Ухвала суду № 63713041, 26.12.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

26 грудня 2016 року Справа № 908/403/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),

суддів: Євсікова О.О.,

Кролевець О.А.

перевіривши касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.10.2016

та на ухвалу господарського суду Запорізької області від 08.08.2016

за скаргою Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк"

на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області

у справі № 908/403/15-г

за позовом Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк"

до Державного підприємства "Артемвугілля"

про стягнення 7 245 512,07 грн. основного боргу за кредитним договором № 84/КЛ/10 від 29.12.2010, 402 703,89 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 1 427 004,30 грн. пені

ВСТАНОВИВ:

Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.10.2016 та ухвалу господарського суду Запорізької області від 08.08.2016 у справі № 908/403/15-г.

Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність повернення касаційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 111 ГПК України касаційна скарга підписується особою, яка подала скаргу, або її уповноваженим представником.

Згідно з ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника; керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище; представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Скаржником не дотримано вказаних вимог, оскільки касаційна скарга Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області не містить підпису Головного державного виконавця Балдинюка М.Ю, який представляє інтереси скаржника на підставі довіреності № 5 від 31.10.2016.

Так, відповідно до акта Вищого господарського суду України № 08.03.-14/143 від 14.12.2016 вбачається, що при розкриванні поштового відправлення, яке надійшло від Донецького апеляційного господарського суду супровідним листом від 06.12.2016 № 908/403/15-г виявлено, що на касаційній скарзі відсутній підпис Головного державного виконавця Балдинюка М.Ю.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо касаційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Також згідно з ч. 4 ст. 111 ГПК України до касаційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 7 п. 2 ч. 2 ст. 4 вказаного Закону, ставка судового збору, яка підлягає сплаті за подання касаційної скарги на ухвалу суду, становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" установлено у 2016 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1 378,00 грн.

Отже, за подання касаційної скарги на оскаржуване судове рішення скаржник повинен був сплатити судовий збір у розмірі 1 378,00 грн.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, до неї не додано доказів сплати судового збору, проте наявне клопотання Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про відстрочення сплати судового збору.

В обґрунтування наведеного скаржник посилається, що Державна виконавча служба України є бюджетною установою, фінансується за рахунок Державного бюджету України, розрахункове-касове обслуговування якої здійснюється Державною казначейської службою України в межах відкритих асигнувань.

Скаржник вказує на те, що ним було направлено до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області доповідну записку щодо сплати судового збору. Крім того, скаржник в прохальній частині касаційної скарги простить надати відстрочку на сплату судового збору "за подання апеляційної скарги" строком на 5 днів.

На даний час до Вищого господарського суду України доказів про сплату судового збору у встановленому розмірі не надійшло.

Відповідно до прикінцевих положень Закону Україну "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" №484-VIІІ від 22.05.2015 Кабінет Міністрів України зобов'язано забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

За змістом положень ст. 8 вказаного Закону питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу (в тому числі й органів державної влади) перед законом і судом (п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.11.2015 № 01-06/2093/15 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015 № 484-VIII)").

Отже, за приписами зазначеної норми, відстрочення сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин. До того ж вказаною статтею передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки або звільнення від сплати судового збору.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Як роз'яснено в абзаці 3 п. 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.13 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Отже, як органи державної влади, що утримуються за рахунок держбюджету, так і суб'єктів господарювання та громадян поставлено законом у рівні умови в частині обов'язку сплачувати судовий збір, у зв'язку з чим, вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового процесу шляхом звільнення чи відстрочення (розстрочення) сплати судового збору призведе до порушення вказаного конституційного принципу, а саме рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, що є неприпустимим.

Відтак, наведені Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області обставини не мають характеру виключних, що свідчить про відсутність належних підстав для відстрочення сплати судового збору.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст.1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Враховуючи викладене, клопотання скаржника про відновлення процесуального строку на оскарження постанови Донецького апеляційного господарського суду від 25.10.2016 у даній справі може знайти своє відповідне вирішення після усунення зазначених недоліків.

Враховуючи викладене та керуючись п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області у задоволенні клопотання про відстрочку сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.10.2016 та ухвалу господарського суду Запорізької області від 08.08.2016 у справі № 908/403/15-г.

Касаційну скаргу на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.10.2016 та ухвалу господарського суду Запорізької області від 08.08.2016 у справі № 908/403/15-г повернути Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.

Головуючий суддя: В. Картере Судді: О. Євсіков О. Кролевець