Ухвала суду № 63733410, 01.03.2016, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/4469/16-к

Номер провадження:1-кп/521/448/16

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 лютого 2016 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Гарського О.В.

секретаря Руднік С.О.

за участю прокурора Одабашян С.С.

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

захисників адвокатів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі в порядку ст. 314 КПК України обвинувальний акт у відношенні: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який обвинувачується у скоєнні злочинів передбачених п. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 368, п. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 371 КК України, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 який обвинувачується у скоєнні злочинів передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 371 КК України, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, який обвинувачується у скоєні злочину, передбаченого п. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

До Малиновського районного суду м. Одеси надійшов обвинувальний акт та додані до нього матеріали у відношенні ОСОБА_1, який обвинувачується у скоєнні злочинів передбачених п. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 368, п. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 371 КК України, ОСОБА_2 який обвинувачується у скоєнні злочинів передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 371 КК України, ОСОБА_3, який обвинувачується у скоєні злочину, передбаченого п. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України.

Прокурор під час підготовчого судового засідання висказав думку, щодо можливості призначення судового розгляду за вказаним обвинувальним актом. Окрім того, прокурор заявив клопотання щодо продовження строків тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, оскільки існують ризики передбачені ст. 177 КПК України які свідчать про необхідність продовження найбільш суворого запобіжного заходу. Обвинуваченому ОСОБА_3 прокурор просив застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Захисник ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 заявили клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, в звязку з порушенням вимог КПК України при його складанні. Окрім того, захисники ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заявили клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з тримання під вартою на домашній арешт, оскільки підстав для тримання їх під вартою не має.

Захисник ОСОБА_8 не заперечував проти призначення до судового розгляду обвинувального акту, та застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту його підзахисному.

Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтримали клопотання своїх адвокатів та просили повернути обвинувальний акт прокурору та змінити запобіжний захід.

Обвинувачений ОСОБА_3 не заперечував проти призначення обвинувального акту та застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Прокурор за результатами виступів адвокатів, висказав заперечення, щодо повернення обвинувального акту та зміни запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Потерпілий ОСОБА_9 в підготовче судове засідання викликався в порядку ст. 135 КПК України, шляхом повідомлення особисто. Однак в підготовче судове засідання не зявився. Учасники судового засідання висказали думку щодо можливості проведення підготовчого судового засідання без участі потерпілого, який належним чином сповіщений про дату, час та місце проведення судового засідання.

Вивчивши обвинувальний акт та приложені до нього матеріали, вислухавши клопотання учасників судового розгляду та їх обопільні думки, суд вважає, що можливо призначити судовий розгляд і необхідно задовольнити клопотання прокурора, а в задоволенні клопотань захисників необхідно відмовити, з наступних підстав.

Судом у підготовчому судовому засіданні встановлено, що обвинувальний акт підсудний Малиновському районному суду м. Одеси, підстав для закриття кримінального провадження за обвинувальним актом не має, обвинувальний акт складений відповідно до вимог КПК України. Судовий розгляд необхідно здійснювати у відкритому судовому засіданні.

Суд вважає за необхідне відмовити в задоволені клопотань захисників адвокатів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, з наступних підстав.

Даючи оцінку доводам захисників, щодо порушень допущених при складанні обвинувального акту, судом встановлено наступне.

Так, обвинувальний акт містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення КК України та формулювання обвинувачення.

Питання щодо непогодження сторони захисту з викладеними обставинами злочину та правовою кваліфікацією може бути розглянуто судом лише під час судового розгляду. У даному випадку обвинувальний акт є процесуальним документом, яким не тільки закінчується досудове розслідування, але й яке містить безумовно субєктивне твердження слідчого та прокурора, про вчинення певною особою злочину. Перевірка вказаного твердження може бути здійсненна лише судом і тільки під час судового розгляду кримінального провадження.

Щодо порушень, виявлених у реєстрі матеріалів досудового розслідування, суд вважає, що відсутність нумерації процесуальних дій та прийнятих процесуальних рішень, відсутність часу проведення певних процесуальних дій, а також не зазначення місця проживання ОСОБА_2 в обвинувальному акті, не є суттєвим порушенням вимог КПК України, які перешкоджають повному, швидкому та неупередженому судовому розгляду. Аркуші справи в реєстрі матеріалів досудового розслідування відповідно до ст. 109 КПК України не зазначаються. Відомості щодо потерпілого та обвинувачених в обвинувальному акті та реєстрі матеріалів досудового розслідування зазначені. Відомості про відкриття сторонам матеріалів досудового розслідування також зазначені.

Питання щодо огляду місця події та надання дозволу на проведення обшуку автомобіля може бути вирішено лише під час судового розгляду.

Не передбачено ст. ст. 109, 291 КПК України зазначення в реєстрі матеріалів досудового розслідування відомостей про докази які стосуються особи обвинуваченого та стану здоровя останнього. Тобто довідки, листи, копії документів які були зібранні стороною захисту під час досудового розслідування, безумовно є частиною матеріалів кримінального провадження, однак не повинні бути зазначені в реєстрі матеріалів досудового розслідування.

Таким чином, клопотання захисників про повернення обвинувального акту прокурору не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо скасування арешту майна, суд вважає, що вказане питання заявлено адвокатом передчасно. Так суд під час підготовчого судового засідання позбавлений можливості зясувати підстави арешту майна, власника майна, чи є вказаний транспортний засіб речовим доказом по провадженню, чи заявлений у кримінальному провадженні цивільний позов. Вказані обставини, можливо зясувати під час судового розгляду, після чого вирішити питання про скасування арешту майна.

Посилання захисника ОСОБА_6 на ч. 2 ст. 170 КПК України, є помилковим, оскільки ст. 170 КПК України, відповідно до Закону України від 10.11.2015 року має іншу редакцію. Окрім того, Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо виконання рекомендацій, які містяться у шостій доповіді Європейської комісії про стан виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, стосовно удосконалення процедури арешту майна та інституту спеціальної конфіскації» від 16.02.2016 року, стаття 170 КПК України викладена знову у новій редакції.

Таким чином, підстав для задоволення клопотання захисника щодо скасування арешту майна не має.

Вирішуючи питання щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судом встановлено наступне.

Обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 предявлено обвинувачення у вчиненні тяжких злочинів.

Метою продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обом обвинуваченим є: запобігання спробам переховуватись від суду та незаконно впливати на обвинуваченого ОСОБА_3, потерпілого і свідків по провадженню.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 368, п. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 371 КК України та відповідно ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 371 КК України, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачені можуть вдатися до спроб перешкоджати кримінальному провадженню, шляхом переховування від суду та здійснення впливу на учасників кримінального провадження.

Вказані обставини обєктивно підтверджуються матеріали судової справи.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд також враховує, обставини передбачені ст. 178 КПК України, а саме вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченими кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у разі визнання винуватими (за кримінальні правопорушення передбачені ч. 3 ст. 368 та ч. 3 ст. 371 КК України передбачене покарання лише у вигляді позбавлення волі на строк від пяти до десяти років; окрім того КК України передбачає заборону застосування ст. ст. 69, 75 КК України до осіб засуджених за корупційні злочини), вік та стан здоровя (відомості про наявність тяжких захворювань в судовому засіданні не представлені), міцність соціальних звязків в місці постійного проживання обвинувачених (останні мають місце реєстрації та постійне місце проживання в м. Одесі; одружені) ту обставину, що обвинувачені раніше не судимі, майновий стан останніх, місце роботи (ОСОБА_2 працівник поліції, ОСОБА_1 бувший працівник міліції), а також розмір майнової шкоди, у завдані якої обвинувачуються ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Обмежень передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України судом під час підготовчого судового засідання не встановлено.

Суд вважає, що прокурором під час підготовчого судового засідання надано достатньо матеріалів (доказів), які є достатніми для переконання, що жоден із більш мяких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, в звязку з чим вважає за необхідне продовжити до обвинувачених запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Підстав для зміни застави як альтернативного види запобіжного заходу не має.

При вирішенні питання щодо запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд також враховує практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).

Так, дійсно у ЄСПЛ вироблена усталена судова практика та сформульовані основні «правові позиції» щодо вимог, які зобовязані дотримуватися держави за п. 3 ст. 5 Європейської Конвенції з прав людини. Зокрема, наголошується на тому, що згідно з п. 3 ст. 5 Конвенції особу, обвинувачену в правопорушенні, має бути звільнено до судового розгляду, якщо держава не доведе існування «відповідних і достатніх» підстав для подальшого тримання її під вартою (Рішення ЄСПЛ від 08.06.1995 у справі «Ягчі і Саргін проти Туреччини»). Щоб дотриматися цієї вимоги, суд повинен дослідити всі факти існування реального суспільного інтересу, який за належного врахування принципу презумпції невинуватості виправдовує відступ від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи, і викласти ці міркування у своїх рішеннях.

Так, під час підготовчого судового засідання, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 скоїв умисний злочин будучи співробітником правоохоронного органу, обвинувачений ОСОБА_1 є бувшим співробітником міліції. Вчинені ними злочини відносяться до категорії не тільки у сфері службової діяльності але проти правосуддя. Хоча обидва обвинувачених мають стійки соціальні звязки, однак обставини злочину та обставини за яких проводилось затримання обвинувачених свідчать про можливість переховуватись від суду. З доводів прокурора вбачається що обвинувачений ОСОБА_3, який є співучасником злочину, не тільки надає покази за якими визнає свою вину, але й свідчить не на користь обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Оскільки суд досліджує докази безпосередньо, є підстави вважати, що до допиту обвинуваченого ОСОБА_3, потерпілого ОСОБА_9 та свідків по провадженню в судовому засіданні, є обґрунтовані ризики того, що обвинувачені можуть впливати на покази вказаних осіб.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що існують відповідні та достатні підстави для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки існує реальний суспільний інтерес, який виправдовує відступ від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи.

При цьому суд зазначає, що в подальшому після дослідження всіх необхідних доказів по провадженню та з урахуванням думки учасників судового розгляду, судом може бути вирішено питання про зміну запобіжного заходу на більш мякий, з метою не допустити перетворювання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на своєрідну прелюдію до завчасного відбування можливого в майбутньому вироку про позбавлення свободи (Рішення ЄСПЛ від 27.06.1968 року «Ноймер проти Австрії).

Таким чином, підстав для задоволення клопотань захисників щодо зміни запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вказаній стадії судового процесу не має.

Вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, судом встановлені наступні обставини.

Обвинуваченому ОСОБА_3 предявлено обвинувачення у вчинені тяжкого злочину у сфері службової діяльності у співучасті.

Метою застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до ОСОБА_3 є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобіганням спробам вчинити дії, що можуть будь яким чином перешкодити кримінальному провадженню.

Застосування такого запобіжного заходу для ОСОБА_3, буде достатнім та необхідним для належної поведінки обвинуваченого і таким, що зможе запобігти ризикам передбаченим ст. 177 КПК України, оскільки підстав для застосування більш суворого запобіжного заходу під час підготовчого судового засідання не встановлено.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 кримінального правопорушення передбаченого. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може вдатися до спроб будь яким чином перешкодити кримінальному провадженню.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, суд також враховує, обставини передбачені ст. 178 КПК України.

Під час підготовчого судового засідання судом зясовані питання передбачені ст. 315 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 314, 315, 316 КПК України, СУД, -

У Х В А Л И В:

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта у відношенні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який обвинувачується у скоєнні злочинів передбачених п. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 368, п. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 371 КК України, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 який обвинувачується у скоєнні злочинів передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 371 КК України, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, який обвинувачується у скоєні злочину, передбаченого п. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України на 09.03.2016 року на 14 годину 30 хвилин у приміщенні Малиновського районного суду м. Одеси (каб. № 303) у відкритому судовому засіданні за участю прокурора, потерпілого, обвинувачених їх захисників.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_3 задовольнити.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 на строк 60 (шістдесят) днів.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4 на строк 60 (шістдесят) днів.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, з забороною обвинуваченому залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 у певний період доби, а саме з 20 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин.

Зобовязати ОСОБА_3 невідкладно прибути до місця свого проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5. Розяснити обвинуваченому його обовязок, щодо заборони залишати вказане житло у період доби, а саме з 20 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 обовязки строком на 60 (шістдесят) днів, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

а) прибувати до суду та прокурора за першою вимогою;

б) не залишати місце постійного проживання з 20 годин 00 хвилин до 06 годин 00 хвилин АДРЕСА_1;

в) не спілкуватися з іншими обвинуваченими та з потерпілими і свідками по провадженню;

г) не відлучатись з м. Одеса без дозволу прокурора та/або суду;

д) повідомити прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Розяснити обвинуваченому ОСОБА_3, що в разі невиконання покладених на нього обовязків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Контроль за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом покласти на прокурора.

Строк дії ухвали суду щодо продовження строку тримання під вартою становить 60 (шістдесят днів) і обчислюється з моменту закінчення строку попередньої ухвали суду, тобто з 02.03.2016 року. Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою припиняє свою дію 30.04.2016 року.

Розмір застави обом обвинуваченим залишити без змін.

Строк дії ухвали суду про тримання особи під домашнім арештом становить 60 (шістдесят) днів і обчислюється з моменту оголошення ухвали суду, тобто з 29.02.2016 року. Ухвала суду про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію 29.04.2016 року.

В задоволенні клопотань адвокатів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 відмовити.

Начальнику Одеського слідчого ізолятора пропоную доставити обвинувачених ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 в судове засідання на 09.03.2016 року на 14 годину 30 хвилин до Малиновського районного суду м. Одеси для розгляду кримінального провадження щодо них /суддя Гарський О.В./.

Про дату, час та місце проведення судового розгляду повідомити прокурора який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням прокуратури Одеської області, потерпілого, обвинувачених, їх захисників.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

С У Д Д Я: /підпис/

Копія ухвали вірна.

Суддя: О.В. Гарський

Секретар: