Ухвала суду № 63719564, 13.12.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2016 року м. Київ К/800/27045/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Голяшкіна О.В.,

Мороза В.Ф.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Національного банку України на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 05.08.2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2016 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем Національного банку України, Національного банку України про визнання протиправними та скасування окремих пунктів рішення,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2016 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем Національного банку України, Національного банку України, в якому просили визнати протиправними та скасувати пункт 1 щодо визнання наявності вирішального впливу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на управління та діяльність ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» у період з 23.03.2015 року по 01.03.2016 року та пункти 2, 3 рішення Комітету від 17.03.2016 року № 123 «Про визначення наявності вирішального впливу на управління та діяльність Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна» та визнання осіб власниками істотної участі».

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 05.08.2016 року адміністративний позов було задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем Національного банку України від 17.03.2016 року № 123 «Про визначення наявності вирішального впливу на управління та діяльність Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна» та визнання осіб власниками істотної участі».

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2016 року апеляційну скаргу Національного банку України було залишено без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 05.08.2016 року - без змін.

У касаційній скарзі Національний банк України, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 05.08.2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-Україна» ОСОБА_4 подано заяву, в якій він просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Національного банку України та заява Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-Україна» ОСОБА_4 задоволенню не підлягають, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.03.2016 року Комітетом з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем Національного банку України із посиланням на доповідну записку Департаменту реєстраційних питань та ліцензування, частину 18 статті 34 Закону України «Про банки і банківську діяльність», пункти 5, 6 глави 4 розділу ІІ Положення про порядок реєстрації та ліцензування банків, відкриття відокремлених підрозділів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.09.2011 року № 306, було прийнято рішення № 123 «Про визначення наявності вирішального впливу на управління та діяльність Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна» та визнання осіб власниками істотної участі», яким:

- визнано наявність вирішального впливу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на управління та діяльність ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» у період з 24.03.2015 року до 01.03.2016 року;

- визнано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 власниками істотної участі в ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» незалежно від формального володіння у період з 24.03.2015 року до 01.03.2016 року на підставі того, що вони здійснювали вирішальний вплив на управління та діяльність банку.

Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що істотна участь - пряме та/або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами 10 і більше відсотками статутного капіталу та/або права голосу акцій, паїв юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість значного впливу на управління чи діяльність юридичної особи. Особа визнається власником опосередкованої істотної участі незалежно від того, чи здійснює така особа контроль прямого власника участі в юридичній особі або контроль будь-якої іншої особи в ланцюгу володіння корпоративними правами такої юридичної особи.

Контроль - можливість здійснювати вирішальний вплив на управління та/або діяльність юридичної особи шляхом прямого та/або опосередкованого володіння однією особою самостійно або спільно з іншими особами часткою в юридичній особі, що відповідає еквіваленту 50 чи більше відсотків статутного капіталу та/або голосів юридичної особи, або незалежно від формального володіння можливість здійснювати такий вплив на основі угоди чи будь-яким іншим чином.

Згідно із частиною 18 статті 34 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Національний банк України має право визначати наявність значного чи вирішального впливу на управління або діяльність юридичної особи.

Згідно із пунктом 2 глави 1 розділу І Положення про порядок реєстрації та ліцензування банків, відкриття відокремлених підрозділів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.09.2011 року № 306, вирішальний вплив на управління або діяльність юридичної особи - пряме та/або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами 50 і більше відсотками статутного капіталу та/або права голосу акцій, паїв юридичної особи та/або незалежна від формального володіння можливість здійснення такого впливу на управління чи діяльність юридичної особи.

Відповідно до пунктів 5, 6 глави 4 розділу ІІ Положення про порядок реєстрації та ліцензування банків, відкриття відокремлених підрозділів, Національний банк має право визначати наявність значного чи вирішального впливу на управління або діяльність банку та/або юридичної особи в структурі власності банку. Національний банк має право визнати особу власником істотної участі в банку незалежно від подання такою особою повідомлення про намір набуття істотної участі в банку та відповідного пакета документів до Національного банку. Рішення відповідно до пункту 5 глави 4 розділу II цього Положення приймає Комітет з питань нагляду. Під час визначення наявності значного чи вирішального впливу особи на управління або діяльність банку незалежно від формального володіння враховується: 1) відповідність структури власності банку вимогам щодо її прозорості, установленим Національним банком; 2) наявність інших власників істотної участі в банку; 3) здатність цієї особи будь-яким чином впливати на призначення керівників банку, зокрема, чи має особа представників у раді чи правлінні банку; 4) можливість особи брати участь у прийнятті рішень із основних напрямів діяльності банку (кредитної, інвестиційної або облікової політики банку) незалежно від того, чи обіймає ця особа керівну посаду або отримує (чи взагалі не отримує) винагороду чи іншу компенсацію за свою роботу; 5) інші обставини, які прямо або опосередковано свідчать про можливість особи здійснювати значний або вирішальний вплив на управління або діяльність банку. Комітет з питань нагляду під час прийняття рішення про наявність значного чи вирішального впливу особи на управління або діяльність банку керується Законом, цим Положенням, нормативно-правовим актом Національного банку про порядок подання відомостей про структуру власності банку, а також іншими нормативно-правовими актами Національного банку, якими регулюється діяльність банків в Україні.

Як встановлено судами, станом на 01.01.2015 року істотна участь в ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» у розмірі 96,48 % статутного капіталу банку належала ВАТ КБ «Петрокоммерц» (Російська Федерація).

Листом від 19.03.2015 року № 01-4-16/45465 ВАТ КБ «Петрокоммерц» повідомило Національний банк України про свій намір зменшити свою участь в банку до розміру менше 10 % статутного капіталу банку.

