Рішення № 63713546, 20.12.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, телефон 096-068-16-02

_______________

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20.12.2016р. Справа №905/1502/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В., при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф., розглянув у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю СРЗ, м.Маріуполь Донецької області, №б/н б/д про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Донецької області від 20.10.2015р., у справі за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Харків,

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю СРЗ, м.Маріуполь Донецької області,

про розірвання договору оренди №1055/03 від 17.06.2003р. та повернення майна з оренди,-

за участю уповноважених представників:

від заявника (відповідача): ОСОБА_2 за довіреністю,

від позивача: ОСОБА_3 за довіреністю, -

Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 08.12.2016р. по 20.12.2016р.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015р. позивач, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Харків, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою №10-14-04161 від 17.08.2015р. до відповідача, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «СРЗ», м.Маріуполь Донецької області, про:

- розірвання договору оренди №1055/03 від 17.06.2003р. укладеного між ними на державне майно цілісний майновий комплекс державного підприємства «Азовський судноремонтний завод», розташований за адресою: 87510, Донецька область, м.Маріуполь, пр.Адмірала Луніна, 2;

- зобовязання ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «СРЗ» повернути державне майно цілісний майновий комплекс державного підприємства «Азовський судноремонтний завод», розташований за адресою: 87510, Донецька область, м.Маріуполь, пр.Адмірала Луніна, 2 до сфери управління Міністерства інфраструктури України.

Рішенням господарського суду Донецької області від 20.10.2015р. у справі №905/1502/15 (повний текст складено 21.10.2015р.) позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Харків, розірвати договір оренди №1055/03 від 17.06.2003р., повернути державне майно цілісний майновий комплекс державного підприємства Азовський судноремонтний завод, розташований за адресою: м.Маріуполь, пр. Адмірала Луніна 2, до сфери управління Міністерства інфраструктури України (з урахуванням ухвали господарського суду Донецької області від 27.09.2016р. у справі №905/1502/15), задоволено повністю.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.01.2016р. означене рішення господарського суду Донецької області залишено без змін.

Ухвалами Вищого господарського суду України від 14.03.2016р. та від 25.04.2016р. касаційні скарги у справі №905/1502/15 повернуто без розгляду.

12.05.2016р. на виконання вищевказаного рішення було видано відповідний наказ, з урахуванням ухвали господарського суду Донецької області від 27.09.2016р. у справі №905/1502/15 .

Постановою Вищого господарського суду України від 04.08.2016р. постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.01.2016р. по справі №905/1502/15 залишено без змін.

28.11.2016р. господарським судом Донецької області отримано заяву ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю СРЗ, м.Маріуполь Донецької області, №б/н б/д, у якій останній просить відновити строк подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Донецької області від 20.10.2015р. по справі №905/1502/15 та прийняти до розгляду заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Донецької області від 20.10.2015р. у справі №905/1502/15 та за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Донецької області від 20.10.2015р. у справі №905/1502/15 прийняти рішення, яким скасувати рішення господарського суду Донецької області від 20.10.2015р. у справі №905/1502/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Харків, в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтуванням наведеного, за висновками заявника, є така нововиявлена обставина, як прийняття господарським судом Донецької області 13.06.2016р. рішення по справі №905/2191/15, яким відмовлено у задоволенні позову Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Харків, до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю СРЗ, м.Маріуполь, про стягнення збитків у вигляді недоотриманої орендної плати (упущеної вигоди), завданих державі на суму 43270975,87 грн. на користь державного бюджету України. Зазначеним рішенням встановлено факт відсутності винних дій відповідача як обовязкової частини складу цивільного правопорушення умов договору оренди державного майна як підстави для розірвання такого договору за рішенням суду згідно частини 2 ст.651 Цивільного кодексу України №1055/03 від 17.06.2003р. Відтак, рішення господарського суду Донецької області №905/2191/15, що набрало чинності, в установленому порядку спростовує факти, які було покладено в основу судового рішення від 20.10.2015р. по справі №905/1502/15.

Також звернуто увагу суду на набрання чинності 15.10.2014р. Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції №1669-VII від 02.09.2014р., який має застосовуватись до спірних правовідносин, а також на розпорядження Кабінету міністрів України №1053-р від 30.10.2014р., зупинення його дії 05.11.2014р. розпорядженням Кабінету міністрів України №1079-р від 05.11.2014р., в подальшому визнання цих розпоряджень такими, що втратили чинність на підставі розпорядження Кабінету міністрів України №1275-р від 02.12.2015р. та затвердження ним переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, наслідком чого є відсутність підстав для примушення відповідача до виконання необовязкових для нього дій і застосовування негативних наслідків невиконання цих дій. Проте, заявити про таке, тобто про застосування до спірних правовідносин спеціальних положень ст.7 Закону №1669-VII відносно скасування орендної плати за користування державним майном, яке за висновками заявника виключає негативні наслідки невиконання дій у вигляді розірвання договору оренди за рішенням суду на вимогу позивача, під час розгляду господарським судом справи №905/1502/15 (19.08.2015р. - 20.10.2015р.) не було можливості, оскільки території, де з 14.04.2014р. здійснювалась терористична операція, не були затверджені.

Нормативно заявник свої вимоги обґрунтовує ст.ст.112-114 Господарського процесуального кодексу України, а також приписи ст.ст.19, 58 Конституції України, ст.ст.14, 651 Цивільного кодексу України, Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» №1669-VІІІ, розпорядження Кабінету міністрів України №1053-р від 30.10.2014р., №1079-р від 05.11.2014р., №1275-р від 02.12.2015р..

28.11.2016р. відновлено пропущений строк ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «СРЗ» на подання заяви №бн б/д про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Донецької області від 20.10.2015р. по справі №905/1502/15, дана заява прийнята господарським судом та призначено її розгляд.

08.12.2016р. представником відповідача із супровідним листом №б/н б/д до матеріалів справи долучено оригінали фіскального чеку №б/н від 26.11.2015р., опису вкладення у цінний лист, датований 26.11.2016р., транспортної накладної №4122686013 від 07.12.2016р., витяг з сайту Укрпошта Відстеження пересилання поштових відправлень від 06.12.2016р., витяг з сайту DHL Відстеження відправлень DHL Express від 08.12.2016р., а також копію рішення господарського суду Донецької області від 13.06.2016р. у справі №905/2191/15.

