Ухвала суду № 63736960, 27.12.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/8130/16-ц Провадження № 22-ц/795/2398/2016 Категорія цивільнаГоловуючий у I інстанції Жук М. І. Доповідач - Бечко Є. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОСОБА_1,суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3, при секретарі:ОСОБА_4,за участю:відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 листопада 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за договором кредиту,

в с т а н о в и в:

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 листопада 2016 року відмовлено в задоволенні позову ПАТ „УкрСиббанк до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за договором кредиту.

В апеляційній скарзі ПАТ „УкрСиббанк, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Позивач наполягає на тому, що за умовами укладеного між сторонами кредитного договору банк має право вимагати дострокового повернення кредиту. Відповідні вимоги про необхідність повернення суми кредиту направлялись відповідачам та були отримані ними, що свідчить про те, що банком був встановлений новий термін виконання зобовязання в повному обсязі. На думку позивача, наявна в справі довідка про розмір сплачених коштів та їх залишку від 15.11.2016 року не є належним доказом, оскільки не містить підпису працівника банку та печатки банківської установи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідачів, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що станом на 15.11.2016 року заборгованість по кредитному договору відсутня, зобовязання боржником виконується належним чином, тому підстави для дострокового стягнення всієї суми кредиту відсутні.

Апеляційний суд погоджується із такими висновками суду, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 31 липня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_5 укладений Договір про надання споживчого кредиту №11190780000, згідно з яким позивач отримав кредитні кошти в сумі 15 000 швейцарських франків, що дорівнювало еквіваленту 62 947,58 грн. за курсом НБУ на день укладення договору, які зобовязувався повернути не пізніше 28 липня 2028 року та сплачувати протягом перших 30-ти календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту проценти за користування кредитом у розмірі 8,99 % річних.

На забезпечення виконання кредитних зобовязань 31 липня 2007 року Банк уклав з відповідачем ОСОБА_6 договір поруки №31205Р161 та з відповідачем ОСОБА_7 договір поруки №31205Р162, за якими поручителі зобовязувалися перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_5 усіх його зобовязань, що виникли з договору про надання споживчого кредиту №11190780000 від 31 липня 2007 року.

Згідно ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

З розрахунку заборгованості за кредитом, наданого позивачем, вбачається, що у позичальника ОСОБА_5 у звязку з неналежним виконанням кредитного договору станом на 23 серпня 2016 року перед банком утворилась заборгованість в сумі 8 846,85 швейцарських франків та 68 грн. 29 коп. з яких :

- 8 846 швейцарських франка 85 сантимів заборгованості за кредитом, в тому числі 275,01 швейцарських франків простроченої заборгованості;

- 68 грн. 29 коп. заборгованості по пені за несвоєчасне погашення кредиту.

Згідно з пунктом 6.1.2 договору про надання споживчого кредиту від 31 липня 2007 року банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав та вимагати від позичальника дострокового повернення всієї суми кредиту та повної сплати за кредит, змінивши при цьому терміни повернення кредиту та плати за кредит в сторону зменшення.

Відповідно до п.6.2 договору про надання споживчого кредиту визначено, що порядок дострокового повернення всієї суми кредиту та дострокової сплати плати за кредит є наступним : банк повідомляє позичальника про встановлення нового (дострокового) терміну повернення всієї наданої йому суми кредиту та сплати плати за кредит шляхом направлення відповідної письмової вимоги поштою (цінним листом з описом та повідомленням про вручення) за адресою позичальника; терміни повернення кредиту та сплати плати за кредит вважаються такими, що настали, а кредит і плата обовязковим до повернення і сплати в повному обсязі з 32 календарного дня, рахуючи з дати одержання позичальником повідомлення (вимоги) Банку про дострокове повернення кредиту.

Право сторін у договорі урегулювати свої відносини на власний розсуд передбачено ч. 3 ст. 6 ЦК України.

Апеляційний суд приходить до висновку, що пунктами 6.1.2. та 6.2 договору сторони кредитних правовідносин врегулювали у договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобовязання, та визначили умови такого повернення коштів.

Сторонами не заперечувалось, що позичальником не належним чином виконувались умови кредитного договору щодо повернення коштів, зокрема, в період з вересня 2015 року по червень 2016 року не сплачувалось тіло кредиту (а.с.23-35).

Відповідно до умов договору 11 квітня 2016 року ПАТ „УкрСиббанк надіслав позичальнику ОСОБА_5 та поручителям ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вимоги про наявну заборгованість позичальника та зміну терміну повернення всієї суми кредиту та плати за кредит. Факт відправлення письмової вимоги підтверджується списком згрупованих відправлень та фіскальним чеком „Укрпошта (а.с.20-22).

Проте в матеріалах справи відсутні докази одержання позичальником або поручителями зазначених вимог Банку, як того вимагає п.6.2 Договір про надання споживчого кредиту №11190780000 від 31 липня 2007 року.

Апеляційний суд відхиляє аргументи скарги стосовно виникнення у Банку права вимагати дострокового повернення кредиту та плати за кредит, оскільки судом достовірно встановлено, що вимоги п.6.2 кредитного договору Банком виконані не були.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, оскільки воно ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: