Рішення № 63713625, 27.12.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.12.2016р. Справа №905/3140/16

за позовом ОСОБА_1 підприємства "Компанія " Вода Донбасу", м.Маріуполь в особі

регіонального управління з експлуатації каналу комунального підприємства "Компанія

"Вода Донбасу", м.Горлівка

до відповідача ОСОБА_1 виробничого підприємства "Краматорський водоканал",

м.Краматорськ

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій в сумі 1536773,12 грн.

Суддя Г.В. Левшина

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - по дов.

від відповідача: ОСОБА_3 - по дов.

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу", м.Маріуполь в особі регіонального управління з експлуатації каналу комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу", м.Горлівка, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, ОСОБА_1 виробничого підприємства "Краматорський водоканал", м.Краматорськ, про стягнення заборгованості у розмірі 1536773,12 грн., у тому числі основний борг в сумі 511214,87 грн., пеня в сумі 725969,43 грн., інфляція в сумі 227152,46 грн. та три проценти річних в сумі 72436,36 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору в частині своєчасної оплати вартості наданих протягом жовтня 2015р.- вересня 2016р. послуг водопостачання.

Відповідач у відзиві на позов, що надійшов на адресу суду 27.12.2016р., підтвердив наявність несплаченого боргу перед позивачем.

Крім цього, 18.11.2016р. до суду надійшло клопотання відповідача про зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій (пені).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

28.04.2012р. між сторонами був підписаний договір поставки №28/4-1, за умовами якого позивач (постачальник) із закріплених водних обєктів зобовязався проводити забір технічної води та передавати її в районі ПС-1(перегороджуюча споруда) споживачу в обсягах згідно з місячним графіком, в межах технічних можливостей підприємства, а відповідач (споживач) взяв на себе обовязок своєчасно оплачувати за отриманий обсяг води, за встановленими тарифами, в терміни та на умовах встановлених договором.

За умовами п.п.11.1, 11.3 договору останній набирає чинності з моменту досягнення згоди сторонами щодо всіх істотних умов та діє з 01.05.2012р. по 31.12.2012р. Дія договору продовжується на наступний рік на тих же умовах, шляхом підписання додаткових угод, з урахуванням зміни заявки на споживання води, що є невідємними частинами вказаного договору.

Так, додатковими угодами №58 від 24.11.2014р., №34 від 27.04.2016р. внесено зміни до п.2.3 договору №28/4-1 від 28.04.2012р. та узгоджено сторонами обсяг надання послуг водопостачання по заявці споживача на 2015р., 2016р.

Як встановлено, сторонами у відповідності з умовами договору №3 від 21.11.2013р. було складено та підписано акти №5 від 31.05.2016р., №8 від 30.06.2016р., №7 від 31.07.2016р., №8 від 31.08.2016р., №9 від 30.09.2016р., №10 від 31.10.2015р., №11 від 30.11.2015р., №12 від 31.12.2015р., згідно яких визначено місце встановлення та підключення водомірів, покази приладів обліку, кількість поданої води.

Крім цього, позивачем також було складено акти-рахунки за період з жовтня 2015р. по грудень 2015р. та з травня 2016р. по вересень 2016р., згідно яких вартість наданих позивачем відповідачу послуг становить 511214,87 грн. з урахуванням часткового погашення заборгованості відповідачем.

Відповідачем факт отримання від позивача вказаних послуг підтверджено.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 5.1 договору №28/4-1 від 28.04.2012р. встановлено, що споживач сплачує підприємству послуги водопостачання за тарифами, що встановлені згідно з чинним законодавством та не підлягають погодженню сторонами. Кінцевий розрахунок за надані послуги за минулий місяць споживач здійснює самостійно на підставі підписаного сторонами акту про отримання води платіжного доручення, з урахуванням поточних оплат, в строк до 1 (першого) числа місяця наступного за звітнім (п.5.5 договору).

Таким чином, за висновками суду, відповідач мав сплатити вартість наданих позивачем послуг: за жовтень 2015р. в строк до 31.10.2015р.; за листопад 2015р. в строк до 30.11.2015р.; за грудень 2015р. в строк до 31.12.2015р.; за квітень 2016р. в строк до 30.04.2016р.; за травень 2016р. в строк до 31.05.2016р.; за червень 2016р. в строк до 30.06.2016р.; за липень 2016р. в строк до 31.07.2016р.; за серпень 2016р. в строк до 31.08.2016р.; за вересень 2016р. в строк до 30.09.2016р.

Як встановлено, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів за надані послуги за договором №28/4-1 від 28.04.2012р. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобовязань, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та предявлено до стягнення три проценти річних в сумі 72436,36 грн. період з 01.11.2015р. по 30.09.2016р. та інфляцію в сумі 227152,46 грн. за період з період з листопада 2015р. по вересень 2016р.

За висновками суду, розрахунок трьох процентів річних та інфляції, проведений позивачем, є аріфметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Відповідач у відзиві на позов, що надійшов на адресу суду 27.12.2016р., заперечень проти позовних вимог не надав, наявність несплаченого боргу перед позивачем підтвердив.

За таких обставин, враховуючи, що позов про стягнення основного боргу, трьох процентів річних та інфляції доведений позивачем та обгрунтований матеріалами справи, виходячи з того, що відповідач заперечень проти вказаних позовних вимог не надав, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 511214,87 грн., інфляції в сумі 227152,46 грн. та трьох процентів річних в сумі 72436,36 грн. підлягають задоволенню.

За приписом ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст.551 Цивільного кодексу України та ст.230 Господарського кодексу України предметом неустойки є грошова сума, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 2 ст.551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки встановлюється договором або актом цивільного законодавства, при цьому розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Відповідно до п.7.2 договору №28/4-1 від 28.04.2012р. сторонами узгоджено, що у випадку порушення відповідачем строків внесення оплати за послуги централізованого водопостачання, останній сплачує позивачу штраф (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно вказаного пункту договору позивачем за періоди з 01.11.2015р. по 30.06.2016р. та з 01.06.2016р. по 30.09.2016р. заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 725969,43 грн.

Відповідачем до матеріалів справи 28.11.2016р. надане клопотання про зменшення розміру заявленого позивачем до стягнення пені.

Згідно з ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Як встановлено судом, позивачем всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено жодними доказами факту виникнення в нього збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобовязань за договором №ЦХП-25-01311-01 від 05.01.2011р.

При цьому, відповідач відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015р. №1275-р «Про затвердження переліку населенних пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» входить до наведеного переліку населенних пунктів, де проводиться антитерористична операція. Вказані обставини призвели до часткового знищення майна відповідача, погіршення його фінансового стану.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, враховуючи надані до матеріалів справи докази, приймаючи до уваги ступень вини відповідача у невиконанні зобовязань перед позивачем, причини такого невиконання, невідповідність заявленого до стягнення розміру пені наслідкам порушення, суд дійшов висновку про наявність виняткових підстав для зменшення розміру заявленого до стягнення позивачем розміру пені на 50%, в результаті чого стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в сумі 362848,22 грн.

Судовий збір підлягає віднесенню на відповідача повністю, враховуючи, що, за висновками суду, спір по справі виник внаслідок неправильних дій останнього.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-3, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 підприємства Компанія Вода Донбасу, м.Маріуполь в особі Маріупольського регіонального виробничого управління ОСОБА_1 підприємства Компанія Вода Донбасу, м.Маріуполь до ОСОБА_1 виробничого підприємства "Краматорський водоканал", м.Краматорськ про стягнення заборгованості у розмірі 1536773,12 грн., у тому числі основний борг в сумі 511214,87 грн., пеня в сумі 725969,43 грн., інфляція в сумі 227152,46 грн. та три проценти річних в сумі 72436,36 грн., задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 виробничого підприємства "Краматорський водоканал" (84313 Донецька обл., м.Краматорськ, вул.Южна, 6, р/р 26005962482186 в ПАТ «Пумб», МФО 334851, ЄДРПОУ 05524251) на користь ОСОБА_1 підприємства Компанія Вода Донбасу (87547 м.Маріуполь, вул.К. Лібкнехта, 177а, ЄДРПОУ 00191678) в особі Маріупольського регіонального виробничого управління ОСОБА_1 підприємства Компанія Вода Донбасу (84626 Донецька обл., м.Горлівка, вул.Академіка Павлова, 31, р/р 26004455027700 у АТ «ОПТ Банк» м.Київ, МФО 300528, ЄДРПОУ 35397853) основний борг в сумі 511214,87 грн., пеню в сумі 362848,22 грн., інфляцію в сумі 227152,46 грн. та три проценти річних в сумі 72436,36 грн., всього заборгованість в сумі 1173651,91 грн., судовий збір в сумі 23051,60 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 27.12.2016р. оголошено повний текст рішення.

Суддя Г.В. Левшина