20.12.2016р. представником позивача суду представлено відзив б/н б/д на заяву про перегляд рішення господарського суду Донецької області від 20.10.2015р. по справі №905/1502/15 за нововиявленими обставинами, за змістом якого доводи відповідача вважає необґрунтованими, відверто надуманими, юридично неспроможними та такими, що свідчать про помилкове розуміння заявником норм процесуального права, а саме не доведено наявність у сукупності та одночасно трьох вичерпних обставин для перегляду рішення, як істотність обставин, що існували на час розгляду справи та які не могли бути відомі; акцентовано увагу на тому, що на момент постановлення рішення господарського суду Донецької області від 13.06.2016р. по справі №905/2191/15, яким встановлені обставини, застосовані заявником як новоявлені, вже набрала законної сили постанова Донецького апеляційного господарського суду від 20.01.2016р. у справі №905/1502/15, якою підтверджені висновки першої інстанції за результатами розгляду означеної останньої справи, більш того, постановою Вищого господарського суду України від 04.08.2016р. у справі №905/1502/15 чітко встановлено: «…істотне порушення орендарем такої умови договору оренди державного майна, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку…»; при першочерговому розгляді справи та перегляду її результатів вищими судовими інстанціями досліджено докази, наслідком чого встановлено факт невиконання відповідачем своїх зобовязань за спірним договором; за судженням позивача, висновки Вищого господарського суду України, викладені у постанові від 04.08.2016р. у справі №905/1502/15 не тільки підтверджують правомірність розірвання договору оренди державного майна №1055/03 від 17.06.2003р., але й безпосередньо виключають будь-яку юридичну можливість для перегляду рішення, оскільки на їх встановлення жодним чином не вплинуло рішення господарського суду Донецької області від 13.06.2016р. у справі №905/2191/15; щодо застосування до спірних правовідносин спеціальних положень ст.7 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» зауважено на ст.99 Господарського процесуального кодексу України та зазначено, що на момент розгляду справи №905/2191/15 у Донецькому апеляційному господарському суді та прийняття ним постанови від 20.01.2016р., а також у Вищому господарському суді України та прийняття ним постанови від 04.08.2016р., розпорядження Кабінету міністрів України №1275-р від 02.12.2015р. існувало, проте заявником не подано його у якості обґрунтування своїх заперечень; звернуто увагу на направлення Регіональним відділенням на адресу ТОВ «СРЗ» в межах строку, передбаченого ч.2 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» листа №11-04-03734 від 08.07.2016р. про припинення дії договору оренди №1055/03 від 17.06.2003р., відтак позивачем застосовано процедуру припинення дії договору відповідно до вимог чинного законодавства, наслідком чого, з урахуванням положень редакції додаткової угоди №5 від 13.06.2013р., договір оренди №1055 від 17.06.2003р. припинив свою дію 18.06.2016р. додатково; крім того, міститься посилання на розпорядження Кабінету міністрів України №944-р від 14.12.2016р.

До відзиву додано витяг з єдиного веб-порталу органів виконавчої влади «Урядовий портал» розпорядження Кабінету міністрів України «Про передачу цілісного майнового комплексу колишнього державного підприємства «Азовський судноремонтний завод» до сфери управління Фонду державного майна» №944-р від 14.12.2016р., копію заяви Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області №11-04-03734 від 08.07.2016р. «Про припинення дії договору оренди у порядку ч.2 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»» на адресу в.о. генерального директора ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «СРЗ» ОСОБА_4

Представник відповідача (заявника) у судовому засіданні наполягав на задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Донецької області від 20.10.2015р. по справі №905/1501/15, із доводами позивача, викладеними у відзиві не погоджується, стверджує про достатність підстав для перегляду судового акту у порядку ст.ст.112-114 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні наполягає на безпідставності заявленої зави відповідачем, просить залишити рішення господарського суду Донецької області від 20.10.2015р. у справі №905/1502/15 без змін, а заяву про його перегляд за нововиявленими обставинами без задоволення; підтвердив сплату відповідачем орендної плати до теперішнього часу за ставкою 4%.

Дослідивши викладені обставини судом встановлено таке.

Оцінивши зміст господарського договору оренди №1055/03 від 17.06.2013р., з якого виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором оренди, який підпадає під правове регулювання норм Закону України «Про оренду державного та комунального майна», параграфу 5 Господарського кодексу України та відповідними положеннями глави 58 Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України та наведеним Законом.

На виконання Договору сторони 17.06.2003 підписали Акт прийому-передачі державного майна цілісного майнового комплексу Азовський судноремонтний завод.

Виходячи з домовленостей сторін, в розділі 3 Орендна плата Договору останні визначили, що орендна плата за перший місяць оренди червень визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць (квітень 172027, 00 грн. без ПДВ) на індекс інфляції за травень, червень.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.2 Договору).

Згідно з п. 10.1 ст. 10 Договір укладено строком на десять років, що діє з 17.06.2003 до 17.06.2013 включно.

Господарський суд Донецької області рішенням від 13.06.2013 у справі №5006/37/152пн/2012, яке залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 24.04.2014, задовольнив позовні вимоги ТОВ СРЗ до РВ Фонду держмайна України, а саме: уклав датою прийняття цього рішення додаткову угоду № 5 до договору № 1055/03 від 17.06.2003р. між Орендодавцем Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (ідентифікаційний код 13511245) та Орендарем - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю СРЗ, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 07589269) в наступній редакції:

1. Доповнити пункт 3.1 статті 3 договору абзацом 4 наступного змісту: При визначенні орендної плати використовується ставка 20% від вартості основних засобів та нематеріальних активів за незалежною оцінкою на час оцінки об'єкту оренди.

2. Викласти пункт 3.2 статті 3 договору у наступній редакції: Орендар за власний рахунок здійснює незалежну оцінку вартості основних засобів та нематеріальних активів протягом 45 днів з дня затвердження результатів інвентаризації. До дня затвердження результатів незалежної оцінки Орендар сплачує орендну плату без змін. Після затвердження результатів незалежної оцінки протягом 30 днів Орендар зобов'язується сплатити різницю між сплаченою орендною платою (в т.ч. авансових оплат) та орендною платою, визначеною за правилами абз. 4 п. 3.1 ст. З Договору, за період з 18.06.2013р. до дня затвердження результатів незалежної оцінки без пені.

3. Пункт 10.1 статті 10 Договору викласти в наступній редакції: Цей договір укладено строком на тринадцять років, що діє з 17 червня 2003 року до 17 червня 2016 року включно..

4. Викласти пункт 10.2. статті 10 договору у наступній редакції: Умови цього Договору зберігають силу протягом всього терміну цього Договору, в тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище Орендаря. Припинення строку дії договору не звільняє Орендаря від сплати орендної плати за період фактичного користування Підприємством.

5. Інші положення Договору оренди № 1055/03 від 17.06.2003 року залишити незмінними.

6. Ця Додаткова угода складена в 4-х (чотирьох) примірниках, кожен з яких має однакову юридичну силу, - по два для Орендодавця і Орендаря."

Позовні вимоги про розірвання Договору оренди цілісного майнового комплексу від 17.06.2013 обґрунтовані посиланням на невиконання Орендарем (ТОВ СРЗ) зобовязань, визначених п.п.3.1 та 3.2 ст. 3 Договору оренди в редакції рішення господарського суду Донецької області від 13.06.2013 у справі №5006/37/152пн/2012 шляхом ухилення від проведення інвентаризації орендованого майна в порядку, передбаченому Положенням Про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.1993 № 158 (далі Положення про інвентаризацію) та завдання цим збитків державі в розмірі 43 270 975, 87 грн.

Невиконання Орендарем умов додаткової угоди № 5 до Договору в частині сплати орендної плати за ставкою 20 % від вартості основних засобів та нематеріальних активів за незалежною оцінкою на час оцінки обєкта оренди (п. 3.1) та не проведення інвентаризації майна цілісного майнового комплексу в порядку, визначеному Положенням про інвентаризацію, що унеможливлює здійснення оцінки обєкта оренди, на думку позивача, є підставою для розірвання Договору оренди, передбаченою ч. 3 ст. 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна.

Орендарем не спростовується, що орендна плата до теперішнього часу сплачується за ставкою 4% виходячи з попередньої оцінки вартості орендованого майна, тобто без врахування умов додаткової угоди № 5 до Договору, укладеної рішенням суду, що підтверджується довідкою від 12.01.2016 за періоди 2013-2015, наданою на вимогу апеляційного суду.

Як зазначив позивач, а також враховуючи висновки суду, викладені у рішенні від 20.10.2015р. по справі №905/1502/15 істотне порушення умов договору, полягає в тому, що внаслідок протиправної поведінки відповідача позбавляється, як орендодавець, отримання орендних платежів, на які регіональне відділення, як Орендодавець державного майна, обєктивно розраховувало, у разі належного виконання зобовязань ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «СРЗ». Станом на момент подання позову, відповіді від відповідача не отримано, вказане рішення суду (у справі №5006/37/152пн/2012) ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «СРЗ» не виконує, орендну плату останній наразі сплачує за попередньою ставкою у 4%, інвентаризацію не проводить, здійснення оцінки блокує. Внаслідок невиконання відповідачем вказаних договірних зобовязань до державного бюджету не надходять кошти у розмірі, встановленому постановою КМУ від 04.10.1995 р. № 786, за оренду державного майна відповідного напрямку використання, що зумовлює недоотримання орендної плати у сумі 43 270 975,87 грн. за період з 18.06.2013 р. по 30.06.2015р.

Відтак, факт недобросовісної поведінки відповідача в частині виконання обовязків щодо обовязкового перерахування орендної плати, встановлених п.5.2 договору, дають Регіональному відділенню законні та цілком нормативно обґрунтовані підстави вимагати розірвання договору оренди №1055/03 від 17.06.2003р.

Враховуючи зазначене та приписи ч.1 ст.27 Закону Закону України Про оренду державного та комунального майна поряд із п.5.7 договору, межах визначених Наказом ФДМУ №847 від 07.08.1997р. «Про порядок повернення цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, відповідно до якого орендарем повертається орендоване майно», з урахуванням Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються, а також майна державних підпріємств та організацій, яке передається в оренду, затвердженого Постановою КМУ №158 від 02.03.1993р., суд дійшов висновку, що вимоги позивача про розірвання договору оренди №1055/03 від 17.06.2003р. укладеного між ними на державне майно цілісний майновий комплекс державного підприємства «Азовський судноремонтний завод», розташований за адресою: 87510, Донецька область, м.Маріуполь, пр.Адмірала Луніна, 2, та про зобовязання ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «СРЗ» повернути державне майно цілісний майновий комплекс державного підприємства «Азовський судноремонтний завод», розташований за адресою: 87510, Донецька область, м.Маріуполь, пр.Адмірала Луніна, 2 до сфери управління Міністерства інфраструктури України, є правомірними, такими, що не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

За викладених обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

28.11.2016р. відповідач надав заяву про перегляд вказаного рішення за нововиявленими обставинами. Як зазначалось раніше, дана заява обґрунтована посиланням на рішення господарського суду Донецької області від 13.06.2016р. по справі №905/2191/15, яким встановлено факт відсутності винних дій відповідача як обовязкової частини складу цивільного правопорушення умов договору оренди державного майна - як підстави для розірвання такого договору №1055/03 від 17.06.2003р. за рішенням суду згідно частини 2 ст.651 Цивільного кодексу України, а також зауважено на набрання чинності 15.10.2014р. Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції №1669-VII від 02.09.2014р., який має застосовуватись до спірних правовідносин, разом із розпорядженням Кабінету міністрів України №1053-р від 30.10.2014р., розпорядженням Кабінету міністрів України №1079-р від 05.11.2014р., розпорядженням Кабінету міністрів України №1275-р від 02.12.2015р..

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання, тобто, правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом РВ Фонду держмайна України (Орендодавець) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Судноремонтний завод» (Орендар) 17.06.2013р. уклали договір оренди №1055/03 цілісного майнового комплексу державного підприємства «Азовський судноремонтний завод» (далі Договір).

Згідно умов договору обєкт оренди входить до складу державного майна.

17.06.2003р. позивачем відповідачу передана означена нерухомість, про що у відповідності до ст.795 Цивільного кодексу України сторонами складено акт приймання-передачі визначеного вище державного майна.

В розділі 3 «Орендна плата» Договору сторони визначили, що орендна плата за перший місяць оренди червень визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць (квітень 172027, 00 грн. без ПДВ) на індекс інфляції за травень, червень.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.2 Договору).

Згідно з п. 10.1 ст. 10 Договір укладено строком на десять років, що діє з 17.06.2003 до 17.06.2013 включно.

В подальшому сторони уклали чотири договори про внесення змін до Договору оренди державного майна №1055/2003 від 17.06.2003р..

Відповідно до положень додаткової угоди №5 до договору №1055/03 від 17.06.2003р. між Орендодавцем - Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Донецьк (ідентифікаційний код 13511245) та Орендарем - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «СРЗ», м.Маріуполь (ідентифікаційний код 07589269), затвердженої рішенням господарського суду Донецької області від 13.06.2013р. у справі №5006/37152пн/2012, пункт 3.1 статті 3 договору доповнено абзацом 4 наступного змісту: При визначенні орендної плати використовується ставка 20% від вартості основних засобів та нематеріальних активів за незалежною оцінкою на час оцінки об'єкту оренди; пункт 3.2 статті 3 договору викладено у наступній редакції: Орендар за власний рахунок здійснює незалежну оцінку вартості основних засобів та нематеріальних активів протягом 45 днів з дня затвердження результатів інвентаризації. До дня затвердження результатів незалежної оцінки Орендар сплачує орендну плату без змін. Після затвердження результатів незалежної оцінки протягом 30 днів Орендар зобов'язується сплатити різницю між сплаченою орендною платою (в т.ч. авансових оплат) та орендною платою, визначеною за правилами абз. 4 п. 3.1 ст. З Договору, за період з 18.06.2013р. до дня затвердження результатів незалежної оцінки без пені; пункт 10.1 статті 10 Договору викласти в наступній редакції: Цей договір укладено строком на тринадцять років, що діє з 17 червня 2003 року до 17 червня 2016 року включно; пункт 10.2. статті 10 договору викладено у наступній редакції: Умови цього Договору зберігають силу протягом всього терміну цього Договору, в тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище Орендаря. Припинення строку дії договору не звільняє Орендаря від сплати орендної плати за період фактичного користування Підприємством; інші положення Договору оренди № 1055/03 від 17.06.2003 року залишити незмінними.

Порядок оцінки майна державних підприємств, в тому числі цілісних майнових комплексів, визначається відповідно до Методики оцінки обєктів оренди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 № 629 (зі змінами).

Відповідно до п.5 Методики №629 оцінка цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу проводиться після закінчення підготовчого етапу, під час якого: проводиться інвентаризація майна підприємства на визначену орендодавцем дату оцінки; комісією на підставі поданих матеріалів інвентаризації визначається склад майна, що передається в оренду (або перебуває в оренді у разі проведення оцінки з метою продовження (поновлення) договору оренди), на утримання або зберігання орендарю, надається орендареві на умовах кредиту, викуповується орендарем; визначається субєкт оціночної діяльності для проведення незалежної оцінки.

Послідовність оцінки цілісного майнового комплексу підприємства регулюється п. 6 Методики №629.

Оцінка здійснюється у 45-денний строк з дня затвердження протоколу про результати інвентаризації та завершується складанням акта встановленого зразка (п. 15 Методики №629).

Відповідно до п.2, абз.2 п.9, п.10 постанови №629 від 10.08.1995р. Кабінету Міністрів України Про затвердження Методики оцінки об'єктів оренди, Порядку викупу орендарем оборотних матеріальних засобів та Порядку надання в кредит орендареві коштів та цінних паперів оцінка обєктів оренди проводиться з метою визначення вартості таких обєктів згідно з положеннями (національними стандартами) оцінки майна та цієї Методики з урахуванням Положень (стандартів) бухгалтерського обліку для відображення її в договорі оренди та використання під час розрахунку орендної плати. У разі проведення оцінки з метою продовження (поновлення) договору оренди зазначена аудиторська перевірка проводиться стосовно цілісного майнового комплексу, що перебуває в оренді на дату проведення оцінки, та іншого майна підприємства орендаря, що належить до державної власності. Оцінка цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу здійснюється станом на останнє число місяця, на яке проводиться інвентаризація майна та складається передавальний баланс.

За приписами п.п.5-2, 6 Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання), затвердженого постановою №158 від 02.03.1999р. Кабінету Міністрів України інвентаризація проводиться на останнє число місяця, на яке здійснюється оцінка майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майна державних підприємств та організацій, цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання), якщо інше не передбачено актом Кабінету Міністрів України. Інвентаризація майна державного підприємства або організації чи їх окремих структурних підрозділів або цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів повинна бути закінчена за 15 календарних днів, якщо інше не передбачено законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.

Згідно зі ст.5 Закону України Про Фонд державного майна України фонду надані повноваження виступати замовником оцінки та укладати договори на проведення незалежної оцінки обєктів оренди - цілісних (єдиних) майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів, що передаються в оренду Фондом державного майна України, а також нерухомого майна та майна, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств, утворених у процесі приватизації (корпоратизації).

Статтею 10 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України визначено, якщо законодавством передбачена обовязковість проведення незалежної оцінки майна і орган державної влади виступає замовником проведення такої оцінки шляхом укладання договору з субєктом оціночної діяльності - субєктом господарювання, такий субєкт визначається на конкурсних засадах у порядку, визначеному законодавством.

Положення про конкурсний відбір суб'єктів оціночної діяльності, затверджене наказом №1270 від 29.08.2011р. Фонду державного майна України, визначає процедуру конкурсного відбору субєктів оціночної діяльності.

Як зазначає позивач та свідчать матеріали справи, на виконання наказу РВ Фонду держмайна України №01580 від 26.08.2014р. «Про створення комісії з оцінки майна ЦМК «Азовський судноремонтний завод» та на підставі наказу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «СРЗ» №428 від 29.08.2014р. було проведено інвентаризацію майна станом на 31.08.2014р. Однак, у звязку з ненаданням субєктом оціночної діяльності ТОВ «М-Консалтинг» звіту з оцінки цілісного майнового комплексу у встановлений строк та неможливістю його подовження, дія наказу РВ Фонду держмайна України №01580 від 26.08.2014р. була скасована наказом №01802 від 25.11.2014р..

Згідно листа ТОВ «М-Консалтинг» №446/10-2014 від 31.10.2014, оцінювач не мав можливості виконати обовязки зі складання звіту через загрозу безпеки співробітників товариства, оскільки обєкт оцінки розташований в зоні проведення антитерористичної операції.

Таким чином, оцінка цілісного майнового комплексу з врахуванням інвентаризації станом на 31.08.2014р. не була проведена з обєктивних підстав, незалежних від відповідача.

Наказом №01803 від 25.11.2014р. «Про створення комісії з оцінки майна цілісного майнового комплексу ДП «Азовський судноремонтний завод» Орендодавець зобовязав Орендаря провести інвентаризацію державного майна станом на 30.11.2014р., та листом №11-06-02-10087 від 28.11.2014р. зобовязав в термін до 22.12.2014 надати результати інвентаризації та зведений акт.

Регіональне відділення Фонду держмайна України скасувало дію наказу № 01803 від 25.11.2014р. та наказом «Про створення комісії з оцінки майнацілісного майнового комплексу ДП «Азовський судноремонтний завод» №01933 від 25.12.2014р. зобовязало відповідача провести інвентаризацію державного майна станом на 31.01.2015 та визначити аудиторську фірму, яка буде брати участь у перевірці стану бухгалтерської звітності.

Листом №ГО-277 від 17.02.2015р. ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю СРЗ звернулось до позивача з проханням відкласти розгляд питання щодо проведення інвентаризації, створення робочих груп та залучення аудиторської фірми для проведення фінансово-господарської діяльності на підприємстві до закінчення проведення антитерористичної операції в Донецькій області.

Наказом №00224 від 24.02.2015р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області визначило нову дату проведення інвентаризації та оцінки орендованого державного майна станом на 28.02.2015р., про що було повідомлено відповідача листом №11-06-02-00825 від 24.02.2015р.

Наказом №00258 від 16.02.2015р. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області Про продовження терміну проведення інвентаризації майна цілісного майнового комплексу Державного підприємства Азовський судноремонтний завод продовжено термін проведення інвентаризації до 30.03.2015р., у звязку з надходженням листа ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю СРЗ щодо продовження строку інвентаризації враховуючи великий обєм обєктів інвентаризуємого державного майна цілісного майнового комплексу Державного підприємства Азовський судноремонтний завод.

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю СРЗ звернулось до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області з листом №7968/998 від 06.07.2015р. щодо приведення відносин оренди у відповідність до законодавства з якого вбачається, що відповідач з посиланням на приписи ст.7 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції щодо скасування субєктам господарювання орендної плати за користування державним та комунальним майном, розташованим в населених пунктах, згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону, направив для підписання додаткову угоду №6 до договору №1055/03 від 17.06.2003р., з п.п.1, 2 якої вбачається, що орендна плата за договором оренди за користування обєктом оренди державним майном не нараховується та не сплачується відповідно до ст.7 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції за період з 14.04.2014р. по дату, з якою спливає шестимісячний строк з дня завершення антитерористичної операції; орендна плата сплачена орендарем за договором оренди, за період користування державним майном починаючи з 14.04.2014р. зараховується в рахунок платежів наступних періодів, починаючи з дати, якою спливає шестимісячний строк з дня завершення антитерористичної операції.

Позивач відмовився підписувати зазначені додаткові угоди, про що повідомив відповідача листами №11-06-02-03350 від 17.07.2015р., №11-06-02-03850 від 06.08.2015р., №11-06-02-03937 від 07.08.2015р. у яких зазначив, що розпорядженням №1053-р від 30.10.2014р. Кабінету Міністрів України затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція. Проте, дію вказаного розпорядження зупинено розпорядженням №1079-р від 05.11.2014р. Кабінету Міністрів України, тому наразі немає будь-яких належних правових підстав для підписання запропонованої ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю СРЗ додаткової угоди №6 до договору №1055/03 від 17.06.2003р. Крім того, останній ухиляється від встановленого рішенням господарського суду Донецької області від 13.06.2013р. у справі №5006/37/152пн/2012 обовязку щодо сплати орендної плати за ставкою 20% та сплати різниці між сплаченою орендою платою та орендною платою, яка буде визначена за період з 18.06.2013р. до дня затвердження результатів незалежної оцінки. Також, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області зазначило, що різниця з орендної плати у звязку із застосуванням орендної ставки 20% за період з 18.06.2013р. по 30.06.2015р. складає 43270975,87 грн.

Регіональне відділення Фонду державного майна України розцінивши листи №ГД-2111 від 22.12.2014р., №ГД-277 від 17.02.2015р., №ГД-394 від 11.03.2015р. про визначення нової дати інвентаризації та оцінки, відкладення проведення інвентаризації та продовження її терміну, як прояв вини відповідача у не проведенні по теперішній час інвентаризації майна цілісного майнового комплексу Державного підприємства Азовський судноремонтний завод, внаслідок чого, за висновками позивача, має місце порушення відповідачем істотних умов договору у частині зобовязання орендаря щодо своєчасного та повного внесення орендних платежів до державного бюджету та умисного невиконання рішення господарського суду Донецької області від 13.06.2013р. у справі №5006/37/152пн/2012 та приведення спірного договору у відповідності до вимог чинного законодавства, вважає наявними підстави для розірвання означеного договору оренди.

Разом з цим, слід зазначити таке.

За приписами ст.35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановленні рішенням суду, зокрема, у господарський справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

При цьому, виходячи з суті цієї норми, чинне процесуальне законодавство надає преюдиційного значення саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах).

Рішенням господарського суду Донецької області від 13.06.2016р. по справі №905/2191/15, що, беручи до уваги постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.07.2016р. по справі №905/2191/15, не скасовано, набуло законної сили та є чинним по теперішній час, яким у задоволенні позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Харків, до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «СРЗ», м.Маріуполь, про стягнення збитків у вигляді недоотриманої орендної плати (упущеної вигоди), завданих державі на суму 43270975,87грн. на користь державного бюджету України, встановлено, зокрема, те, що звернення відповідача розглядались та задовольнялись позивачем, внаслідок чого визначались нові дати проведення інвентаризації; по-друге, згідно з мотивувальною частиною постанови Харківського апеляційного господарського суду від 14.09.2015р. у справі №922/2079/15 за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю СРЗ до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області про тлумачення умов договору оренди суд зазначив, що відповідно до пункту 2 додаткової угоди №5, позивач (ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «СРЗ») не обмежений у строку проведення оцінки цілісного майнового комплексу Державного підприємства Азовський судноремонтний завод; по-третє, наказом №428 від 29.08.2014р. ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю СРЗ по підприємству були створені комісія та робочі групи для проведення інвентаризації державного майна. Станом на 31.08.2014р. проведено повну інвентаризацію цього майна, результати якої оформлено у зведеному акті від 02.10.2014р. інвентаризації державного майна цілісного майнового комплексу Державного підприємства Азовський судноремонтний завод. Тобто, відповідачем вчинялись дії, що були спрямовані на інвентаризацію орендованого майна з метою проведення його оцінки; в четверте, за результатами конкурсного відбору, проведення оцінки цілісного майнового комплексу Державного підприємства «Азовський судноремонтний завод» було доручено субєкту оціночної діяльності ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «М Консалтинг», з яким укладено договір на проведення оцінки обєкта оренди; в пяте, відповідно до листа №446/10-2014 від 31.10.2014р. ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «М-Консалтинг» за місцем розташування обєкту оцінки у м.Маріуполь проводилась антитерористична операція та зберігалась напружена ситуація через обстріли незаконних озброєних формувань, внаслідок чого за обєктивних та незалежних від субєкта оціночної діяльності обставин, пересвідчитись особисто у якісних характеристиках майна не виявилось можливим через загрозу безпеки співробітників останнього. І на останнє, враховуючи перелічене, встановлено обставину як таку, що оцінка спірного майна не була проведена за причин незалежних від відповідача.

Твердження позивача стосовно того, що у підставу перегляду рішення господарського суду Донецької області від 20.10.2015р. у справі №905/1502/15 покладено одні і ті ж самі доводи суду, які існували на час прийняття цього рішення, і підлягали розгляду, але в іншому судовому процесі у справі №905/2191/15, судом відхилено, адже по-перше, в основу при первинному перегляді покладено встановлене істотне порушення умов укладеного між сторонами договору (з урахуванням змін та доповнень), по-друге, беручи до уваги посилання Донецьким апеляційним господарським судом у постанові від 20.01.2016р. по справі №905/1502/15 на провадження у справі №905/2191/15 та на відсутність у матеріалах справи доказів тверджень позивача «активних протиправних дій службових осіб ТОВ «СРЗ»», а також межі перегляду судових рішень апеляційною інстанцією у розумінні приписів Господарського процесуального кодексу України, обставини встановлені рішенням у господарській справі №905/2191/15, існували, проте не досліджувались, як і питання взаємного погодження та наявність щодо цього дій або бездіяльності відповідача, з огляду на їх розгляд іншим судом.

Також, за висновками, які містить п.8.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» №17 від 26.12.2011р., перегляд рішення за новивиявленими здійснюється тим судом першої інстанції, який прийняв це судове рішення, незалежно від того, що воно було предметом перегляду в апеляційному та касаційному порядку, у випадках, коли після такого перегляду воно залишено без змін.

Одночасно має місце такий юридичний факт як прийняття Закону України «Про тимчасові заходи на проведення антитерористичної операції» та затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, розпорядженням Кабінету міністрів України №1275-р від 02.12.2015р., що тягне зміну спірних правовідносин у певній їх сфері.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 ст.12 Цивільного кодексу України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 Цивільного кодексу України.

Згідно з положеннями ст.14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Згідно з положеннями статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 Цивільного кодексу України).

За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

При цьому, частиною 2 ст.9 Цивільного кодексу України передбачено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Як було зазначено вище, на спірні правовідношення поширюються дії спеціального закону, а саме Закону України Про оренду державного та комунального майна.

Відповідно до вимог передбачених статтями 2, 3 Закону України Про оренду державного та комунального майна правовою підставою користування майном є договір оренди.

Статтею 10 Закону України Про оренду державного та комунального майна передбачено, що істотною умовою договору є - орендна плата.

Відповідно до приписів ст.12 Закону України Про оренду державного та комунального майна договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Приписами частини 3 статті 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна передбачено обовязки орендаря, де зазначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно вимог передбачених статтею 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна зазначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до вимог передбачених статтею 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною пятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Зазначеній нормі повністю відповідає пункт 3.5 договору, у відповідності до якого відповідач повинен був сплачувати орендну плату не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітнім.

Разом з цим, 14.10.2014р. набрав чинності ОСОБА_5 України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції.

Згідно преамбули цього нормативного акту ОСОБА_5 визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки субєктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Статтею 7 зазначеного Закону визначено скасувати на період проведення антитерористичної операції орендну плату за користування державним та комунальним майном субєктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

У статті 1 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції законодавець зазначив, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року №405/2014.

Як свідчать фактичні обставини справи, періодом, у який позивач зазначає як ухилення відповідача від встановленого рішенням господарського суду від 13.06.2013р. у справі №5006/37/152пн/2012 обовязку щодо сплати орендної плати за ставкою 20% та сплати різниці між сплаченою орендною платою, яка буде визначена за період з 18.06.2013р. до дня затвердження результатів незалежної оцінки, у тому числі є перебіг часу квітень 2014р. червень 2015р..

Беручи до уваги визначення Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції, означений проміжок часу є періодом проведення антитерористичної операції.

Як встановлено вище зі змісту договору, передане в оренду нерухоме майно входить до складу державного майна.

Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1001869917 від 19.12.2016р. діяльністю відповідача є виробництво підіймального та вантажно-розвантажувального устаткування, будування суден і плавучих конструкцій, тощо, місцезнаходження юридичної особи: 87510, м.Маріуполь, пр.Адмірала Луніна, б.2.

Як свідчить договір оренди №1055/03 від 17.06.2003р. цілісний майновий комплекс розташовано 87510, , м.Маріуполь, пр.Адмірала Луніна, 2.

Відтак, слідує висновок про здійснення ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю СРЗ господарської діяльності у м.Маріуполь, яке віднесено розпорядженням Кабінету Міністрів України №1275-р від 02.12.2015р. Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України до території проведення антитерористичної операції.

Таким чином, відповідач є субєктом господарювання, який здійснює діяльність на території проведення антитерористичної операції у розумінні приписів Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції.

Спеціальність означених законодавчих приписів по відношенню до приведених вище норм відносно обовязку сплати орендної плати за користування державним майном зумовлена п.3 ст.11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції №1669-VI від 02.09.2014р.

ОСОБА_5 відповідно до п.1 його Прикінцевих та перехідних положень набрав чинності з наступного дня після його опублікування, яке відбулося 14.10.2014р. у Голосі України №197 та за своєю сутністю в частині наведених вище норм встановив тимчасове спеціальне право орендарів не здійснювати орендні платежі за користування державним майном впродовж відповідного періоду (що розпочався з 14.04.2014р.), коло яких (орендарів субєктів означеного спеціального права) визначається субєктами господарювання, що здійснюють свою діяльність на території населених пунктів, визначення переліку яких цим Законом доручено Кабінету Міністрів України (абз.3 п.5 ст.11 Закону).

Таким чином, означене спеціальне право, яке за своєю суттю опосередковує гарантії підприємництва в умовах запровадженого особливого режиму антитерористичної операції встановлено і надано безпосередньо спеціальним Законом у відповідності до п.8 ст.92 Конституції України та в силу цієї ж норми Основного Закону не можуть бути скасовані інакше, ніж відповідним Законом або у встановленому таким Законом порядку. В свою чергу, Кабінет Міністрів України зобовязаний на виконання Закону №1669-VI від 02.09.2014р. лише визначити коло субєктів такого спеціального права і це повноваження не може ототожнюватися із запровадження цього права або його зміною/скасуванням.

У відповідності до ч.5 ст.11 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у 10 денний строк з дня опублікування вказаного Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року №405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1053р від 30.10.2014р. був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого включено м.Маріуполь, де проводить свою господарську діяльність відповідач, що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

05.11.2014р. Кабінетом Міністрів України прийнято нове розпорядження № 1079 р, яким зупинено дію розпорядження КМУ від 30.10.2014р. № 1053 р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015р. у справі №826/18327/14 за адміністративним позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Тар Альянс до Кабінету Міністрів України визнано нечинним розпорядження Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014р. Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014р. № 1053 р. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015р. постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 26.01.2015р. у зазначеній адміністративній справі залишена без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України К/800/19383/15 від 28.07.2015р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Таким чином, дія розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014р. № 1053р. була зупинена на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №1079 р від 05.11.2014р.

У відповідності до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015р. № 1275 р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України, яке було прийнято після винесення судового рішення від 20.10.2015р. за розгляду справи №905/1502/15, на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції затверджено новий перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, до якого включено м.Маріуполь, де проводить свою господарську діяльність відповідач. Визнано такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014р. №1053 Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція; розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014р. №1079 Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014р. №1053.

Відтак, дане вказує на те, що під час винесення господарським судом рішення від 20.10.2015р. по справі №905/1502/15 мав місце юридичний факт як скасування на період проведення антитерористичної операції орендної плати за користування державним майном субєктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, з огляду на чинність на цей час Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції, натомість територіальна визначеність його дії, як затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, відповідним нормативним актом у порядку чинного законодавства носить публічний характер та не залежить від волевиявлення сторін спірних правовідносин, а тому не могла бути відома за означених вище підстав.

Отже, дія означеного нормативно-правового акту розповсюджується на спірні правовідносини та має пріоритетне застосування.

З огляду на таке, позивач як орендодавець не мав суб'єктивного права на отримання тимчасово скасованої орендної плати, а у орендаря, відповідно, не було обов'язку впродовж періоду квітень 2014р. червень 2015р. сплачувати таку орендну плату.

Дане, враховуючи специфіку спірних правовідносин, впливає на визначеність наявності факту порушення умов договору оренди як такого, у тому числі на його істотність.

Доводи позивача у частині того, що заявником на момент розгляду справи №905/1502/16 Донецьким апеляційним господарським судом, а також Вищім господарським судом України, не подано у якості обґрунтування своїх заперечень розпорядження Кабінету міністрів України №1275-р від 02.12.2015р., яке на той час існувало, не можуть бути визнані як належні, оскільки суди означених інстанцій, у розумінні норм Господарського процесуального кодексу України, дотримуються меж перегляду справ у реалізації наданих їм Законом повноважень. Так, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу (ст.101 Господарського процесуального кодексу України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст.111-7 Господарського процесуального кодексу України).

Як свідчать матеріали справи, відповідач, зокрема, у клопотанні №б/н від 02.10.2015р. посилався на ОСОБА_5 України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», зазначив, що питання про скасування орендних платежів для підприємств, що знаходяться на території антитерористичної операції, вирішується у межах справи №922/4488/15, і має суттєве значення для правової оцінки обставин виконання п.5.2 договору оренди, просив зупинити провадження по справі №905/1502/15 до вирішення справ, у тому числі №922/4488/15.

За змістом мотивувальної частини рішення господарського суду Донецької області від 20.10.2015р. клопотання відповідача №б/н від 02.10.2015р. залишено без задоволення оскільки не відповідає суті розгляду справи.

З огляду на таке, означене спірне питання, враховуючи межі перегляду, не було предметом дослідження при апеляційному та касаційному перегляді судового акту.

Одночасно приписи ст.114 Господарського процесуального кодексу України визначають перегляд рішень і ухвал, що набрали законної сили і прийняті судом першої інстанції, господарським судом, який прийняв ці судові рішення. Постанови і ухвали апеляційної і касаційної інстанції, якими змінено або скасовано судове рішення суду першої інстанції, здійснюється судом тієї інстанції, яким змінено або прийнято нове судове рішення.

Дане, поряд із ст.112 Господарського процесуального кодексу України, дає підстави дійти висновку, що визначальним при оцінці доказу поданого сторонами своєчасно чи ні, та на підставі якого може бути чи ні встановлена нововиявлена обставина, є судовий акт який переглядається.

Тобто, оскільки судовим актом який переглядається у цьому провадженні є рішення господарського суду Донецької області від 20.10.2015р., вирішальним є існування юридичного факту, що має істотне значення для правильного вирішення спору, на час розгляду справи судом першої інстанції, беручи до уваги і те, що апеляційною та касаційною інстанціями даний судовий акт не змінено та не постановлено нове рішення.

Відтак, оскільки ОСОБА_5 України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції не могло бути застосовано судом першої інстанції на час вирішення спору по суті за відсутності затвердженого належним чином додатку до нього, а врегулювання спірного питання відбулось шляхом затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, розпорядженням Кабінету міністрів України №1275-р від 02.12.2015р., тобто після винесення рішення, що переглядається, має місце нововиявлена обставина.

Так, подання чи неподання означеного розпорядження Кабінету міністрів України Донецькому апеляційному господарському суду, а також Вищому господарському суду України не є вирішальним при встановлені наявності чи відсутності підстав перегляду судового рішення першої інстанції за нововиявленими обставинами, та не має наслідків як залишення судового рішення без змін.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією та Законами України. Закріплене в ст.2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції право суб'єкта господарювання, який проводив та/або проводить свою господарську діяльність на території, де проводилась або проводиться антитерористична операція не може бути ілюзорним та носити декларативний характер. У розумінні положень ст. 58 Конституції України приписи ст.7 означеного закону мають ретроспективну дію для розглядуваних правовідносин та не містять жодних вилучень щодо їх незастосування.

На підставі вищевикладеного, враховуючи приписи Закону України Про боротьбу з тероризмом, прийнятий на його виконання та виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України наказ керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07.10.2014 № 33/6/а Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення, суд застосовує до правовідносин між позивачем та відповідачем ст.7 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції.

Зважаючи на положення ст.1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від доведеності одночасної наявності таких елементів: захищуваного субєктивного права (інтересу) у позивача; порушення означеного ним права чи інтересу з боку відповідача; належність обраного способу захисту (його адекватність характеру правовідносин і здатність відновити порушені права чи інтереси, можливість до застосування за змістом діючого законодавства).

Відсутність або недоведеність позивачем згідно приписів чинного процесуального законодавства належними доказами будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Разом з цим, суд вважає за необхідне зазначити, що наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого вищевказаними нормами, права. Тому, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.

Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Пунктом 5.2 договору оренди №1055/03 від 17.06.2003р. визначено обовязок відповідача, як орендаря, своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету.

Додатковою угодою № 5 до договору №1055/03 від 17.06.2003р. доповнено пункт 3.1 договору ст.3 абз.4 наступного змісту: «При визначенні орендної плати використовується ставкам 20% від вартості основних засобів та нематеріальних активів за незалежною оцінкою на час оцінки обєкту оренди».

У редакції п.3.2 ст.3 договору згідно означеної додаткової угоди, Орендар за власний рахунок здійснює незалежну оцінку вартості основних засобів та нематеріальних активів протягом 45 днів з дня затвердження результатів інвентаризації. До дня затвердження результатів незалежної оцінки Орендар сплачує орендну плату без змін. Після затвердження результатів незалежної оцінки протягом 30 днів Орендар зобов'язується сплатити різницю між сплаченою орендною платою (в т.ч. авансових оплат) та орендною платою, визначеною за правилами абз. 4 п. 3.1 ст. 3 Договору, за період з 18.06.2013р. до дня затвердження результатів незалежної оцінки без пені.

За загальним правилом, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи сторони за обопільним погодженням, що виражено у пропозиції відповідача (оферті) та її акцептуванні позивачем, шляхом видання відповідних, вищеперелічених наказів (ст.642 Цивільного кодексу України), а отже за відсутності протиправної поведінки відповідача, змінювали термін проведення інвентаризації.

Дане вказує на наявність підстав для застосування положення п.3.2 ст.3 договору у редакції додаткової угоди №5 до нього, яким визначено, що до дня затвердження результатів незалежної оцінки Орендар сплачує орендну плату без змін.

Як підтверджує позивач, орендна плата до теперішнього часу сплачується за ставкою 4% виходячи з попередньої оцінки вартості орендованого майна, тобто без врахування умов додаткової угоди № 5 до Договору, укладеної рішенням суду, що підтверджується довідкою від 12.01.2016 за періоди 2013-2015, наданою на вимогу апеляційного суду.

Таким чином слідує, що відповідач виконував умови договору, які були дійсними для сторін, за вищевикладених обставин, незважаючи на скасування на період проведення антитерористичної операції орендної плати за користування державним майном в силу Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції.

За умовами договору оренди його чинність припиняється достроково за рішенням суду у разі порушення умов цього договору, у тому числі наявності заборгованості по орендній платі понад 3-х місяців,а також у разі невиконання Орендарем взятого на себе зобовязання щодо страхування орендованого майна протягом 1-го місяця з дати укладання договору (пункт 10.7). При цьому, п.10.4 договору визначено розірвання договору з ініціативи сторони за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством.

Згідно з ч.3 ст.291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільного кодексу України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Статтею 783 Цивільного кодексу України визначено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

При цьому повинні враховуватися приписи ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

Статтею 782 Цивільного кодексу України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Визначена ст.782 Цивільного кодексу України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця.

Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене ч.1 ст.782 Цивільного кодексу України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Водночас орендоване майно є державним, тому на спірні правовідносини поширюється також дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з ч.3 ст.26 якого підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань.

При цьому вказана норма застосовується з урахуванням наведених вище загальних положень Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Право наймодавця вимагати повернення речі у разі припинення договору найму передбачено ст.785 Цивільного кодексу України.

Вищеозначені обставини, встановлені після вирішення спору, зумовлюють висновок про відсутність факту невиконання сторонами своїх зобовязань за договором.

Отже, з боку відповідача не встановлено порушень умов укладеного договору, з якими повязано його дострокове розірвання, у тому числі, беручи до уваги наявність положення, яким врегульовано баланс інтересів сторін, а саме безпосередньо позивача, як обовязок орендаря (відповідача), сплатити різницю між сплаченою орендною платою (у тому числі авансових оплат) та орендною платою, визначеною за правилами абз.4 п.3.1 ст.3 договору, за період з 18.06.2013р. до дня затвердження результатів незалежної оцінки.

Факт порушення відповідачем приведеного обовязку суду не доведено.

Виходячи з визначеного вище, інші, ніж викладені, доводи представника позивача не змінюють зміст заявлених вимог, а відтак не впливають на кваліфікацію спірних правовідносин.

Відповідно до ст.112 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.

Тобто, як нововиявлені можуть розглядатися обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, які існували на час постановлення рішення, ухвали, постанови, але про них не знали і не могли знати заявник і суд. До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. При цьому, приймаючи до уваги приписи ст.112 Господарського процесуального кодексу України, обовязковою передумовою визначення обставин як нововиявлені, є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

З огляду на викладене, обставини, які зазначає заявник, можуть розглядатися як нововиявлені, оскільки вони існували на момент розгляду спору у справі №905/1502/15 та є такими у розумінні наведеної норми процесуального законодавства.

Відтак, викладені факти становлять нововиявлені обставини, що мають істотне значення для справи і не були відомі заявникові під час провадження по ній.

Таким чином, з огляду на невідповідність фактичних обставин обставинам, встановленим у рішенні від 20.10.2015р. по справі №905/1502/15, беручи до уваги, що повернення державного майна з оренди правовий наслідок розірвання відповідного договору, у розумінні приписів ч.1 ст.27 Закону України Про оренду державного та комунального майна поряд із п.5.7 договору оренди, вимоги про скасування зазначеного процесуального документу та прийняття нового рішення про відмову Регіональному відділенню Фонда державного майна України по Донецькій області, м.Харків, у задоволенні позовних вимог у повному обсязі підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України та покладаються на позивача.

Разом з тим, порядок і розмір сплати судового збору, який зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України, встановлений Законом України "Про судовий збір". Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" №484 VIII від 22.05.15 (який набрав чинності з 01.09.15) було внесено зміни до Закону України "Про судовий збір". Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі, ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір мінімальної заробітної плати. Ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру до 01 вересня 2015 року становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1 827,00 грн.) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а за подання позовної заяви немайнового характеру до 01 вересня 2015 року становить 1 розмір мінімальної заробітної плати (1218,00 грн.). За приписами підпункту 4 пункту 2 частини 2 статті 4 (в редакції чинній на момент подання заяви) за подання заяви про перегляд судового рішення у звязку з нововиявленими обставинами ставки судового збору встановлюються у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Відповідно до вимог статті 6 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на момент звернення із позовною заявою) за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Отже, у розумінні вказаних норм у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з частиною третьою статті 6 Закону підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру. При цьому, пунктом 2.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013р. визначено, що судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах ч.5 ст.216, ст.1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Як убачається з матеріалів справи, предметом позову у цій справі є вимоги про: 1) розірвання договору оренди та 2) повернення цілісного майнового комплексу. За позовною вимогою про повернення майна судовий збір сплачується залежно від вартості майна (суми коштів), стосовно якого заявлено вимогу.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.04.2016р. по справі №905/1502/15 встановлено вартість майнового комплексу 56740000,60грн.

Таке вказує, що при зверненні із заявою про перегляд судового рішення у звязку з нововиявленими обставинами, заявник повинен був сплатити 1339,80 грн. за вимогою немайнового характеру (про розірвання договору оренди) та 80388,00 грн. за вимогу майнового характеру. Тобто, суму у загальному розмірі 81727,80 грн.

Однак, згідно з платіжним дорученням №4362 від 25.11.2016 ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "СРЗ" за подання означеної заяви сплачено лише 2756,00 грн. судового збору, що не відповідає вимогам наведених приписів.

Виходячи з приписів ст.6 Закону України «Про судовий збір» та зважаючи на те, що заявником при зверненні із заявою №б/н б/ про перегляд рішення у справі №905/1502/15 за нововиявленими обставинами було сплачено судовий збір у сумі меншій ніж передбачено означеним Законом, з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «СРЗ» підлягає стягненню в дохід Державного бюджету України 78 971,80грн.

Одночасно з урахуванням ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору сплаченого за перегляд рішення за нововиявленими обставинами, покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 44, 49, 82-85, 87, 112 - 114 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю СРЗ, м.Маріуполь Донецької області, №б/н б/д, про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Донецької області від 20.10.2015р. у справі №905/1502/15 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Донецької області від 20.10.2015р. у справі №905/1502/15 скасувати.

3. В задоволенні позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Харків, до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «СРЗ», м.Маріуполь Донецької області, про: розірвання договору оренди №1055/03 від 17.06.2003р. укладеного між ними на державне майно цілісний майновий комплекс державного підприємства «Азовський судноремонтний завод», розташований за адресою: 87510, Донецька область, м.Маріуполь, пр.Адмірала Луніна, 2; зобовязання ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «СРЗ» повернути державне майно цілісний майновий комплекс державного підприємства «Азовський судноремонтний завод», розташований за адресою: 87510, Донецька область, м.Маріуполь, пр.Адмірала Луніна, 2 до сфери управління Міністерства інфраструктури України, відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю СРЗ (87510, Донецька область, м.Маріуполь, Приморський район, просп.Адмірала Луніна, буд.2, ЄДРПОУ 32183383, банківські реквізити не зазначено) на користь Державного бюджету України недоплачену суму судового збору за подання заяви №б/н б/д про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Донецької області від 20.10.2015р. у справі №905/1502/15 в розмірі 78971,80 грн.

5. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (61057, м.Харків, майдан Театральний, буд.1, ЄДРПОУ 13511245, банківські реквізити не зазначено) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю СРЗ (87510, Донецька область, м.Маріуполь, Приморський район, просп.Адмірала Луніна, буд.2, ЄДРПОУ 32183383, банківські реквізити не зазначено) відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 81727,80 грн.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

7. У судовому засіданні 20.12.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

8. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

9. Повний текст рішення складено та підписано 26.12.2016р.

Суддя О.В. Кротінова