Постанова № 63717457, 09.12.2016, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

09 грудня 2016 року Справа № 814/2078/16

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Князєва В.С., за участю секретаря судового засідання: Западнюк К.А.,

позивача: ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за

адміністративним позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54050 до відповідачаГоловного управління Національної поліції в Миколаївській області, вул. Декабристів, 5, м. Миколаїв, 54001 провизнання протиправним та скасування наказу від 12.09.2016 р. № 255 о/с, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Головного Управління Національної поліції в Миколаївській області від 12.09.2016 року за № 255 о/с в частині звільнення майора поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції, у звязку з чим поновити майора поліції ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого Заводського відділу поліції Головного Управління Національної поліції в Миколаївській області або на іншій рівнозначній посаді з переліку вакантних посад згідно штатного розкладу за вибором позивача з 12.09.2016 року, стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Зазначав, що з 07.11.2015 року перебував на посаді оперуповноваженого Заводського відділу поліції Головного управління Національної поліції України поліції в Миколаївській області. 11.07.2016 року позивач отримав попередження про можливе наступне звільнення зі служби в поліції. В подальшому наказом ГУНП в Миколаївській області від 12.09.2016 року за № 255 о/с позивача звільнено зі служби за ст. 77 ч. 1 п. 4 (у звязку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) на підставі наказу ГУНП в Миколаївській області № 440 від 31.05.2016 року. Позивач вважав, що на час строку його попередження та на час його звільнення з посади у відповідача були вакантні посади, які йому не були запропоновані, інші гарантії під час звільнення не були дотримані.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, надав суду заперечення, в яких просив у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Ухвалою суду від 19.10.2016 року відповідача було зобовязано надати суду певні докази, в тому числі інформацію про наявність вакантних посад у відповідача на час звільнення позивача, докази та обґрунтування необхідності змін в організації праці, які потягнули за собою скорочення посади, яку обіймав позивач.

Вимоги ухвали суду відповідачем не виконані, відповідні документи суду не надані. За таких обставин суд вважає, що відповідач, на якого в адміністративному судочинстві покладний обовязок доказування, не надав доказів на підтвердження своєї позиції.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд приходить до висновку про необхідність позов задовольнити, виходячи з такого.

Позивач з 07.11.2015 року працював на посаді оперуповноваженого Заводського відділу поліції Головного управління Національної поліції України поліції в Миколаївській області.

11.07.2016 року позивач отримав попередження про можливе наступне звільнення зі служби в поліції. В подальшому наказом ГУНП в Миколаївській області від 12.09.2016 року за № 255 о/с позивача звільнено зі служби за ст. 77 ч. 1 п. 4 (у звязку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) на підставі наказу ГУНП в Миколаївській області № 440 від 31.05.2016 року.

Після цього позивач неодноразово звертався із зверненнями до відповідача з проханням призначити його на вакантні посади. Ці звернення позивача були залишені без задоволення.

В подальшому наказом ГУНП в Миколаївській області від 12.09.2016 року за № 255 о/с позивача звільнено зі служби за ст. 77 ч. 1 п. 4 (у звязку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію», поліцейський звільняється зі служби в поліції у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Загальний порядок звільнення працівника із ініціативи роботодавця передбачений Кодексом законів про працю України. Відповідно до статті 49-2 Кодексу законів про працю України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у звязку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Спеціальний порядок звільнення поліцейських у вказаних правовідносинах врегульовано статтею 68 Закону України «Про Національну поліцію», відповідно до якої у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення. Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті. Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону. Переважне право на залишення на службі в поліції при реорганізації надається поліцейським з більш високими кваліфікацією та досягненнями у службовій діяльності. За рівних умов щодо кваліфікації та досягнень у службовій діяльності перевага в залишенні на службі надається особам, які мають таке право відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до правової позиції, викладеної у пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відповідач не надав доказів, що у нього мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, а також на підтвердження того, що позивачу пропонувалися посади з урахуванням його досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження, як це передбачено вищезазначеними нормами права.

Також не надано доказів, що при вирішення питання про звільнення позивача відповідачем було оцінено та враховане можливе переважне право позивача на залишення на посаді.

За таких обставин суд не може визнати законним звільнення позивача на підставі пункту 4 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Приписами статті 235 Кодексу законів про працю передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Положеннями частини 8 статті 68 Закону України «Про Національну поліцію» зазначає, що поліцейському, посада якого скорочена, грошове забезпечення виплачується включно до дня призначення на іншу посаду або до дня звільнення зі служби в поліції в розмірі, визначеному за останньою штатною посадою, яку він займав на момент її скорочення. Розмір щомісячної премії встановлюється рішенням керівника органу (закладу, установи) поліції.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову та необхідність його задовольнити.

Проведеними судом розрахунками встановлено, що середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу за період з 12.09.2016 року і по дату винесення судового рішення складає 11809,28 грн, в тому числі 3874, 92 грн середній заробіток за один місяць, який підлягає стягненню в порядку негайного виконання рішення суду.

Керуючись статтями 2, 11, 71, 94, 158 - 163, 167, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 12.09.2016 року № 255 о/с в частині звільнення майора поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції.

3. Поновити майора поліції ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого Заводського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.

4. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за час вимушеного прогулу з 12.09.2016 року до дати винесення судового рішення у розмірі 7934,36 грн. без відрахування податків та зборів та без врахування середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць.

5. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 3874,92 грн. без відрахування податків та зборів.

6. Допустити постанову до негайного виконання в частині поновлення майора поліції ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого Заводського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.

7. Допустити постанову до негайного виконання в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 3874,92 грн. без відрахування податків та зборів.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Князєв В.С.

Постанова оформлена у відповідності до ст. 163 КАС України

та підписана суддею 14 грудня 2016 року.