Постанова № 63715218, 06.12.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2016 р. Справа№ 911/2004/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

розглянувши апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Токмацького міськрайонного управління юстиції у Запорізькій області на ухвалу господарського суду Київської області від 11.04.2016 року

по справі № 911/2004/13 (суддя: Щоткін О.В.)

за скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на бездіяльність ВДВС Токмацького МРУЮ у Запорізькій області у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"

до відповідача-1 товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп";

відповідача-2 селянського (фермерського) господарства "Василько"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 - приватне підприємство "Агросинтез-плюс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез"

про стягнення 22 834,20 грн.

Представники сторін у судове засідання не з'явились.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.04.2016 у справі № 911/2004/13 скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" на бездіяльність Відділу Державної виконавчої служби Токмацького міськрайонного управління юстиції у Запорізькій області при примусовому виконанні наказів господарського суду Київської області від 13 лютого 2014 року у справі №911/2004/13 задоволено. Визнано бездіяльність Відділу Державної виконавчої служби Токмацького міськрайонного управління юстиції у Запорізькій області щодо виконання наказу господарського суду Київської області від 13 лютого 2014 року у справі №911/2004/13 незаконною.

Не погодившись із вказаною ухвалою, ВДВС Токмацького МРУЮ у Запорізькій області звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк для подання апеляційної скарги, скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 11.04.2016 по справі № 911/2004/13, в задоволенні скарги на бездіяльність Токмацького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області скаржнику ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" відмовити в повному обсязі.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів апеляційну скаргу ВДВС Токмацького МРУЮ у Запорізькій області передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Сулім В.В., Майданевич А.Г.

Проте, у зв'язку з участю суддів Суліма В.В. та Майданевича А.Г., які входять до складу колегії суддів і не є суддями-доповідачами, у підготовці в Національній школі суддів України, проведено повторний автоматизований розподіл справи №911/2004/13, за результатами якого протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів апеляційну скаргу ВДВС Токмацького МРУЮ у Запорізькій області передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2016 відновлено апелянту пропущений строк на подання апеляційної скарги, скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У запереченні на апеляційну скаргу ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, такою, що суперечить нормам матеріального та процесуального права, а ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою. Позивач просив апеляційний господарський суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржувану ухвалу суду першої інстанції.

Представники сторін у судові засідання суду апеляційної інстанції ані 29.11.2016 року, ані 06.12.2016 року не з'явилися, про час та місце розгляду справи учасники процесу повідомлялися належним чином, про що в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення. Як вбачається з апеляційної скарги скаржник просив справу розглядати за відсутності представника Відділу державної виконавчої служби Токмацького міськрайонного управління юстиції у Запорізькій області. Інші учасники процесу, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін та за наявними в ній матеріалами, оскільки учасники процесу про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників що не з'явилися, у судовому засіданні 29.11.2016 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про витребування додаткових доказів не надходило. В матеріалах справи міститься достатньо доказів для прийняття рішення по справі. При цьому, судом апеляційної інстанції враховано, що в силу приписів ч.2 ст.121-2 ГПК України, неявка учасників процесу не є перешкодою для розгляду поданої скарги.

Також колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що у відповідності до ч.2 ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, а продовження зазначеного строку розгляду справи у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України без клопотання сторони по справі, не передбачено ГПК України.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи. Такої ж правової позиції дотримується й Вищий господарський суд України, зокрема, у своїй постанові від 07.07.2016 року по справі 910/21819/15.

До того ж, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч.1ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Разом з тим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом постановами ВДВС Токмацького РУЮ Запорізької області від 04 березня 2014 року відкрито виконавчі провадження №42344505 та №42344232 щодо примусового виконання наказів господарського суду Київської області від 13 лютого 2014 року по справі №911/2004/13 про стягнення 23 479,35 грн., та 1 000 грн. пені.

22.02.2016 року до господарського суду Київської області від ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» надійшла скарга щодо визнання протиправною бездіяльність ВДВС Токмацького МРУЮ у Запорізькій області, що полягає у невчиненні в повному обсязі дій, спрямованих на примусове виконання наказів № 911/2004/13 від 13.02.2014р.

Як зазначає стягувач, станом на лютий 2016 року ВДВС Токмацького РУЮ Запорізької області не надано доказів виконання рішення суду по справі 911/2004/13, у зв'язку з чим скаржник вважає, що державний виконавець допустив бездіяльність, виконуючи відповідне рішення суду, а саме не здійснив усіх дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».

Заперечуючи проти вказаної скарги ВДВС Токмацького РУЮ Запорізької області, як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції зазначив про те, що ним вжито всіх заходів щодо виконання рішення у даній справі.

Так державний виконавець, зокрема зазначив, що 04.03.2014 року ним було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошено заборону на його відчуження.

Копію вказаної постанови 05.03.2014 року за вихідним № 3242/03 направлено до реєструючих установ: Відділу Держземагенства у Токмацькому районі, БТІ «Малі - 44», Держтехнагляд, МРЕВ ДАІ для виконання, сторонам виконавчого провадження до відому.

11.03.2014 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, копію якої було направлено до банківських установ до виконання, сторонам виконавчого провадження до відому.

26.03.2014 року за вхідним № 1042/03-45/2 до ВДВС Токмацького МРУЮ надійшло повідомлення банківської установи Державний Ощадний Банк України про прийняття до виконання постанови про арешт коштів боржника.

При неодноразовому виїзді до місця розташування боржника, встановлено, що підприємство за юридичною адресою не працює, касова книга відсутня, про що складені акти державного виконавця від 11.03.2014 року, 23.04.2014 року, 27.05.2015 року, 21.10.2015 року. Згідно повернутих платіжних вимог від 05.06.2014 року, від 18.01.2016 року кошти на арештованих рахунках відсутні.

23.04.2014 року державним виконавцем описане майно боржника, а саме: причіп бортовий ГКБ 8328, зеленого кольору, 1991 року випуску, державний № АР 3344 ХТ, про що складений акт опису й арешту майна № 42444044. Відповідно до Звіту про незалежну оцінку автомобільного причепу вартість майна становить 2764,55 грн. Згідно вказаного звіту при візуальному обстеженні причепа виявлені тотальні пошкодження, саме: зруйнована ходова частина, відсутні колеса та місця їх кріплення, метал пошкоджено корозією. Відновлення вказаних пошкоджень не доцільне, оскільки перевищує вартість самого причіпу після здійснення ремонту.

До того ж, як зазначає державний виконавець у своїй апеляційній скарзі та під час розгляду справи у суді першої інстанції, ним було здійснено ряд запитів, спрямованих на виявлення майна боржника.

Згідно відповіді на запит з Держтехнагляду від 05.03.2014 року № 213834 встановлено, сільгосптехніка за боржником не зареєстрована.

Згідно Інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна в порядку доступу державних виконавців № 49325551 від 05.03.2014 року встановлено, що у Реєстрі прав власності на нерухоме майно відомості про право власності на нерухоме майно у боржника відсутнє.

Згідно відповіді на запит з МРЕВ ДАІ від 02.04.2014 року № 410/03-47/2, за боржником зареєстрований причіп бортовий ГКБ 8328, зеленого кольору, 1991 року випуску, державний № АР 3344 ХТ.

Згідно відповіді на запит з відділу Держземагенства у Токмацькому районі Запорізької області від 12.05.2014 року № 615/03-47/2 встановлено, що станом на 31.12.2012 року боржник орендує у фізичних осіб земельні ділянки на загальну площу 104,32 га, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, встановлено що вказані земельні ділянки передані в суборенду ТОВ «Восток-Л».

14.12.2015 року державним виконавцем направлено запит № 17997/03 до ДП «Держреєстру України». Згідно відповіді на запит, станом на 19.01.2016 року боржник СФГ «Василько» не зберігає зерно на зернових складах, підключених до основного реєстру.

Згідно відповіді на запит з Відділу статистики, боржник СФГ «Василько» надавало до органів державної статистики звіти за формами державних статистичних спостережень № 4-сг «Посівні площі сільськогосподарських культур» (річна) під урожай 2013, 2014, 2015 років; № 29-сг «Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду» (річна) на 1 грудня 2013 року, 1 грудня 2014 року,1 грудня 2015 року; № 37-сг «Сівба та збирання врожаю сільськогосподарських культур, проведення інших польових робіт» (місячна) за період з квітня по 1 жовтня 2014 року.

Відповідь на запит від 14.12.2015 року до ДП «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин» щодо наявності в Єдиному державному реєстрі тварин боржника серед власників тварин (худоби)до 21.01.2016 року не надходила.

25.02.2016 року державним виконавцем направлений повторний запит до ДП «Агенство з ідентифікації і реєстрації тварин» щодо наявності в Єдиному державному реєстрі тварин боржника серед власників тварин (худоби). Згідно відповіді, боржник в Єдиному державному реєстрі тварин боржника серед власників тварин (худоби) як власник не зареєстрований.

14.12.2015 року державним виконавцем направлено запит № 17997/03 до Державної авіаційної служби України. Згідно відповіді на запит, у Державному реєстрі цивільних повітряних суден України за боржником СФГ «Василько» ніколи не були зареєстровані.

14.12.2015 року державним виконавцем направлено запит № 17997/03 до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції. Згідно відповіді на запит, інформація щодо реєстрації документів дозвільного та/або декларативного характеру на об'єкти будівництва, замовником яких є СФГ «Василько», а також інформація про видачу ліцензій на провадження господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури в Департаменті відсутня.

14.12.2015 року державним виконавцем направлено запит № 17997/03 до Державної служби інтелектуальної власності України. Згідно відповіді на запит, за даними державних реєстрів охоронних документів на об'єкти промислової власності, Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір та Державного реєстру договорів, які стосуються права автора на твір, за інформаційно-пошуковими реквізитами «найменування власника/автора» відсутні відомості про СФГ «Василько» як власника зареєстрованих об'єктів права інтелектуальної власності.

14.12.2015 року державним виконавцем направлено запит № 17997/03 до Токмацької ОДПІ. Згідно відповіді на запит, даних АРМ Митниця боржник СФГ «Василько» не здійснювало зовнішньоекономічних операцій. Згідно відповіді на запит з «Українського центру іноватики та патентно-інформаційних послуг» щодо наявності боржника серед власників об'єктів промислової власності встановлено що для забезпечення потреб громадськості України в інформації стосовно об'єктів промислової власності здійснюється інформаційна діяльність шляхом створення та постійної актуалізації інформаційних ресурсів, доступних на безоплатній основі через Інтернет на веб-сайті державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» www.uipv.org/ Державним виконавцем на офіційному веб-порталі Державної служби, рубрика «Державні реєстри» встановлено, що інформація щодо наявності об'єктів промислової власності у власності боржника СФГ «Василько» відсутня.

14.12.2015 року державним виконавцем направлено запит № 17997/03 до Державної служби безпеки на транспорті (Укртрансбезпека). Згідно відповіді на запит, відповідно до електронної версії Державного суднового реєстру України а Суднової книги України, що ведеться Укртрансбезпекою, відсутні записи по суднах, власником або судновласником яких є СФГ «Василько».

Згідно відповіді на запит з Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку встановлено, що для отримання інформації чи є боржник серед власників які володіють 10 % і більше пакетів акцій емітентів, необхідно звернутися до Східного територіального управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

25.01.2016 року державним виконавцем направлений запит до Східного територіального управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Станом на теперішній час відповідь на запит не надходила.

14.12.2015 року державним виконавцем направлено запит № 17997/03 до Управління держпраці. Згідно відповіді на запит у Полтавській області, Хмельницькій області, Кіровоградській області, Чернігівській області, Київській області, Закарпатській області, Запорізькій області, Житомирській області, Черкаській області, Сумській області, Миколаївській області, великовантажних та інших технологічних транспортних засобів що не підлягають експлуатації на вулично-дорожні мережі загального користування, підіймальних споруд, парових та водогірних котлів, посуди, що працюють під тиском пари, трубопроводів пари та гарячої води, за боржником не зареєстровано.

З огляду на вказані обставини, державний виконавець вважає скаргу безпідставною та просить суд відмовити в її задоволенні. Як вказав скаржник, законодавством чітко не визначені терміни направлення додаткових запитів щодо майнового стану боржника. При цьому, аналогічні запити було повторно зроблено державним виконавцем 16.08.2016 року.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не може погодитися з такими доводами скаржника та вважає, що судом першої інстанції правомірно було задоволено скаргу стягувача.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України „Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про виконавче провадження" (далі Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 11 цього ж Закону).

