Постанова № 63715417, 22.12.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2016 р. Справа№ 910/10163/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Отрюха Б.В.

Тищенко А.І.

За участі представників:

від позивача: Бондаренко М.Г. - за дов.; Шабліовська В.В. - за дов.

від відповідача-1: Королецька В.А. - за дов.

від відповідача-2: Самборська Г.М. - за дов.

від третьої особи-1: Кібець Р.Р. - за дов.; Голік О.А. - за дов.

Шевченко А.В. - за дов.

від третіх осіб 2-4: не з'явилися

від третьої особи-5: Сліпченко О.В. - за дов.

від третьої особи-6: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Практика»

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2016

у справі №910/10163/16 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «УПБ» Пантіної Л.О.

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс»;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Практика»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб;

2) Національний банк України

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: 3) Товариство з обмеженою відповідальністю «Прод-Колос»;

4) Приватне агропромислове підприємство «Відродження»;

5) Товариство з обмеженою відповідальністю «Райз М»;

6) ОСОБА_12

про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «УПБ» Пантіної Л.О. (далі, позивач або Банк) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» (далі, відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Практика» (далі, відповідач-2) про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - Договору про відступлення права вимоги від 28.05.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12 та зареєстрованого у реєстрі за №1619, що був укладений між Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс», а також просило зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Практика» повернути на користь Банку права майнової вимоги, отримані за Договором про відступлення права вимоги від 28.05.2015, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» та оригінали документів, отримані згідно Акту приймання-передачі від 28.05.2015, а саме: Договір про відкриття кредитної лінії № 837 від 01.08.2014; Додатковий договір від 03.12.2014 про внесення змін до Договору про відкриття кредитної лінії № 837 від 01.08.2014; Додатковий договір від 30.01.2015 про внесення змін до Договору про відкриття кредитної лінії № 837 від 01.08.2014; Договір поруки №837-2 від 03.12.2014; Іпотечний договір від 03.12.2014, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л. Л. за реєстровим №4802; Іпотечний договір від 03.12.2014, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л. Л. за реєстровим №4804; Свідоцтво від 07.08.2012, посвідчене приватним нотаріусом Підволочиського районного нотаріального округу Журавель C. С. за реєстровим №1057; Витяг про державну реєстрацію прав №35118966, виданий 09.08.2012 Бюро технічної інвентаризації Підволочиського району; Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03.12.2014 №30406273; Технічний паспорт (адреса: Тернопільська область, Підволочиський район, село Турівка, вул. Новий світ, 1Б); Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане 07.12.2007 Кривенською сільською радою; Витяг про реєстрацію прав власності на нерухоме майно №17109158 від 18.12.2007; Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.06.2014 №22613969; Технічний паспорт на склад (адреса: Тернопільська область, Підволочиський район, село Криве, вул. Шевченко Т., буд. 24А); Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане 17.12.2007 Кривенською сільською радою; Витяг про реєстрацію прав власності на нерухоме майно №17109228 від 18.12.2007; Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.06.2014 р. №22616739; Технічний паспорт на склад (адреса: Тернопільська область, Підволочиський район, село Криве, вул. Шевченко Т., буд. 24Б); Свідоцтво про право власності, видане 30.05.2012 Кривенською сільською радою; Витяг про державну реєстрацію прав №34401041 від 07.06.2012; Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.06.2014 №23012584; Технічний паспорт на комплекс критого зернотоку( адреса: село Криве, вул. Шевченко Т., буд. 24В). Крім того, позивач просив суд внести зміни до позивач просив суд внести зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме: внести зміни про суб'єктів в записі про іпотеку: 7929307, 7930012, 7930455, 7930658, змінити іпотекодержателя Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Практика» на іпотекодержателя Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк»; внести зміни про суб'єктів в записі обтяження: 7928919, 7929782, 7930308, 7930585, змінити обтяжувача Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Практика» на обтяжувача Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк».

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оспорюваний Договір про відступлення права вимоги від 28.05.2015 є нікчемним з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3, 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2016 залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявлять самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю «Прод-Колос» (далі, третя особа-3), Приватне агропромислове підприємство «Відродження» (далі, третя особа-4), Товариство з обмеженою відповідальністю «Райз М» (далі, третя особа-5).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2016 залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі, третя особа-1); Національний банк України (далі, третя особа-2), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів (далі, третя особа-6).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.08.2016 у справі №910/10163/16 позов задоволено частково.

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Практика» повернути Публічному акціонерному товариству «Український професійний банк» права майнової вимоги, отримані за договором відступлення прав вимоги №б/н від 28.05.2015, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12 та зареєстрованим у реєстрі за №1619, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс».

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Практика» повернути Публічному акціонерному товариству «Український професійний банк» оригінали документів, отримані згідно Акту приймання-передачі від 28.05.2015, а саме: Договір про відкриття кредитної лінії № 837 від 01.08.2014; Додатковий договір від 03.12.2014 про внесення змін Договору про відкриття кредитної лінії №837 від 01.08.2014; Додатковий договір від 30.01.2015 про внесення змін Договору про відкриття кредитної лінії №837 від 01.08.2014; Договір поруки №837-2 від 03.12.2014; Іпотечний договір від 03.12.2014, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л. Л. за реєстровим №4802; Іпотечний договір від 03.12.2014, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л. Л. за реєстровим №4804; Свідоцтво від 07.08.2012, посвідчене приватним нотаріусом Підволочиського районного нотаріального округу Журавель C. С. за реєстровим №1057; Витяг про державну реєстрацію прав №35118966, виданий 09.08.2012 Бюро технічної інвентаризації Підволочиського району; Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03.12.2014 №30406273; Технічний паспорт (адреса: Тернопільська область, Підволочиський район, село Турівка, вул. Новий світ, 1Б); Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане 07.12.2007 Кривенською сільською радою; Витяг про реєстрацію прав власності на нерухоме майно №17109158 від 18.12.2007; Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.06.2014 №22613969; Технічний паспорт на склад (адреса: Тернопільська область, Підволочиський район, село Криве, вул. Шевченко Т., буд. 24А); Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане 17.12.2007 Кривенською сільською радою; Витяг про реєстрацію прав власності на нерухоме майно №17109228 від 18.12.2007; Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.06.2014 №22616739; Технічний паспорт на склад (адреса:Тернопільська область, Підволочиський район, село Криве, вул. Шевченко Т., буд. 24Б); Свідоцтво про право власності, видане 30.05.2012 Кривенською сільською радою; Витяг про державну реєстрацію прав №34401041 від 07.06.2012; Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.06.2014 №23012584; Технічний паспорт на комплекс критого зернотоку( адреса: село Криве, вул. Шевченко Т., буд. 24В).

