Ухвала суду № 63734274, 15.12.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/8559/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Таварткіладзе О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.12.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Таварткіладзе О.М.

суддів: Гірняк Л.А., Процик М.В.,

при секретарі: Ярахмедові Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м.Одеси від 27 жовтня 2016 року по цивільній справі за позовом Одеської міської ради до Комунального підприємства „Домоуправління № 18, ОСОБА_5, ОСОБА_2, треті особи Департамент міського господарства Одеської міської ради, Київський РВ в м.Одеса ГУ ДМС України в Одеській області, Київської районної адміністрації Одеської міської ради як органу опіки та піклування про визнання недійсним договору найму, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2015 року представник ОМР ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства „Домоуправління № 18, ОСОБА_5, ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4, третіх осіб Департаменту міського господарства Одеської міської ради, Київського РВ в м.Одеса ГУ ДМС України в Одеській області про визнання недійсним договору найму житлового приміщення № 296 від 24.03.2014 року, укладений між КП «ДУ №18» та ОСОБА_5, посилаючись на невідповідність договору вимогам цивільного і житлового кодексів.

Заочним рішенням Київського районного суду м.Одеси від 23.11.2015 року позов Одеської міськради було задоволено. Визнано недійсним договір найму житлового приміщення № 296 від 24.03.2014 року, укладений між КП «ДУ №18» та ОСОБА_5.

У березні 2016 року ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх Граждан ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, і Граждан ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, звернулася до суду із заявою про перегляд і скасування заочного рішення.

Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 09.06.2016 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Київського районного суду м.Одеси від 23.11.2015 року задоволено. Заочне рішення Київського районного суду м.Одеси від 23.11.2015 року скасовано, справу призначено до розгляду в загальному порядку. Залучено до участі по даній справі Київську районну адміністрацію ОМР, як орган опіки та піклування.

Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 27.10.2016 року позов ОМР задоволено.

Визнано недійсним договір найму житлового приміщення №296 від 24.03.2014 року, укладений між Комунальним підприємством «Домоуправління №18» та ОСОБА_5.

Рішення суду є підставою для Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області оформити зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_9, 2004 року народження і ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_1.

Не погоджуючись із таким рішенням суду, ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулася до апеляційного суду Одеської області з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Київського районного суду м.Одеси від 27.10.2016 року та ухвалти нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню на таких підставах.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із Законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Задовольняючи вимоги Одеської міської ради, визнаючи недійсним договір найму житлового приміщення № 296 від 24.03.2014 року, укладений між КП «Домоуправління № 18» та ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що вказаний договір суперечить положенням ст. ст. 58 ,61 ЖК УРСР і порушує права та інтереси територіальної громади міста ОСОБА_1 в особі Одеської міської ради щодо володіння, користування і розпорядження обєктами житлового фонду.

Такий висновок суду відповідає матеріалам справи.

Судом встановлено, що:

24.03.2014 року між КП «Домоуправління №18» і ОСОБА_5 укладено договір № 296 найму житлового приміщення квартиру АДРЕСА_2, на яке у ОСОБА_5 відсутній ордер. На момент укладання договору відповідачі не мали реєстрації по цій квартирі, не проживали в цих приміщеннях. Договір найму №296 став підставою для оформлення реєстрації ОСОБА_5, ОСОБА_2 і неповнолітніх ОСОБА_3 і ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_3. Станом на 24.03.2014 року квартира АДРЕСА_4 була офісним приміщенням, тобто договір найму було укладено щодо зайнятого приміщення. Відповідачі фактично не вселились до квартири АДРЕСА_5.

Відповідно до положень ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановленічастинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно зі ст. 61 Житлового кодексу, користування жилим приміщенням у будинках державного й громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму, який укладається між наймодавцем житлово-експлуатаційною організацією (а у разі її відсутності відповідним підприємством, установою, організацією), і наймачем громадянином, на імя якого видано ордер.

Відповідно до положень ст.58 ЖК УРСР підставою для вселення в жиле приміщення будинку державного, або громадського фонду є ордер, який видається на підставі рішення виконкому відповідної ради.

Згідно з ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальній громаді міста належить право комунальноївласності, зокрема, на житловий фонд, і до виняткової компетенції органів місцевого самоврядування відносяться правомочності по володінню, користуванню і розпорядженню обєктами комунальної власності.

Відповідно до рішення Одеської обласної ради народних депутатів № 226-XXI від 25.11.1991 року «Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування і районів області» у комунальну власність територіальної громади м. Одеси був переданий весь жилий та нежилий фонд місцевих рад, розташований у рамках територіальних меж міста»

Згідно з ст. 18 ЖК УРСР управління житловим фондом здійснюється власником або уповноваженим ним органом у межах визначених власником.

Відповідно до Порядку надання і користування житловими приміщеннями з фондів житла для тимчасового проживання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 422 від 31.03.2004 року цей Порядок поширюється на громадян, які не мають або втратили постійне місце проживання, у зв'язку з чим їм надаються житлові приміщення з фондів житла для тимчасового проживання. Житлові приміщення з фондів житла для тимчасового проживання надаються громадянам за умови, якщо:

- таке житло є єдиним місцем проживання, а їх сукупний дохід недостатній для придбання або найму іншого житлового приміщення;

- середньомісячний сукупний дохід сім'ї за попередні шість місяців, розрахований виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, Київською та Севастопольською міськдержадміністраціями відповідно до ОСОБА_10 обчислення сукупного доходу сім'ї для всіх видів соціальної допомоги, менший від прожиткового мінімуму на сім'ю в розрахунку на місяць та величини регіонального показника опосередкованої вартості найму житла.

Як вбачається зі змісту договору найму житлового приміщення за № 296 від 24.03.2014 року комунальне підприємство «Домоуправління № 18» (Наймодавець) уклалало договір найму спірного житлового приміщення з ОСОБА_5 посилаючись в якості підстави на рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 324 від 15.08.2013 року.

Зі змісту рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради № 324 від 15.08.2013 року вбачається, що метою прийняття цього рішення є створення умов для реалізації громадянами права на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян в утриманні і збереженні існуючого житла з урахуванням, що громадяни мешкають в жилих приміщеннях, віднесених рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 19.03.2009 року № 207 до фонду житла для тимчасового проживання дуже тривалий час, що фактично не дає можливості органам місцевого самоврядування м. Одеси використовувати ці приміщення в якості фонду житла для тимчасового проживання.

Районним судом обгрунтовано встановлено, що договір найму укладено на спірне жиле приміщення квартири АДРЕСА_6, яке фактично було зайнято під офіс самого КП «Домоупраління № 18», що вбачається з свідоцтва про реєстрацію комунального підприємства та довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 03.03.2012 року (а. с. 11-12).

Відповідно до представленого акту обстеження від 27.04.2015 року, складеного комісією у складі виконуючого обовязки керуючого КП «Домоуправління № 18», юрискосульта та паспортиста даного комунального підприємства, а також трьох громадян, які мешкають у сусідніх квартирах будинку № 8 по вул. Краснова в м. Одесі, вбачається, що за адресою: АДРЕСА_7 ніхто не проживав і не проживає. За даною адресою зареєстровано КП «Домоуправління № 18» (а. с. 10).

Відомостей, що укладенню договору найму передувала видача ордеру на вселення до спірного житлового приміщення або взагалі приймалося рішення про виділення даного приміщення для проживання, відсутні.

Встановивши вказані обставини, районний суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання недійсним договору найму № 296 житлового приміщення квартири АДРЕСА_6, укладеного 24 березня 2014 року між КП «Домоупраління № 18» та ОСОБА_11

Сама ОСОБА_5 рішення районного суду про визнання недійсним договору найму, укладеного між нею та КП «Домоуправління № 18» не оскаржує.

Тому законність рішення районного суду в частині, що стосується безпосередньо прав і обовязків ОСОБА_5 не переглядається.

Разом з тим, умовами договору найму № 396 від 24 березня 2014 року передбачалося проживання разом з наймачем ОСОБА_5 її внучки ОСОБА_2 та неповнолітніх правнуків ОСОБА_3 та ОСОБА_10 (дітей ОСОБА_2В.).

З доданої до апеляційної скарги копії картки реєстрації ОСОБА_2 вбачається, що її попередньою адресою реєстрації є: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса 81 к. 2 кв. 74 (а. с. 201).

Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що ОСОБА_2 на підставі сводоцтва про право на спадщину від 09.10.2013 року належить 1/2 частина у праві власності на квартиру за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса 81 к. 2 кв. 74.

Крім того, ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 27.06.2014 року є власницею земельної ділянки та садового будинку на території садівничого товариства «Январец-6» Дачненської с/ради Біляївського району Одеської області.

Як вже зазначалося, рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради № 324 від 15.08.2013 року, на підставі якого КП «Домоуправління № 18» укладено оскаржуваний договір найму, спрямовано нанадання фактичної можливості приватизації громадянами житлових приміщень з фонду житла для тимчасового проживання, які вони тривалий час використовували в якості житла, що перешкоджає органам місцевого самоврядування використовувати його за призначенням.

Будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 з дітьми підпадають під категорію осіб, які мають право на житлові приміщення з фондів житла для тимчасового проживання, отримували та тривалий час проживали у такому житлі, не надано.

Доводи апеляційної скарги про те, що ордер на житлове приміщення є лише підставою для вселення, в той час як підставою для користування приміщенням є договір найму, не спростовують висновок районного суду, що договір найму жилого приміщення в будинках державного та громадського житлового фонду, укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем і наймачем громадянином, на імя якого виданий ордер.

Доводи апеляційної скарги, що судом не враховано, що ОСОБА_2 з дітьми користуються спірним приміщенням з 2009 року, не відповідають встановленим у справі обставинам і не підтверджуються зібраними доказами, які належним чином оцінені районним судом.

Самі по собі посилання ОСОБА_2 на порушення судом ст. ст. 3, 19 Конституції України, ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людлини щодо права на мирне володіння своїм майном і неможливість позбавлення права власності інакше як в інтересах суспільства на умовах передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, в даному випадку, не свідчать про порушення оскаржуваним рішення її права щодо володіння майном.

З досліджених судовою колегією матеріалів справи, встановлених обставин, та з урахуванням наведених в цій ухвалі апеляційного суду посилань на Закони та нормативні акти зокрема встановлено і вбачається, що:

1.є закон (нормативний акт), що регулює порядок надання і користування житловими приміщеннями з фондів житла для тимчасового проживання;

- ОСОБА_2 не підпадає під категорію осіб, які мають право на отримання житла для тимчасового проживання (відсутність будь-якого іншого житла, розмір - середньомісячного сукупного доходу сім'ї за попередні шість місяців, розрахованого виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, Київською та Севастопольською міськдержадміністраціями відповідно до ОСОБА_10 обчислення сукупного доходу сім'ї для всіх видів соціальної допомоги, менший від прожиткового мінімуму на сім'ю в розрахунку на місяць та величини регіонального показника опосередкованої вартості найму житла.);

- відсутні будь-які документальні докази, що ОСОБА_2 у передбаченому Законом порядку отримувала житло для тимчасового проживання, вселялася в таке житло, тривалий час проживала в ньому, оскільки підставою для укладення договору найму зазначено рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради № 324 від 15.08.2013 року, яке передбачає можливість приватизації житла з фонду для тимчасового проживання, для тих громадян, що тривалий час проживали і проживають у жилих приміщеннях фонду для тимчасового проживання.

2. Оскаржуваним рішенням визнано недійсним договір найму, який передбачав право проживання в спірному жилому приміщенні ОСОБА_2 та її неповнолітніх дітей. Тобто відбулося втручання у сферу житлових прав ОСОБА_2 та її неповнолітніх дітей.

3. Таке втручання переслідувало законну мету і було законним (на підставі закону).

4. У звязку з наявністю у ОСОБА_2 іншого житла на праві приватної власності, наявності іншої нерухомості (земельної ділянки та садового будинку), ненадання документального підтвердження наявності права на отримання житла для тимчасового проживання, вселення та проживання в такому житлі, судова колегія розцінює, що втручання є необхідним (в контектсі розуміння такої необхідності в демократичному суспільстві) для захисту прав та інтересів власника територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради.

5. Втручання, що відбулося окрім того, що є достатнім, є також і є виправданим, тобто пропорційним інтересам суспільства (територіальної громади міста ОСОБА_1) та ОСОБА_2, яка діє від свого імені та у своїх інтересах, а також від імені та в інтересах її неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Таким чином з наведених ОСОБА_2 в апеляційній скарзі доводів не вбачається підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстнації про визнання недійсним договору найму житлового приміщення № 296 від 24.03.2014 року, укладеного між КП «Домоуправління № 18» та ОСОБА_5

Зазначення в резолютивній частині оскаржуваного рішення, що воно є підставою для ГУ ДМС України в Одеській області оформити зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_5 .Р.Д., ОСОБА_2, ОСОБА_3М. 2004 року народження і ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_3 здійснено судом з посиланням на наслідки недійсності правочину в порядку ч.1 ст. 216 ЦК України і таке зазначення є похідним від задоволення вимог про визнання договору найму недійсним.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, внаслідок чого апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 317 ЦПК України, судова колегія

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Київського районного суду м.Одеси від 27 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили ухвалою суду.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: Л.А. Гірняк

ОСОБА_12