Ухвала суду № 63726649, 22.12.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2669/16Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 19, 27 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2суддівОСОБА_3, ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" - ОСОБА_6 на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 30 вересня 2016 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а :

У травні 2016 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги мотивуючи тим, що 22 травня 2008 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_7 був укладений кредитний договір, згідно якого ОСОБА_7 отримав грошові кошти в сумі 24 000 доларів США зі сплатою 13,50% річних з кінцевим терміном погашення заборгованості 21 травня 2023 року.

Додатковою угодою № 1 сторони встановили нову відсоткову ставку за Кредитом на рівні 14 % річних, починаючи з 20.10.2008 року. Додатковою угодою № 2 від 30.06.2009 року сторони змінили графік погашення кредиту та встановили кінцевий термін повернення кредиту 21.05.2028 року.

З метою забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_7 за кредитним цим договором, 22 травня 2008 року між позивачем, відповідачем ОСОБА_7 та відповідачами ОСОБА_9 і ОСОБА_10 було укладено договори поруки, відповідно до яких поручителі зобовязались відповідати солідарно у повному обсязі за виконання ОСОБА_7 зобовязань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів та можливих штрафних санкцій.

Позивач свої зобовязання за кредитним договором виконав в повному обсязі та надав кредит ОСОБА_7

Натомість відповідач ОСОБА_7 не виконує свої обов'язки за кредитним договором, внаслідок чого станом на 13 травня 2016 року виникла заборгованість в розмірі 35 869,48 доларів США, що в еквіваленті на дату розрахунку за курсом НБУ становить 907 961,80 грн.

Вказана заборгованість складається із заборгованості за кредитом в розмірі 20 534,00 доларів США, що в еквіваленті на дату розрахунку за курсом НБУ становить 519 775,87 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 10 797,23 доларів США, що в еквіваленті на дату розрахунку за курсом НБУ становить 273 309,58 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 2 226,88 доларів США, що в еквіваленті на дату розрахунку за курсом НБУ становить 56 368,89 грн., пені за несвоєчасне повернення відсотків в розмірі 2 311,37 доларів США, що в еквіваленті на дату розрахунку за курсом НБУ становить 58 507,46 грн.

У звязку з невиконанням умов договору 05.01.2016 року позивачем усім відповідачам були направлені повідомлення про необхідність погашення заборгованості, які були залишені ними без реагування.

Позивач просив суд:

- стягнути солідарно з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" заборгованість за договором кредиту №915/06-034-305 від 22.05.2008 року за тілом кредиту та відсотками в розмірі 31 331,23 доларів США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 793 085,45 гривень;

- стягнути солідарно з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" заборгованість за договором кредиту №915/06-034-305 від 22.05.2008 року по пені в розмірі

114 876,35 гривень;

- стягнути солідарно з ОСОБА_7 та ОСОБА_9 на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" заборгованість за договором кредиту №915/06-034-305 від 22.05.2008 року за тілом кредиту та відсотками в розмірі 31 331,23 доларів США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 793 085,45 гривень;

- стягнути солідарно з ОСОБА_7 та ОСОБА_9 на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" заборгованість за договором кредиту №915/06-034-305 від 22.05.2008 року по пені в розмірі 114 876,35 гривень;

- стягнути з ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" витрати по сплаті судового збору в сумі 13 619,43 гривень.

Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 30 вересня 2016 року позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість за договором кредиту № 915/06-034-305 від 22.05.2008 року за тілом кредиту та відсотками в розмірі 31 331 долар США 23 центи, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 793 085 грн. 45 коп., а також заборгованість по пені в розмірі 114 грн. 35 коп.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» судові витрати по оплаті судового збору в сумі 13 619 грн. 43 коп.

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся з апеляційною скаргою.

Вимоги якої обґрунтовував тим, що судом безпідставно було відмовлено в задоволені позовних вимог щодо поручителів ОСОБА_8 та ОСОБА_9

Апелянт зазначає, що згідно п. 1.1 Договорів поруки відповідачі взяли на себе зобов'язання перед Банком солідарно відповідати за виконання позичальником у повному обсязі зобов'язань за договором кредиту № 915/06-034-305 від 22.05.2008 року, а саме повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, а також можливої неустойки (пені, штрафу) у розмірі та у випадках передбачених Договором кредиту.

А із Додаткових угод до Договорів поруки, укладених між позивачем та відповідачами 30.06.2009 року, вбачається, що згідно п. 1.2 розділу 1 «предмет договору» - поручитель ознайомлений з умовами договорів кредиту, жодних заперечень, а також непорозумінь щодо їх положень не має. Таким чином погодження поручителів зі змінами до кредитного договору, які визначають конкретні умови, порядок та обсяг збільшення відповідальності боржника, було висловлене шляхом підписання додаткової угоди до договору поруки, не потребує додаткової згоди поручителя на збільшення відповідальності. Тому позивач вважає, що за таких обставин, при підписанні додаткової угоди до Договору поруки в червні 2009 року, відповідачі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 знали про внесенні зміни додатковою угодою № 1 про внесення змін до договору кредиту № 915/06-034-305 від 22.05.2008 року, якою було збільшено процентну ставку за користування кредитом до 14 % річних та погодилися із такими зобов'язаннями. А отже відповідачі були ознайомлені з його умовами та наслідками, а саме з тим, що вони беруть на себе зобов'язання відповідати не тільки за основним зобов'язанням позичальника, а і також за усіма Додатковими угодами.

Апелянт просить суд скасувати рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 30.09.2016 року у справі № 694/718/16-ц та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах заявлених позовних вимог та доводів апелянта, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до відхилення, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що 22 травня 2008 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_7 був укладений кредитний договір № 915/06-034-305, згідно якого відповідач отримав у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі

24 000 доларів США зі сплатою 13,50% річних з кінцевим терміном погашення заборгованості до 21 травня 2023 року на придбання житлового будинку по вул. Суворова, 50 в м. Звенигородка Черкаської області /а.с. 10-12/.

Відповідно до п. 2.6 вказаного Кредитного договору Кредитор має право змінити процентну ставку за користування кредитом, про що зобовязаний повідомити Позичальника не пізніше, ніж за 10 робочих днів до дати початку їх застосування та надати для укладання відповідну додаткову угоду /а.с. 11/.

З метою забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_7 за вищевказаним кредитним договором, 22 травня 2008 року між ПАТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було укладено договір поруки № ДП1-915/06-034-305 /а.с. 15-16/.

З метою забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_7 за вищевказаним кредитним договором 22 травня 2008 року між ПАТ «Укрсоцбанк, ОСОБА_7М та ОСОБА_9 було укладено договір поруки № ДП2-915/06-034-305 /а.с. 18-19/.

Відповідно до п. 1.1. вказаних договорів поруки Поручителі зобовязуються перед Кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання Позичальником зобовязань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі та у випадку, передбачених договором кредиту № 915/06-034-305 від 22.05.2008 року.

Відповідно до п. 2.1 договорів поруки змістом зобовязання, забезпеченого порукою, є: повернення кредиту в розмірі 24 000 доларів США згідно графіка з кінцевим терміном погашення 21.05.2023 року; сплата відсотків за використання кредиту у розмірі 13,50 % річних.

Згідно заяви про видачу готівки № 2 від 23.05.2008 року ОСОБА_7 отримав в касі Черкаської ОФ АКБ «УСБ» м. Черкаси 24 000 доларів США /а.с. 21/.

Додатковою угодою № 1, (без дати), укладеною між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_7 , сторони встановили нову (збільшену) відсоткову ставку за Кредитним договором № 915/06-034-305 від 22.05.2008 року на рівні 14 % річних, починаючи з 20.10.2008 року /а.с. 13/.

Як вбачається з наданого ПАТ «Укрсоцбанк» розрахунку вимог банку за кредитним договором № 915/06-034-305 від 22.05.2008 року за ставкою 13,5% річних Банк здійснював нарахування процентів з 08.06.2008 року по 19.10.2008 року, а з 10.11.2010 року нарахування процентів Банк здійснював з розрахунку 14% річних, як це передбачено умовами зміненого Додатковою угодою №1 кредитного договору № 915/06-034-305 від 22.05.2008 року /а.см.22-23/.

Але після укладення між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_7 додаткової угоди № 1, якою було змінено відсоткову ставку за умовами кредитного договору № 915/06-034-305 від 22.05.2008 року з 13,5 % річних на 14 %, чим було збільшено обсяг відповідальності ОСОБА_8 і ОСОБА_9В як поручителів, їх згоди на це отримано не було і змін до існуючих умов за договорами поруки № ДП1-915/06-034-305 та № ДП2-915/06-034-305 внесено не було.

Що визнає і ПАТ «Укрсоцбанк» в апеляційній скарзі, а тому ця обставина відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Ч.1 ст.559 ЦК України передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Тому, враховуючи, що ПАТ "Укрсоцбанк", уклавши з ОСОБА_7 додаткову угодою № 1, якою було змінено відсоткову ставку за умовами кредитного договору № 915/06-034-305 від 22.05.2008 року з 13,5 % річних на 14 %, збільшив обсяг відповідальності поручителів ОСОБА_8 та ОСОБА_9В при цьому не погодивши це з ними та не внісши відповідні зміни до договорів поруки, то з дати збільшення обсягу відповідальності, тобто, відповідно до умов п.п.1.1 Додаткової угоди №1, - з 20.10.2008 року порука ОСОБА_8 та ОСОБА_9В є припиненою. Що відповідає правовому висновку Верховного Суду України у справі № 6-2662цс15.

Тому за вказаних обставин суд дійшов до правильного висновку, що у задоволенні вимог ПАТ "Укрсоцбанк" про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № 915/06-034-305 від 22.05.2008 року з ОСОБА_8 та ОСОБА_9В належить відмовити.

При цьому суд правомірно відхилив посилання ПАТ «Укрсоцбанк» на ту обставину, що Банк узгодив з поручителями збільшення процентної ставки, оскільки в подальшому, після укладення між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_7 Додаткової угоди № 2 від 30.06.2009 року, якою сторони внесли зміни до Кредитного договору № 915/06-034-305 від 22.05.2008 року, вказавши, що грошові кошти в сумі 24 000 доларів США надаються на придбання нерухомого майна зі сплатою 14 % річних на строк до 21.05.2028 року зі зміною графіку погашення кредиту /а.с. 14/, також 30.06.2009 року між ПАТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було укладено додаткову угоду до договору поруки № ДП1-915/06-034-305 від 22.05.2008 року /а.с. 17/ і в цей же день між ПАТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_7 та ОСОБА_9 було укладено додаткову угоду до договору поруки № ДП2-915/06-034-305 від 22.05.2008 року /а.с. 20/, відповідно до п. 2.1 яких змістом зобовязання, забезпеченого порукою, є: повернення кредиту в сумі 24 000 доларів США, з порядком погашення, що визначений договором кредиту з відсотковою ставкою саме 14% річних та кінцем терміном повернення всієї суми кредиту до 21.05.2028 року.

Оскільки зазначені додаткові угоди до договорів поруки були укладені після того як порука ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за зобовязаннями та ОСОБА_7 по кредитному договору № 915/06-034-305 від 22.05.2008 року в силу вимог ч.1 ст. ст.559 ЦК України була припинена. Що відповідає вимогам зазначеної норми матеріального права та правовим позиціям Верховного Суду України з подібних правовідносин, а також розясненням наданих Пленумом Вищого спеціалізованого суду України і Вищого Господарського Суду України.

Так, Постановою від 20 квітня 2016 року у справі №6-2662цс15 Верховний Суд України висловив правову позицію, що відповідно до частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Таке збільшення відповідальності може відбутися внаслідок змін забезпеченого порукою зобовязання, які безпосередньо спрямовані на підвищення суми кредиту, процентної ставки за користування кредитом, пені тощо або на включення опосередковано обтяжливих умов відповідальності поручителя, зокрема, шляхом скорочення термінів повернення кредитів.

З п. 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 30.03.201 № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" вбачається, що відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

З правової позиції, що висловлена Верховним Судом України в постанові від 20 лютого 2013 року в справі N 6-172цс12 вбачається наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Таким чином, у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

Аналогічні позиції щодо правозастосування вказаної норм матеріального права міститься і в п.п. 4.1.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 року № 1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів", де зазначено, що відповідно до частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

ЦК України не віднесено до підстав припинення зобов'язання закінчення строку дії договору. Відтак припинення строку дії основного договору, забезпеченого порукою, не є підставою припинення поруки.

Зміна умов зобов'язання, забезпеченого порукою, без згоди поручителя може припинити поруку лише у випадку, коли зазначене призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя за забезпеченим порукою зобов'язанням.

Збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок зміни забезпеченого порукою зобов'язання суди повинні розуміти як: підвищення розміру процентів або встановлення нових умов щодо порядку зміни розміру процентної ставки, що призведе до її збільшення; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти;

установлення або збільшення розміру неустойки; розширення змісту основного зобов'язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним тощо.

У разі якщо поручитель під час укладення договору поруки погодив встановлення у майбутньому розміру процентної ставки за кредитним договором на підставі додаткових договорів, то таке встановлення процентної ставки за додатковими договорами не є збільшенням обсягу відповідальності поручителя і не може бути підставою для припинення договору поруки згідно із статтею 559 ЦК України.

І хоча апелянт наголошує, що згідно п. 1.2 розділу 1 «предмет договору» Додаткових угод до Договорів поруки, укладених між позивачем та відповідачами 30.06.2009 року - поручитель ознайомлений з умовами договорів кредиту, жодних заперечень, а також непорозумінь щодо їх положень не має, проте колегія суддів не може взяти до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки в додаткових угодах до договору поруки зазначено, що поручителі ознайомлені з кредитним договором, а не з додатковою угодою до кредитного договору, якою було збільшено відсоткову ставку по кредиту без згоди поручителів. Крім того, з договорів поруки не вбачається, що при їх підписанні поручителі дали згоду на зміну відсоткової ставки за кредитом у майбутньому.

Відповідно, встановивши, що поручителі ОСОБА_8, ОСОБА_9, не надавали згоди на зміну відсоткової ставки за кредитом до 14 % річних починаючи з 20.10.2008 року, суд дійшов до правильного висновку, що вимоги позивача про солідарне стягнення з них боргу за договором кредиту №915/06-034-305 від 22.05.2008 року є безпідставні та правомірно відмовив в задоволенні позову до поручителів. І цих висновків ПАТ «Укрсоцбанк» в апеляційній скарзі не спростував.

Ч. 1 ст. 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

За таких обставин судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду є законним, обґрунтованим, постановленим на зібраних по справі доказах, які надали суду сторони. Відповідає вимогам матеріального і процесуального законодавства, а доводи апеляційної скарги не є суттєвими, були предметом судового розгляду, суд дав їм належну оцінку і вони не дають підстав для його скасування чи зміни.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" - ОСОБА_6 на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 30 вересня 2016 року відхилити.

Рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 30 вересня 2016 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді :