Рішення № 63713635, 20.12.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/126/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2016 Справа № 908/2998/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Птахокомплекс Дніпровський (юридична адреса: 53264, Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Першотравневе, вул. Калініна, 15; поштова адреса: 53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 302)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69114, АДРЕСА_1)

про стягнення 306220 грн. 48 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, дов. б/н від 04.01.2016 р.

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Господарським судом Запорізької області розглядається позов Товариства з обмеженою відповідальністю Птахокомплекс Дніпровський, Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Першотравневе, до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя, про стягнення 105178 грн. 55 коп. заборгованості за поставлений товар, 110542 грн. 22 коп. пені, 77961 грн. 17 коп. інфляційних втрат, 12538 грн. 54 коп. 3% річних.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2016 р., справу № 908/2998/16 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 11.11.2016 р. позовну заяву прийнято до розгляду суддею Дроздовою С.С., порушено провадження у справі № 908/2998/16, присвоєно справі номер провадження 27/126/16 та призначено судове засідання на 07.12.2016 р.

07.12.2016 р. від позивача надійшла письмова заява про зменшення позовних вимог. У звязку з частковим погашенням відповідачем боргу, а саме сплатою основного боргу за договором у розмірі 200 грн. 00 коп. згідно з платіжним дорученням № G1118ХА7ОК від 18.11.2016 р., просить суд стягнути з відповідача 104978 грн. 55 коп. заборгованості за поставлений товар, 110542 грн. 22 коп. пені, 77961 грн. 17 коп. інфляційних втрат, 12538 грн. 54 коп. 3% річних.

Зазначена заява прийнята судом до розгляду на підставі ст. 22 ГПК України, про що зазначено в ухвалі суду від 07.12.2016 р.

Ухвалою суду від 07.12.2016 р. на підставі ст. 77 ГПК України, з метою зясування фактичних обставин справи, вивчення наданих до справи документів, у звязку з неявкою відповідача, розгляд справи відкладено на 20.12.2016 р.

У судовому засіданні 20.12.2016 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та розяснено представнику позивача, який прибув у судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

20.12.2016 р. від позивача надійшла письмова заява про зменшення позовних вимог. У звязку з частковим погашенням відповідачем боргу, а саме сплатою основного боргу за договором у розмірі 200 грн. 00 коп. згідно з платіжним дорученням № G120vms69 від 06.12.2016 р., сума основного боргу за договором складає 104778,55 грн. Також позивачем здійснений перерахунок пені відповідно до ст. 232 ГК України. Просить суд стягнути з відповідача 104778 грн. 55 коп. заборгованості за поставлений товар, 8063 грн. 05 коп. пені, 77961 грн. 17 коп. інфляційних втрат, 12538 грн. 54 коп. 3% річних.

Заява прийнята судом до розгляду на підставі ст. 22 ГПК України, данною заявою передбачено право позивача до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, з урахуванням заяв про зменшення розміру позовних вимог. Позовні вимоги мотивовано наступним. Позивачем за умовами договору поставки № П2083 від 01.08.2013 р. згідно з переліченими видатковими накладними поставлено відповідачу товар на загальну суму 1050719,40 грн. Відповідач за поставлений товар провів розрахунки частково, станом на день подання позову (08.11.2016 р.) сплатив 945540,85 грн., борг складав 105178,55 грн. Після порушення провадження в справі відповідачем було ще сплачено суму 400,00 грн. Борг виник за видатковими накладними № 21204 від 02.12.2013 р., № 21205 від 02.12.2013 р., № 31202 від 03.12.2013 р., № 41204 від 04.12.2013 р., № 41205 від 04.12.2013 р., № 51202 від 05.12.2013 р. Обґрунтовуючи позов ст.ст. 193, 230 ГК України, ст.ст. 525, 526, 625, 692 ЦК України просить позов задовольнити.

Відповідач у судові засідання не зявлявся, причини неявки суду невідомі. Письмовий відзив на позов та витребувані документи суду не надав. Будь-яких письмових заяв, клопотань від відповідача не надходило. Ухвала про порушення провадження в справі та призначення судового засідання отримана представником відповідача 17.11.2016 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд визнав можливим розглянути справу на підставі ст. 75 ГПК України у відсутність відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оригінали яких оглядалися в судових засіданнях, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.08.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Птахокомплекс Дніпровський (продавець за договором, позивач у справі) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець за договором, відповідач у справі) укладено договір поставки № П2083, за умовами якого продавець зобовязався передати у власність, а покупець зобовязався прийняти товар (м'ясо птиці та продукти його перероблення) та своєчасно здійснити його оплату на умовах, передбачених даним договором (п.п. 1.1, 1.2 договору).

Асортимент, кількість товару, дата передачі товару узгоджуються сторонами в заявці, згідно форми, встановленої в додатку № 1 до договору (п. 1.3).

Згідно з п. 2.3 передавання товару здійснюється на підставі відповідно оформленої видаткової накладної, підписаної уповноваженими представниками покупця.

Датою передавання товару покупцю є дата, зазначена в видатковій накладній (п. 2.4).

У розділі 3 договору сторони узгодили порядок розрахунків. Відповідно до п. 3.1 ціна передаваємого товару на кожну окрему партію товару фіксується сторонами в видатковій накладній у момент передачі товару на складі продавця. Оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця чи внесенням грошових коштів у касу продавця (п. 3.2). Умови оплати: покупець зобовязується оплатити товар на протязі 3 банківських днів з моменту передавання товару (п. 3.3).

Відповідно до п. 8.1 даний договір вступає в силу з дати його підписання представниками сторін та діє до 31.12.2013 р., а в частині оплати отриманого товару до повного виконання зобовязань.

Як слідує з матеріалів справи, позивач згідно з умовами договору № П2083 від 01.08.2013 р. поставив відповідачу товар (м'ясо птиці та продукти його перероблення) згідно з видатковими накладними, переліченими в позовній заяві (копії містяться в матеріалах справи). Усього товар був поставлений на загальну суму 1050719,40 грн.Товар отриманий представником відповідача, підпис якого міститься в графі видаткових накладних «получил(а)» на підставі відповідних довіреностей (копії знаходяться в матеріалах справи). Передання товару відповідачу також підтверджується товарно-транспортними накладними.

Відповідач згідно з платіжними дорученнями перерахував позивачу (станом на 08.11.2016 р.) суму 945540,85 грн., у призначенні платежу зазначалися номери накладних, за якими здійснювалася оплата або зазначалося, що оплата здійснюється за товар (м'ясо) без зазначення номерів накладних.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, відповідач 28.01.2016 р. отримав претензію позивача № 204 від 26.01.2016 р. з вимогою сплатити протягом 5 банківських днів заборгованість за договором № П2083 від 01.08.2013 р. Відповідь на претензію відповідач не надав, заборгованість не сплатив.

Враховуючи наявну заборгованість, позивач звернувся до суду з позовом, за яким порушено провадження в даній справі.

Згідно з положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Строком договору, відповідно до ст. 631 ЦК, є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обовязки відповідно до договору.

Правовідносини сторін врегульовано договором поставки.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за умовами договору поставки № П2083 від 01.08.2013 р. був поставлений відповідачу товар згідно з переліченими видатковими накладними. У видаткових накладних міститься посилання на договір № П2083 від 01.08.2013 р. Товар оплачений частково на суму 945540,85 грн. (станом на 08.11.2016 р.).

Як слідує з матеріалів справи та зазначено в позовній заяві відповідач не оплатив у повному обсязі товар, поставлений за видатковими накладними: № 21204 від 02.12.2013 р. на суму 14398,80 грн. (отриманий за довіреністю № 364700 від 01.12.2013 р.), № 21205 від 02.12.2013 р. на суму 28026,00 грн. (отриманий за довіреністю № 36499 від 26.11.2013 р.), № 31202 від 03.12.2013 р. на суму 6415,20 грн. (отриманий за довіреністю № 364700 від 27..11.2013 р.), № 41204 від 04.12.2013 р. на суму 27417,60 грн. (отриманий за довіреністю № 364699 від 26.11.2013 р.), № 41205 від 04.12.2013 р. на суму 24605,40 грн. (отриманий за довіреністю № 364700 від 27.11.2013 р.), № 51202 від 05.12.2013 р. на суму 6415,20 грн. (отриманий за довіреністю № 364700), всього поставлений товар за даними накладними на загальну суму 107008,20 грн. На перелічених видаткових накладних мається підпис уповноваженої особи покупця (відповідача), яка отримала товар, скріплений круглою печаткою відповідача.

У матеріалах справи мається підписаний сторонами та скріплений печатками акт звірки взаємних розрахунків за період: 02.01.2014 р., відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить суму 107278,55 грн.

Після порушення провадження в справі відповідач перерахував на рахунок позивача суму 200,00 грн. згідно з платіжним дорученням № G1118ХА7ОК від 18.11.2016 р. та суму 200,00 грн. згідно з платіжним дорученням № G1206VMS69 від 06.12.2016 р. У призначенні платежу платіжних доручень зазначено, що оплата здійснюється за м'ясо.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар по договору № П2083 від 01.08.2013 р. складає суму 104778,55 грн. (1050719,40 грн. (загальна сума поставки) 945940,85 грн. (сума оплати)).

Відповідно до п.п. 1, 2, 3 частини 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ст.ст. 42, 43 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст.ст. 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Задовольняючи позов у частині стягнення основної суми боргу, суд бере до уваги, що факт поставки підтверджується підписаними двома сторонами видатковими накладними, оригінали яких оглядалися судом у судовому засіданні, а також частковою оплатою товару відповідачем. Відповідач своїм процесуальним правом на участь в судовому розгляді спору не скористався, письмового відзиву на позов суду не надав. Укладення договору поставки № П2083 від 01.08.2013 р. відповідач не заперечив, отримання товару за видатковими накладними, які покладені в підставу позову, не спростував, доказів повного виконання грошового зобовязання за договором № П2083 (доказів оплати товару) суду не надав.

Позивач письмово зменшив розмір позовних вимог, посилаючись на здійснену відповідачем оплату після порушення провадження в справі.

Суд враховує, що в п. 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 «Про судове рішення» розяснено, що у господарського суду відсутні підстави для припинення провадження у справі в частині, на яку зменшився розмір позовних вимог.

Таким чином, позовна вимога про стягнення суми основного боргу в розмірі 104778,55 грн. є обґрунтованою, доведеною, основаною на законі.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення з відповідача на його користь на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України суми 12538,54 грн. 3% річних та суми 77961,17 грн. інфляційних втрат.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт порушення відповідачем термінів розрахунків є доведеним. Вимога про стягнення 3% річних та інфляційних заявлена обґрунтовано.

Позивач нараховує 3% річних за загальний період з 11.12.2013 р. по 08.11.2016 р. включно. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних судом встановлено, що позивачем включено в період нарахування 3% річних дні проведеної відповідачем оплати, що є неправильним.

У пункті 1.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 розяснено, що з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Також позивачем неправильно визначений період нарахування 3% річних на суму заборгованості 106878,55 грн. Так, позивач нараховує 3% річних за період з 22.04.2015 р. по 04.05.2016 р. (379 днів прострочення), тоді як відповідачем 05.05.2015 р. було здійснено оплату. Відповідно, нарахування 3% річних на суму заборгованості 106878,55 грн. слід здійснювати з 23.04.2015 р. по 04.05.2015 р. включно (12 днів прострочення).

Здійснивши за допомогою інформаційної системи «Законодавство» перерахунок 3% річних, судом встановлено, що сума 3% річних за заявлений позивачем загальний період становить 9185,03 грн., яка стягується з відповідача на користь позивача.

Втрати від інфляції нараховані позивачем за загальний період з грудня 2013 р. по листопад 2016 р. включно.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 розяснено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п. 1.12 постанови Пленуму з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Розрахунок інфляційних втрат позивача містить помилки, а саме позивач на суму боргу 107278,55 грн. нараховує інфляційні втрати за період з грудня 2013 р. по лютий 2015 р. включно, тобто помилково включаючи місяць, у який повинен був бути здійснений платіж грудень 2013 р. Відповідно інфляційні повинні нараховуватись з січня 2014 р. по лютий 2015 р.

Також позивачем у розрахунку допущено арифметичні помилки у визначенні сукупного індексу інфляції.

Відповідно, згідно з перерахунком суду, здійсненого за допомогою інформаційної системи «Законодавство», інфляційні втрати в межах заявленого позивачем періоду становлять суму 76792,31 грн.

Вирішуючи спір у частині стягнення суми 8063,05 грн. пені (згідно з заявою про зменшення розміру позовних вимог), суд враховував наступне.

Пунктом 5.1 договору № П2083 визначено, що в разі несвоєчасної оплати покупцем отриманого товару в строки, узгоджені сторонами, покупець оплачує продавцю пеню в розмірі 0,3% за кожний день прострочення від вартості неоплаченого (несвоєчасно оплаченого) товару. Нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну оплату товару проводиться за весь час до повного погашення заборгованості за отриманий товар.

Відповідно до ст.ст. 610-611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з вимогами Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 ст. 343 ГК України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Судом встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобовязання за договором, однак у розрахунку пені позивачем допущено арифметичні помилки.

Згідно з перерахунком суду, здійсненого за допомогою інформаційної системи «Законодавство», сума пені, яку належить стягнути з відповідача, становить 8015,03 грн.

На підставі викладеного, позов у цілому задовольняється частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Птахокомплекс Дніпровський до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69114, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Дніпровський» (53264, Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Першотравневе, вул. Калініна, буд. 15, код ЄДПОУ 36020648) суму 104778 (сто чотири тисячі сімсот сімдесят вісім) грн. 55 коп. заборгованості за поставлений товар, суму 8015 (вісім тисяч п'ятнадцять) грн. 03 коп. пені, суму 76792 (сімдесят шість тисяч сімсот девяносто дві) грн. 31 коп. інфляційних втрат, суму 9185 (девять тисяч сто вісімдесят пять) грн. 03 коп. - 3% річних, суму 2981 (дві тисячі девятсот вісімдесят одна) грн. 56 коп. судового збору. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено та підписано 27 грудня 2016 р.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів із дня оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.