Рішення № 63714831, 22.12.2016, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.12.2016 Справа № 920/1066/16

за позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області, м. Суми,

до відповідачаОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Стара аптека, м. Суми,

про стягнення 3668 грн. 34 коп.,

Суддя Жерьобкіна Є.А.

Представники:

Від позивача ОСОБА_2 (довіреність № 66 від 30.06.2016);

Від відповідача ОСОБА_3 (довіреність б/н від 25.01.2016);

При секретарі судового засідання Мудрицькій С.Ю.,

У судовому засіданні 28.11.2016 судом оголошено перерву до 19.12.2016 о 10 год. 40 хв.; у судовому засіданні 19.12.2016 судом оголошено перерву до 22.12.2016 об 12 год. 00 хв.

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 213 306 грн. 85 коп., з яких: 4 781 грн. 44 коп. заборгованості з орендної плати відповідно до договору оренди державного майна № 1735 від 30.11.2011, 2 198 грн. 85 коп. пені, 204 928 грн. 40 коп. неустойки, 1 398 грн. 16 коп. штрафу, а також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, повязані з розглядом справи.

Представник позивача подав клопотання (вх. № 3177к від 25.11.2016), в якому зменшує позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 2270 грн. 18 коп. пені, 1398 грн. 16 коп. штрафу, 1378 грн. 00 коп. судового збору, а також повернути позивачу 1821 грн. 60 коп. судового збору у зв'язку зі зменшенням позовних вимог.

Враховуючи передбачене ст. 22 Господарського процесуального кодексу України право позивача до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог, суд приймає клопотання (вх. № 3177к від 25.11.2016) до розгляду.

Позивач підтримує позовні вимоги.

Відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 11802 від 22.12.2016), в якому просить суд застосувати строк позовної давності до позовних вимог про стягнення пені та штрафу, вказує на необґрунтованість поданого позивачем розрахунку пені та штрафу.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи визначений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строк вирішення спору, достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

30.11.2011 між сторонами укладений договір оренди державного майна № 1735, відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно нежитлові приміщення загальною площею 98,1 кв.м., розташоване на першому поверсі чотирьохповерхової адміністративної будівлі за адресою: м. Суми, площа Незалежності, 3.

Факт передачі майна в оренду підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме актом приймання-передавання від 30.11.2011.

За умовами п. 10.1. договору, останній укладено строком на 2 роки і 11 місяців (з 30.11.2011 до 29.10.2014 включно).

Постановою Вищого господарського суду України від 26.10.2016 у справі № 920/132/16 зобовязано Регіональне відділення Фонду державного майна України по Сумській області укласти з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю фірмою "Стара аптека" додаткову угоду до договору оренди державного нерухомого майна № 1735 від 30.11.2011, предметом якого є нежитлові приміщення загальною площею 98,1 кв.м., розташовані на першому поверсі чотирьохповерхової адміністративної будівлі за адресою: м. Суми, площа Незалежності, 3, відповідно до редакції якої, крім іншого, сторони домовились, що термін дії договору оренди продовжено на строк, що становить два роки одинадцять місяців.

Згідно зі ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до п. 3.1 договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 № 786 і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку серпень 2011 року 2653 грн. 44 коп. Орендна плата за перший місяць оренди листопад 2011 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляцій за вересень, жовтень, листопад місяці 2011 року.

Орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3. договору).

Відповідно до п. 3.6 договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісячно не пізніше 15 числа місяця, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Згідно з п. 5.3 договору оренди, орендар зобовязується своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав належним чином договірних зобовязань щодо своєчасної сплати орендної плати, у звязку з чим позивачу нараховано штраф в сумі 1398 грн. 16 коп. відповідно до п. 3.8. договору та пеню в сумі 2270 грн. 18 коп. відповідно до п. 3.7. договору.

В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач вказує на те, що розрахунки позивача є необґрунтованими, просить суд застосувати позовну давність до позовних вимог про стягнення пені та штрафу. Відповідач також зазначає, що за умовами п. 3.10. договору зобовязання відповідача за сплатою орендної плати забезпечуються у вигляді завдатку в розмірі 2653 грн. 44 коп., який був внесений відповідачем 08.12.2011 згідно з платіжними дорученнями № 71 та № 77.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 759, 762 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобовязання не допускається; договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов'язання неустойка є способом його забезпечення, а в разі невиконання зобов'язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов'язання боржником. Разом з тим пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов'язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов'язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов'язання.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 3.7. договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

За умовами п. 3.8. договору, у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф в розмірі 10 % від суми заборгованості.

Згідно з поданим розрахунком, за несвоєчасну сплату орендної плати відповідачу нарахований штраф в сумі 1398 грн. 16 коп., в тому числі в сумі 697 грн. 27 коп. станом на 16.07.2015, виходячи з суми заборгованості за квітень-червень 2015 року, в сумі 700 грн. 89 коп. станом на 20.08.2015, виходячи з суми заборгованості за травень-липень 2015 року, а також пеня в сумі 2270 грн. 18 коп., виходячи з суми заборгованості зі сплати орендної плати помісячно за період з 20.02.2015 по 24.11.2016.

Судом встановлено, що відповідач не виконав належним чином договірних зобовязань зі своєчасної сплати орендної плати, що вбачається з довідки про стан надходження орендної плати по договору оренди № 1735 від 30.11.2011, яка містить дати нарахування платежу, дати оплати орендної плати з посилання на платіжні доручення, а також з наданого відповідачем акту звіряння взаємних розрахунків, підписаного ТОВ Стара аптека, в якому вказані дати та суми проведених оплат орендної плати (а.с. 31-32, 40).

Таким чином, суд вважає заперечення відповідача проти позову з посилання на відсутність документів, що підтверджують розмір нарахованих пені та штрафу необґрунтованими та безпідставними. Стосовно посилань відповідача на внесення завдатку в розмірі 2653 грн. 44 коп., слід зазначити, що за умовами п. 3.10. договору, завдатком забезпечуються зобовязання відповідача за сплатою орендної плати і завдаток вноситься в рахунок оплати за останній місяць оренди.

Разом з цим, враховуючи вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

З урахуванням того, що штраф має одноразовий характер, суд вважає необґрунтованим та безпідставним нарахування позивачем штрафу станом на 20.08.2015 повторно, виходячи з суми заборгованості за травень-червень 2015 року.

Судом встановлено, що при здійсненні нарахування пені, позивачем не враховано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені (п. 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Відповідач просить суд застосувати позовну давності при вирішенні спору щодо заявлених позовних вимог про стягнення пені та штрафу.

Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Нормами статті 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 258 Цивільного кодексу України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252 - 255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір, поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від тривалості правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день (місяць) нарахування пені. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням позивача до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Позивач звернувся до суду з позовом 27.10.2016. Разом з цим, з урахуванням викладених норм, перебіг позовної давності для позовних вимог про стягнення пені за період з 20.02.2015 по 26.10.2015, штрафу нарахованого станом на 16.07.2015 та на 20.08.2015 сплив.

Згідно з частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З урахуванням викладеного, враховуючи встановлений судом факт сплати відповідачем орендної плати за вересень 2015 року листопад 2016 року, з простроченням строків розрахунків, визначених договором, з'ясувавши обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку пені за період з 27.10.2015 по 24.11.2016, здійснивши перерахунок пені за вказаний період, суд вважає обґрунтованими, правомірними і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 1180 грн. 73 коп.

Розрахунок здійснений судом за допомогою програми Ліга:Закон Еліт 9.4.1. ТОВ Інформаційно-аналітичний центр Ліга, ТОВ Ліга Закон, 2016 та долучений до матеріалів справи.

В іншій частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в сумі 50 грн. 52 коп. та штрафу 468 грн. 52 коп. суд відмовляє за необґрунтованістю, щодо стягнення з відповідача пені в сумі 1038 грн. 93 коп. та штрафу 929 грн. 64 коп. у зв'язку зі спливом строку позовної давності, враховуючи, в тому числі те, що позивачем не надано суду доказів наявності поважних причин її пропуску.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 378 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Стара аптека (вул. Троїцька, 28А, м. Суми, 40022, код 23822986) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області (вул. Харківська, 30/1, м. Суми, 40024, код ЄДРПОУ 21124686) 1180 грн. 73 коп. пені, 1378 грн. 00 коп. судового збору.

4.У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

5.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27.12.2016

Суддя Є.А. Жерьобкіна