При цьому, в силу ч.2 ст.30 Закону, державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, за виключення виконання рішення немайнового характеру. Цією нормою також визначено, що строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника; строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

Частиною 1 статті 32 Закону України „Про виконавче провадження" визначено, що заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі, якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Згідно з п. 3.12. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Мінюсту України №512/5 від 02.04.2012 (далі Інструкція), організацію розшуку майна боржника державний виконавець здійснює, зокрема, шляхом направлення запитів до органів державної податкової служби, банків, Державної автомобільної інспекції, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо.

Положеннями ч. 3 ст. 11 Закону передбачено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) здійснювати перевірку виконання юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; 4) безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища; 5) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 6) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 7) за згодою власника використовувати приміщення, у тому числі комунальної власності, для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника для перевезення майна; 8) звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення; 9) звертатися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, про роз'яснення змісту документа; 10) звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; 11) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ; 12) залучати у встановленому порядку до провадження виконавчих дій понятих, працівників органів внутрішніх справ, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; 13) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 14) застосовувати під час провадження виконавчих дій відеозапис, фото- і кінозйомку; 15) у процесі виконання рішень за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення; 16) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 17) з метою профілактичного впливу повідомляти органам державної влади, громадським об'єднанням, трудовим колективам і громадськості за місцем проживання або роботи особи про факти порушення нею вимог законодавства про виконавче провадження; 18) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням; 19) у разі необхідності залучати до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; 20) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

Перелік заходів, які повинні вживатися державним виконавцем у процесі виконавчого провадження, визначений у статті 11 Закону не є вичерпним, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ч. 8 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець проводить перевірку майнового стану боржника не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання. У подальшому така перевірка проводиться державним виконавцем кожні два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, кожні три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Разом з тим, як зазначалось вище та вірно встановлено судом першої інстанції, дії з примусового виконання наказу по справі №911/2004/13 вчинялись державним виконавцем ще у 2014-2015 роках, тобто з моменту їх вчинення минуло понад три місяці.

Доводи скаржника, що державним виконавцем повторно було зроблено аналогічні запити 16.08.2016 року, а тому державний виконавець вчинив усі дії, судова колегія вважає необґрунтованими та не може прийняти дані докази до уваги, оскільки, повторні запити були вчинені вже після звернення стягувача до суду з даною скаргою та прийняття судом першої інстанції оскаржуваної ухвали.

Щодо тверджень скаржника, про те, що законодавством чітко не визначені терміни направлення додаткових запитів щодо майнового стану боржника, колегія суддів також вважає необґрунтованими, оскільки, як зазначалося вище, у відповідності до ч. 8 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець проводить перевірку майнового стану боржника не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання та у подальшому така перевірка проводиться державним виконавцем кожні два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, кожні три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника. Як вбачачається з матеріалів справи вчинені державним виконавцем дії вчинялися понад три місяці, що є порушенням державним виконавцем ч. 8 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що державним виконавцем Відділу Державної виконавчої служби Токмацького міськрайонного управління юстиції у Запорізькій області не вживалися усі передбачені законом заходи, спрямовані на вчасне і повне виконання рішення суду у цій справі, у порядку, встановленому законом. А тому місцевим господарським судом правомірно було задоволено скаргу ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» на бездіяльність Відділу Державної виконавчої служби Токмацького міськрайонного управління юстиції у Запорізькій області щодо виконання наказу господарського суду Київської області від 13 лютого 2014 року.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції ВДВС Токмацького міськрайонного управління юстиції у Запорізькій області не було подано належних та переконливих доказів в заперечення поданої скарги. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі ВДВС Токмацького міськрайонного управління юстиції у Запорізькій області на ухвалу суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги ВДВС Токмацького міськрайонного управління юстиції у Запорізькій області слід відмовити, а оскаржувану ухвалу господарського суду Київської області від 11.04.2016 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105, 106,121-2 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Токмацького міськрайонного управління юстиції у Запорізькій області на ухвалу господарського суду Київської області від 11.04.2016 року у справі № 911/2004/13 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Київської області від 11.04.2016 року у справі № 911/2004/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/2004/13 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді І.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко