Окрема думка судді № 63715316, 26.04.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОКРЕМА ДУМКА

"26" квітня 2016 р. Справа № 902/27/16

Рівненський апеляційний господарський суд за результатами розгляду справи №902/27/ 16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафто-газ України» до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Вінни-цягаз» про стягнення 14 963 грн. 23 коп. пені та 2 450 грн. 12 коп. -3% річних відмовив в задо-воленні апеляційної скарги Позивача, залишивши в силі рішення господарського суду Вінниць-кої області від 02.02.2016р.

Керуючись частиною третьої ст.47 Господарського процесуального кодексу України, висловлюю окрему думку щодо прийнятого рішення.

Рівненський апеляційний господарський суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, яким позов було задоволено частково: відмовлено в стягненні 14 963 грн. 23 коп. пені та 309 грн. 38 коп. -3% річних та присуджено до стягнення з Відповідача на користь Позивача 2 140 грн. 74 коп. -3% річних та 149 грн. 73 коп. витрат зі сплати судового збору – відхилив до-води Відповідача і погодився з висновком місцевого господарського суду, що за змістом п.6.1 договору №13-113-РО (у редакціях додаткових угод №2, №3), який узгоджується з приписами ч.1 статті 692 ЦК України – сторони передбачили, що оплата за газ здійснюється покупцем шля-хом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розра-хунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі газу, тобто пунктом 6.1 договору №13-113-РО встановлено конкретний строк остаточного розрахунку за фактично переданий газ – до 20 числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, що відпо-відає нормам ч.1 статті 530 ЦК України.

Натомість, настання обов’язку з оплати спожитого газу не прив’язується до моменту під-писання вказаних актів, позаяк на думку апеляційного суду, згідно з п.3.4 договору №13-113-РО – акти приймання-передачі газу визначаються в якості підстави для остаточних розрахунків сторін, але, з урахуванням змісту п.6.1 цього договору, не містять положення про строк прове-дення остаточної оплати з урахуванням дати отримання покупцем підписаних продавцем актів. Крім того, несвоєчасне підписання продавцем актів приймання-передачі за минулий місяць жод-ним чином не змінює встановлений конкретний строк оплати поставленого газу. А тому, про-строчення грошового зобов’язання Відповідача за договором не пов’язане з моментом реально-го підписання сторонами відповідного акту.

На мою думку, такі висновки суду суперечать приписам чинного законодавства, яке ре-гулює спірні правовідносини та умовам укладеного сторонами договору.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений дого-вором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов’язання не може бути вико-нане внаслідок прострочення кредитора.

Крім того, ст.613 ЦК України передбачено, що кредитор вважається таким, що простро-чив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчи-нив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зо-бов’язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обо-в’язку.

Частиною 1 статті 530 ЦК України регламентовано, що у разі якщо у зобов’язанні вста-новлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зо-бов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.538 ЦК України виконання свого обов’язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов’язку, є зустріч-ним виконанням зобов’язання. При зустрічному виконанні зобов’язання сторони повинні вико-нувати свої обов’язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного за-конодавства, не випливає із суті зобов’язання або звичаїв ділового обороту.

Пункт 6.1 договору №13-113-РО визначає строк здійснення оплати за поставлений газ до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, а також містить вказівку на те, що ос-таточний розрахунок за фактично переданий газ проводиться на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі. Обов’язок продавця повернути покупцеві один примірник оригіналу підписаного та скріпленого печаткою акту, який є підставою для остаточних розрахунків між сторонами, закріплений в п.3.4 договору.

Оскільки, акт приймання-передачі може бути не підписаний іншою стороною або повер-нутий із зауваженнями – обов’язок покупця, в розумінні ст.538 ЦК України здійснити остаток-ний розрахунок за поставлений газ є зустрічним по відношенню до обов’язку продавця повер-нути підписані акти приймання-передачі, а тому відповідно до ч.3 цієї ж статті у разі невико-нання однією із сторін у зобов’язанні свого обов’язку, друга сторона має право зупинити вико-нання свого обов’язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

При цьому, факт невиконання Позивачем свого обов’язку з повернення підписаних упо-вноваженою особою та скріплених печаткою актів приймання-передачі, унеможливлював здій-нення Відповідачем повної оплати за поставлений газ, оскільки саме в актах-приймання переда-чі сторони зазначають точний обсяг поставленого газу та суму, що підлягає до сплати, а тому підписані обома сторонами акти, у відповідності до пунктів 3.4 та 6.1 договору №13-113-РО є підставою для остаточних розрахунків.

Матеріали справи не містять доказів надіслання (передачі) Позивачем підписаних актів ПАТ по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз».

З огляду на вищенаведені норми чинного законодавства, а також положення договору купівлі-продажу природного газу №13-113-РО від 04.01.2013р., вважаю, що у зв’язку з невико-нанням Позивачем свого обов’язку з повернення підписаних актів приймання-передачі, у нього не виникло право вимоги виконання зустрічного зобов’язання – здійснення Відповідачем оста-точного розрахунку за фактично переданий газ до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, оскільки такий здійснюється лише на підставі підписаних сторонами актів прий-мання-передачі газу, яких Позивач не повернув Відповідачеві.

Отже, на мою думку, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу Позивача необхідно було скасувати рішення суду першої інстанції за безпідставністю позовних вимог.

Суддя Грязнов В.В.