Ухвала суду № 63720622, 22.12.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/1927/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Плахтій І.Б. Провадження № 22-ц/773/1632/16 Категорія: 2 Доповідач: Матвійчук Л. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Матвійчук Л.В.,

суддів - Осіпука В.В., Овсієнка А.А.,

з участю секретаря Лимаря Р.С.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача департаменту ЖКГ Луцької міської ради ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до відділу реєстру житлового фонду департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсним та скасування розпорядження органу приватизації, свідоцтва про право власності на нерухоме майно за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_5 ОСОБА_8 на рішення Луцького міськрайонного суду від 13 жовтня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 13 жовтня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_5 до відділу реєстру житлового фонду департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсним та скасування розпорядження органу приватизації, свідоцтва про право власності на нерухоме майно відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_8, покликаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що будівля гуртожитку по пр.Відродження, 22-а в м. Луцьку належала Українській кооперативно-державній корпорації по агропромисловому будівництву. 23.02.2006 року на базі гуртожитку по пр. Відродження, 22-а в м. Луцьку було створено будинковий комітет «Відродження», що підтверджується протоколом №1 загальних зборів мешканців гуртожитку (а.с. 93-94). В засіданні брали участь позивач ОСОБА_9 та відповідач ОСОБА_3, що підтверджується їхніми підписами в протоколі.

Рішенням Луцької міської ради №3/87 від 30.06.2006 року за зверненням Української кооперативно-державної корпорації по агропромисловому будівництву, було дано згоду на прийняття до комунальної власності будівлі гуртожитку по пр. Відродження, 22-а в м.Луцьку, передати будівлю на баланс БК «Відродження». 25.07.2006 року будівлю гуртожитку по пр. Відродження, 22-а в м. Луцьку було передано корпорацією «Украгропромбуд» у власність територіальній громаді Луцької міської ради (а.с. 92), а територіальною громадою Луцької міської ради було передано на баланс для обслуговування БК «Відродження» (а.с. 178). Рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради № 271-2 від 19.04.2007 року будинок по пр. Відродження, 22-а в м. Луцьку було виведено зі статусу гуртожитку та надано статус житлового будинку(а.с.33).

Відповідно до п. 30 ч. 1 ст. Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено, зокрема, затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку обєктів комунальної власності, які не підлягають приватизації, визначення доцільності, порядку та умов приватизації обєктів права комунальної власності.

Частиною 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», в редакції, що діяла на момент приватизації, передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження обєктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати обєкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування обєктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»(в редакції, що діяла на момент приватизації) приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сімї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обовязковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку). Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Підготовку та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир (будинків) може бути покладено на спеціально створювані органи приватизації.

12 листопада 2007 року ОСОБА_3 звернулася з заявою до органу приватизації про передачу в приватну спільну часткову власність квартири, яку займає разом з членами сімї на умовах найму. Вказувала на те, що згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» її сімї встановлена пільга по безоплатній передачі житла. При оформленні квартири у спільну часткову власність просила передбачити розподіл долі власності між членами сімї у слідуючому співвідношенні: 1/3 частки ОСОБА_3, 1/3 частки ОСОБА_6, 1/3 частки ОСОБА_7 (а.с.75).

До заяви ОСОБА_3 було надано довідку про склад сімї наймача ізольованої квартири за адресою: м. Луцьк, пр. Відродження, 22-а/1, в якій зазначено, що в квартирі проживають і мають право на житло на момент введення в дію Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»: ОСОБА_3 -- квартиронаймач (дата прописки у квартирі (будинку) 24.05.1991), ОСОБА_6 донька (дата прописки у квартирі (будинку) 24.05.1991), ОСОБА_7 донька (дата прописки у квартирі (будинку) 14.09.1992)(а.с.76). Довідка видана будинковим комітетом «Відродження» і підписана головою БК ОСОБА_10.

Крім того, відповідач ОСОБА_3 зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_1 з 24.04.2007 року (а.с.25а).

Розпорядженням відділу реєстру житлового фонду департаменту житлово-комунального господарства і будівництва № 790-р від 04.12.2007 «Про приватизацію квартир державного житлового фонду» було задоволено прохання наймачів квартир (всього 49 квартир), в тому числі і ОСОБА_3 про передачу квартир у власність наймачам та членам їх сімей. Відповідно до Додатку № 1 до вказаного розпорядження відповідачам ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 було передано квартиру АДРЕСА_1 в спільну часткову власність по 1/3 частині кожній (а.с.126).

