Рішення № 6371400, 10.06.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/20610.06.09 За позовом                    Комунального підприємства «Міський інформаційний центр»

До           Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-будівельна компанія «ІНІГМА»

про стягнення 261,84 грн.

Суддя Т.Ю.Трофименко

Представники:

Від позивача           не з’явився

Від відповідача           не з’явився

В засіданні приймали участь           

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства «Міський інформаційний центр»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-будівельна компанія «ІНІГМА»206,94 грн. основного боргу, 54,90 грн. пені у зв’язку з неналежним виконанням умов договору № 6957 від 01.03.2006р. про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2009р. порушено провадження у справі № 36/206, розгляд справи призначено на 10.06.2009р.

До початку розгляду справи 10.06.2009р. через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання, в якому він просить суд розглядати справу без участі представника позивача.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 10.06.2009р. не з’явилися, відповідач письмовий відзив на позов не надав, вимог суду, викладених в ухвалі суду від 25.05.2009р., не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.05.2009р. було надіслано на адресу відповідача, вказану в позовній заяві, та в Довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АГ, № 508900 від 19.05.2009р., доданій до матеріалів справи.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані матеріали справи, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

Між Комунальним підприємством «Міський інформаційний центр»(далі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-будівельна компанія «ІНІГМА»(далі відповідач) 01.03.2006р. було укладено договір № 6957 про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій.

Відповідно до п. 1.1 договору позивач зобов’язався надати відповідачу в користування (тимчасове платне використання) місця, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій, згідно Додатку 3 1, який є невід’ємною частиною договору.

Строк дії договору сторони визначили з 01.03.2006р. по 31.12.2006р. (п. 2.1 договору).

Як вбачається з додатку № 1 до договору № 6957 від 01.03.2006р., позивач надав відповідачу право тимчасового користування спеціальною конструкцією –щитом стаціонарним загальною площею 36,00 кв.м., розміщеним за адресою: м. Харків, вул. Першої Кінної Армії, 13-А.

Відповідно до п. 4.1 договору розмір плати за використання місць становить 1166,40 грн., з ПДВ, на місяць.

Згідно з п. 4.2 договору з дня укладення цього договору і до отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами на спеціальн6их конструкціях, які встановлені на місцях, наданих за договором, користувач щомісячно вносить плату за користування всіма місцями за договором в розмірі 25% від суми, передбаченої п. 4.1 договору, що складає 291,60 грн. з ПДВ.

Згідно з п. 4.5 договору відповідач зобов’язався вносити плату за користування місцями авансом до 25 числа місяця, що передує за який здійснюється плата.

Відповідач кошти за право тимчасового користування місцем для розташування об'єкту зовнішньої реклами сплатив не в повному обсязі, і на день розгляду справи його заборгованість перед позивачем становить 206,94 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач, в порушення умов договору № 6957 від 01.03.2006р., не здійснив своєчасне перерахування обумовлених договором платежів, чим порушив свої зобов’язання. На день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 206,94 грн.

Відповідно до приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень

Це стосується відповідача, який належними засобами доказування повинен був довести, що ним умови договору в частині сплати коштів за право тимчасового користування місцем для розташування об'єкту зовнішньої реклами виконані належним чином.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 206,94 грн.

Цивільний кодекс України (стаття 549) містить поняття неустойки. Так, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В пункті 6.1 договору передбачено, що за несплату, несвоєчасну або неповну сплату платежів, передбачених розділом 4 цього договору, користувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого (або не повністю сплаченого) платежу за кожен день прострочення.

Враховуючи, що відповідач припустився прострочки платежу, з нього, на підставі п. 6.1 договору, підлягає стягненню пеня в сумі 54,90 грн., відповідно до наданого позивачем розрахунку.

Витрати, понесені позивачем по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-будівельна компанія «ІНІГМА»(02002, м. Київ, вул. Марини Раскової, 23, код ЄДРПОУ 24372309) на користь Комунального підприємства «Міський інформаційний центр»(61166, м. Харків, пр. Леніна, 38, оф. 618, код ЄДРПОУ 32135675) 206 (двісті шість) грн. 94 коп. заборгованості, 54 (п’ятдесят чотири) грн. 90 коп. пені, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                               Трофименко Т.Ю.