Ухвала суду № 63726700, 26.12.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2952/16Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : на ухвалу ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2суддівОСОБА_3, ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18 вересня 2014 року у справі за поданням Смілянського міського відділу ДВС Смілянського міськрайонного управління юстиції про обмеження права на виїзд за межі України,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2014 року головний державний виконавець Смілянського міського відділу ДВС Смілянського МУЮ звернувся до суду з поданням про обмеження права на виїзд за межі України громадянина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Подання обґрунтовував тим, що 06 квітня 2014 року до них надійшло на виконання рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області по виконавчому листу за №703/752/14-ц від 13 травня 2014 року про стягнення із ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» боргу в сумі 16 463,86 грн.

Зазначав, що боржнику ОСОБА_6, який проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, державним виконавцем направлено вимоги про необхідність виконання рішення суду по сплаті боргу.

Однак, ОСОБА_6 вимоги державного виконавця не виконує, заходів щодо повного або часткового погашення боргу не вживає.

З метою повного, своєчасного виконання рішення суду просив встановити тимчасове обмеження у праві виїзду громадянину України ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, за межі України.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18 вересня 2014 року подання задоволено.

Тимчасово обмежено ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4 і праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа до виконання зобовязань по рішенню Смілянського міськрайонного суду Черкаської області №703/752/14-ц, 2/703/348/14 від 31 березня 2014 року.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права.

Законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобовязань, а за ухилення від їх виконання.

Вважає, що на момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобовязань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути обєктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Зазначав, що державний виконавець до свого подання не додав будь-яких доказів про повідомлення його, як боржника, про відкриття провадження та надання терміну для добровільного виконання рішення суду, про ухилення від виконання зобовязань, а подання розглядалось взагалі без участі державного виконавця, що є порушенням ст. 377-1 ЦПК України.

Тому просив скасувати ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18 вересня 2014 року.

Постановити по справі нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні подання старшого державного виконавця Смілянського міського відділу ДВС про тимчасове обмеження ОСОБА_6 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа до виконання зобовязань по рішенню Смілянського міськрайонного суду Черкаської області №703/752/14-ц, 2/703/348/14 від 31 березня 2014 року.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, судова колегія приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги по наступних підставах.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ст. 2 протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікований ЗУ 11 вересня 1997 року) та ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», заходи щодо обмеження свободи пересування повинні бути достатньо виправдувальні суспільним інтересам в демократичному суспільстві.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Закон України «Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Згідно п.18 ч.3 ст.11 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Статтею 377? ЦПК України (в редакції Закону 2014 року) передбачено, що питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Відповідно до розяснень ВСУ, викладених у листі від 01 лютого 2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України», ухилення від виконання зобовязань, покладених на боржника рішенням варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Поряд з цим, про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обовязків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обовязків, передбачених ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення, надавати у строк, установлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасно з'являтися за викликом державного виконавця; письмово повідомляти державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Таким чином законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Обовязок доказування факту ухилення боржника від виконання ним своїх зобовязань покладений на державного виконавця, що подає таке подання.

Але зазначених норм права та розяснень щодо їх правозастосування не врахував суд першої інстанції при постановленні ухвали, що оскаржується. І, не зважаючи на те, що виконавчий лист був виданий на виконання заочного рішення, яке було ухвалене без участі відповідача, та що до подання органу ДВС було додано лише документи, які свідчать про наявність виконавчого провадження та проведення поточних виконавчих дій (виконавчий лист від 13 травня 2014 року, постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №43610162 від 06 червня 2014 року, витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 18 червня 2014 року, згідно якого встановлена заборона відчужувати все нерухоме майно ОСОБА_6 до 18 червня 2019 рокую, відповіді на запити щодо наявності у ОСОБА_6 майна, рахунків у банках, про джерела отримання доходів, пенсії та акт державного виконавця про вихід за адресою вул. Київська, 23 в м. Сміла, де зазначено, що за вказаною адресою боржника не застали, зі слів сусідів він там не проживав /а.с. 57-63/), але при цьому не додано доказів про те, що ОСОБА_6 хоча б повідомлялося про відкриття виконавчого провадження, а подання взагалі не містить будь-яких доказів ухилення боржника від виконання покладених на нього зобов'язань, лише вказуючи на наявну заборгованість, - суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення подання, виходячи лише з констатації факту наявності у ОСОБА_6 заборгованості, на яку послався державний виконавець. Що не може слугувати достатньою правовою підставою для обмеження ОСОБА_6 у праві виїзду за межі України, оскільки жодних доказів ухилення останнього від виконання судового рішення суду надано не було.

Крім того на підтвердження відсутності умисного ухилення ОСОБА_7 від виконання судового рішення вказує та обставина, що дізнавшись про наявність вказаного заочного рішення останній в добровільному порядку погасив існуючу заборгованість перед стягувачем ПАТ КБ «ПриватБанк», про що свідчить видані йому довідки від 09.12.2016 року про відсутність заборгованості перед ПАТ КБ «ПриватБанк».

Отже, за встановлених обставин та враховуючи наявні докази, у суду були відсутні підстави для задоволення подання головного державного виконавця Смілянського міського відділу ДВС Смілянського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_8 про тимчасове обмеження права у виїзді за межі України громадянину ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.

Тому ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18 вересня 2014 року у справі за поданням Смілянського міського відділу ДВС Смілянського міськрайонного управління юстиції про обмеження права на виїзд за межі України належить скасувати, постановивши нову ухвалу, якою у задоволенні подання головного державного виконавця Смілянського міського відділу ДВС Смілянського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_8 про тимчасове обмеження права у виїзді за межі України громадянину ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5 відмовити за безпідставністю та відсутністю доказів для його задоволення.

Керуючись ст. 303, 307, 312, 314, 315 ЦПК України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18 вересня 2014 року - задовольнити.

Ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18 вересня 2014 року у справі за поданням Смілянського міського відділу ДВС Смілянського міськрайонного управління юстиції про обмеження права на виїзд за межі України скасувати.

Постановити нову ухвалу.

У задоволенні подання головного державного виконавця Смілянського міського відділу ДВС Смілянського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_8 про тимчасове обмеження права у виїзді за межі України громадянину ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5 відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді :