Рішення № 63713815, 22.12.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/130/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2016 Справа № 908/2982/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Укрколорхім (51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Сучкова, 115Б)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства Агропромислова Компанія (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України (Кірова), 175)

про стягнення суми

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. б/н від 11.01.2016 р.

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Господарським судом Запорізької області розглядається позов Товариства з обмеженою відповідальністю Укрколорхім до Приватного акціонерного товариства «Агропромислова Компанія» про стягнення 182100 грн. 00 коп. заборгованості за поставлений товар, 2933 грн. 56 коп. 3% річних, 5551 грн. 40 коп. індексу інфляції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.11.2016 р., справу № 908/2982/16 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 10.11.2016 р. позовну заяву прийнято до розгляду суддею Дроздовою С.С., порушено провадження у справі № 908/2982/16, присвоєно справі номер провадження 27/130/16 та призначено судове засідання на 08.12.2016 р.

Ухвалою суду від 08.12.2016 р. на підставі ст. 77 ГПК України, у звязку з неявкою відповідача, а також необхідністю витребування додаткових доказів у справі та документів, розгляд справи відкладено на 22.12.2016 р.

У судовому засіданні 22.12.2016 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та розяснено представнику позивача, який прибув у судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, які мотивовано наступним. Позивачем за умовами договору поставки № 01/01-15 від 01.01.2015 р. згідно з підписаними сторонами видатковими накладними поставлено відповідачу товар. Відповідач за поставлений товар провів розрахунки частково, борг складає 182100,00 грн. Обґрунтовуючи позов ст.ст. 193, 230, 231, 265 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 625, 655, 692, 712 ЦК України просить позов задовольнити.

Відповідач у судові засідання двічі не зявлявся, причини неявки суду невідомі. Письмовий відзив на позов та витребувані документи суду не надав. Будь-яких письмових заяв, клопотань від відповідача не надходило. Ухвала про порушення провадження в справі та призначення судового засідання направлена відповідачу на адресу, зазначену в позовній заяві та у Витязі з ЄДРПОУ: 72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Кірова, буд. 175.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд визнав можливим розглянути справу на підставі ст. 75 ГПК України у відсутність відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оригінали яких оглядалися в судових засіданнях, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Укрколорхім (постачальник за договором, позивач у справі) та Приватним акціонерним товариством «Агропромислова Компанія» (покупець за договором, відповідач у справі) укладено договір поставки № 01/01-15, за умовами якого постачальник зобовязався згідно заявок покупця поставити, а покупець зобовязався оплатити і прийняти товар згідно сертифікату якості та на умовах даного договору (п. 1.1 договору).

Кількість, ціна, загальна вартість товару визначається рахунками-фактурами та/або видатковими накладними, що є невідємною частиною цього договору (п. 2.1). Загальна сума договору визначається сукупністю документів, що зазначені в п. 2.1 цього договору та які є невідємною його частиною (п. 2.2).

У розділі 3 договору сторони узгодили умови оплати. Відповідно до п. 3.1 покупець здійснює повну оплату вартості кожної окремої партії товару згідно з рахунком-фактурою шляхом безготівкового перерахування грошових коштів (національна валюта України) на рахунок постачальника на умовах передоплати.

Згідно з п. 4.1 кожна партія товару постачається постачальником не пізніше 15 робочих днів з моменту оплати товару, за ціною та у кількості згідно рахунку-фактури.

Відповідно до п. 6.1 даний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та є дійсним до 01.12.2016 р., проте в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання.

Як слідує з матеріалів справи, позивач згідно з умовами договору № 01-01-15 від 01.01.2015 р. поставив відповідачу товар (натрію глютамат, бікарбонат натрію, лимонну кислоту) згідно з видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи, на загальну суму 650142,50 грн. Позивач перед кожною поставкою товару виставляв відповідачу відповідні рахунки-фактури для здійснення передплати.

Відповідачем, згідно з платіжними дорученнями (копії в матеріалах справи) було здійснено часткову оплату на загальну суму 468042,50 грн., у призначенні платежу зазначалися номери рахунків, за якими здійснювалася оплата.

Згідно з позовною заявою, мається заборгованість в сумі 182100,00 грн.

Товар отриманий представником відповідача, підпис якого міститься в графі видаткових накладних «отримав(ла)» та скріплений круглою печаткою юридичної особи відповідача.

Враховуючи наявну заборгованість, позивач звернувся до суду з позовом, за яким порушено провадження в даній справі.

Згідно з положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Строком договору, відповідно до ст. 631 ЦК, є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обовязки відповідно до договору.

Правовідносини сторін врегульовано договором поставки.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за умовами договору поставки № 01/01-15 від 01.01.2015 р. був поставлений відповідачу товар згідно з підписаними сторонами видатковими накладними. Товар оплачений частково, заборгованість складає суму 182100,00 грн.

Відповідно до п.п. 1, 2, 3 частини 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ст.ст. 42, 43 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст.ст. 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Задовольняючи позов у частині стягнення основної суми боргу, суд бере до уваги, що факт поставки підтверджується підписаними двома сторонами видатковими накладними, оригінали яких оглядалися судом у судовому засіданні, а також частковою оплатою товару відповідачем. Відповідач своїм процесуальним правом на участь в судовому розгляді спору не скористався, письмового відзиву на позов суду не надав. Укладення договору поставки № 01/01-15 від 01.01.2015 р. відповідач не заперечив, отримання товару за видатковими накладними не спростував, доказів повного виконання грошового зобовязання за договором № 01/01-15 (доказів оплати товару) суду не надав.

Таким чином, позовна вимога про стягнення суми основного боргу в розмірі 182100,00 грн. є обґрунтованою, доведеною, основаною на законі.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення з відповідача на його користь на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України суми 2933,56 грн. 3% річних та суми 5551,40 грн. індексу інфляції.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт порушення відповідачем термінів розрахунків є доведеним. Вимога про стягнення 3% річних та інфляційних заявлена обґрунтовано.

Позивач нараховує 3% річних за загальний період з 18.03.2016 р. по 30.09.2016 р. включно. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних судом встановлено, що позивачем при розрахунку 3% річних допущено арифметичні помилки, не враховано кількість днів у 2016 році - 366.

Здійснивши за допомогою інформаційної системи «Законодавство» перерахунок 3% річних, судом встановлено, що сума 3% річних за заявлений позивачем загальний період становить 2980,29 грн.

Враховуючи приписи ст. 83 ГПК України, суд не виходить за межі позовних вимог, з відповідача на користь позивача стягується сума 2933,56 грн. 3% річних за заявлений позивачем період.

Втрати від інфляції нараховані позивачем за загальний період з квітня по серпень 2016 р. включно.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 розяснено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Розрахунок інфляційних втрат позивачем здійснений правильно, інфляційні втрати за заявлений позивачем період становлять суму 5551,40 грн., яка стягується з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, позов задовольняється повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Крім судових витрат на судовий збір, позивач згідно з позовною заявою просить стягнути з відповідача витрати на оплату послуг правової допомоги в сумі 5000,00 грн.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить і оплата послуг адвоката. Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Про адвокатуру.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Позивачем до позовної заяви додано копії свідоцтва № 0954 про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1, Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно реєстрації Адвокатського бюро «ОСОБА_1П.», договору про надання правової допомоги від 20.09.2016 р. № 44/3, відповідно до якого Адвокатське бюро «ОСОБА_1П.» здійснює захист та представництво інтересів позивача (клієнт за договором) з питань стягнення дебіторської заборгованості за договором поставки № 01/01-15 від 01.01.2015 р., шляхом, зокрема, підготовки позовної заяви та розрахунку до неї, представництва інтересів клієнта в судових засіданнях у місцевому господарському суді тощо. За результатами надання правової допомоги складається акт про надання послуг правової допомоги, в якому відображається зміст наданої правової допомоги, розмір винагороди, сума витрат, що підлягають відшкодуванню, розмір отриманого авансу, залишок до сплати та ін. (п.п. 4.1, 4.3 договору № 44/3). До договору № 44/3 сторонами підписана калькуляція, згідно з якою загальна сума за договором складає 5000,00 грн. Відповідно до акту від 08.12.2016 р. про надання послуг правової допомоги до оплати належить сума 5000,00 грн. Згідно з платіжним дорученням № 380 від 04.10.2016 р. позивач перерахував на рахунок Адвокатського бюро суму 5000,00 грн. за умовами договору № 44/3 від 20.09.2016 р.

Згідно з п. 11 Інформаційного листа ВГС України N 01-8/155 від 13.02.2002 р., вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням матеріалів конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Аналогічні положення викладені у п. 6.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р.

Суд вважає заявлену суму 5000,00 грн. послуг адвоката (правової допомоги) співрозмірною з заявленою сумою позову. Суд зауважує, що до стягнення заявлена основна сума заборгованості за договором, а також 3% річних та інфляційні втрати. Представники Адвокатського бюро «ОСОБА_1П.» брали участь в судових засіданнях господарського суду при розгляді даної справи, надано всі необхідні документи для вирішення спору, розрахунок ціни позову здійснений правильно.

На підставі викладеного, враховуючи співрозмірність заявлених вимог, розумність та справедливість, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму 5000,00 грн. витрат на послуги адвоката (правову допомогу).

Керуючись ст.ст. 22, 44, 48, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Укрколорхім до Приватного акціонерного товариства «Агропромислова Компанія» задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Агропромислова Компанія» (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Кірова, буд. 175, код ЄДРПОУ 31914947) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Укрколорхім (51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Сучкова, буд. 115Б, код ЄДПОУ 37734132) суму 182100 (сто вісімдесят дві тисячі сто) грн. 00 коп. основного боргу за договором поставки № 01/01-15 від 01.01.2015 р., суму 5551 (пять тисяч пятсот пятдесят одна) грн. 40 коп. інфляційних втрат, суму 2933 (дві тисячі девятсот тридцять три) грн. 56 коп. - 3% річних, суму 2858 (дві тисячі вісімсот пятдесят вісім) грн. 79 коп. судового збору, суму 5000 (пять тисяч) грн. 00 коп. послуг правової допомоги. Видати наказ.

Повне рішення складено та підписано 26 грудня 2016 р.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів із дня оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.