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» на користь Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» 1 378,00 грн. судового збору.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Практика» на користь Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» 1 378,00 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду у частині задоволення позовних вимог мотивоване тим, що Договір відступлення прав вимоги від 28.05.2015, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12 та зареєстрований у реєстрі за №1619 є нікчемним з підстав, передбачених пунктом 3 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Водночас, суд дійшов висновку, що відсутні ознаки нікчемності, передбачені пунктами 1, 2, 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно змін про суб'єктів в записі про іпотеку № 7929307, 7930012, 7930455, 7930658 та змін про суб'єктів в записі про обтяження № 7928919, 7929782, 7930308, 7930585, суд першої інстанції зазначив, що права позивача на момент подачі позову в даній частині не порушені, а заявлені вимоги є передчасними.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Практика» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2016 у справі №910/10163/16 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач-2 зазначає, що судом першої інстанції не врахована наявність рішення Господарського суду Тернопільської області у справі №921/930/15-г/16, а також у справі №921/931/15-г/16, які були переглянуті в апеляційному порядку Львівським апеляційним господарським судом та якими, як зазначає скаржник, встановлена правомірність оспорюваного договору про відступлення права вимоги та відсутність в ньому ознак нікчемності.

Апелянт зазначає, що передбачену пунктом 3 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підставу нікчемності Договору відступлення прав вимоги від 28.05.2015 позивач доводив висновком суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «Е.Р.С.Т.Е.» про вартість майна від 29.07.2016, який суд вважав належним доказом вартості відчуженого права вимоги за Кредитним договором. На думку відповідача-2, вказаний висновок суб'єкта оціночної діяльності є неналежним та недопустимим доказом, оскільки оцінка прав вимоги була проведена ТОВ «Е.Р.С.Т.Е.» з порушенням процедури, передбаченої статтею 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Натомість, апелянт зазначає, що судом безпідставно відхилено як доказ вартості відступлених прав вимоги висновок про вартість майна ПП «Манускрипт» від 15.05.2016, наданий ТОВ «ФК Аурум Фінанс».

Відповідач-2 стверджує, що вартість відчужуваних прав вимоги, встановлена сторонами Договору відступлення прав вимоги від 28.05.2015, є звичайною ціною, а тому вказаний договір не підпадає під ознаку нікчемності, передбачену пунктом 3 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Також, скаржник зазначив, що ТОВ «КУА «Практика» не є стороною спірного договору відступлення права вимоги, а тому застосування наслідків недійсності вказаного договору, який позивач вважає нікчемним, до особи, яка не є учасником даного договору, є помилковим.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Практика» було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2016 апеляційну скаргу відповідача-2 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 08.11.2016.

20.10.2016 третя особа-6 подала через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду клопотання про розгляд справи у її відсутність.

04.11.2016 представник третьої особи-5 подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2016 у справі №910/10163/16 та постановити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі. У відзиві ТОВ «Райз М» зазначило, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Практика» не є стороною спірного правочину, а тому є неналежним відповідачем у справі; у матеріалах справи відсутні докази, що документи, передачу яких вимагає позивач, перебувають у ТОВ «КУА «Практика»; позивач визнає факт перерахування коштів ТОВ «ФК Аурум Фінанс» на внутрішньобанківський рахунок Банку, а відтак визнає факт отримання коштів внаслідок реалізації оплатного двостороннього правочину; наданий Банком висновок суб'єкта оціночної діяльності є неналежним та недопустимим доказом, оскільки на момент здійснення ТОВ «Е.Р.С.Т.Е.» оцінки права вимоги ці права належали добросовісному набувачу прав вимоги - відповідачу-2 у справі.

08.11.2016 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Практика» відмовити, рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2016 залишити без змін. У відзиві Банк зазначив, що висновок ТОВ «Е.Р.С.Т.Е.» щодо визначення вартості майнових прав було замовлено з метою підтвердження нікчемності правочину, суб'єкту оціночної діяльності було забезпечено доступ до належним чином завірених копій необхідних документів, оскільки оригінали документів на вимогу Банку відповідач-1 йому не повернув. Позивач у відзиві заперечив проти доводів апелянта з приводу того, що ТОВ «КУА «Практика» не є стороною спірного договору відступлення права вимоги, а тому застосування наслідків недійсності вказаного договору до нього є помилковим та зазначив, що оскільки нікчемність договору встановлюється законом, усі інші правочини, вчинені у подальшому виходячи з нього, у тому числі наступне відступлення права прав вимоги, будуть також нікчемними і не створюватимуть правових наслідків. Також, Банк зазначив, що ціна, визначена умовами договору, не відповідає рівню ринкових цін, а отже не може вважатись звичайною.

Представник третьої особи-1 08.11.2016 подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Практика» відмовити, рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2016 залишити без змін. У відзиві третя особа-1 зазначила, що суд першої інстанції правомірно встановив, що Договір відступлення права вимоги є нікчемним з підстави, визначеної пунктом 3 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

08.11.2016 представник відповідача-1 подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2016 у справі №910/10163/16 та постановити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі. Відповідач-1 у відзиві зазначив наступне: висновок про заниження ціни договору зроблено на підставі Протоколу засідання комісії з перевірки договорів №4 від 30.06.2015, однак ні Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ні Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» не наділяють Уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію/ліквідацію банку правами чи повноваженнями оцінювати майно (майнові права); висновок ТОВ «Е.Р.С.Т.Е.» щодо визначення вартості майнових прав складений відносно цілого ряду об'єктів, а тому неможливо встановити, за якими критеріями та пропорціями визначено ринкову оцінку саме прав вимоги за спірним договором відступлення прав вимоги; ТОВ «КУА «Практика» є добросовісним набувачем права вимоги по Кредитному договору.

Представники третіх осіб -2, -3, -4, -6 у судове засідання, призначене на 08.11.2016, не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 розгляд справи відкладено на 01.12.2016.

22.11.2016 третя особа-6 подала через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду клопотання про розгляд справи у її відсутність.

