Рішення № 63710485, 21.12.2016, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/12107/15-ц

Провадження № 2/638/1520/16

21.12.2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

21.12.2016 р. Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Шестака О.І.,

при секретарi ОСОБА_1,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод в користування житловим приміщенням шляхом виселення, -

встановив:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, в якому просив усунути йому перешкоди в користуванні 21/100 частинами квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з боку відповідачів; виселити ОСОБА_4 з 21/100 частини вказаної квартири; покласти на відповідачів понесені позивачем документально підтверджені судові витрати.

В обгрунтування вказаної вимоги позивач зазначив, що 22.01.2015 р. між ним і ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу частини квартири: ОСОБА_3 передала, а ОСОБА_2 прийняв у власність 21/100 частки квартири №5, що розташована в будинку 68 по вул. 23 Серпня в м. Харкові.

Позивач вказує, що грошові кошти за вказане майно він передав ОСОБА_3 в повному обсязі і виконав зі свого боку всі зобовязання за цим договором. Того ж дня право власності ОСОБА_2 на вказану квартиру було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №32546502 від 21.01.2015 р.

ОСОБА_2 зазначає, що ОСОБА_3 в порушення умов договору був прихований факт проживання в указаній квартирі ОСОБА_4, який не бажає добровільно її звільнити. Вказаний факт унеможливлює позивачу користування і розпорядження належним йому на праві приватної власності майном.

Позивач вказує, що ОСОБА_4 не є власником вказаної квартири, а отже єдиним, хто має право користуватися нею, є позивач як законний власник. Перебування ОСОБА_4 в зазначеній квартирі є перешкоджанням позивачу в реалізації його права власності і свідомим порушенням майнових прав ОСОБА_2

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не зявився, до суду подав заяву, в якій просив розглянути справу без його присутності, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засiдання не з'явилась, причину неявки суду не повiдомила, судові повістки, надіслані на останню відому судові адресу місця проживання або місцезнаходження відповідача, повернулись без вручення адресату, що свідчить про її відсутність за останнім відомим місцем проживання чи знаходження, заяву про зміну свого місця проживання або місцезнаходження відповідач суду не надавала, тому, в силу ч. 1 ст. 77 ЦПК України, відповідач вважається повідомленою належним чином про час і місце слухання справи.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засiдання не з'явився, причину неявки суду не повiдомив, судові повістки, надіслані на останню відому судові адресу місця проживання або місцезнаходження відповідача, повернулись без вручення адресату, що свідчить про його відсутність за останнім відомим місцем проживання чи знаходження, заяву про зміну свого місця проживання або місцезнаходження відповідач суду не надавав, тому, в силу ч. 1 ст. 77 ЦПК України, відповідач вважається повідомленим належним чином про час і місце слухання справи.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст.ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог, і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до договору купівлі-продажу частини квартири від 22.01.2015 р., посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі за №77, укладеного між ОСОБА_6, який діє від імені ОСОБА_3 («Продавець»), і ОСОБА_2 («Покупець»), ОСОБА_3 передала у власність ОСОБА_2, а ОСОБА_2 отримав у власність 21/100 частину квартири №5 в будинку 68, розташованому по вул. 23 Серпня, що в м. Харкові, і зобовязався сплатити за неї певну грошову суму.

Відповідно до п. 2 вказаного договору, частина квартири належить ОСОБА_3 на праві приватної спільної часткової власності на підставі Договору міни, посвідченого ОСОБА_7, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, 28.03.2008 р. за реєстровим №843.

Пунктом 3 договору купівлі-продажу частини квартири визначено, що своїм підписом під цим договором ОСОБА_3 (в особі представника) затвердила факт повного розрахунку за продану частину квартири і відсутність щодо ОСОБА_2 будь-яких претензій фінансово характеру.

Відповідно до п. 5 вказаного договору, ОСОБА_3 (в особі представника) стверджувала, що житло, яке є предметом цього договору, на момент його укладання нікому іншому не продано, не подаровано, як внесок до статутного капіталу юридичної особи не передано, не відчужено іншим способом, не заставлено, під податковою заставою, в спорі і під забороною (арештом) не перебуває; прав щодо неї у третіх осіб немає, сервітут проживання членів сімї відсутній, за договором управління частина квартири не передавалася; прав неповнолітніх та/чи малолітніх щодо Предмету договору не існує; в цій квартирі на момент укладання Договору на законних підставах немає зареєстрованих, юридично закріплених прав за договорами найму (оренди), позички тощо немає; будь-які інші обтяження стосовно цієї нерухомості відсутні.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №32546502 від 22.01.2015, власником 21/100 частин квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу № 77 від 22.01.2015 р., посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_5

Згiдно відомостям, наданим адресно-довiдковим підрозділом ГУДМС, УДМС України в Харківській області, ОСОБА_4 зареєстрованим за адресою: м. Харкiв, АДРЕСА_3, не значиться.

Однак, з позовної заяви вбачається, що ОСОБА_4 продовжує мешкати в частині квартири АДРЕСА_4, всупереч вимогам закону, укладеного договору купівлі-продажу і волі власника майна.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього право чи обмежений в його здійсненні.

Згідно ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці в праві спільної часткової власності.

Статтею 47 Конституції України, ст. 9 ЖК УРСР гарантовано право громадянина на житло. Ніхто не може бути виселеним із займаного житла або обмежений в праві користування жилим приміщенням, інакше як на підставі і у порядку, передбаченому законом. Житлові права охороняються законом, за виключенням випадків, коли вони здійснюються усупереч з призначенням цих прав або з порушенням прав інших громадян чи прав державних і громадських організацій.

Виходячи з викладеного, суд вважає доведеним, що ОСОБА_2 належить на правi спільної часткової власностi 21/100 частка квартири АДРЕСА_5 в м. Харковi.

Таким чином, дії ОСОБА_4 по перешкоджанню позивачу в здiйсненнi права власностi є протиправними.

На пiдставi викладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та усунення перешкод ОСОБА_2 в користуванні вказаним майном.

Вiдповiдно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України сторонi, на користь якої ухвалено рiшення, суд присуджує з другої сторони понесенi нею i документально пiдтвердженi судовi витрати.

Ч. 1 ст. 79 ЦПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, а частина 3 тієї ж статті вказує, що до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

На підтвердження понесених судових витрат позивачем та його представником було надано квитанцію про сплату судового збору на суму 243,60 грн., а також квитанції про відправлення відповідачам судових повісток на загальну суму 20,80 грн.

Таким чином, з вiдповiдачів стягненню підлягає сплачена позивачем сума судових витрат в розмірі 264,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 47 Конституції України, ст.ст. 321, 358, 391 ЦК України, ст. 9 ЖК України, ст.ст. 8, 10, 11, 15, 57, 58, 60, 79, 88, 209, 212 215, 218 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод в користування житловим приміщенням шляхом виселення, - задовольнити.

Усунути ОСОБА_2 перешкоди в користуванні 21/100 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з боку ОСОБА_3, ОСОБА_4.

Виселити ОСОБА_4 з 21/100 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області протягом 10 днів з моменту його проголошення.

Головуючий: