Рішення № 63713886, 20.12.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2016Справа №910/18030/16

За позовом Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «УПБ» Пантіної Л.О.

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс»

треті особи Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Національний Банк України, ОСОБА_4, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович

про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача - Бондаренко М.Г. (представник за довіреністю);

Шабліовська В.В. (представник за довіреністю);

від відповідача - Королецька В.А. (представник за довіреністю);

від третьої особи 1 - Шевченко П.В. (представник за довіреністю);

від третьої особи 2 - не з'явився;

від третьої особи 3 - не з'явився;

від третьої особи 4 - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «УПБ» Пантіної Л.О. звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс», треті особи - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Національний Банк України, ОСОБА_4, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - Договору про відступлення прав вимоги від 26.05.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. та зареєстрованого за №6272, що був укладений між ПАТ «УПБ» та ТОВ «ФК Аурум Фінанс», а також зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» повернути на користь Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» права майнової вимоги за Договором про відступлення прав вимоги від 26.05.2015, укладеним між ПАТ «УПБ» та ТОВ «ФК Аурум Фінанс» та повернути оригінали документів, які отримані згідно Актів приймання-передачі від 27.05.2015, а саме документи щодо позичальника Банку - ОСОБА_4: Кредитний договір №464 від 05.07.2007, Додатковий договір від 09.04.2014 про внесення змін до Кредитного договору №464 від 05.07.2007, Іпотечний договір від 13.07.2007, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. за реєстровим №6818, Договір про внесення змін до Іпотечного договору від 13.07.2007, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. за реєстровим №6818, посвідчений від 09.04.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. за реєстровим №1223, Договір купівлі-продажу квартири від 23.03.2006, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. за реєстровим №2359, Витяг з державного реєстру правочинів №2202255 від 23.03.2006.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що банк уклавши оспорюваний Договір відступлення права вимоги безоплатно здійснив відчуження майна (активів банку), прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог, оскільки фактично грошові кошти до банку не надходили, натомість були проведені штучні банківські транзакції. Також, позивач зазначає, що уклавши оспорюваний правочин він прийняв на себе зобов'язання, внаслідок чого виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим, що прямо зазначено у п.2 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» як ознака нікчемності правочину.

Крім того, позивач зазначає, що умови Договору відступлення прямо передбачають передачу контрагенту, що є одночасно кредитором банку, майнових прав за Кредитним договором та Договором відступлення, отже надають кредитору - ТОВ «ФК Аурум Фінанс» переваги перед іншими кредиторами, не встановлені для нього законодавством чи внутрішніми документами ПАТ «УПБ», що прямо зазначено у п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» як ознака нікчемності правочину.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, зокрема зазначив, що оскільки між сторонами існує спір про встановлення нікчемності договору про відступлення прав вимоги, позивач мав заявляти відповідний позов про встановлення нікчемності до компетентних судових органів, чого не було здійснено, отже посилання позивача на нікчемність договору про відступлення прав вимоги не повинно прийматись судом до уваги. Відповідач зазначає, що при винесенні рішення про нікчемність спірного договору у зв'язку з порушенням під час його укладення Постанови НБУ від 30.04.2015 №293/БТ уповноважена особа Фонду вийшла за межі наданих їй законом повноважень, оскільки віднесла спірний договір до нікчемних не лише з підстав, визначених ч.3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а й з підстав, не встановлених спеціальним законом. Відповідач зазначає, що Постанова НБУ від 30.04.2015 № 293/БТ не є законом, відповідно, порушення її вимог не може призвести до нікчемності правочину. Вказана Постанова НБУ є актом індивідуальної дії, чинність якого направлена тільки на позивача і не може розповсюджуватись на інших осіб, наслідком порушення акту індивідуальної дії може бути лише застосування НБУ до позивача заходів впливу за порушення банківського законодавства відповідно до ст.73 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а не визнання правочину недійсним.

Крім того відповідач зазначає, що заборона позивачу використовувати для розрахунків в національній валюті прямі кореспондентські рахунки та зобов'язання позивача здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок в НБУ стосувались виключно міжбанківських переказів і не поширюються на внутрішньобанківські операції позивача. Постановою НБУ від 30.04.2015 № 293/БТ позивачу не заборонено здійснювати платежі юридичних осіб - клієнтів банку та не передбачено отримання згоди куратора НБУ на укладення позивачем договору про відступлення права вимоги.

Представник третьої особи 1 - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник третьої особи 2 - Національного банку України в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був сповіщений у встановленому законом порядку, разом з тим подав письмові пояснення по суті спору в яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Третя особа 3 - ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був сповіщений у встановленому законом порядку, разом з тим подав письмові пояснення по суті спору в яких зазначив, що не відмовляється від виконання своїх зобов'язань за кредитним договором проте оскільки між позивачем та відповідачем існує зазначений спір то у боржника за кредитним договором існує невизначеність щодо особи кредитора за даним зобов'язанням.

На підставі викладеного просив суд прийняти об'єктивне та обґрунтоване рішення на розсуд суду. Крім того просив розглянути справу за відсутності представника в судовому засіданні.

Представник третьої особи 4 в судове засідання не з'явились, пояснень по суті спору не надав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

Відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників третіх осіб 2-4 за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26.05.2015 року між Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» (новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги, згідно п.1 якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до ОСОБА_4 (боржник), а новий кредитор сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, визначеній в п.5 цього договору, у порядку та строки, встановлені цим договором, та набуває права вимоги первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існують на момент переходу права вимоги за кредитним договором №464 від 05.07.2007 з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього та іпотечним договором від 13.07.2007, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. за реєстровим номером 6818, предметом якого є іпотека належного боржнику нерухомого майна: квартири №11 яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 86, та має загальну площу 68,30 кв. м, житлову площу 36,30 кв. м, укладеними між Відкритим акціонерним товариством «Українській професійний банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Українській професійний банк», та ОСОБА_4.

Згідно п.2 Договору про відступлення права вимоги до Нового кредитора переходять всі права Первісного кредитора за Кредитним договором, в тому числі, але не виключно, права вимоги сплати заборгованості за кредитом, несплачених процентів, комісій та штрафних санкцій за Кредитним договором в розмірі, який буде існувати на момент переходу прав вимоги, вказаний в п.3 цього договору, а також всі права іпотекодержателя за Іпотечним договором.

За умовами п.3 Договору про відступлення права вимоги, заборгованість за Кредитним договором становить 233869,27 грн.

Відповідно до п.5 зазначено договору, за відступлення права вимоги за Кредитним договором новий кредитор сплачує первісному кредитору кошти в українських гривнях в розмірі 233869,27 грн., без податку на додану вартість, які сплачуються новим кредитором первісному кредитору протягом 2-х (двох) банківських днів з дня укладення цього договору. Ціна продажу сплачується шляхом перерахування грошових коштів на рахунок первісного кредитора за наступними реквізитами: отримувач платежу: Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк»; банк отримувача - Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк»; № рахунку: 29097018380464; ідентифікаційний код: 19019775; МФО: 300205; призначення платежу: «Оплата за договором відступлення права вимоги від 26.05.2015».

Права вимоги за Кредитним договором є такими, що передані новому кредитору з моменту підписання акту приймання-передачі права вимоги. Акт приймання-передачі права вимоги підписується виключно після отримання первісним кредитором ціни продажу в повному обсязі (п.6 Договору).

Відповідно до Актів приймання-передачі від 27.05.2015, на підставі п.6 Договору про відступлення прав вимоги, укладеного між сторонами, позивач передав, а відповідач прийняв права за зобов'язанням в тому числі ОСОБА_4 наступні документи: Кредитний договір №464 від 05.07.2007, Додатковий договір від 09.04.2014 про внесення змін до Кредитного договору №464 від 05.07.2007, Іпотечний договір, посвідчений 13.07.2007 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л за реєстровим №6818, Договір про внесення змін до Іпотечного договору від 13.07.2007, посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л за реєстровим №6818, посвідчений від 09.04.2014 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л за реєстровим №1223, Договір купівлі-продажу квартири від 23.03.2006, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. за реєстровим №2359, Витяг з державного реєстру правочинів №2202255 від 23.03.2006.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.05.2015 (фактично через 2 дні після укладення договору відступлення права вимоги) Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №107 «Про запровадження тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк», згідно з яким з 29.05.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві «Український професійний банк».

Наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «Український професійний банк» Л.О. Пантіної №26/ТА від 29.05.2015 вирішено здійснити перевірку договорів (інших правочинів), укладених позивачем протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації в банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають критеріям, передбаченим ст.38 Спеціального Закону.

Відповідно до протоколу №8 від 24.07.2015 засідання комісії з перевірки договорів (інших правочинів) на виконання наказу №26/ТА від 29.05.2015, комісією з перевірки договорів (інших правочинів) було виявлено наступні порушення норм законодавства при укладенні, зокрема, договору про відступлення права вимоги від 26.05.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. та зареєстрованого у реєстрі за №6272, а саме: постановою Правління Національного банку України №293/БТ позивача було віднесено до категорії проблемних та запроваджено певні обмеження, зокрема, заборонено передавати в забезпечення третім особам майно та активи банку (десятий абзац пункту 3. Постанови №293/БТ). Так, договір відступлення прав вимоги було укладено 26.05.2015, під час дії обмежень, запроваджених Постановою №293/БТ, при цьому у цей період укладення таких договорів було банку заборонено, оскільки за своєю суттю вказаний договір відступлення мав на меті задоволення вимог кредитора банку - ТОВ «ФК Аурум Фінанс». Крім того, розрахунки за договором відступлення проводилися шляхом перерахування коштів з поточного рахунку кредитора, відкритому в банку, на рахунки 2909 («Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами») позичальника банку по договору відступлення на рахунок 29097018380464. Таким чином, при розрахунках по договору відступлення, що здійснювалися в національній валюті України, платежі проходили не через кореспондентський рахунок банку, відкритий у Національному Банку України, чим було прямо порушено заборону, встановлену Постановою №293/БТ, відповідно до якої під час здійснення особливого режиму контролю всі розрахунки в національній валюті повинні проводитися через кореспондентський рахунок банку, відкритий у Національному банку України. Також умови договору відступлення, укладеного між банком та ТОВ «ФК Аурум Фінанс», прямо передбачають передачу ТОВ «ФК Аурум Фінанс», що є одночасно кредитором банку, майнових прав за кредитним договором та надає кредитору банку - ТОВ «ФК Аурум Фінанс» переваги перед іншими кредиторами. За таких обставин, комісією з перевірки договорів (інших правочинів) вирішено затвердити результати перевірки, якою виявлено договір про відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. та зареєстрований у реєстрі за №6272, що є нікчемним згідно зі ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «Український професійний банк» Л.О. Пантіною було складено повідомлення №01-10/3268 від 03.08.2015 про нікчемність правочину, адресоване Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс», відповідно до якого останнє повідомлено про нікчемність договору про відступлення прав вимоги, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. та зареєстрованого у реєстрі за №6272. Вказаним повідомленням про нікчемність правочину позивач просив повернути протягом десяти днів всі отримані згідно з умовами нікчемного договору оригінали документів (кредитні договори, договори забезпечення, всі інші документи відповідно до акту приймання-передачі від 27.05.2015).

При цьому, спір у справі виник з підстав визнання Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «Український професійний банк» Л.О. Пантіною в порядку здійснення перевірки правочинів, вчинених протягом року до введення в Публічному акціонерному товаристві «Український професійний банк» тимчасової адміністрації, відповідно до ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», спірного договору відступлення права вимоги нікчемним, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимогу про застосування наслідків недійсності такого правочину.

Відповідно до ч.2 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Стаття 215 Цивільного кодексу України встановлює, що:

- підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1);

- недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним (ч. 2);

- якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3).

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено, що судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Згідно з приписами ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними зокрема, з таких підстав (пункти 1,2,7):

- банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

- банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

- банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

Відповідно до приписів ч.4 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» фонд:

1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів;

2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами;

3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

Як зазначалось вище, Уповноваженою особою Фонду відповідачу направлено повідомлення про нікчемність правочинів №01-10/3268 від 03.08.2015, в якому повідомлено про нікчемність договору відступлення права вимоги, а також витребувано у відповідача всі отримані за умовами вказаного договору оригінали документів. В якості доказу направлення вказаного повідомлення позивачем до матеріалів справи долучено копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0200224899121 з відміткою відповідача про отримання 13.08.2015.

При цьому, у разі отримання повідомлення Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. Такий нікчемний договір не може бути використаний для визначення ринкової ціни (ч.5 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Як вбачається з матеріалів справи та тверджень позивача відповідач оригінали документів не повернув, наслідком чого і стало звернення позивача до суду з розглядуваним позовом.

З витягу з протоколу №8 від 24.07.2015 засідання комісії з перевірки договорів (інших правочинів) на виконання Наказу №26/ТА від 29.05.2015 та позовної заяви вбачається, що спірний правочин підпадає під критерії нікчемності, визначені п.1, 2, 7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а як на підставу для віднесення їх до нікчемних Уповноваженою особою Фонду зазначено, що станом на дату укладення таких договорів відповідач був кредитором позивача, зокрема, за договором №315-УОК на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування суб'єктів господарювання від 18.05.2015 та Депозитним договором №245 строкового банківського вкладу «Депозитна лінія «Гнучка» від 20.05.2015.

Разом з цим, спірним договором про відступлення права вимоги позивач відступив відповідачу право вимоги за Кредитним договором №464 від 05.07.2007, Додатковим договором від 09.04.2014 про внесення змін до Кредитного договору №464 від 05.07.2007, Іпотечним договором, посвідченим 13.07.2007 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л за реєстровим №6818, Договором про внесення змін до Іпотечного договору від 13.07.2007, посвідченим Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л за реєстровим №6818, посвідченим від 09.04.2014 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л за реєстровим №1223, фактично надавши відповідачу як кредитору позивача переваги, прямо не встановлені для нього законодавством чи внутрішніми документами банку.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.38 Спеціального Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, у разі якщо банк безоплатно здійснив відчуження майна.

Суд відхиляє доводи відповідача, стосовно того, що оскільки спірний правочин був оплатним, останній не може бути віднесено до нікчемних на підставі вказаного пункту. При цьому, доказами оплатності такого правочину, на думку відповідача, є платіжне доручення №68 від 27.05.2015, відповідно до якого відповідач перерахував на рахунок позивача 233869,27 грн. за відступлення права вимоги.

Разом з цим, суд приймає до уваги доводи позивача, що вказане платіжне доручення фактично виконано не було, а тому позивач на підставі спірного правочину безоплатно здійснив відчуження майна.

Так, відповідно до Постанови Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», платіжне доручення - це розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача. При цьому, відповідно до п.1.12. банк (філія, відділення), який не може виконати розрахунковий документ на списання/примусове списання/стягнення коштів з рахунку клієнта банку в установлений законодавством України термін, якщо немає/недостатньо коштів на своєму кореспондентському рахунку, зобов'язаний: узяти розрахунковий документ платника/стягувача на обліковування за відповідним позабалансовим рахунком; надіслати письмове повідомлення платнику/стягувачу про невиконання його розрахункового документа із зазначенням причини: «Немає/недостатньо коштів на кореспондентському рахунку банку»; ужити заходів для відновлення своєї платоспроможності.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, зокрема з довідки НБУ № 55-0004/59610 від 18.07.2016, що залишок коштів у національній валюті на кореспондентському рахунку ПАТ «УПБ» станом на 27.05.2016 становить 43805,61 грн. Таким чином, з урахуванням того, що платіжне доручення №68 від 27.05.2015 виконано банком не було, фактично кошти за відступлення права вимоги не надійшли на кореспондентський рахунок позивача.

Щодо доводів позивача на нікчемність спірного договору з посиланням на п.2 ч.3 ст.38 Спеціального Закону суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до вказаного пункту, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, за якими банк до дня визнання його неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим.

Позивачем не надано доказів того, що саме внаслідок укладення спірного правочину банк став неплатоспроможним. Разом з тим, доводи позивача, що ПАТ «УПБ» було укладено ряд договорів із відповідачем, внаслідок чого він став неплатоспроможним, судом також не приймаються, оскільки виходячи з предмету та підстав позову, суд не досліджує правовідносини позивача та відповідача, які виходять за межі предмету доказування у даній справі.

Щодо посилань позивача на нікчемність спірного договору з посиланням на п.7 ч.3 ст.38 Спеціального Закону суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з приписами п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними у випадку якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Як вбачається з матеріалів справи, за Договором №315-УОК на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування суб'єктів господарювання від 18.05.2015 та за Депозитним договором №245 строкового банківського вкладу «Депозитна лінія «Гнучка» від 20.05.2015 відповідач перерахував на депозитний рахунок (відкритий в ПАТ «УПБ») 10000000 грн.

Відповідно до ст.1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Разом з цим, позивач зазначив, що за вказаним депозитним договором повернення коштів відповідачу не відбулось, оскільки на кореспондентському рахунку позивача станом на 25.05.2015 залишок грошових коштів становив лише 160890,97 грн., а станом на 27.05.2015 - 43805,61 грн. Таким чином, у зв'язку з відсутністю достатньої кількості коштів на кореспондентському рахунку станом на 25.05.2015, фактично, меморіальний ордер №22998266 від 25.05.2015 виконано не було, як і платіжне доручення відповідача №68 від 27.05.2015. Доказів протилежного відповідачем не надано.

Отже, зобов'язальні правовідносини, що склалися між сторонами на підставі договору банківського рахунка, мають майново-грошовий характер, а відтак, у цьому випадку відповідач є кредитором позивача за майновою вимогою щодо розпорядження належними йому коштами.

Разом з тим, процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до приписів чинного законодавства, у випадку ліквідації банку залишки грошових коштів на рахунках юридичних осіб не гарантуються державою, а задовольняються у порядку черговості, встановленої Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Водночас відповідач, будучи кредитором позивача за укладеним з ним депозитним договором та розрахувавшись за договором відступлення права вимоги від 26.05.2016 отримав від позивача майнові вимоги до ОСОБА_4 за Кредитним договором №464 від 05.07.2007 та Іпотечним договором від 13.07.2007, відповідно, враховуючи віднесення позивача до категорії неплатоспроможних, отримав переваги щодо задоволення частини своїх майнових вимог перед іншими кредиторами ПАТ «УПБ», які не встановлені для відповідача законодавством чи внутрішніми документами позивача.

За таких обставин, уповноважена особа Фонду на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «УПБ» правомірно в силу приписів п.п.1, 7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» віднесла договір відступлення права вимоги до нікчемних.

Правові наслідки недійсності правочину встановлені статтею 216 Цивільного кодексу України. Так, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину підлягають задоволенню та підлягає задоволенню позовна вимога про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» повернути оригінали документів, які останній отримав згідно актів приймання-передачі від 27.05.2015, а саме документи щодо позичальника банку - ОСОБА_4: Кредитний договір №464 від 05.07.2007, Додатковий договір від 09.04.2014 про внесення змін до Кредитного договору №464 від 05.07.2007, Іпотечний договір від 13.07.2007, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. за реєстровим №6818, Договір про внесення змін до Іпотечного договору від 13.07.2007, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. за реєстровим №6818, посвідчений від 09.04.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. за реєстровим №1223, Договір купівлі-продажу квартири від 23.03.2006, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. за реєстровим №2359, Витяг з державного реєстру правочинів №2202255 від 23.03.2006.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання ТОВ «ФК Аурум Фінанс» повернути на користь ПАТ «Український професійний банк» право майнової вимоги за договором про відступлення прав вимоги від 26.05.2015, суд вважає за необхідне зазначити, що така позовна заява не підлягає задоволенню, оскільки не є ефективним способом захисту права, оскільки майнові права, хоча за приписами ст.190 Цивільного кодексу України, є майном, однак є неспоживною річчю, що, відповідно, не має уречевленої форми, а тому, не може бути фізично повернуто позивачу. А з огляду на те, що договір відступлення права вимоги є нікчемним, право вимоги, що є об'єктом такого договору, вважається таким, що не перейшло до нового кредитора, у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні зазначених позовних вимог.

Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідачем не надано належних доказів на спростування викладених у позові обставин.

На підставі положень ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину - договору про відступлення прав вимоги від 26.05.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. та зареєстрованого за №6272, що був укладений між Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс».

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» (02121, м. Київ, вул. Колекторна, буд. 3; ідентифікаційний код 39243396) повернути Публічному акціонерному товариству «Український професійний банк» (02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, буд. 15; ідентифікаційний код 19019775) оригінали документів, які останній отримав згідно актів приймання-передачі від 27.05.2015, а саме документи щодо позичальника банку - ОСОБА_4: Кредитний договір №464 від 05.07.2007, Додатковий договір від 09.04.2014 про внесення змін до Кредитного договору №464 від 05.07.2007, Іпотечний договір від 13.07.2007, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. за реєстровим №6818, Договір про внесення змін до Іпотечного договору від 13.07.2007, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. за реєстровим №6818, посвідчений від 09.04.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. за реєстровим №1223, Договір купівлі-продажу квартири від 23.03.2006, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. за реєстровим №2359, Витяг з державного реєстру правочинів №2202255 від 23.03.2006.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» (02121, м. Київ, вул. Колекторна, буд. 3; ідентифікаційний код 39243396) на користь Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» (02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, буд. 15; ідентифікаційний код 19019775) витрати по сплаті судового збору в сумі 3508 (три тисячi п'ятсот вісім) грн. 04 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 26.12.2016

Суддя Я.В. Маринченко