30.11.2016 представник третьої особи-5 подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду додаткові пояснення до відзиву на апеляційну скаргу, які просив врахувати при прийнятті рішення у справі. У даних поясненнях третя особа-5 зазначила, що судом першої інстанції не надано уваги тому факту, що відповідачем-1 було сплачено на користь позивача винагороду за правочином, наслідки недійсності якого застосовано судом. Натомість, суд, зобов'язуючи відповідачів повернути документи, не зобов'язав позивача повернути відповідачу-1 кошти, отримані в якості винагороди за відступлення права.

Представники позивача та відповідачів -1,-2 подали у судовому засіданні 01.12.2016 клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2016 продовжено строк вирішення спору, розгляд справи відкладено на 15.12.2016.

13.12.2016 апелянт подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду додаткові пояснення у справі, у яких вкотре наголосив на тому, що ТОВ «КУА «Практика» не є стороною правочину, який Банк визнав нікчемним і по якому він просить застосувати наслідки недійсності, а тому ТОВ «КУА «Практика» не може виступати відповідачем у даній справі та повертати Банку законно придбані у відповідача-1 права вимоги по Кредитному договору та договорам забезпечення виконання зобов'язань.

14.12.2016 представник відповідача-2 подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду клопотання про витребування доказів, у якому просив суд витребувати у позивача звіт, на підставі якого здійснено висновок суб'єкта оціночної діяльності про вартість майна ТОВ «Е.Р.С.Т.Е.».

15.12.2016 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду довідку №01-10/2398 від 14.12.2016 щодо переліку вимог кредиторів, акцептованих Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Банку, довідку №01-10/2399 від 14.12.2016 щодо відсутності коштів, інформаційну довідку №01-10/2400 від 14.12.2016, копію роздруківки з сайту http://finbalance.com.ua. Вказані документи були оглянуті колегією суддів та долучені до матеріалів справи.

Треті особи 2-4, -6 у судове засідання, призначене на 15.12.2016, не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2016 клопотання відповідача-2 про витребування доказів задоволено, зобов'язано позивача надати суду оригінал звіту, на підставі якого здійснено висновок суб'єкта оціночної діяльності про вартість майна ТОВ «Е.Р.С.Т.Е.», розгляд справи відкладено на 22.12.2016.

21.12.2016 позивач, на виконання вимог ухвали суду від 15.12.2016, подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду засвідчену Банком копію витягу зі Звіту про незалежну оцінку вартості активів (прав вимоги) суб'єкта оціночної діяльності за кредитним договором №837 від 01.08.2014 та пояснення, у яких зазначив, що повний текст вказаного Звіту Банк надати не має можливості, оскільки вказаний Звіт, крім інформації, яка стосується кредитного договору №837 від 01.08.2014, містить висновок суб'єкта оціночної діяльності стосовно ще п'яти кредитних договорів, які укладалися з іншими юридичними особами, які не є учасниками даного спору та не стосуються предмету розгляду даної справи, а відомості щодо яких містять банківську таємницю.

21.12.2016 відповідач-2 на підтвердження своєї правової позиції надав суду копію постанови Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 у справі №910/21767/15 з аналогічного спору.

22.12.2016 відповідач-1 подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду додаткові пояснення, у яких зазначив, що ТОВ «ФК Аурум Фінанс» не отримувало від позивача жодних грошових коштів на виконання двосторонньої реституції (застосування наслідків недійсності нікчемного правочину). До пояснень відповідачем-1 додано копію постанови Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 у справі №910/21767/15.

У судовому засіданні 22.12.2016 позивач, на виконання вимог ухвали суду надав суду для огляду оригінал Звіту про незалежну оцінку вартості активів ПАТ «Український професійний Банк» суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «Е.Р.С.Т.Е.». Вказаний звіт було оглянуто колегією суддів.

Треті особи 2-4, -6 у судове засідання, призначене на 22.12.2016, не з'явились.

Оскільки у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення третіх осіб 2-4, -6 про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення поштових відправлень та витяг із сайту «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з огляду на те, що неявка їх представників не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників третіх осіб 2-4, -6.

Представники позивача та третьої оособи-1 у судових засіданнях заперечували проти задоволення апеляційної скарги відповідача-2, просили залишити оскаржуване рішення суду без змін.

Представники відповідачів та третьої особи-5 у судових засіданнях підтримували доводи, викладені у апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення суду скасувати, у позові відмовити.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга відповідача-2 не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як підтверджується матеріалами справи, 01.08.2014 між Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прод-Колос» (позичальник) з другої сторони було укладено Договір про відкриття траншевої кредитної лінії №837, згідно пункту 1.1. якого Банк зобов'язується відкрити позичальнику відкличну невідновлювальну кредитну лінію в межах суми 5100000 грн терміном до 30 листопада 2015 року на поповнення обігових коштів.

Згідно пункту 1.2. Договору № 837 від 01 серпня 2014 року зобов'язання Банку щодо надання кредитів та зобов'язання позичальника щодо повернення кредитів та сплати процентів, а також інші права та зобов'язання сторін, передбачені цим договором, виникають з дати укладання сторонами Додаткових договорів про надання кредитів, які є невід'ємними частинами цього договору (надалі-Додатковий Договір), в сумах, зазначених в таких Додаткових договорах. Строк користування кожним окремим кредитом в межах загальної суми, встановленої пунктом 1.1. цього Договору, визначається Додатковими договорами.

У забезпечення виконання грошових зобов'язань позичальника відповідно до Договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 837 від 01.08.2014 між Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Райз М» було укладено іпотечний договір від 03.12.2014, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. та зареєстрованого в реєстрі за №4802.

Також, в забезпечення виконання грошових зобов'язань позичальника відповідно до Договору про відкриття траншевої кредитної лінії №837 від 01.08.2014 між Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» та Приватним агропромисловим підприємством «Відродження» було укладено іпотечний договір від 03.12.2014, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. та зареєстрованого в реєстрі за №4804.

Водночас, в забезпечення виконання грошових зобов'язань позичальника відповідно до Договору про відкриття траншевої кредитної лінії №837 між Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк», Товариством з обмеженою відповідальністю «Райз М» та Приватним агропромисловим підприємством «Відродження» було укладено Договір поруки № 837-2 від 03.12.2014.

Матеріалами справи підтверджується, що 28.05.2015 між Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» (Новий кредитор) було укладено Договір відступлення права вимоги (далі, спірний Договір), згідно пункту 1 якого Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору свої права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю Прод-Колос (Боржник), а Новий кредитор сплачує Первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, визначеній у пункті 5 цього договору, у порядку та строки, встановлені цим договором, та набуває права вимоги Первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існують на момент переходу права вимоги за:

- договором про відкриття траншевої кредитної лінії №837 від 01.08.2014 з усіма додатковими угодами та змінами до нього, укладеним між Первісним кредитором та Боржником;

- договором поруки № 837-2 від 03.12.2014, укладеним між Первісним кредитором, Боржником та Приватним агропромисловим підприємством «Відродження»;

- іпотечним договором від 03.12.2014 (Договір іпотеки-1), посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. за реєстровим номером 4802, укладеним між Первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Райз М», предметом якого є нежитлова будівля тракторної майстерні загальною площею 1582,8 кв.м., що знаходиться за адресою Тернопільська область Підволочиський район село Турівка вул.Новий світ. 1Б;

- іпотечним договором від 03.12.2014 (Договір іпотеки-2), посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. за реєстровим номером 4804, укладеним між Первісним кредитором та Приватним агропромисловим підприємством Відродження, предметом якого є нежитлова будівля, склад міндобрив, загальною площею 312,1 кв. м., яка розташована за адресою: Тернопільська область, Підволочиський район, село Криве, вул. Шевченка Т., будинок 24-А; комплекс критого зернотоку, який розташований за адресою: Тернопільська область, Підволочиський р-н, село Криве, вул. Шевченка Т, будинок 24-В; нежитлова будівлю, зерносклад, загальною площею 530,1 кв.м., яка розташована за адресою: Тернопільська область, Підволочиський р-н, село Криве, вул. Шевченка Т., буд. 24-Б.

За умовами пункту 2 Договору до Нового кредитора переходять всі права Первісного кредитора за кредитним договором, в тому числі, але не виключно, права вимоги сплати заборгованості за кредитом, несплачених процентів, комісій та штрафних санкцій за Кредитним договором в розмірі, який буде існувати на момент переходу прав вимоги, вказаний в п.3 цього договору, а також всі права Іпотекодержателя за Договором іпотеки-1 та Договором іпотеки-2, та всі права за Договором поруки.

Згідно пункту 3 Договору заборгованість за кредитним договором становить 5 171 910,75 грн.

За умовами пункту 5 зазначено Договору за відступлення права вимоги за кредитними договорами новий кредитор сплачує первісному кредитору кошти в українських гривнях в розмірі 250 000,00 грн, які сплачуються новим кредитором первісному кредитору протягом 2-х (двох) банківських днів з дня укладення цього договору. Ціна продажу сплачується шляхом перерахування грошових коштів на рахунок первісного кредитора за наступними реквізитами: отримувач платежу: Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк»; банк отримувача - Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк»; № рахунку: 37393625360002; ідентифікаційний код: 19019775; МФО: 300205; призначення платежу: «оплата за договором відступлення права вимоги від 28.05.2015».

Права вимоги за кредитним договором є такими, що передані новому кредитору з моменту підписання акту приймання-передачі права вимоги. Акт приймання-передачі права вимоги підписується виключно після отримання первісним кредитором ціни продажу в повному обсязі (пункт 6 Договору).

Відповідно до акту приймання-передачі від 28.05.2015, на підставі пункту 6 Договору про відступлення прав вимоги, укладеного між сторонами, позивач передав, а відповідач-1 прийняв права за зобов'язанням ТОВ «Прод-Колос» та наступні документи: Договір про відкриття кредитної лінії №837 від 01.08.2014; Додатковий договір від 03.12.2014 про внесення змін Договору про відкриття кредитної лінії №837 від 01.08.2014; Додатковий договір від 30.01.2015 про внесення змін Договору про відкриття кредитної лінії №837 від 01.08.2014; Договір поруки №837-2 від 03.12.2014; Іпотечний договір від 03.12.2014, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л. Л. за реєстровим №4802; Іпотечний договір від 03.12.2014, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л. Л. за реєстровим №4804; Свідоцтво від 07.08.2012, посвідчене приватним нотаріусом Підволочиського районного нотаріального округу Журавель C. С. за реєстровим №1057; Витяг про державну реєстрацію прав №35118966, виданий 09.08.2012 Бюро технічної інвентаризації Підволочиського району; Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03.12.2014 №30406273; Технічний паспорт (адреса: Тернопільська область, Підволочиський район, село Турівка, вул. Новий світ, 1Б); Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане 07.12.2007 Кривенською сільською радою; Витяг про реєстрацію прав власності на нерухоме майно №17109158 від 18.12.2007; Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.06.2014 №22613969; Технічний паспорт на склад (адреса: Тернопільська область, Підволочиський район, село Криве, вул. Шевченко Т., буд. 24А); Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане 17.12.2007 Кривенською сільською радою; Витяг про реєстрацію прав власності на нерухоме майно №17109228 від 18.12.2007; Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.06.2014 №22616739; Технічний паспорт на склад (адреса:Тернопільська область, Підволочиський район, село Криве, вул. Шевченко Т., буд. 24Б); Свідоцтво про право власності, видане 30.05.2012 Кривенською сільською радою; Витяг про державну реєстрацію прав №34401041 від 07.06.2012; Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.06.2014 №23012584; Технічний паспорт на комплекс критого зернотоку( адреса: село Криве, вул. Шевченко Т., буд. 24В).

У подальшому, як вбачається із матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» відступило своє право вимоги до ТОВ «Прод-Колос» (позичальник по кредитному договору) та його майнових поручителів - ПАП «Відродження» та ТОВ «Райз М» Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Практика» згідно Договору про відступлення права вимоги від 02.07.2015.

Згідно пункту 1.6. Договору про відступлення права вимоги від 02.07.2015 датою переходу права вимоги від первісного кредитора до нового кредитора є дата укладення цього договору.

02.07.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Практика» підписано акт приймання-передачі до Договору відступлення права вимоги, згідно якого ТОВ «КУА «Практика» прийняло оригінали наступних документів: Договір про відкриття кредитної лінії №837 від 01.08.2014 з усіма додатковими угодами та/або договорами до нього, які були укладені між Банком та ТОВ «Прод-Колос», Договір поруки №837-2 від 03.12.2014 з усіма додатковими угодами та/або договорами до нього, які були укладені між Банком, ТОВ «Прод-Колос» та ПАП «Відродження», довідку від 02.07.2015, копію платіжного доручення №83 від 28.05.2015.

Постановою Правління Національного банку України № 348 від 28.05.2015 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» до категорії неплатоспроможних» Банк було віднесено до категорії неплатоспроможних.

На підставі постанови Правління Національного банку України виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення №107 від 28.05.2015 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Український професійний банк». Даним рішенням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було розпочато процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації з 29.05.2015 по 28.08.2015 включно. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було призначено Пантіну Л.О.

Постановою Правління Національного банку України №562 від 28.08.2015 відкликано банківську ліцензію ПАТ «Український професійний банк» та прийнято рішення про ліквідацію Банку .

На виконання вказаної постанови Правління Національного банку України виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняте відповідне рішення №158 від 28.08.2015 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Український професійний банк» та делегування повноважень ліквідатора банку» .

Даним рішенням Фонду було припинено здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Український професійний банк» і розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Український професійний банк» з 31.08.2015 по 30.08.2016. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Український професійний банк» призначено Пантіну Л.О.

Здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків регулюється Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який набув чинності 22.09.2012.

Так, статтею 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначені повноваження уповноваженої особи Фонду.

Відповідно до частини 2 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті (в редакції чинній на дату введення тимчасової адміністрації у ПАТ «УПБ»).

Наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «Український професійний банк» Л.О. Пантіної № 26/ТА від 29.05.2015 вирішено здійснити перевірку договорів (інших правочинів), укладених позивачем протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації в банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають критеріям, передбаченим статтею 38 Спеціального Закону.

Уповноваженою особою згідно наказу № 26/ТА від 29.05.2015 було створено комісію з перевірки договорів (інших правочинів), укладених ПАТ «УПБ».

За результатами роботи комісії складено протокол №4 від 30.06.2015 та встановлено, що:

- договір про відступлення прав вимоги укладено з порушенням вимог постанови Національного банку України № 293/БТ від 30.04.2015, яка забороняє Банку передавати третім особам майно та активи;

- прийнявши виконання (платежі) за договором відступлення від кредитора з його поточного рахунку в Банку, Банком було порушено вимоги постанови Національного банку України № 293/БТ від 30.04.2015, відповідно до якої всі розрахунки в національній валюті повинні проводитися через кореспондентський рахунок Банку, відкритий у Національному банку України;

- Банк, уклавши Договір відступлення права вимоги, прийняв на себе зобов'язання, внаслідок чого виконання його грошових зобов'язань стало неможливим, що прямо зазначено у пункті 2 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» як ознака нікчемності правочину;

- Банк, уклавши правочин відступлення права вимоги, здійснив відчуження майна (майнових прав), за ціною, нижчою від звичайної (оплата на 95 % відсотків відрізняється від балансової вартості майнових прав), у зв'язку з чим банк отримав збитки, що прямо зазначено у пункті 3 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» як ознака нікчемності правочину;

- умови Договору відступлення права прямо передбачають передачу контрагенту, що є одночасно кредитором банку, майнових прав за кредитним договором та договорами забезпечення за ціною, що є значно нижчою вартості відступлених майнових прав, а отже надають кредитору - ТОВ «ФК Аурум Фінанс» переваги перед іншими кредиторами, не встановлені для нього законодавством чи внутрішніми документами банку, що прямо зазначено у пункті 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» як ознака нікчемності правочину.

Відтак, було прийнято рішення про затвердження результатів перевірки, Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «Український професійний банк» Л.О. Пантіною було складено повідомлення №01-10/2862 від 21.07.2015 про нікчемність правочину, адресоване Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс», відповідно до якого останнє повідомляється про нікчемність договору про відступлення прав вимоги, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12 та зареєстрованого у реєстрі за № 1619. Вказаним повідомленням про нікчемність правочину позивач просив повернути протягом десяти днів всі отримані згідно з умовами нікчемного договору оригінали документів (кредитні договори, договори забезпечення, всі інші документи відповідно до акту приймання-передачі від 28.05.2016).

Повідомлення за вих. №01-10/2862 від 21.07.2015 про нікчемність вказаного договору про відступлення з вимогою про повернення всіх отриманих за цим договором документів було відправлено відповідачу 27.07.2015 та отримано останнім 04.08.2015, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення (том 1, а.с. 37).

Спір у справі виник внаслідок того, що відповідач-1 вимог повідомлення не виконав, у зв'язку з чим позивач вимагає застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - договору про відступлення.

Відповідно до частини 3, 4 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, чинній станом на момент прийняття рішення про введення тимчасової адміністрації банку) правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Уповноважена особа Фонду:

1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів;

2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами;

3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

У повідомленні №01-10/2862 від 21.07.2015 про нікчемність договору про відступлення Банк послався як на підставу нікчемності правочину на пункти 2, 3, 7 частини 3 статті 38 вказаного Закону, а саме: банк до дня визнання його неплатоспроможним прийняв на себе зобов'язання, внаслідок чого виконання його грошових зобов'язань стало неможливим; банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Водночас, у позовній заяві та письмових поясненнях позивач також зазначає, що спірний договір було укладено з порушенням вимог постанови Національного банку України від 30.04.2015 № 293/БТ, яка забороняє Банку передавати в забезпечення третім особам майно та активи та відповідно до якої всі розрахунки в національній валюті повинні проводитись через кореспондентський рахунок банку, відкритий у Національному банку України, крім того, позивач також посилається на пункт 1 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зазначаючи, що відчуження майна за Договором відступлення права вимоги відбулося безоплатно.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514, частини 1 статті 517 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом; первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Отже, спірний договір за своєю правовою природою є договором про відступлення права вимоги.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року №9 судам відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 Цивільного кодексу України тощо).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року №9 визначено, що відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.

Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для віднесення договору відступлення права вимоги до нікчемних на підставі пункту 3 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з огляду на наступне.

Так, позивачем, як підставою нікчемності договору відступлення права вимоги вказується на те, що банк, уклавши правочин відступлення права вимоги, здійснив відчуження майна (майнових прав), за ціною, нижчою від звичайної (оплата на 95 % відсотків відрізняється від балансової вартості майнових прав), у зв'язку з чим банк отримав збитки, що прямо зазначено у пункті 3 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» як ознака нікчемності правочину.

За змістом статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

У пункті 2.14. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 №11 визначено, що звичайними є ціни, які за подібних обставин зазвичай сплачуються за аналогічне майно у відповідний момент часу у відповідному регіоні. Доведення рівня таких цін покладається на особу, яка заявила вимогу про відшкодування вартості майна.

Поняття звичайних цін наведено у пункту 14.1.71. статті 14 Податкового кодексу, відповідно до якого звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, за змістом пункту 5 Договору про відступлення права вимоги від 28.05.2015 за відступлені права вимоги за кредитним договором новий кредитор сплачує первісному кредитору кошти в українських гривнях в розмірі 250 000,00 грн. без ПДВ, які сплачуються новим кредитором первісному кредитору протягом 2 банківських днів з дня укладення цього договору.

При цьому, згідно пункту 3 зазначеного Договору заборгованість за кредитним договором становить 5 171 910,75 грн.

При укладенні Договору відступлення оцінка майнових прав не проводилась, про що, зокрема, зазначено в протоколі №4 від 30.06.2015.

У матеріалах справи наявні два висновки суб'єктів оціночної діяльності щодо вартості відчужених майнових прав, а саме: наданий ТОВ «ФК АУРУМ ФІНАНС» висновок про вартість з оцінки майна, підготовлений 15.05.2015 Приватним підприємством «Манускрипт», згідно якого ринкова вартість об'єкту становить 249 252,32 грн. та наданий Банком висновок суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «Е.Р.С.Т.Е» про вартість майна (що виступило забезпеченням виконання зобов'язань позичальника), згідно якого станом на 27.05.2015 ринкова вартість майнових прав за кредитною угодою складала 2 046 978,00 грн.

Дослідивши зазначені висновки суб'єктів оціночної діяльності колегія суддів зазначає наступне.

Наданий ТОВ «ФК Аурум Фінанс» висновок про вартість з оцінки майна було підготовлено 15.05.2015 Приватним підприємством «Манускрипт», а оцінку права майнової вимоги здійснювала фізична особа - ОСОБА_16 Замовником вказаної оцінки було ТОВ «ФК Аурум Фінанс».

Відповідно до статті 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах або у яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб. Замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.

Станом на дату проведення Приватним підприємством «Манускрипт» оцінки та складення відповідного висновку (15.05.2015) єдиним правомірним власником прав майнової вимоги до боржника був Банк, а відтак, усі оригінали документів з приводу стану та обслуговування кредитної заборгованості позичальника знаходились у Банку.

У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що Банк передавав Приватному підприємству «Манускрипт», як суб'єкту оціночної діяльності, будь-які документи для проведення оцінки. Також, у матеріалах справи відсутні будь-які доручення відповідачу-1 або іншій особі на укладення договору з приводу визначення вартості права майнової вимоги.

Будь-які посилання на вказану оцінку ПП «Манускрипт» у спірному Договорі також відсутні.

Крім того, як зазначає Банк, в силу приписів статті 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» документи, на підставі яких мала б здійснюватись оцінка, становлять банківську таємницю, а тому між Банком та оцінювачем мав би укладатись договір про нерозголошення банківської таємниці, доказів укладення якого матеріали справи не містять.

З огляду на зазначене, висновок Приватного підприємства «Манускрипт» у розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України є неналежним доказом у справі, у зв'язку з чим правомірно не взятий судом першої інстанції до уваги.

Водночас, згідно з наданим Банком висновком суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «Е.Р.С.Т.Е», що діє на підставі сертифікату Фонду державного майна України від 12.08.2014 №16812/14, договору на проведення оцінки з ПАТ «УПБ», про вартість майна (що виступило забезпеченням виконання зобов'язань позичальника), станом на 27.05.2015 ринкова вартість майнових прав за кредитною угодою складала 2 046 978,00 грн.

Відповідач-2 у апеляційній скарзі зазначає, що на час виготовлення ТОВ «Е.Р.С.Т.Е» на замовлення Банку вказаного висновку оригінали документів в банку були відсутні, що ставить під сумнів можливість належного проведення оцінки та суперечить нормами статті 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Вказані доводи не приймаються колегією суддів до уваги враховуючи наступне.

Так, вказаний висновок було замовлено Банком у ТОВ «Е.Р.С.Т.Е» з метою підтвердження нікчемності правочину, визначеної пунктом 3 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Як вбачається з наданої оцінки ТОВ «Е.Р.С.Т.Е», базою оцінки була ринкова вартість майна. Так, ринкова вартість прав грошової вимоги - вартість, за яку можливе їх відчуження на дату оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.

Вихідними даними для оцінки, як вбачається зі звіту ТОВ «Е.Р.С.Т.Е», були матеріали кредитних справ, інші релевантні дані, надані банком-кредитором, дані відкритих джерел інформації.

Як підтверджує Банк у відзиві на апеляційну скаргу, суб'єкту оціночної діяльності ТОВ «Е.Р.С.Т.Е» було належним чином забезпечено доступ до належним чином завірених копій необхідних документів для проведення оцінки, оскільки їх оригінали відповідачем-1 на вимогу Банку останньому повернуті не були. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Отже, враховуючи, що станом на 27.05.2015 ринкова вартість майнових прав за кредитною угодою складала 2 046 978,00 грн., що підтверджується висновком ТОВ «Е.Р.С.Т.Е», який приймається колегією суддів до уваги як належний та допустимий доказ у справі, Банк, уклавши Договір про відступлення права вимоги, здійснив відчуження майнових прав за ціною, що є значено нижчою (оплата на 95,00 % відрізняється від балансової вартості майнових прав) від суми майнових вимог до ТОВ «Прод-Колос», що прямо зазначено у пункті 3 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» як ознака нікчемності правочину.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що Договір відступлення права вимоги від 28.05.2015, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12 та зареєстрований у реєстрі за №1619 є нікчемним за підставами передбаченими, зокрема, пунктом 3 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні відхилив доводи позивача щодо наявності правових підстав для віднесення Договору відступлення права вимоги від 28.05.2015 до нікчемних на підставі пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Водночас, колегія суддів не погоджується із вказаними висновками суду та зазначає наступне.

Згідно з приписами пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними у випадку якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

У витязі з протоколу №4 від 30.06.2015 Банк, зокрема, зазначає, що станом на дату укладення спірного Договору відповідач-1 був кредитором позивача, зокрема, зо договором №315-УОК на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування суб'єктів господарювання від 18.05.2015 та за депозитним договором №245 строкового банківського вкладу «Депозитна лінія «Гнучка» від 20.05.2015.

Дійсно, як вбачається із матеріалів справи, за Договором №315-УОК на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування суб'єктів господарювання від 18.05.2015 та за Депозитним договором №245 строкового банківського вкладу «Депозитна лінія «Гнучка» від 20.05.2015 відповідач-1 перерахував на депозитний рахунок (відкритий в ПАТ «УПБ») 10 000 000,00 грн.

Відповідно до статті 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Разом з цим, позивач зазначив, що за вказаним депозитним договором повернення коштів відповідачу-1 не відбулось, оскільки на кореспондентському рахунку позивача станом на 28.05.2015 залишок грошових коштів становив лише 291 732,91 грн. (том 1, а.с. 90).

Отже, зобов'язальні правовідносини, що склалися між сторонами на підставі договору банківського рахунка, мають майново-грошовий характер, а відтак, у цьому випадку відповідач-1 є кредитором позивача за майновою вимогою щодо розпорядження належними йому коштами. (Вказаного висновку дійшов Верховний суд України в постановах від 25.03.2015 у справі № 910/9232/14 (3-24гс15) та від 01.04.2015 у справі № 910/5560/14).

Разом з цим, як уже зазначалося, процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до приписів чинного законодавства, у випадку ліквідації банку залишки грошових коштів на рахунках юридичних осіб не гарантуються державою, а задовольняються у порядку черговості, встановленої Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Водночас відповідач, будучи кредитором позивача за укладеним з ним депозитним договором та розрахувавшись за договором відступлення права вимоги від 28.05.2016, отримав від позивача майнові вимоги до ТОВ «Прод-Колос» за кредитним договором №837 від 01.08.2014; іпотечними договорами від 03.12.2014; договором поруки №837-2 від 03.12.2014 та, відповідно, враховуючи віднесення позивача до категорії неплатоспроможних, отримав переваги щодо задоволення частини своїх майнових вимог перед іншими кредиторами позивача, які (переваги) не встановлені для відповідача-1 законодавством чи внутрішніми документами позивача, що є підставою нікчемності спірного Договору у відповідності до пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Враховуючи вищевикладене, уповноважена особа Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у позивача правомірно, в силу приписів пунктів 3, 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», віднесла договір відступлення права вимоги до нікчемних.

Водночас, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відсутності ознак нікчемності Договору, передбачених пунктами 1, 2 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», що підтверджується наступним.

Так, колегія суддів вважає, що порушення постанови правління Національного банку України №293/БТ від 30.04.2015, на яку посилається позивач, не є підставою нікчемності правочину в розумінні статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та статті 215 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до статті 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність» у разі порушення банками банківського законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, нормативно-правових актів Національного банку України, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких належать віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного.

Пунктом 12.3 Розділу 12 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України №346 від 17.08.2012 (далі, Положення №346) встановлено, що рішення Правління Національного банку про віднесення банку до категорії проблемних містить, зокрема: строк, протягом якого проблемний банк зобов'язаний привести свою діяльність у відповідність до вимог законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, але не більше 180 днів; обмеження у діяльності банку; порядок та строки повідомлення проблемним банком про стан виконання заходів щодо фінансового оздоровлення банку, а також приведення банком своєї діяльності у відповідність до вимог банківського законодавства.

Нормами частини 6 статті 67 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та пункту 5.1. глави 5 розділу 1 Положення №346 передбачено право Національного банку України запровадити особливий режим контролю за діяльністю банку та призначити куратора в разі потреби в посиленні контролю за діяльністю банку з метою уникнення можливості невиконання ним своїх зобов'язань перед клієнтами та кредиторами.

Постановою Правління Національного банку України №293/БТ від 30.04.2015 «Про віднесення ПАТ «Український професійний банк» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку» були встановлені обмеження у діяльності ПАТ «Український професійний банк» як юридичної особи, що входить до банківської системи України, банку було заборонено передавати в забезпечення вкладникам, іншим кредиторам майно та активи банку без погодження з Національним банком України, був призначений куратор банку з числа працівників Національного банку, банку заборонено використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки, всі розрахунки мали бути здійснені виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України.

Отже, постановою Правління Національного банку України №293/БТ від 30.04.2015 встановлені обмеження у діяльності ПАТ «Український професійний банк» як юридичної особи, що входить до банківської системи України.

Суд зазначає, що вказана постанова Національного банку України №293/БТ від 30.04.2015 не є нормативно-правовим актом, оскільки не зареєстрована в Міністерстві юстиції України, містить гриф «банківська таємниця», а, отже, є актом індивідуальної дії, чинність якого може бути направлена індивідуально тільки на позивача.

Наслідком порушення акту індивідуальної дії може бути лише застосування Національним банком України до Банку заходів впливу за порушення банківського законодавства відповідно до статті 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та постанови Правління Національного банку України №346.

Невідповідність укладеного договору вимогам постанови Національного банку України не визначено як підставу нікчемності згідно частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Суд погоджується з твердженнями відповідача, що заборона позивачу використовувати для розрахунків в національній валюті прямі кореспондентські рахунки та зобов'язання позивача здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок в НБУ (пункт 5 та пункт 6 постанови Національного банку України №293/БТ від 30.04.2015) стосувались міжбанківських переказів і не поширюються на внутрішньобанківські операції позивача.

Дана позиція узгоджуються зі змістом норми статті 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність», згідно з якою у випадку віднесення Національним банком України банку до категорії проблемних, останньому забороняється використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки в національній та іноземній валюті. Проведення розрахунків здійснюється виключно через консолідований кореспондентський рахунок у Національному банку України.

Згідно статті 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» кореспондентський рахунок - рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів.

Відповідач-1 не є банківською установою, тому не має правових підстав та можливості згідно закону відкривати кореспондентський рахунок в іншому банку, в тому числі в Національному банку України, а також здійснювати міжбанківські перекази. Грошові кошти за договором про відступлення були перераховані відповідачем позивачу саме з власного поточного рахунку, відкритого у позивача. Таким чином, розрахунки між юридичною особою-клієнтом (відповідачем) і Банком (позивачем) не є міжбанківськими переказами і не можуть (не повинні) здійснюватися через кореспондентський рахунок в іншому банку, в тому числі через кореспондентський рахунок позивача в Національному банку України.

Слід зазначити, що підстава нікчемності правочину, зазначена в пункті 2 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», також не має місця у даному випадку, оскільки укладення договору 28.05.2015 не призвело до визнання банку неплатоспроможним, адже ще 30.04.2015 банк було віднесено до категорії проблемних.

Посилання позивача на те, що ним безоплатно відчужено право вимоги за кредитним договором у зв'язку з прийняттям на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента на вчинення відповідних майнових дій, судом відхиляється, оскільки договір про відступлення права вимоги від 28.05.2015 не є договором про безоплатне відчуження майнових прав. Крім того, суд звертає увагу, що платіжним дорученням №83 від 28.05.2016 відповідачем-1 було перераховано позивачу 250 000,00 грн., в графі платіжного доручення «призначення платежу» вказано «оплата за відступлення права вимоги за кредитними зобов'язаннями згідно договору відступлення права вимоги від 28.05.2015». У платіжному дорученні №83 від 28.05.2016 міститься відмітка банку про «Проведення розрахункового документа», дату його проведення - 28.05.2015, підпис відповідальної особи з відбитком штампу банку-позивача. Доказів про взяття платіжного доручення №83 від 28.05.2016 на обліковування, повідомлення ТОВ «ФК Аурум Фінанс» про невиконання його розрахункового документа із зазначенням причини: «Немає/недостатньо коштів на кореспондентському рахунку банку» або інших матеріали справи не містять.

Посилання апелянта на неврахування судом першої інстанції висновків, викладених у рішеннях Господарського суду Тернопільської області у справі №921/930/15-г/16, а також у справі №921/931/15-г/16, які були переглянуті в апеляційному порядку Львівським апеляційним господарським судом та якими, як зазначає скаржник, встановлена правомірність оспорюваного договору про відступлення права вимоги та відсутність в ньому ознак нікчемності, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки постановою Вищого господарського суду України у справі №921/931/15-г/16 рішення судів попередніх інстанцій у справі №921/931/15-г/16 були скасовані з передачею справи на новий розгляд (при цьому підставою для скасування стало не дослідження судами доводів Банку щодо наявності ознак нікчемності договору). У свою чергу, при прийнятті господарським судом рішення у справі №921/930/15-г/16 правова оцінка поясненням позивача щодо нікчемності договору відступлення права вимоги від 28.05.2015 не надавалась.

Відтак, спірний Договір є нікчемним лише в силу приписів пунктів 3, 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», про що зазначалося вище.

Правові наслідки недійсності правочину встановлені статтею 216 Цивільного кодексу України. Так, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину підлягають задоволенню шляхом зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Практика» повернути Банку права майнової вимоги, отримані за договором відступлення прав вимоги від 28.05.2015, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12 та зареєстрованим у реєстрі за №1619, та оригінали документів, отримані згідно Акту приймання-передачі від 28.05.2015.

Посилання відповідачів та третьої особи-5 на те, що ТОВ «КУА «Практика» не є стороною спірного Договору відступлення права вимоги, а тому застосування наслідків недійсності вказаного договору до нього є незаконним не приймаються судом до уваги, оскільки договір є нікчемним в силу закону, а відтак, усі інші правочини, вчинені у подальшому виходячи з нього, у тому числі наступне відступлення права прав вимоги, також є нікчемними та у відповідності статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Доводи відповідачів та третьої особи-5 з приводу того, що судом безпідставно та всупереч нормам чинного законодавства не застосовано двосторонню реституцію, як наслідок визнання недійсним договору, оскільки суд, зобов'язуючи відповідачів повернути документи, не зобов'язав позивача повернути відповідачу-1 кошти, отримані в якості винагороди за відступлення права, також є безпідставними.

Так, згідно пункту 2.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 №11 вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як самостійно, так і, з урахуванням припису частини першої статті 58 Господарського процесуального кодексу України, бути об'єднана з вимогою повернути одержане за цим правочином у натурі або про відшкодування його вартості (якщо повернення у натурі неможливе). В разі заявлення вимоги про повернення одержаного за правочином відповідач має право подати зустрічний позов (стаття 60 Господарського процесуального кодексу України) про витребування належного йому майна або відшкодування вартості останнього. Якщо такий позов не подано, господарський суд з огляду на припис частини п'ятої статті 216 Цивільного кодексу України та з урахуванням конкретних обставин справи може з власної ініціативи застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину також і щодо позивача.

Відтак, відповідач-1 не позбавлений права звернутись до суду із вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та повернення йому коштів, сплачених за відступлення права вимоги. У свою чергу, така вимога не була заявлена відповідачем-1 у межах даного судового процесу, а згідно статті 216 Цивільного кодексу України застосування наслідків недійсності нікчемного правочину є, у даному випадку, правом суду.

Водночас, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно змін про суб'єктів в записі про іпотеку №7929307, 7930012, 7930455, 7930658 та змін про суб'єктів в записі про обтяження № 7928919, 7929782, 7930308, 7930585.

Так, відповідно до абзацу другого частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Разом з цим, з позовних вимог (зокрема, з пункту 4 прохальної частини позову), заявлених у даній справі вбачається, що позивач просив внести зміни до Державного реєстру, не вказуючи осіб, яких необхідно зобов'язати внести такі зміни до Державного реєстру. При цьому, за змістом статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються (делегуються) функції державного реєстратора прав на нерухоме майно. Відповідно до частини другої статті 30 цього Закону дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до адміністративного суду. Суди повинні мати на увазі, що під діями також слід розуміти рішення, прийняті зазначеними суб'єктами владних повноважень з питань реєстрації.

А тому, з урахуванням нікчемності Договору про відступлення права вимоги від 28.05.2015, позивач не позбавлений права звернутись до державного реєстратора або до нотаріуса (як спеціального суб'єкту у передбачених законом випадках) із заявою про внесення змін до Державного реєстру. Окремими підставами відмови в задоволенні позовних вимог, викладених в пункті 4 прохальної частини позову, крім вищевикладеного, є відсутність будь-якого нормативного обґрунтування заявлених вимог, порушення прав в розумінні статті 1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до абз. 6 пункту 12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас, апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

Таким чином, оскільки резолютивна частина рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2016 у справі №910/10163/16 є правильною, колегія суддів не має підстав для скасування оскаржуваного рішення, не дивлячись на невідповідність деяких висновків суду першої інстанції обставинам справи, про що зазначалося вище.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи зазначене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Практика» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2016 у справі №910/10163/16 підлягає залишенню без змін з підстав, викладених у мотивувальній частині постанови.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Практика» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2016 у справі №910/10163/16 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2016 у справі №910/10163/16 залишити без змін.

Матеріали справи №910/10163/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді Б.В. Отрюх

А.І. Тищенко