Постанова № 63717137, 23.12.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2016 року 810/3790/16

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Компані"доБілоцерківської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській областіпровизнання протиправними дій та зобовязання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Компані" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання укласти договір про визнання електронних документів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач безпідставно не укладає договір про визнання електронних документів, хоча в пятиденний строк зобовязаний був вчинити такі дії. Крім того позивач зауважив, що підприємство знаходиться за місцем своєї реєстрації і постійно отримує від відповідача поштову кореспонденцію. Позивач зазначив, що внаслідок протиправних дій відповідача щодо не укладення договору про визнання електронних документів порушуються права позивача, який позбавлений можливості подавати податкову звітність, сплачувати податки до бюджету та несе відповідальність у вигляді штрафних санкцій по господарських договорах у звязку із не реєстрацією податкових накладних.

Відповідач будь-яких письмових пояснень або заперечень проти заявленого позову до суду не надав.

У судове засідання, призначене на 05.12.2016, зявився представник позивача та подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутністю в порядку письмового провадження.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, із клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався.

Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, а також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Після прийняття судом рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження, 12.12.2016 до суду надішли письмові заперечення відповідача, в яких останній просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що податковим органом правомірно було відмовлено позивачу в укладенні договору про визнання електронних документів, оскільки було встановлено, що ТОВ "ОСОБА_1 Компані" відсутнє за юридичною адресою.

Крім того, відповідач в запереченнях просив розгляд справи здійснювати без участі представника відповідача за наявними у ній документами.

Дослідивши матеріали справи, зясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Компані" для укладання із Білоцерківською обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області засобами телекомунікаційного звязку надіслало договір про визнання електронних документів від 19.10.2016 та отримало квитанцію №1, в якій зазначено, що документ доставлено до Державної фіскальної служби України 19.10.2016 в 17:07:50 за реєстраційним номером: НОМЕР_1; документ збережено на центральному рівні; через певний час подбайте про прийом квитанції №2 щодо результатів перевірки та прийняття/неприйняття Вашого документа.

27 жовтня 2016 року о 14:18 позивач отримав квитанцію №2, в якій зазначено, що документ договір про визнання електронних документів від 19.10.2016 за реєстраційним номером НОМЕР_1 не прийнято, оскільки місцезнаходження юридичної особи не відповідає відомостям Єдиного державного реєстру.

Однак, не погоджуючись із такими діями податкового органу, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Так, згідно з п. 42.4 ст. 42 Податкового кодексу України з платниками податків, які подають звітність в електронній формі, листування з контролюючими органами може здійснюватися засобами електронного звязку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Основні організаційно-правові засади електронного документообігу, використання електронних документів, правовий статус електронного цифрового підпису регулюються Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг".

Відповідно до частини першої статті 14, частини першої статті 15 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу.

Суб'єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, та встановлюють для них систему (способи) захисту.

Загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів ДФС у електронній формі із використанням електронного цифрового підпису визначені Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного звязку, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року №233 (далі - Інструкція №233).

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Інструкції №233 платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

Відповідно до положень розділу ІІІ Інструкції №233, для подання засобами телекомунікаційного зв'язку електронних податкових документів платник податків має попередньо укласти з органом ДПС за місцем реєстрації договір про визнання електронної звітності (за затвердженими формою та змістом - Додаток 1 до Інструкції) та отримати спеціальне програмне забезпечення.

Відповідно до пункту 5 розділу III Інструкції №233 з метою подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного звязку платник податків:

1) отримує в будь-якому включеному до системи подання податкових документів в електронному вигляді акредитованому центрі сертифікації ключів посилені сертифікати відкритих ключів посадових осіб юридичної особи, що мають право підпису (керівника, бухгалтера), та печатку юридичної особи. Платник податків фізична особа - субєкт підприємницької діяльності може обмежитись одним ключем ЕЦП. Особисті ключі знаходяться на ключових (електронних) носіях, що зберігаються в таємниці;

2) отримує в органі ДПС за місцем реєстрації або на WEB-сайті ДПА чи регіональної ДПА текст примірного договору про визнання електронних документів (додаток 1), безкоштовне спеціалізоване програмне забезпечення формування та подання до органів ДПС податкових документів в електронному вигляді;

3) ознайомившись з редакцією договору, заповнює необхідні реквізити, у тому числі вписує свою електронну адресу, підписує та скріплює печаткою два примірники договору (для фізичної особи субєкта підприємницької діяльності за наявності печатки);

4) надає до органу ДПС за місцем реєстрації підписані та скріплені печаткою два примірники договору та посилені сертифікати відкритих ключів на електронному носії;

5) після підписання договору в органі ДПС за місцем реєстрації отримує один примірник договору. При цьому ставить підпис у журналі обліку договорів про визнання електронних документів (додаток 2) для засвідчення того, що платнику податків було повернуто його примірник договору.

В свою чергу, згідно з пунктом 6 розділу ІІІ Інструкції №233 орган ДПС, де зареєстрований платник податків, на його запит:

1) видає два примірники договору;

2) записує на електронний носій платника податків безкоштовне спеціалізоване програмне забезпечення формування та подання до органів ДПС податкових документів в електронному вигляді;

3) приймає від платника податків підписані та скріплені печаткою (для фізичної особи субєкта підприємницької діяльності за наявності печатки) два примірники договору та електронний носій з посиленими сертифікатами відкритих ключів;

4) звіряє реквізити, вказані у договорі, з реєстраційними даними платника податків в органах ДПС. У разі невідповідності реквізитів повертає платнику податків його електронний носій та надані примірники договору;

5) після підписання договору вносить відповідний запис до журналу обліку договорів про визнання електронних документів з платниками податків та видає платнику податків один примірник договору.

Тобто, за наведеною затвердженою процедурою передбачається укладання договору про визнання електронних документів у письмовій (паперовій) формі безпосередньо за місцем реєстрації платника податків.

Відповідно до підпунктів 33, 78 пункту 4 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року №236, ДФС відповідно до покладених на неї завдань надає консультації відповідно до Податкового та Митного кодексів України, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску; оприлюднює на єдиному веб-порталі та в офіційному друкованому виданні ДФС акти та інші офіційні документи з питань, що належать до її компетенції.

Згідно з п.п.14.1.173 п. 14.1 ст.і 14 Податкового кодексу України узагальнююча письмова податкова консультація - оприлюднення позиції контролюючого органу, що склалася за результатами узагальнення податкових консультацій, наданих платникам податків.

Відповідно до листа Державної податкової адміністрації України "Методичні рекомендації щодо роботи з Договорами "Про визнання електронних документів" в електронному вигляді" від 22 липня 2011 року №19916/7/28-0517, договір про визнання електронних документів (далі - Договір) підписується електронним цифровим підписом (далі - ЕЦП) посадових осіб платника податків і ЕЦП відбитка печатки у порядку і за дотримання умов, визначених абз.абз. 2-4 пп. 7.1 п. 7 розд. III Інструкції №233, та надсилається електронною поштою на адресу Інформаційного порталу органів ДПС України.

Про отримання Договору органом ДПС платнику податків у якості підтвердження надсилається перша квитанція, підписана ЕЦП ДПА України.

Після підписання Договору з боку органу ДПС платнику податків надсилається друга квитанція та Договір, підписаний ЕЦП ДПА України. Відкриті сертифікати ЕЦП платника податків, яким підписано Договір, автоматично імпортуються до бази сертифікатів Інформаційного порталу органів ДПС України.

У випадку відхилення органом ДПС Договору платнику податків надсилається друга квитанція з зазначенням причини відмови, підписана ЕЦП ДПА України.

Термін обробки відповідальним співробітником органу ДПС Договору - до 5 робочих днів.

Тобто, протягом пяти робочих днів із моменту направлення платнику податків квитанції №1 про отримання відповідного договору контролюючий орган зобовязаний направити такому платнику податків квитанцію №2 із підписаним ЕЦП договором або із зазначенням причини відмови у підписанні договору.

Як було встановлено судом, 19 жовтня 2016 року ТОВ "ОСОБА_1 Компані" направлено до Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області в електронному вигляді договір про визнання електронних документів, що підтверджується відповідною квитанцією №1 від 19.10.2016, однак квитанцію №2, якою відмовлено у прийнятті договору про визнання електронних документів від 19.10.2016, було направлено лише 27 жовтня 2016 року, тобто із порушенням вимог щодо терміну обробки договору.

Отже, враховуючи вище викладені обставини, а також зважаючи, що відповідачем не надано суду належних доказів в обґрунтування правомірності дій щодо зволікання у направленні позивачу квитанції №2 у визначені строки, суд приходить до висновку, що такі дії відповідача є протиправними.

В той же час, перевіряючи підставу податкового органу щодо відмови в укладенні договору про визнання електронних документів, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалося судом, підставою для відмови в укладенні з позивачем договору про визнання електронних документів від 19.10.2016 стало те, що місцезнаходження ТОВ "ОСОБА_1 Компані" не відповідає відомостям Єдиного державного реєстру.

При цьому, зі змісту заперечень відповідача вбачається, що за результатами проведених заходів працівниками ОУ Білоцерківської ОДПІ складено довідку від 30.12.2015 №1376 за формою 2 щодо невстановлення позивача за місцезнаходженням та листи від 06.06.2016 №1629/7/10-02-21-04, від 28.10.2016 №3017/7/10-02-21-04, в яких зазначено про відсутність ТОВ "ОСОБА_1 Компані" за місцем реєстрацію (податковою адресою).

Однак, суд критично ставиться до такої підстави у відмові в укладенні з позивачем договору про визнання електронних документів, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 45.2 статті 45 Податкового кодексу України визначено, що податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Податковою адресою підприємства, переданого у довірче управління, є місцезнаходження довірчого власника.

В той же час, згідно ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи.

Статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи-підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Таким чином, в силу норм чинного законодавства України єдиним доказом зміни юридичною особою місцезнаходження є дані з ЄДР.

Відповідно до змісту Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 14.12.2016 місцезнаходженням позивача є: 09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Олеся Гончара, будинок 1/42, офіс 504.

В графі "Дані про реєстраційні дії" у вказаному витягу відсутній запис щодо відсутності ТОВ "ОСОБА_1 Компані" за своїм місцем реєстрації.

Отже, підприємство за даними з ЄДР знаходилось за своїм зареєстрованим місцезнаходженням.

Враховуючи той факт, що відповідачем не надано жодного доказу, який би свідчив про правомірність його дій щодо відмови в укладенні з позивачем договору про визнання електронних документів, а саме: не надано доказів, які б підтверджували відомості про встановлення факту відсутності позивача за його місцезнаходженням, доказів направлення повідомлення державному реєстратору про внесення запису про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням та доказів внесення реєстратором вказаних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що у відповідача не було законних підстав для відмови в укладенні з позивачем договору про визнання електронних документів.

Відповідно до ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється з метою реалізації завдань адміністративного судочинства. Суд займає активну позицію не лише під час вирішення публічно-правового спору, але й після набрання судовим рішенням законної сили.

У Рішенні від 30.06.2009 №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п.40).

Оскільки дане рішення суду в частині, що укладення договору, має зобовязальний характер, а обставини, встановлені під час розгляду справи, дають суду обґрунтовані підстави вважати, що податковий орган може ухилятись від його виконання, суд вважає за необхідне встановити контроль за виконанням постанови у даній справі шляхом зобовязання Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області у десятиденний строк з часу набрання даним рішенням законної сили подати до суду звіт про його виконання.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У даному випадку відповідач не довів суду, що при прийнятті рішення про відмову в укладенні з позивачем договору про визнання електронних документів він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Разом із цим, позивач довів наявність факту порушення відповідачем його прав та законних інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 97 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки позивач не звертався до суду з клопотанням про відшкодування судових витрат, вони стягненню на його користь не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 69-71, 97, 128, 158-163, 167, 254, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Товариства з додатковою відповідальністю "ОСОБА_1 Компані" - задовольнити.

Визнати протиправними дії Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області щодо не укладення із Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Компані" договору про визнання електронних документів від 19.10.2016.

Зобовязати Білоцерківську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області укласти із Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Компані" договір про визнання електронних документів від 19.10.2016.

Зобовязати Білоцерківську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області надати суду звіт про виконання судового рішення у десятиденний строк з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.