При цьому, станом на 24.03.2015 року акціонерами ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» стали 11 фізичних осіб, в тому числі позивачі, кожному з яких належало 8,77 % акцій банку та 3 юридичні особи, серед яких не було власників істотної участі. Отже, судами встановлено, що з моменту зміни акціонерів ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» у банку відсутні власники істотної участі.

Листом від 28.05.2015 року № 24-00011/36667 Національний банк України звернувся до ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» з вимогою надати документи на підтвердження майнового стану остаточних ключових учасників банку.

Станом на 10.07.2015 року до Національного банку України було надано документи для підтвердження майнового стану лише одного з десяти остаточних ключових учасників - ОСОБА_2, проте документи щодо майнового стану інших дев'яти остаточних ключових учасників банку, сукупна кількість акцій банку яких перевищує 78,9 % статутного капіталу банку, не подано.

У зв'язку з неподанням документів Національний банк України листом від 21.07.2015 року № 24-00011/51092 визнав структуру власності банку непрозорою та встановив строк для вжиття заходів для приведення структури власності банку у відповідність до вимог щодо її прозорості.

При цьому, доводи Національного банку України про те, що подані ОСОБА_2 листи з інформацією щодо наміру набути істотну участь у банку, попередні договори на придбання акцій ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна», візити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до приміщень Національного банку України та повідомлення в усній формі про намір набути істотну участь не доводять самого факту набуття істотної участі та вирішального впливу на управління та діяльність ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна».

Зазначення Національним банком України про те, що формальні власники акцій Банку є лише їх номінальними власниками, про що вказано в листі Національного банку України від 21.07.2015 року, вірно не взято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки вищезазначені твердження не доведені належними та допустимими доказами, наведений лист відповідача ґрунтується лише на припущеннях.

Отже, Національний банк України, всупереч вимогам частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не надав будь-яких доказів та/або доводів щодо того, яким чином неподання документів щодо заявленої структури власності банку іншими ключовими учасниками, окрім ОСОБА_2, вплинуло на висновок Комітету про те, що саме позивачі мають значний чи вирішальний вплив на управління або діяльність ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» незалежно від формального володіння.

Обрання ОСОБА_3 головою Спостережної Ради Банку, а ОСОБА_2 - членом такої Ради само по собі не свідчить про те, що позивачі мали можливість значного впливу на управління та діяльність банку, оскільки Спостережна Рада банку є колегіальним органом. Жодних доказів того, що ОСОБА_2 та/або ОСОБА_3 мали повноваження або фактично одноособово приймали рішення, що стосуються діяльності ПАТ «Банк Петрокоммерц- країна», надано не було.

З доповідної записки Департаменту реєстраційних питань та ліцензування, за результатами розгляду якої прийнято спірне рішення, вбачається, що вирішальною у прийнятті такого рішення стала інформація про те, що акціонери банку ОСОБА_3 та ОСОБА_2 неодноразово спільно відвідували Національний банк України та проводили зустрічі з головою Національного банку України, в.о. заступника голови, колишнім директором вказаного Департаменту та працівникам Департаменту, на яких усно запевняли посадових осіб Національного банку України про те, що ними фактично та незалежно від формального володіння набуто істотну участь у банку, а також про те, що вони здійснювали вирішальний вплив на управління та діяльність банку та мали намір погодити набуття істотної участі у банку для виправлення допущеного порушення порядку набуття істотної участі у банку без погодження НБУ.

Намір юридично оформити набуття істотної участі та погодити таке набуття НБУ підтверджено листами ОСОБА_3 від 26.11.2015 року та ОСОБА_2 від 05.06.2015 року та від 26.11.2015 року. В свою чергу, 25.12.2015 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 подали до НБУ пакети документів для погодження набуття істотної участі у розмірі 52,6276% та 43,856% відповідно. Проте, у зв'язку з невідповідністю поданих пакетів документів вимогам нормативно-правових актів НБУ та необхідністю їх доопрацювання НБУ зобов'язав позивачів у строк до 01.03.2016 року подати всі документи, передбачені Положенням № 306, однак станом на таку дату документи подані не були.

03 березня 2016 року позивачі повідомили Національний банк України про продаж своїх часток у розмірі 8,77% акцій у статутному капіталі банку та подали клопотання про відкликання поданих ними пакетів документів для погодження набуття істотної участі в банку, а 04.03.2016 року до Національного банку України надійшло повідомлення банку про подання відомостей про структуру власності банку станом на 01.03.2016 року, що містять інформацію про зміну 11 акціонерів банку внаслідок продажу акцій попередніми акціонерами банку.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачає, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття правильного рішення (вчинення дії), грунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень мають ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, доказах, які одержані з дотриманням приписів закону.

Виходячи з аналізу вищенаведеної норми, припущення посадових осіб Національного банку України, які складали доповідну записку щодо ймовірного вирішального впливу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на управління та діяльність ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» у період з 24.03.2015 року до 01.03.2016 року та визнання їх власниками істотної участі в банку незалежно від формального володіння не можуть бути покладені в основу спірного рішення та, відповідно, бути підставою для відповідальності позивачів.

Враховуючи вищевикладене, суди дійшли до висновку про те, що рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем Національного банку України від 14.03.2016 року № 123 «Про визначення наявності вирішального впливу на управління та діяльність Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна» та визнання осіб власниками істотної участі» є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

За таких обставин, рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Національного банку України - залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 05.08.2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2016 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем Національного банку України, Національного банку України про визнання протиправними та скасування окремих пунктів рішення - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: О.Є. Донець

О.В. Голяшкін

В.Ф. Мороз