Постанова № 63715573, 21.12.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 року Справа № 918/998/16

ОСОБА_1 апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Мамченко Ю.А.

судді Саврій В.А. ,

судді Дужич С.П.

при секретарі Німчук А.М.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 04 січня 2016 року);

третьої особи: ОСОБА_3 (довіреність №13-35/1397 від 15 грудня 2016 року).

розглянувши апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" на рішення господарського суду Рівненської області від 07 листопада 2016 року у справі №918/998/16 (суддя Політика Н.А.)

за позовом ОСОБА_1 регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріанекс"

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державної фінансової інспекції в Рівненській області

про стягнення заборгованості в сумі 82106,37 грн.

Судом розяснено представникам сторін права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області (суддя Політика Н.А.) від 07 листопада 2016 року у справі №918/998/16 було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" (надалі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріанекс" (надалі відповідач) за участю третьої особо, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державної фінансової інспекції в Рівненській області про стягнення 82106,37 грн.

Вказане рішення обґрунтовано тим, що відповідач передав, а позивач прийняв належне виконання обумовлених у спірному договорі підряду на капітальне будівництво від 14 травня 2008 року №014т/08 робіт, про що сторонами було складено, підписано та скріплено їх печатками відповідні акти прийому-здачі виконаних робіт. Підписавши спірний договір та акти виконаних робіт до нього, а також здійснивши платежі на погашення заборгованості за роботи по спірному договору, сторони встановили умови, які задовольняли їх інтереси. Позивач погодився із встановленою відповідачем вартістю робіт, а останній, в свою чергу, встановив таку вартість робіт, яка відповідала обсягу виконаних робіт та його зацікавленості для їх проведення.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач Державна спеціалізована фінансова установа "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" звернулась до ОСОБА_1 апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 07 листопада 2016 року у справі №918/998/16 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_1 регіонального управління Державної спеціалізованої установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" до ТОВ "Тріанекс". Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Рівненської області норм матеріального та процесуального права, а також на неповноту дослідження доказів. Зокрема, апелянт зазначає, що після виявлення ДФІ в Рівненській області завищення обсягів робіт та витрат, замовник звертався до підрядника з претензіями від 05 листопада 2013 року вих..№753 та від 28 жовтня 2015 року вих.№371 щодо коригування суми шляхом повернення зайво сплачених коштів. Однак, підрядник відмовився усунути допущені ним порушення. Відповідач не лише не вживав заходів щодо недопущення господарського правопорушення, а й знищив первинні документи, які мали би свідчити про його правомірність/неправомірність. Таким чином, підрядник зобов'язаний повернути замовнику кошти на загальну суму 82106,37 грн. (з ПДВ), внаслідок безпідставного включення відрядних витрат за жовтень, листопад 2008 року, січень 2009 року в "Інші супутні витрати" актів виконаних робіт форми КБ-2в на суму 78991,20 грн., які документально не підтверджені, та за рахунок збільшення вартості матеріалів за жовтень 2008 року, листопад 2008 року та березень 2013 року включених в підсумкові відомості ресурсів на суму 3115,17 грн.. Суд вказує, що підписавши спірний договір та акти виконаних робіт до нього, а також здійснивши платежі на погашення заборгованості за роботи по спірному договору, сторони встановили умови, які задовольняли їх інтереси. Однак, договір не є спірним, а позовна заява стосується стягнення коштів, зайво сплачених Фондом Товариству внаслідок завищення останнім (підрядником, відповідачем) вартості виконаних ним робіт та наданих послуг, що було встановлено ревізією ДФІ в Рівненській області. Оскільки договір є діючим, то необґрунтоване завищення Товариством вартості послуг відносно кошторисної вартості збільшує вартість будівництва. Цим Товариство порушує також договори про придбання майнових прав на квартири в будинку за фіксованою ціною, укладені з фізичними особами (позичальниками фонду). Суд зазначає, що позивач погодився із встановленою відповідачем вартістю робіт, а останній, в свою чергу, встановив таку вартість робіт, яка відповідала обсягу виконаних робіт та його зацікавленості для їх проведення. Однак, підписуючи та оплачуючи акти форми КБ-2, КБ-3 Фонд виходив з презумпції належного добросовісного виконання товариством умов договору підряду та робіт по ньому. Ні закон, ні договір не дає права Фонду втручатись у господарську діяльність товариства, та перевіряти його бухгалтерський облік щодо вказаних витрат. Таким правом наділені лише органи ДФІ, які здійснивши перевірку, встановили, що витрати (які товариство вказало у актах, а фонд добросовісно оплатив) не підтвердженні первинними бухгалтерськими документами, тобто не були понесені відповідачем. Отже, відповідач виставив до оплати фонду витрати, які фактично не були ним здійснені. Судом встановлено, що товариство належним чином виконало покладені на нього зобов'язання за спірним договором. Однак не наведено жодного доказу належного виконання товариством своїх обов'язків. При винесенні рішення від 07 листопада 2016 року господарський суд Рівненської області неналежно дослідив матеріали ревізії, неправильно визначився із характером спірних правовідносин, не застосував закон, який підлягає застосування, в зв'язку з чим прийняв помилкове рішення, яке підлягає скасуванню.

Ухвалою ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від 28 листопада 2016 року у справі №918/998/16 було прийнято до провадження апеляційну скаргу позивача та призначено дату судового засідання на 21 грудня 2016 року.

Від відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріанекс" надійшов відзив №138/16 від 05 грудня 2016 року на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що у договорі підряду на капітальне будівництво сторони чітко описали порядок прийняття виконаних будівельних робіт та порядок їх оплати. Саме цього порядку сторони дотримувалися у періоді, що перевірявся, відповідно до нього були підписані та скріплені печатками сторін акти виконаних робіт, перераховані грошові кошти на користь відповідача. При цьому, жодних претензій, зауважень не було. Контролюючий орган проводив ревізію саме діяльності позивача, його підконтрольної установи, а тому його висновки є обов'язкові для виконання лише позивачем. Крім того, перевірка позивачем порядку зберігання та знищення документів ТОВ "Тріанекс" та встановлення його порушення лежить поза повноваженнями позивача, оскільки відносини сторін обмежуються договором підряду та правами і обов'язками сторін, що з нього випливають. Також, позивач не пояснив, у чому полягає порушення його прав: так, у тексті позовної заяви позивач згадує про зайво сплачені кошти, які відповідач зобов'язаний повернути, а в позовній вимозі просить суд стягнути заборгованість у розмірі 82106,37 грн.. Відтак, позивач не визначився із природою начебто порушеного права та із способом його захисту, а тому заявлені вимоги є необґрунтованими, безпідставними, та такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від 21 грудня 2016 року у справі №918/998/16 було замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державну фінансову інспекцію в Рівненській області його правонаступником, яким є Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області.

Безпосередньо в судовому засіданні представники третьої особи та відповідача повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином /а.с. 96/.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог статті 101 ГПК України.

Крім того, відповідно до пункту 5 ухвали ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від 28 листопада 2016 року явка представників сторін визначалася на їх розсуд.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 14 травня 2008 року між ОСОБА_1 регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тріанекс" був укладений Договір підряду на капітальне будівництво №014т/08, за умовами якого останнє за завданням фонду на свій ризик зобовязалося виконати та здати в установлений цим договором строк обєкт будівництва 104-х квартирний житловий будинок з вбудованими прибудованими приміщеннями, розташований за адресою: Рівненська область, місто Кузнецовськ, мікрорайон Будівельників, 1, а позивач, у свою чергу, надати відповідачу будівельний майданчик (фронт робіт), передати дозвільну документацію, прийняти від товариства закінчені роботи (обєкт будівництва) та оплатити їх вартість /а.с. 8-10/.

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих юридичних осіб.

Пунктом 2.1 цього договору визначено, що ціна роботи за договором визначена на підставі кошторису і складає 34081204 грн. 00 коп., з яких: аванс у розмірі 1000000 грн. 00 коп. до 15 серпня 2008 року замовник перераховує генеральному підряднику.

Ціна за цим договором є динамічною (пункт 2.2 зазначеної угоди).

За змістом пункту 2.10 наведеного правочину генеральний підрядник до 25 числа щомісяця подає замовнику документи про обсяги і вартість виконаних робіт, впродовж 5 днів замовник проводить перевірку їх достовірності, підписання та оплату.

Відповідно до пункту 2.13 договору остаточний розрахунок за збудований обєкт будівництва здійснюється після підписання акта приймання-передачі, протягом 30 днів після отримання в БТІ технічного паспорту на обєкт будівництва, виходячи з фактичної його площі.

Згідно пункту 4.6 зазначеної угоди підписання акта приймання-передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.

З матеріалів справи судами вбачається, що відповідні акти прийому-здачі виконаних робіт по спірному договору були підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками цих субєктів господарювання. Вказаний факт підтверджується відповідними відомостями, викладеними в акті Інспекції від 11 вересня 2013 року № 17-06-06/67, та не заперечувався представниками сторін.

З дослідженого місцевим господарським судом та перевіреного судом апеляційної інстанції вбачається, що вказані роботи були прийняті замовником без будь-яких претензій та зауважень, а також оплачені ОСОБА_1 регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву", що також не заперечувалося представником позивача у судових засіданнях як суду першої так і апеляційної інстанції.

Водночас з матеріалів справи вбачається, що під час проведення Інспекцією ревізії фінансово-господарської діяльності ОСОБА_1 регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" за період з 1 червня 2010 року по 30 червня 2010 року та з окремих питань за період з 1 січня 2005 року по 31 травня 2010 року було встановлено, що внаслідок оплати завищеної вартості виконаних робіт, які були проведені на виконання договору підряду на капітальне будівництво від 14 травня 2008 року №014т/08, позивачу було завдано збитків на загальну суму 82106 грн. 37 коп..

Так, на думку посадових осіб Державної фінансової інспекції, внаслідок завищення вартості виконаних робіт фонд зайво сплатив виконавцю вищезазначену суму грошових коштів.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

За умовами частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Обов'язковість договору для виконання сторонами встановлена статтею 629 Цивільного кодексу України.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судами встановлено, що правовідносинам, які виникли між сторонами у даній справі, притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів підряду.

Згідно з приписами статей 837 та 843 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. У договорі підряду визначається ціна роботи.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (стаття 846 Цивільного кодексу України).

Статтею 852 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Як було зазначено вище, ТОВ "Тріанекс" передав, а Рівненське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" прийняло належне виконання обумовлених у спірному договорі підряду на капітальне будівництво від 14 травня 2008 року № 014т/08 робіт, про що сторонами було складено, підписано та скріплено їх печатками відповідні акти прийому-здачі виконаних робіт.

Відтак, як вірно зазначив суд першої інстанції, підписавши спірний договір та акти виконаних робіт до нього, а також здійснивши платежі на погашення заборгованості за роботи по спірному договору, сторони встановили умови, які задовольняли їх інтереси. Позивач погодився із встановленою відповідачем вартістю робіт, а останній, в свою чергу, встановив таку вартість робіт, яка відповідала обсягу виконаних робіт та його зацікавленості для їх проведення.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на той факт, що у встановленому законом порядку вищевказана угода недійсною не визнавалася.

Матеріалами справи також підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Тріанекс" належним чином виконало покладені на нього зобовязання за спірним договором. Крім того, у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про оскарження позивачем спірного договору. Спірні акти були підписані позивачем без будь-яких заперечень чи зауважень, що також не заперечувалося і представниками сторін у судових засіданнях як суду першої так і апеляційної інстанції.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відтак, місцевий господарський суд прийшов до правильно висновку про відсутність підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріанекс" 82106 грн. 37 коп. заборгованості.

Судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги посилання ОСОБА_1 регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" на акт Державної фінансової інспекції в Рівненській області від 11 вересня 2013 року №17-06-06/67, оскільки згідно з положеннями статті 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Аналогічна за змістом норма міститься в пункті 1 частини 1 статті 4 Положення "Про Державну фінансову інспекцію України", затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011.

Частиною 2 статті 15 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" встановлено, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Водночас вищезазначені акти Державної фінансової інспекції можуть бути лише підставою для вчинення відповідних дій посадовими особами (зокрема предявлення відповідного позову до суду), однак не позбавляє відповідну особу процесуального обовязку доводити свої вимоги належними та допустимими доказами.

Як вірно зазначено місцевим судом, результати ревізії Державної фінансової інспекції в Рівненській області не є безумовною підставою і для стягнення з відповідача сум збитків, оскільки акти останньої фіксують лише можливе бюджетне порушення позивача.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 23 квітня 2012 року у справі №10/5025/1680/11.

Крім того, результати ревізії не є підставою для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріанекс" заявленої до стягнення грошової суми, оскільки вищенаведений акт фіксує можливе бюджетне порушення саме ОСОБА_1 регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву", а не відповідача.

Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в Постанові від 26 липня 2016 року у справі №918/1385/15.

Колегія суддів звертає увагу на той факт, що позивачем у встановленому законом порядку не було надано відповідного нормативно-правового обґрунтування щодо правової природи заявленої до стягнення з відповідача суми грошових коштів та прямо не зазначено, чи йдеться про заборгованість за договором, чи про збитки.

У звязку з наведеним слід додатково зазначити, що відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частиною другою статті 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частина друга статті 623 Цивільного кодексу України).

Для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінка боржника, що полягає у виконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявності шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вина боржника.

Водночас ОСОБА_1 регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" не було доведено наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки відповідача, що полягає у виконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявності шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та завданою шкодою; вини ТОВ "Тріанекс".

У відповідності до пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" не доведено належними і допустимими доказами тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, господарський суд Рівненської області прийшов до правильного висновку про недоведеність його вимог, а відтак і про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Колегія суддів також не вбачає підстав для задоволення викладеної у відзиві на позовну заяву від 07 жовтня 2016 року № 126/16 заяви ТОВ "Тріанекс" про застосування строку позовної давності, з огляду на наступне.

Згідно статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно частин 3 та 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом частини 1 статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів".

За таких обставин, зважаючи на відсутність правових підстав для задоволення даного позову, господарський суд Рівненської області правомірно не задоволив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріанекс" про застосування позовної давності.

Інші доводи скаржника не заслуговують на увагу, оскільки їм була надана вичерпна правова оцінка судом першої інстанції на підставі наданих сторонами доказів, які відповідно до статей 33, 34 ГПК України засвідчують певні обставини і на яких ґрунтується висновок суду.

Відповідно до пункту 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Рівненської області від 07.11.16 року у справі №918/998/16 залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_1 регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 918/998/16 повернути господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Дужич С.П.