Ухвала суду № 63718550, 19.12.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/12362/16 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

19 грудня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "САРГАСС ГРУП" до Київської міської митниці ДФС України про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2016 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Київська міська митниця ДФС подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання та положення ст. 197 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про можливість продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснює імпортування на територію України одягу, взуття, шкіряних виробів, аксесуарів та інших промислових товарів, придбаних за контрактом купівлі-продажу від 15 лютого 2016 року № 1502/16 (з урахуванням додаткових угод від 29 березня 2016 року № 1, від 25 квітня 2016 року № 2), укладеним з компанією BioholdAB (Королівство Швеція) на умовах СІР Київ, Україна (згідно з Міжнародними правилами тлумачення термінів ІНКОТЕРМС 2010).

З метою здійснення митного оформлення ввезеного на територію України товару (одягу, взуття, шкіряних виробів, аксесуарів та інших промислових товарів), позивач подав митному органу електронні митні декларації від 15 червня 2016 року № 100250004/2016/166193 на загальну суму 50693,30 євро; від 02 липня 2016 року № 100250004/2016/166544 на загальну суму 14278,60 євро; від 02 липня 2016 року № 100250004/2016/166533 на загальну суму 36336,56 євро; від 14 липня 2016 року № 100250004/2016/166790 на загальну суму 84756,10 євро; від 22 липня 2016 року № 100250004/2016/166982 на загальну суму 37920,10 євро; від 29 липня 2016 року № 100250004/2016/167133 на загальну суму 47176,80 євро; від 05 серпня 2016 року № 100250004/2016/167281 на загальну суму 47007,40 євро; від 10 серпня 2016 року № 100250004/2016/167400 на загальну суму 35463,14 євро; від 26 серпня 2016 року № 100250004/2016/167697 на загальну суму 24195,10 євро; від 31 серпня 2016 року № 100250004/2016/167795 на загальну суму 18215,00 євро; від 06 вересня 2016 року № 100250004/2016/167921 на загальну суму 15718,20 євро; від 13 вересня 2016 року № 100250004/2016/168084 на загальну суму 16633,10 євро (код документів 1101), якими до митного оформлення за основним методом - за ціною контракту, в режимі імпорт - 40, заявлений відповідний товар.

Одночасно з подачею зазначених електронних митних декларацій, для здійснення митного оформлення товарів за основним методом (контрактом) та підтвердження заявленої ним їх митної вартості, позивачем направлені митному органу, наступні товаросупровідні документи: контракт (код документа 4100) та додаткові угоди до нього (код документа 4103), інвойси (код документа 3105), міжнародні товарно-транспортні накладні CMR(код товару 2730), сертифікати походження товарів (код товару 7011), сертифікати перевезення (походження) товарів форми EUR.1 (код товару 7003), документи на перевезення товарів (код документа 2950), платіжні доручення на оплату товарів.

При проведенні контролю правильності визначення митної вартості імпортованих товарів, вважаючи подані позивачем документи недостатніми для підтвердження визначеної ним за основним методом митної вартості таких товарів, митний орган пропонував позивачу (у тому числі, шляхом надіслання електронних повідомлень) надати протягом 10 календарних днів додаткові документи, які підтверджують заявлену ним митну вартість товару, а саме: CMR від 10 червня 2016 року № 323216; специфікацію на поставку; страхові документи, що містять відомості про вартість страхування; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про вартісні та якісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; митні декларації країни відправлення; виписки з бухгалтерської документації щодо формування ціни продажу та/або щодо продажу оцінюваних товарів на території України; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів; інвойси та контракти з 3-ми особами, що мають відношення до поставки; також за власним бажанням подати додаткові наявні документи, які не зазначені у наведеному переліку.

За результатами перевірки, враховуючи неподання позивачем вищезазначених додаткових документів, відповідачем встановлено, що заявлений позивачем рівень митної вартості імпортованих товарів значно менший за рівень митної вартості подібних товарів, оформлених іншими суб'єктами господарювання найближчим часом, що суперечить поняттю дійсної вартості товарів у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

Зважаючи на вищевикладене, у відповідача виникли сумніви у достовірності заявленої позивачем митної вартості товарів, отже метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (основний метод) не може бути застосований.

Також, митний орган дійшов висновку про неможливість застосування другорядних методів визначення митної вартості товару, а саме: метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосований у зв'язку з відсутністю вартості операції з ідентичними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, з дотриманням умов, зазначених у статті 59 Митного кодексу; метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосований у зв'язку із тим, що митна вартість подібних товарів, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів не прийнята органом доходів і зборів, тобто подібні товари оформлено без дотриманням умов, зазначених у статті 60 Митного кодексу; метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не застосований у зв'язку з відсутністю ціни, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до положень статті 62 Кодексу; метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) не застосований у зв'язку з відсутністю наданої виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформації про їх вартість з дотриманням умов, зазначених у статті 63 Кодексу.

Таким чином, враховуючи неможливість застосування попередніх методів, керуючись положеннями частини 8 статті 57 та частини 1 статті 55 МКУкраїни, митна вартість оцінюваних товарів визначена відповідачем із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Кодексу.

На підставі наведеного, відповідачем прийняті спірні рішення про коригування митної вартості товарів № 100000012/2016/000075/2 від 29 червня 2016 року, № 100250004/2016/000028/2 від 02 липня 2016 року, № 100250004/2016/000027/2 від 02 липня 2016 року, № 100250004/2016/000032/2 від 15 липня 2016 року, № 100000003/2016/000080/2 від 25 липня 2016 року, № 100000012/2016/000082/2 від 02 серпня 2016 року, № 100000012/2016/000083/2 від 08 серпня 2016 року, № 100250004/2016/000037/2 від 11 серпня 2016 року, № 100250004/2016/000039/2 від 26 серпня 2016 року, № 100250004/2016/000041/2 від 31 серпня 2016 року, № 100250004/2016/000043/2 від 06 вересня 2016 року, № 100250004/2016/000046/2 від 13 вересня 2016 року.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (ч. 2 статті 52 МК України).

Частиною 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 4 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до статті 64 Кодексу, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Позивачем з метою підтвердження заявленої ним митної вартості товару, подавалися митному органу відповідні обов'язкові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості імпортованих товарів, проте вони безпідставно не були визнані митним органом достатніми для підтвердження заявленої позивачем митної вартості товарів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані документи в повній мірі ідентифікують оцінювані товари та містять об'єктивні і достовірні дані, що піддаються обчисленню та підтверджують їх ціну, що підлягає сплаті на користь продавця, тобто підтверджують митну вартість відповідних товарів за ціною контракту.

Відповідач не спростував договірну ціну товару, а також об'єктивну можливість і спроможність, на підставі наданих позивачем документів, визначити цю ціну та рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними статті 58 Кодексу.

Слід зауважити при цьому, що наявність у митного органу інформації про декларування ідентичних (подібних) товарів, за більшою або меншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, країна виробництва, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товарів за ціною контрактів відповідачем не наведено, a інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товарів судом не встановлено.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товарів за ціною контракту, а також об'єктивна можливість застосування першого методу відповідачем не спростована.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача про ненадання позивачем страхових документів (страхового полісу) на товар, оскільки страхування товару позивачем не здійснювалось та на нього умовами контракту не покладалось. Аналогічно, щодо тверджень відповідача про ненадання позивачем специфікацій на поставку товару, що передбачено умовами контракту від 15 лютого 2016 року № 1502/16, оскільки дана умова була виключена (відповідний пункт контракту викладено у новій редакції) додатковою угодою № 2 від 25 квітня 2016 року до контракту.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, подані позивачем документи, в даному випадку, необхідно вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товарів, відповідно, висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), суд вважає необґрунтованим, а застосування резервного методу неправомірним.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що митним органом неправомірно відмовлено позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товарів за основним методом (за ціною договору).

Така правова позиція узгоджується з практикою Вищого адміністративного суду України (ухвала від 29 липня 2014 року у справі № К/800/21721/14).

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Літвіна Н. М.

Ганечко О.М.