Рішення № 63733408, 16.12.2016, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

Справа № 521/18667/16-ц

Пр. № 2/521/6183/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2016 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста ОСОБА_1 в складі:

головуючого - судді Сегеди О.М.,

при секретарі - Тищенко Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті ОСОБА_1 цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки,

встановив:

У листопаді 2016р. ОСОБА_2звернувся до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_3, посилаючись на те, що 02 жовтня 2015 року між ним та відповідачкою був укладений нотаріально посвідчений договір позики, відповіднодо якого він передав ОСОБА_3у борг 406800,00 грн., що еквівалентно 18000,00 доларів США, які боржниця зобовязувалася повертати щомісячно рівними частками у розмірі 22600,00 грн., що еквівалентно 1000,00 доларів США, без отримання відсотків, строком повернення до 02 квітня 2017 року.

В забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_3за договором позики від 02 жовтня 2015 року між ОСОБА_2та ОСОБА_3був укладений нотаріально посвідчений іпотечний договір, відповідно до якого остання передала в іпотеку нерухоме майно, а саме однокімнатну квартиру №6, що розташована по вул. Академіка Філатова, 40 в м. Одесі, загальною площею 35,7 кв.м., в тому числі житловою 16,5 кв.м., що належить відповідачці на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 20 вересня 2013 року.

Позивач зазначав, що він свої зобовязання за договором позики перед відповідачкою виконав в повному обсязі, але останньою були порушені умови договору позики щодо повернення суми боргу і на його прохання повернути борг в добровільному порядку, вона відмовляється.

Неналежне виконання взятих відповідачкою на себе зобовязань за договором позики від 02 жовтня 2015 року призвели до виникнення заборгованості, яка станом на 24 жовтня 2016 року згідно з розрахунками заборгованості складає 298643,83 грн., з яких: сума заборгованості за договором позики 271200,00 грн., збитки від інфляції -19976,83 грн., три відсотки річних за користування чужими коштами 7467,00 грн.

Стверджував, що з метою врегулювання спору, позивачем було направлено на адресу відповідачки претензію, з вимогою погашення заборгованості у термін до 29 грудня 2015 року, яку остання залишила без задоволення.

Оскільки відповідачка ухиляється від виконання взятих на себе зобовязань, позивач просив суд винести рішення, яким звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом визнання за ним права власності на нерухоме майно, а саме однокімнатну квартиру №6, що розташована по вул. Академіка Філатова, 40 в м. Одесі, загальною площею 35,7 кв.м., в тому числі 16,5 кв.м., що належить відповідачці на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 20 вересня 2013 року, та стягнути з останньої судовий збір в розмірі 6890,00 грн.

Представник позивача, діючий на підставі ордеру від 01 жовтня 2016року у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі (а.с.60).

Представник відповідача, діючий на підставі договору від 10 грудня 2016 року та ордеру від 12 грудня 2016 року у судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити (а.с. 51,52).

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника відповідача, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом.

Судом встановлено, що02 жовтня 2015 року між ОСОБА_2та ОСОБА_3 був укладений нотаріально посвідчений договір позики (а.с.4).

Відповідно до п.1 Договору позики від 02 жовтня 2015 року позивач передав відповідачці у борг 406800,00 грн., що еквівалентно 18000,00 доларів США, які остання зобовязувалася повернути щомісячно рівними частками у розмірі 22600,00 грн., що еквівалентно 1000,00 доларів США, без отримання відсотків, строком повернення до 02 квітня 2017 року.

Згідно п. 5 Договору позики у разі, якщо ОСОБА_3 своєчасно не поверне суму позики, вона зобовязана сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також зобовязана сплатити неустойку (штраф), яка нараховується від дня коли гроші мали бути повернути, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, у розмірі 3 (три) відсотка річних від простроченої суми відповідно до ст. 1050 ЦК України.

В забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_3 за договором позики від 02 жовтня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений нотаріально посвідчений іпотечний договір, відповідно до якого остання передала в іпотеку нерухоме майно, а саме однокімнатну квартиру №6, що розташована по вул. Академіка Філатова, 40 в м. Одесі, загальною площею 35,7 кв.м., в тому числі житловою 16,5 кв.м., що належить відповідачці на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 20 вересня 2013 року (а.с.6-13).

Згідно п.1 Іпотечного договору від 02 жовтня 2016року іпотекою за іпотечним договором від 02 жовтня 2016 року забезпечується виконання всіх зобовязань щодо повернення грошових коштів ОСОБА_3 перед іпотекодержателем, що випливають з укладеного між ними договору позики, укладеного між сторонами цього договору.

Судом встановлено, що позивач свої зобовязання виконав в повному обсязі, та передав відповідачу у борг 406800,00 грн.

Факт отримання відповідачкою вказаних коштів підтверджується пунктом 3 Договору позики, де зазначено, що позика отримана позичальником від позикодавця до підписання цього Договору.

В процесі судового розгляду справи було встановлено, що відповідачка умови Договору позики, укладеного між нею та позивачем, не виконала, борг не повернула, що свідчить про те, що відповідачка від виконання своїх зобовязань ухиляється.

Факт не повернення боргу підтвердив і представник відповідача у судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідачки із претензією про повернення грошових коштів, передбачених договором (а.с.29-30), а 07 листопада 2016року звернувся до суду із позовом, проте станом на теперішній час відповідачка жодних дій з повернення позики не вчинила.

Встановлено, що в результаті неналежного виконання взятих відповідачкою на себе зобовязань за договором позики від 02 жовтня 2015 року у останній перед позивачем виникла заборгованість, яка станом на 24 жовтня 2016 року складає 298643,83 грн., з яких:

-сума заборгованості за договором позики 271200,00 грн.,

-збитки від інфляції -19976,83 грн.,

-три відсотки річних за користування чужими коштами 7467,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що квартира №6, що розташована по вул. Академіка Філатова, 40 в м. Одесі, загальною площею 35,7 кв.м., в тому числі 16,5 кв.м. належить відповідачці на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 20 вересня 2013 року.

Відповідно до п.1.6 Іпотечного договору від 02 жовтня 2015 року за рахунок предмету іпотеки іпотекодержатель має право: 1) задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням в повному обсязі, що визначається відповідно до Договору позики, цього Договору та чинного законодавства України; 2) відшкодувати в повному обсязі всі свої витрати, повязані із реалізацією будь-яких прав іпотекодержателя , що випливають з цього Договору, включаючи витрати на утримання та збереження Предмета іпотеки; витрати на страхування предмета іпотеки (якщо іпотекодержатель поніс такі витрати); збитки, завдані іпотекодержателю порушенням Основного зобовязанням чи умов цього договору; витрати, повязані з предявленням вимоги за Основним зобовязанням, зверненням стягнення на предмет іпотеки та його реалізацією, включаючи судові витрати, витрати на оплату винагороди залученням експертам (оцінювачам, юристам), на оформлення права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки (якщо іпотекодержатель вирішить залишити предмет іпотеки у своєї власності), на організацію продажу предмету іпотеки (якщо іпотекодержатель вирішить здійснити продаж предмету іпотеки від свого імені), на підготовку до проведення прилюдних торгів тощо; витрати понесені іпотекодержателем у звязку з купівлею/продажем/обміном коштів, отриманих в результаті реалізації предмета іпотеки, у валюті основного зобовязання; інші документально підтверджені витрати іпотекодержателя, якщо вони будуть мати місце. Розмір зазначених вимог та витрат визначається на момент їх фактичного задоволення.(а.с.8).

Відповідно до п.2.3.5 Іпотечного договору від 02 жовтня 2015 року у разі порушення іпотекодавцем обовязків за договором позики, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобовязання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно п. 3.2 Іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється одним з таких способів за вибором іпотекодержателя: за рішенням суду; на підставі виконавчого напису нотаріуса; шляхом позасудового врегулювання відповідно до передбачених цим договором застережень про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 509 ЦК Українипередбачено, що зобовязання виникають з договорів та інших правочинів. Відповідно до вимогстатті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 527 ЦК України боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання зобовязання.

Згідно зістаттею 530 цього Кодексу, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

У разі порушення зобовязання відповідно до ст.611 ЦК України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом (неналежне виконання)..

Згідно із частиною першою статті 549 цього Кодексу в разі порушення зобовязання боржник зобовязаний сплатити неустойку (штраф, пеню).

Відповідно до вимогстатті 612 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобовязання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Статтею 623 ЦК України встановлено, що боржник який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані збитки.

Частиною другою ст.1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець, має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У частинах першій, третій статті 36 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання в порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

При цьому згідно із частиною першою статті 37 Закону України «Про іпотеку» правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано статтею 39 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотекишляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Отже, аналіз положень статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», статей 328, 335, 376, 392 ЦК України дає підстави для висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя). У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку»).

З огляду на наведене, суд вважає обґрунтованими та законними вимоги щодо звернення стягнення та визнання права власності на предмет іпотеки, та такими, що одночасно виключать можливість задоволення вимог позивача про стягнення грошових коштів, оскільки повністю захистять порушені права позивача.

Згідно ст.217 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, про що зазначає в рішенні. Приймаючи рішення щодо звернення стягнення на заставлене майно, суд встановлює такий порядок виконання рішення, при якому звернення стягнення на майно проводиться в будь-якій послідовності за вибором стягувача.

Суд вважає, що укладаючи договір позики від 02 жовтня 2015р. та іпотечний договір від 02 жовтня 2015 року відповідачка усвідомлювала та підтвердила, що умови договорів для неї зрозумілі, підписані нею особисто.

Відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, як це передбачено статтею 617 ЦК України.

За такими обставинами, суд доходить до висновку, що позов про звернення стягнення та визнання права власності на предмет іпотеки підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовій збір в розмірі 6890,00грн., які підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача.

Керуючись ст.ст.16,328, 335, 376, 392, 509, 526, 527, 530, 572, 575, 610, 611, 612, 623, 1046, 1059ЦК України, 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити.

Звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом визнання за ОСОБА_2права власності на квартиру №6, що розташована по вул. Академіка Філатова, 40 в м. Одесі, загальною площею 35,7 кв.м., в тому числі житловою 16,5 кв.м., яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_3 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 20 вересня 2013 року.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2судовій збір в сумі 6890 (шість тисяч вісімсот девяносто) гривень 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: О.М. Сегеда