Ухвала суду № 63718889, 21.12.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 р.Справа № 820/8216/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бершова Г.Є.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Ружинської К.О

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2015р. по справі № 820/8216/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпік Трейд"

до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Олімпік Трейд", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням уточнень, просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області від 13.05.2015 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпік Трейд", з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Донмас" за грудень 2014 року та з ТОВ "Делюкс Компані" за січень 2015 року, за результатами якої складено акт. На підставі вказаного акту перевірки № 2036/06-25-22-03/37107705 від 16.04.2015 року відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 13.05.2015 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2. Обставини, які викладені в акті перевірки, неправомірно кваліфіковані як порушення, що передбачені ст.198, ст. 200 та ст. 201 Податкового кодексу України, вищевказані порушення встановлено відповідачем при довільному трактуванні норм права та при грубому порушенні норм податкового законодавства. В основу встановленого відповідачем у висновках акту перевірки є викладені у акті перевірки висновки з приводу відсутності реальності здійснення господарських операцій позивачем по взаємовідносинам з його контрагентами ТОВ "Донмас" та з ТОВ "Делюкс Компані". Позивач не погоджується з вказаним висновком відповідача та зазначає, що обґрунтування відповідачем відсутності реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами у перевіряємому періоді не ґрунтується на нормах діючого законодавства України та свідчить про поверхневе проведення перевірки. У зв'язку із чим, позивач вважає, що податкові повідомлення - рішення від 13.05.2015 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 є протиправними та підлягають скасуванню, у зв'язку з чим просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2015 року позовні вимоги було задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області від 13.05.2015 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на прийняття рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 21.12.2016 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпік Трейд" з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Донмас" за грудень 2014 року та з ТОВ "Делюкс Компані" за січень 2015 року, за результатами якої складено акт №2036/06-25-22-03/37107705 від 16.04.2015 року (т. 2 а.с. 13-43) .

Перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Олімпік Трейд" п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, ст. 200, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення залишку від'ємного значення в сумі 67154 грн. та заниження податку на додану вартість всього у розмірі 2305165 грн (т. 2 а.с. 42).

На підставі вказаного акту перевірки № 2036/06-25-22-03/37107705 від 16.04.2015 року відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 13.05.2015 року №0000152203 за формою "Р" про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2305165 грн. та штрафу 576291 грн., а також податкове повідомлення - рішення від 13.05.2015 року №0000162203 за формою "В4" про завищення від'ємного значення у розмірі 67154 грн. (т. 2 а.с. 70-71).

З дослідженого акту перевірки № 2036/06-25-22-03/37107705 від 16.04.2015 року встановлено, що фактичною підставою для відображення в акті порушень і винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугував викладений в акті висновок відповідача про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин між позивачем та ТОВ "Донмас" і ТОВ "Делюкс Компані".

Позивач не погодився із податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем вказаного процесуального обов'язку щодо доказування правомірності свого рішення стосовно податкових повідомлень - рішень від 13.05.2015 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 не виконано, а тому суд прийшов до висновку про невідповідність прийнятих відповідачем рішень дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства, а отже є такими, що підлягають скасуванню.

У доводах апеляційної скарги відповідач зазначає, що податкові повідомлення-рішення прийняті ним правомірно, на підставі та у межах, визначених законодавством, а тому прав позивача не порушують.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з таких підстав.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач у перевіряємий період мав господарські відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю "Донмас" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Делюкс Компані".

Матеріалами справи підтверджено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Олімпік Трейд" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Донмас" (постачальник) укладено договори поставки нафтопродуктів разом із додатковими угодами, а саме:№ДГ-0242 від 01.12.2014 року, №ДГ-0286 від 19.12.2014 року, №№ДГ-0335 від 22.12.2014 року. За умовами вказаних правочинів постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та сплатити нафтопродукти (т. 2 а.с.50-52, 54-55, 59-65).

Реальність виконання умов укладених правочинів із Товариством з обмеженою відповідальністю "Донмас" підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку: атами приймання-передачі нафтопродуктів №141231000000034, №141231000000078, №141231000000127, податковими накладними від 31.12.2014 року № 61, №74, №120, оборотно-сальдовими відомостями (т. 2 а.с. 114-131).

Також, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Олімпік Трейд" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Делюкс Компані" (постачальник) укладено договори поставки нафтопродуктів разом із додатковими угодами, а саме: №МА-0020 від 01.01.2015 року, №МА-0055 від 21.01.2015 року. За умовами вказаних правочинів постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та сплатити нафтопродукти.

Реальність виконання умов укладених правочинів із Товариством з обмеженою відповідальністю "Донмас" підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку: атами приймання-передачі нафтопродуктів №150131000000023, №150131000000058, податковими накладними від 31.01.2015 року № 58, №23, оборотно-сальдовими відомостями(т. 2 а.с. 132-131).

Зберігання товару здійснювалось відповідно до договору зберігання №4129, укладеного 24.06.2014 року між позивачем та Публічним акціонерним товариством "Дніпронафтопродукт" (т. 2 а.с. 142-143).

Колегією суддів встановлено, що у позивача в оренді наявні автозаправні станції для реалізації придбаної продукції у контрагентів, що підтверджується наявними у матеріалах справи договорами про найм (оренду) автозаправних станцій (т. 2 а.с.92-113).

Відповідно до пункту 7.5.6 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155, відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи. Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності

Підтверджуючи факт транспортування нафтопродуктів на орендовані автозаправні станції, позивач надав до суду договори, акти здачі-прийомки виконаних робіт, рахунки, товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів, платіжні доручення (т. 2 а.с.145-169).

Про фактичне виконання умов договору свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" і п.2.4. ст.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з ст. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до ст. 14.1.156 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Однак, в даному випадку виконання договорів між позивачем та ТОВ "Донмас" та ТОВ "Делюкс Компані" підтверджується податковими накладними, актами приймання-передачі нафтопродуктів, розрахунками.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як підтверджено матеріалами справи, правочини укладені між позивачем та ТОВ "Донмас" та ТОВ "Делюкс Компані" виконано кожною стороною цих договорів, що підтверджується первинними документами, а саме податковими накладними. Сторони претензій одна до одної не мали.

Відповідно до п.201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Колегія суддів зазначає, що зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку податкового органу в акті перевірки відсутні.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем виконані всі умови для формування податкового кредиту, податкові накладні відповідають вимогам, закріпленим в ст.201 Податкового кодексу України.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач та ТОВ "Донмас" та ТОВ "Делюкс Компані" належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України (постанова від 27 березня 2012 року №21-737во10) надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Враховуючи викладене та правову позицію Верховного Суду України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки № 2036/06-25-22-03/37107705 від 16.04.2015 року про порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, ст. 200, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Посилання відповідача в акті перевірки № 2036/06-25-22-03/37107705 від 16.04.2015 року на те, що ним отримано інформацію по контрагентам ТОВ "Донмас" та ТОВ "Делюкс Компані", колегія суддів відхиляє з таких підстав.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Юридична відповідальність кожного платника податків, відповідно до ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Така позиція узгоджується із позицією Верховного суду України, викладеною в постановах №10/21 від 02.03.2010 року, №09/05 від 13.01.2009 року, №08/28 від 12.02.2008 року.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпік Трейд" є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2015р. по справі № 820/8216/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_1Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3 Повний текст ухвали виготовлений 26.12.2016 р.