Ухвала суду № 63734296, 21.12.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6700/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Драгомерецький М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.

суддів: Черевка П.М.,

ОСОБА_2,

при секретарі: Фабіжевській Т.С.,

за участю: відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 24 червня 2016 року за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м.Одеси до ОСОБА_3, ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, за участю третьої особи Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про усунення перешкод,-

В С Т А Н О В И Л А:

16 травня 2016 року КЕВ м. Одеси звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, за участю третьої особи Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про усунення перешкодв користуванні приміщенням.

Посилаючись на те, що КЕВ м. Одеси веде облік казармено-житлового фонду, в порядку, визначеному Статутом гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України.

Будівлі військового містечка №186, розташовані по вул. Гагаріна, 19 у м. Одесі є військовим майном, яке знаходилось в експлуатації військової частини А 1785, а на теперішній час за актом прийому-передачі передано на баланс та в експлуатацію до КЕВ м. Одеси.

Будівля №35 військового містечка №186 в м. Одесі є військовим майном та не має статусу житлового будинку, а має статус - адміністративна будівля - «комплексна будівля-клуб».

З метою підтримання бойової готовності, за умови відсутності вільного житлового фонду, на період проходження військової служби військовослужбовцям, потребуючим поліпшення житлових умов, було дозволено тимчасово розміститись в даній будівлі.

Відповідач ОСОБА_3 під час проходження військової служби в Одеському гарнізоні (військова частина А 1785) був розміщений разом із членами сімї для тимчасового проживання в приміщенні будівлі «штаб» військового містечка №186 за адресою: м. Одеса, пр-т Гагаріна, 19. На теперішній час ОСОБА_3 разом із дружиною ОСОБА_4 та донькою ОСОБА_5 займають приміщення №32 площею 48 кв.м. в адміністративній будівлі «клуб» № 35.

При проведенні інвентаризації фондів військового містечка №186, комісією виявлено, що ОСОБА_3 звільнено з військової служби у Збройних Силах України.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 не є а ні військовослужбовцями, а ні працівниками Збройних Силах України, не знаходяться на обліку військовослужбовців та членів їх сімей Одеського гарнізону, потребуючих поліпшення житлових умов.

Таким чином, відсутні будь-які правові підстави для подальшого зайняття відповідачами приміщення - №32 (площею 48 кв. м.) в будинку № 35 військового містечка 186.

У судовому засіданні представник позивача просив позов задовольнити, відповідач ОСОБА_3 проти задоволення позову заперечував, надав письмові заперечення на позов.

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 24 червня 2016 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовної заяви та стягнути з позивача судовий збір за розгляд апеляційної скарги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання апеляційної інстанції представник позивача КЕВ м.Одеси та третьої особи не зявились, але про розгляд справи вони сповіщались належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про отримання ними судових повісток. Тому у відповідності до ч.2 ст. 305 ЦПК України неявка зазначених осіб не перешкоджає подальшому розгляду справи та доступі їх до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги та пояснення на неї відповідача ОСОБА_3, а також думку ОСОБА_4, яка підтримала доводи апеляції, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до статті 47 Конституції Україникожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Аналогічне положення містить і частина 4 статті 9 ЖК України.

Однак з матеріалів справи вбачається, що будівля №35 військового містечка 186 в м.Одесі є військовим майном та не має статусу житлового будинку, а має статус адміністративної будівлі «комплексна будівля клуб».

Відповідач ОСОБА_3 під час проходження військової служби в Одеському гарнізоні (військова частина А 1785) був розміщений разом із членами сімї для тимчасового проживання в приміщенні будівлі №35 військового містечка 186, на підставі спеціального дозволу на проживання №26 від 26.11.2014 року.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 не є а ні військовослужбовцями, а ні працівниками Збройних Силах України, не знаходяться на обліку військовослужбовців та членів їх сімей Одеського гарнізону, потребуючих поліпшення житлових умов.

Отже, суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку, що відсутні будь-які правові підстави для подальшого зайняття відповідачами спірного приміщення.

Суд перевірив усі докази, які навів представник позивача КЕВ м.Одеса у підтвердження своїх вимог, а відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - у підтвердження своїх заперечень, навів у рішенні фактичні обставини, які були встановлені судом при розгляді справи, вірно застосував правові норми, що регулюють ці правовідносини, та зробив вірний висновок про задоволення позовних вимог.

Посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_3 на те, що місцевий суд не прийняв до уваги тих обставин, що дозвіл №26 від 26.11.2014 року на проживання сімї відповідачів у спірному приміщенні не був скасований та не містить вказівки на його тимчасовість, а отже відповідачі мають правові підстави на володіння та користування спірним приміщенням, не приймається судовою колегією, оскільки відповідно до ст. 129 ЖК України на підставі рішення про надання жилої площі і гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу. Однак, в матеріалах справи відсутні докази надання ОСОБА_3 такого ордеру, також матеріали справи не містять доказів того, що спірне приміщення має статус нежитлового.

За таких обставин судова колегія вважає, що родина ОСОБА_6 не набула права на постійне користування спірним приміщенням.

Отже доводи ОСОБА_3 в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону і підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позову у повному обсязі, не заслуговують на увагу, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції в межах заявлених вимог повно і всебічно розглянув справу, дав належу оцінку наданим доказам, постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. 303,307 ч.1 п.1, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, рішення Приморського районного суду м.Одеси від 24 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак вона може бути оскаржена на протязі двадцяти днів з дня її проголошення до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області: М.М. Драгомерецький

ОСОБА_6

ОСОБА_2