Вирок № 63720686, 27.12.2016, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/4464/14-к

Провадження №1-кп/0274/56/15

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.12.2016 року Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючого-судді . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ОСОБА_1,

за участю секретарів. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ОСОБА_2, ОСОБА_3,

прокурорів. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

захисника. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .ОСОБА_7,

потерпілого. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ОСОБА_8

обвинуваченої . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. ОСОБА_9,

розглянувши в залі суду у м. Бердичеві кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 14.04.2014р. за №12014060050000505 по обвинуваченню:

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, українки, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, заміжньої (змінила прізвище на „Ремінська у звязку з укладенням шлюбу 16.04.2014р.), непрацюючої, проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше судимої: 1) 26.09.2003р. Бердичівським міськрайонним судом за ст.185 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік; 2) 21.03.2005р. Бердичівським міськрайонним судом за ст.185 ч.3 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки; 3) 18.05.2006р. Бердичівським міськрайонним судом за ст.ст.186 ч.3, 71 ч.1 КК України до 5 років позбавлення волі; 4) 18.04.2008р. Бердичівським міськрайонним судом за ст.ст.185 ч.3, 70 ч.4 КК України до 5 років 5 місяців позбавлення волі, згідно постанови Уманського міського суду від 04.10.2010р. звільнена умовно-достроково на 6 місяців 18 днів; 5) 13.05.2014р. Сквирським районним судом Київської області за ст.ст.185 ч.2, 75 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік; 6) відбуваючої покарання за вироком Сквирського районного суду Київської області від 19.11.2014р., яким її засуджено за ст.ст.185 ч.3, 71 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі,

у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ст.185 ч.3 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_9 будучи раніше судимою за умисні злочини, судимість за які не знята і не погашена в установленому законом порядку, на шлях виправлення не стала і вчинила новий злочин.

Так, 13.04.2014р., близько 11 години, ОСОБА_9, діючи з метою таємного викрадення чужого майна, підійшла до квартири АДРЕСА_1, де за допомогою невстановленого слідством металевого прута, зірвавши замок на дверях, проникла до будинку звідки повторно, таємно викрала майно належне ОСОБА_8, а саме:

-ноутбук «Lenovo» вартістю 2999 гривень;

-оптичний маніпулятор вартістю 349 гривень;

-акустичні колонки вартістю 129 гривень;

-модем вартістю 149 гривень.

Всього, внаслідок злочинних дій ОСОБА_9, потерпілому ОСОБА_8 заподіяно матеріальної шкоди на загальну суму 3626 гривень.

В судовому засіданні обвинувачена свою вину у скоєнні інкримінованого діяння визнала повністю. При цьому суду повідомила, що до будинку потерпілого потрапила знявши цеп зі скоб на його вхідних дверях. З приміщення будинку забрала речі перелічені у обвинуваченні. Вийшовши з будинку усе, окрім ноутбука, заховала в кущах. Своєму чоловікові, який у момент крадіжки був у магазині, при зустрічі повідомила, що повинна зайти до сусідки узяти дитячі речі. Узявши такі речі, заховала серед них у пакеті викрадене майно, яке забрала з кущів. Про скоєння крадіжки чоловіка не повідомляла. Викрадене продала у м. Бердичеві таксисту за 1200 грн. При цьому таксист сфотографував її паспорт, а потім розрахувався із нею, знявши із банкомату кошти. Отримані від реалізації краденого майна кошти вона витратила на придбання дитині одягу, косметичних засобів, іграшок та продуктів харчування. Запевняє, що розкаюється у скоєному.

Окрім повного визнання вини самою обвинуваченою, її вина у скоєнні інкримінованого діяння у повній мірі стверджується також іншими дослідженими в ході судового розгляду доказами.

Так, допитаний в ході судового розгляду справи потерпілий ОСОБА_8 суду повідомив, що з обвинуваченою він раніше знайомий не був. Вперше до нього додому вона завітала в пятницю ввечері, за день до крадіжки, коли просила позичити їй гроші. Побачивши, що вона вагітна, він запросив її зайти до будинку та присісти у кімнаті, де у нього знаходився ноутбук та усе інше. Гроші він обвинуваченій не позичив, оскільки не мав їх на той час. При цьому про обвинувачену у нього склалось погане враження, оскільки незважаючи на вагітність, від неї відчувався запах алкоголю та куріння.

На наступний день, у суботу, обвинувачена знову приходила до нього додому та просила відвезти її у сусіднє село, однак двері їй він не відчинив.

У неділю вранці він пішов правити службу у церкві, так як працює священиком. Коли уходив, двері будинку зачинив на ланцюг і маленький замочок. Повернувшись додому після служби виявив, що двері будинку відчинені, а ланцюг, на який вони були зачинені, перекушений. З будинку зник ноутбук, мишка, акустичні колонки та модем. У звязку з цим він звернувся до міліції. В подальшому усе, окрім модему, працівниками міліції йому було повернуто. За скоєне обвинувачену він пробачив та у визначенні міри покарання останній покладається на розсуд суду.

Допитаний в ході судового розгляду справи в якості свідка чоловік обвинуваченої ОСОБА_10 суду повідомив, що вони із дружиною до затримання проживали у його батьків в с. Вербівка, Ружинського району. У звязку з вагітністю дружини та необхідністю оформлення якихось документів, весною 2014 року вони разом із дружиною поїхали до її матері, у с. Закутинці, Бердичівського району. Там знаходились декілька днів. В останній з них, в ранці, пішли до магазину, однак придбати те що хотіли не змогли за браком коштів. Тоді його дружина сказала, що позичить кошти у знайомої та кудись пішла, а він залишився коло магазину пити пиво. Повернулась вона приблизно через 20 хвилин та повідомила, що грошей не позичила. При цьому в руках вона принесла пакет, в середині якого він побачив ноутбук. На його запитання обвинувачена повідомила, що взяла цей ноутбук у подруги. Разом із ноутбуком вони поїхали до м. Бердичева, де дружина продала його незнайомому таксисту. Скільки коштів вона отримала від продажу ноутбука він не знає, бачив у неї тисячу гривень. Дані гроші дружина одразу почала витрачати, придбаваючи дитячий одяг, продукти харчування та інше. По дорозі додому у с. Вербівка він знову запитував дружину, навіщо вона продала чужий ноутбук, однак остання запевнила, що сама розбереться з його власницею.

Із заявою про викрадення належного йому майна потерпілий звернувся 13.04.2014р., про що свідчить протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від вказаного числа (а.с.3, т-1). Відповідно до його змісту, в період часу з 07 год. 30 хв. до 11 год. 40 хв. 13.04.2014 року, невідома особа, шляхом зриву навісного замка вхідних дверей квартири №2 по вул. Ватутіна в с. Закутинці, Бердичівського району, проникла всередину, звідки таємно викрала ноутбук «Lenovo», оптичний маніпулятор, акустичні колонки, модем, завдавши власнику ОСОБА_8 матеріальної шкоди на загальну суму 3460 грн.

Місце скоєння злочину встановлено згідно протоколу огляду місця події від 13.04.2014р. з фото-таблицею до нього, в ході складання якого було оглянуто квартиру АДРЕСА_2. В ході огляду встановлено факт ушкодження запірних скоб вхідних дверей будинку та слід на місці зниклого ноутбука утворений пилом (а.с.5-8, т-1).

Ще в ході провадження досудового розслідування по справі сама обвинувачена детально розповіла та на місці показала де і за яких обставин нею було скоєно крадіжку майна. Зокрема, вказала на будинок потерпілого, розташований по вул. Ватутіна, 38, у с. Закутинці, Бердичівського району, спосіб проникнення до квартири №2 вказаного будинку, місце розташування у будинку викрадених речей, а також шлях залишення місця скоєння злочину. Про це свідчить протокол проведення слідчого експерименту від 16.07.2014р. за її участю (а.с.93-96, т-1 ). Встановлені таким шляхом обставини скоєння злочину у повній мірі відповідають іншим описаним вище доказам у справі.

Вартість викраденого у потерпілого майна засвідчено довідкою магазинку „Фокстрот ДП „САВ-ІР, відповідно до змісту якої, станом на 13.04.2016р., вартість ноутбука марки «Lenovo», становила 2999 грн., вартість оптичний маніпулятора 349 грн., акустичних колонок 129 грн., модему 149 грн. (а.с.42, т-1).

Оцінивши наведені докази в їх сукупності, суд вважає винуватість обвинуваченої ОСОБА_9 в скоєнні інкримінованого діяння доведеною повністю. Її дії, які виразились в таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, поєднаному з проникненням у приміщення, суд кваліфікує за ст. 185 ч.3 КК України.

При цьому, у судовому засіданні також були допитані в якості свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12, досліджені заявлені стороною обвинувачення в якості доказів винуватості ОСОБА_9 заява ОСОБА_12 про видачу слідчому придбаного у обвинуваченої ноутбука, зарядного пристрою та колонок до нього (а.с.99, т-1); протокол огляду виданих ОСОБА_12 предметів (а.с.100, т-1); фотокопія паспорту обвинуваченої, надана ОСОБА_12 (а.с.103, т-1); висновок судової товарознавчої експертизи від 18.07.2014р. (а.с.106-107, т-1); постанова про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 18.07.2014р. (а.с.111, т-1), які не можуть бути узяті до уваги судом з наступних мотивів.

Так, відповідно до частини 1 статті 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Поняття допустимості доказу визначено ст.86 КПК України, відповідно до змісту якої, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_2 України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Зокрема суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод порушення права особи на захист. Недопустимими є також докази, що були отримані з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.

Докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, якщо вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані.

Як встановлено в ході дослідження поданих до суду стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження, впродовж досудового розслідування у справі ОСОБА_9 тричі було допитано органами досудового розслідування в якості свідка. Такі допити мали місце 23.04.2014р. (а.с.35-37, т-1), 21.05.2014р. (а.с.49-50, т-1), а також 10.07.2014р. (а.с.54-55, т-1), тобто в період провадження досудового розслідування у справі, який тривав понад два з половиною місяці. Такі допити супроводжувались наданням слідчим доручень працівникам карного розшуку, які містили твердження про обґрунтовану підозру ОСОБА_9 у скоєнні злочину та вимоги щодо перевірки отриманих в ході її допитів відомостей, зокрема, встановлення знаряддя скоєння злочину, осіб, яким остання збула крадені речі, а також місця знаходження краденого майна (а.с.43, 58, т-2).

Таким чином в процесі обробки та реалізації інформації, отриманої органом досудового розслідування з показів допитаної в якості свідка ОСОБА_9, було встановлено особу, якій обвинувачена збула викрадене майно (ОСОБА_12), а також місце знаходження такого майна, про що свідчать рапорти працівників карного розшуку ОСОБА_13 та ОСОБА_14 від 17.07.2014р. (а.с.59-60, 62-63, т-1).

В ході проведення подальших слідчих дій із ОСОБА_12 викрадене майно було видано працівникам міліції, згідно заяви останнього від 17.07.2014р. (а.с.99, т-1), оглянуто слідчим, згідно протоколу огляду предмету від 17.07.2014р. (а.с.100, т-1), оцінене, відповідно до висновку експерта-товарознавця від 18.07.2014р. (а.с.106, т-1), та визнано речовим доказом у справі, відповідно до постанови слідчого від 18.07.2014р. (а.с.111, т-1). Також ОСОБА_12 видав слідчим органам в процесі його допиту фото паспорту ОСОБА_9 як фото паспорту особи, яка збула йому крадене (а.с.103, т-1).

При цьому, повідомлена про підозру у скоєнні злочину передбаченого ст.185 ч.3 КК України ОСОБА_9 була 16.07.2014р. (а.с.64, т-2). Саме тоді їй було розяснено право на захист, а також доведено процесуальні права і обовязки підозрюваного (а.с.65-67, т-2).

Викладене свідчить про те, що описані докази були здобуті з грубим порушенням права підозрюваної на захист, а тому визнаються судом недопустимими і не можуть бути враховані при прийнятті кінцевого рішення у справі.

В той же час звернення потерпілого ОСОБА_8 із заявою про скоєне кримінальне правопорушення, допит його і чоловіка обвинуваченої ОСОБА_10 щодо обставин скоєння злочину, а також встановлення місця скоєння злочину, будь-яким чином від волі обвинуваченої, а також попередньо наданих нею в ході досудового розслідування у справі показів, жодним чином не залежать. Слідчий експеримент із ОСОБА_9 проведено після оголошення їй підозри у скоєнні злочину та розяснення прав підозрюваного. Визнавальні покази обвинувачена надала в процесі судового розгляду справи, без будь-якого тиску на неї та у присутності захисника. Такі докази зібрані у належному процесуальному порядку та досліджені судом безпосередньо у судовому засіданні, у звязку з чим визнаються судом допустимими і достовірними, а їх сукупність достатньою для прийняття рішення про винуватість ОСОБА_9 у скоєнні інкримінованого діяння.

При визначенні покарання обвинуваченій суд керується загальними засадами призначення покарання, визначеними у ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винної та обставини, що помякшують і обтяжують покарання.

Так, відповідно до ст.12 КК України, злочин передбачений ст.185 ч.3 КК України належать до категорії тяжких злочинів. Обвинувачена раніше неодноразово судима за вчинення умисних корисливих злочинів, проте належних висновків для себе не зробила та продовжила злочинну діяльність, відбуває покарання у виді позбавлення волі призначене за попереднім вироком, по місцю відбуття покарання характеризується посередньо, до затримання проживала разом з чоловіком і неповнолітнім сином, по місцю проживання характеризується також посередньо, скоїла злочин перебуваючи в стані вагітності (а.с.75, т-1), після народження другої дитини покинула її у лікарні та її подальшою долею не цікавилась, у звязку з чим позбавлена батьківських прав щодо неї, відповідно до рішення Бердичівського міськрайонного суду від 28.12.2015р. (а.с.184-186, т-2).

Обставинами, що помякшують покарання обвинуваченій, відповідно до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття та вчинення злочину жінкою в стані вагітності.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченій, відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

З урахуванням наведеного, суд прийшов до висновку про призначення обвинуваченій покарання у виді позбавлення волі, оскільки лише таке покарання буде необхідним та достатнім для її виправлення та попередження скоєння нею нових злочинів.

Зважаючи на те, що злочин обвинуваченою скоєно до постановлення відносно неї вироку Сквирського районного суду Київської області від 19.11.2014р., остаточне покарання їй суд визначає в порядку ст.70 ч.4 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань.

Відповідно до положень ст.72 ч.5 КК України, строк попереднього увязнення ОСОБА_9 зараховується до строку відбування покарання з розрахунку один день попереднього увязнення за два дня позбавлення волі.

Зважаючи на те, що остаточне покарання ОСОБА_9 визначається за сукупністю злочинів по декільком вирокам, строк її попереднього увязнення обраховується сумою періодів попереднього увязнення визначених по кожному з таких вироків.

Так строк попереднього ув'язнення ОСОБА_9 за вироком Сквирського районного суду Київської області від 19.11.2014р.обраховується з моменту її затримання до моменту набрання вироком щодо неї законної сили, та таким чином складає період з 04.11.2014р. по 24.02.2015р.

Строк попереднього увязнення у даному провадженні обраховується з моменту прийняття судом рішення про етапування ОСОБА_9 з місця відбування покарання до СІЗО для участі у судовому процесі, тобто з 12.06.2015р. до моменту набрання даним вироком законної сили.

Цивільний позов у справі не заявлено.

Процесуальні витрати по справі належить стягнути з обвинуваченої.

Речові докази у справі: ноутбук «Lenovo» з зарядним пристроєм та акустичними колонками "SVEN", які знаходяться на зберіганні у власника потерпілого ОСОБА_8, слід залишити у його володінні.

Будь-яких документів, які б свідчили про накладення арешту на майно обвинуваченої або інших осіб до суду не подано.

Враховуючи перебування обвинуваченої в місцях позбавлення волі, де вона відбуває покарання призначене за вироком Сквирського районного суду Київської області від 19.11.2014 року, підстав для обрання щодо неї запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст.369-371, 374, 376 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Визнати винуватою ОСОБА_9 у скоєнні злочину передбаченого ст.185 ч.3 КК України та призначити їй покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Остаточне покарання ОСОБА_9 визначити в порядку ст.70 ч.4 КК України, шляхом часткового складання покарань призначених за даним вироком а також за вироком Сквирського районного суду Київської області від 19.11.2014р., а саме у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести ) місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_9рахувати з моменту її затримання, а саме з 04.11.2014р.

Строк попереднього увязнення ОСОБА_9 в періоди з 04.11.2014р. по 24.02.2015р., а також з 12.06.2015р. до моменту набрання даним вироком законної сили, зарахувати до строку відбування покарання в порядку ст.72 ч.5 КК України, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_9 на користь держави 196 грн. 56 коп. процесуальних витрат повязаних із залученням експерта при проведенні НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області експертизи у справі (одержувач платежу: УДКСУ у м. Житомирі, банк отримувача: ГУДКСУ в Житомирській області, МФО: 811039, код ЗКПО: 38035726, рахунок: 31117115700002 (код класифікації доходів: 24060300)).

Речові докази по справі: ноутбук «Lenovo» з зарядним пристроєм та акустичними колонками "SVEN", які знаходяться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_8, залишити у його володінні.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_9 не обирати.

Вирок суду може бути оскаржено до апеляційного суду Житомирської області через Бердичівський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Розяснити учасникам справи право на отримання копії вироку в суді.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Головуючий - суддя: О.В.Дубцов