимогам кримінального процесуального закону щодо його змісту, а тому воно не може бути предметом судового розгляду.

Так, згідно ч.2 ст.171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено, зокрема, підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.

Підставами для застосування заходів забезпечення кримінального провадження КПК України (ч.3 ст.132) визначає: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться у клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Вказаних вимог закону слідчий в повному обсязі не дотримався і у клопотанні про арешт майна у даному провадженні не навів підстав накладення такого арешту і не вказав конкретних обставин, що вказують на наявність події кримінального правопорушення, зокрема часу його вчинення та наслідків, в тому числі виду і розміру шкоди, причетних до нього осіб і форми їх вини, тощо.

Також, у поданому клопотанні слідчий не визначив жодної з передбачених ч.2 ст.170 КПК України обставин, тобто не вказав з якою саме метою необхідно застосувати арешт майна в даному випадку: збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У клопотанні слідчого лише наведено поняття арешту майна згідно ч.1 ст.170 КПК України, однак жодних конкретних обставин щодо події злочину не вказано.

Крім того, додані до клопотання документи не містять відомостей на які посилається слідчий.

Так, у клопотанні стверджується, що на автозаправній станції ТОВ Стейт Оіл здійснюється реалізація незаконно виготовленого пального поза обліком та без наявності документів, що засвідчують якість та походження паливно-мастильних матеріалів та альтернативних видів палива, що призвело до тяжких наслідків.

Наявність таких відомостей слідчий без посилання на конкретні факти обґрунтовує наявністю матеріалів ОУ ГУ ДФС у Тернопільській області.

Однак, зміст цих матеріалів у клопотанні не розкритий і вони до клопотання не додані та в судовому засіданні не досліджувались, чим порушено вимоги ч.5 ст. 131 КПК України, згідно якої під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Згідно ч.3 ст.172 КПК України слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу. У такому разі тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні.

Враховуючи вказані вимоги закону та встановлені в ході апеляційного розгляду обставини колегія суддів приходить до переконання, що клопотання про арешт майна ТОВ Стейт Оіл підлягає поверненню прокурору з визначенням відповідного строку для усунення виявлених недоліків.

Беручи до уваги вищенаведене, керуючись ст.ст. 405, 407 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ТОВ Стейт Оіл - адвоката ОСОБА_5 задовольнити частково та ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 листопада 2016 року- скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого з ОВС 2-го відділу розслідування кримінальних проваджень СУФР ГУ ДФС у Тернопільській області ОСОБА_6 про арешт майна ТОВ Стейт Оіл повернути прокурору, встановивши строк в сімдесят дві години для усунення недоліків, а саме приведення його у відповідність з вимогами ст.171 КПК України.

Ухвала апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_7