Вищевказане розпорядження відділу реєстру житлового фонду департаменту житлово-комунального господарства і будівництва № 790-р від 04.12.2007 «Про приватизацію квартир державного житлового фонду» є чинним і стороною позивача не оспорюється.

Разом з тим, з Додатку до цього розпорядження вбачається, що цим же розпорядженням позивачу ОСОБА_5 та членам її сімї було передно у власність квартиру АДРЕСА_2 (а.с.127). Приватизація житла позивачем відбулася на підставі її заяви органу приватизації від 01.11.2007 (а.с.150) та довідки про склад сімї, виданої будинковим комітетом «Відродження» і підписаної головою БК ОСОБА_10 (а.с.151).

На підставі Розпорядження відділу реєстру житлового фонду департаменту житлово-комунального господарства і будівництва № 790-р від 04.12.2007, відповідачам ОСОБА_3 ОСОБА_6, ОСОБА_7 було видане Свідоцтво про право власності на житло 04.12.2007 (а.с.31,72). Право власності зареєстроване 13.12.2007 року у встановленому законом порядку, що підтверджується інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.146-147).

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивачем не доведено невідповідності дій органу приватизації вимогам чинного на момент приватизації законодавства, незаконності набуття відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 права власності на квартиру № 1 в будинку № 22-а в м. Луцьку, а також, порушення її прав в звязку з приватизацією відповідачами спірної квартири, а тому обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що спірне приміщення з початку введення будинку в експлуатацію і по сьогодні являється не житловим і використовується як допоміжне та являється спільною власністю всіх мешканців, відповідачі у справі ніколи не проживали у спірному приміщенні не заслуговують на увагу виходячи з наступного.

На підставі ч. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію Державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобовязані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України, в редакції чинній на момент приватизації, власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

У Рішенні Конституційного Суду України від 2 березня 2004 року № 4-рп/2004 (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) зазначено, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир багатоквартирних будинків, підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення обєднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього (п.1.1).

Разом з тим, як зазначено в ухвалі Конституційного Суду України від 12.05.2004 № 46-у/2004 у справі № 2-40/2004 про відмову у задоволенні клопотання народного депутата України про розяснення Рішення Конституційного Суду України від 2 березня 2004 року № 4-рп/2004 наведений у підпункті 1.1 резолютивної частини рішення перелік допоміжних приміщень (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) не є офіційним тлумаченням терміна «допоміжні приміщення» та інших термінів, що вживаються у законах.

Жодних доказів того, що приміщення квартири АДРЕСА_3 було визначене як допоміжне (адміністративне) приміщення багатоквартирного будинку, стороною позивача не надано.

Крім того, будинковим комітетом було надано згоду на приватизацію даного приміщення, що свідчить про визнання його житловим, оскільки лише такі приміщення підлягали приватизації у багатоквартирному будинку.

Так, з протоколу загальних зборів БК «Відродження» від 01.02.2007 року, вбачається, що на зборах вирішувалося питання про приватизацію ОСОБА_3 приміщення № 1 в будинку № 22-а по пр. Відродження в м.Луцьку. Збори вирішили записати дане приміщення на ОСОБА_3 Підписати з нею договір, де зобовязати ОСОБА_3 віддати (подарувати) дане приміщення на користь мешканців будинку.

Однак, як встановлено судом, жодних угод про відчуження приватизованої квартири № 1 в користь ОСББ чи інших осіб не укладалося, з моменту приватизації квартири, квартирою за згодою ОСОБА_3 користувалася адміністрація ОСББ «Відродження».

Разом з тим сам факт не проживання відповідачів в спірному житлі не свідчить про порушення вимог чинного законодавства під час приватизації спірного житла та видачі свідоцтва про право власності на це житло на імя відповідачів по справі.

Крім того, права позивача, як власника квартири в багатоквартирному будинку, ніяким чином не порушені, оскільки спірне приміщення не належить до допоміжних приміщень, які передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не містять підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, яке ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_5 ОСОБА_8 відхилити, а рішення Луцького міськрайонного суду від 13 жовтня 2016 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді